122. Заходи підвищ. Працезд. Працівників на виробництві.

Комплекс заходів щодо підвищення і збереження працездат­ності працівників на оптимальному рівні реалізується на техніко-організаційному, соціально-економічному, санітарно-гігієнічно­му, медико-біологічному, психологічному напрямках.

Могутнім фактором високої працездатності і продуктивності праці є оптимізація трудових навантажень на основі механізації і автоматизації виробничих процесів, удосконалення технології, скорочення і ліквідації важкої ручної праці.

Високий рівень працездатності безпосередньо залежить від умов праці, оскільки поліпшення їх супроводжується зменшен­ням енергетичних затрат організму на подолання несприятливого впливу факторів виробничого середовища.

Важливим напрямком підвищення працездатності працюю­чих є ритмізація трудових процесів, оптимізація темпу роботи, а також раціоналізація трудових рухів на фізіологічній основі, що сприяє формуванню і закріпленню робочих динамічних сте­реотипів, а отже зменшенню м'язових і вольових зусиль. Ритміч­на робота підвищує функціональні можливості організму, спри­яє його тренованості і забезпечує економізацію енергетичних затрат.

Економізація функціональних затрат досягається завдяки стій­кій домінанті і автоматизму дій, що виключає зайві рухи, розсію­вання уваги тощо.

Особливе значення для підтримання працездатності працівни­ків на високому рівні має раціональний режим праці і відпочинку.

Високій працездатності працівників сприяє і раціоналізація робочих місць на основі врахування антропометричних, біомеха­нічних і психофізіологічних вимог, що зумовлює раціональну ро­бочу позу, зменшення статичних навантажень, оптимізацію ро­бочої зони та інформаційних потоків.

Висока працездатність забезпечується за рахунок використан­ня факторів естетичного впливу на працюючих. Такими факто­рами є колір, світло, музика. Особливо слід підкреслити значення функціональної музики, яка впливає на емоційну сферу людини, підвищує збудливість і лабільність центральної нервової систе­ми. На початку роботи вона прискорює процес впрацювання, а в кінці робочого дня зменшує суб'єктивне відчуття стомленості.

Вплив функціональної музики посилюється, якщо вона поєд­нується з фізичними вправами. Останні підвищують лабільність органів, які безпосередньо беруть участь у виконанні роботи, ак­тивізують роботу органів дихання і кровообігу.

Особливе значення в підвищенні працездатності працівників має створення сприятливого соціально-психологічного клімату в організації, високий рівень мотивації праці, ефективна система стимулювання результатів діяльності, рівень життя в цілому і охорона здоров'я населення.

123. Локально-гуморальні теорії втоми та їх оцінка.

Відомі кілька варіантів локально-гуморальних, або периферійних, концепцій, суть яких зводиться ось до чого:

• причиною втоми є продукти обміну речовин у м'язах, які утворюються в процесі роботи і отруюють організм, а також змі­ни в рідинному середовищі (крові, лімфі);

• шкідлива дія продуктів розпаду має локальний характер (м'язи або місця з'єднання периферійних нервів із м'язовим волокном).

Найвідомішими серед локально-гуморальних є теорії виснаження, забруднення і задушення клітин. Суть теорії виснаження, представником якої є Шіфф, полягає в тому, що втома наступає в зв'язку зі зменшенням так званих динамогенних речовин, насам­перед глікогену, які є джерелом енергії м'язових скорочень. Тео­рія забруднення Пфлюгера пояснює втому тим, що в м'язах на­копичуються продукти (вуглекислота, молочна кислота), які спричинюють інтоксикацію організму. Прихильники теорії за­душення клітин, яку висунув Ферворн, виходять з того, що під час роботи працюючі м'язи відчувають нестачу кисню.

Усі ці теорії грунтуються на висновках, зроблених внаслі­док експериментальних досліджень на ізольованому м'язово­му препараті.

Основні недоліки локально-гуморальних теорій втоми:

• до заперечення головної ролі центральної нервової системи в цілісному організмі людини;

• твердження, що процес втоми починається зразу ж із почат­ком роботи і прогресує протягом її виконання. Сама м'язова ро­бота розглядається як негативний фактор, що призводить до са­моотруєння організму;

• ігнорування позитивного фізіологічного значення втоми, яка стимулює відновлювальні процеси і тренування організму.

Проте перевірка цих теорій показала, що зазначені елемен­тарні процеси, які відбуваються в м'язах людини під час робо­ти, мають місце і становлять лише частину складних процесів життєдіяльності організму, підпорядкованих центрально-нер­вовій регуляції.