Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ФіПП.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
756.74 Кб
Скачать

114.Добова динаміка працездатності та її врахування в організації праці.

Для фізіологічних систем організму характерні періодичні коливання протягом доби. Так, удень фізіологічні процеси характеризуються більшою інтенсивністю ніж вночі. В нічний час сповільнюються обмінні процеси, послаблюється діяльність системи кровообігу і т.ін. Дослідження, проведені на шведських підприємствах, показали, що коливання працездатності корелює з вегетативними біоритмами.

В узагальненому вигляді працездатність протягом доби характеризується такою динамікою:

- з 6-ї години ранку (вихідний рівень) і протягом шести годин працездатність підвищується, досягаючи максимуму о 10-12 год;

• з 12-ї до 15-ї години працездатність поступово знижується до рівня, нижчого за вихідний;

• з 16-ї до 18-ї години фізіологічна і трудова активність знову підвищується до рівня, який значно вищий за вихідний, але не перевищує максимальної працездатності;

• з 18-ї до 22-ї години рівень активності знижується до вихідного;

• при роботі в нічну зміну працездатність з 22-ї до 3-ї години продовжує різко знижуватися;

• з 3-ї години працездатність поступово зростає, досягаючи о шостій годині ранку вихідного рівня.

Знання про коливання працездатності слугують основою для розробки графіків змінності, початку роботи, тривалості обідньої перерви, регламентованих перерв на відпочинок, а також певних ергономічних заходів для компенсації зниження працездатності.

115.Відновлювальна функціональна система та її роль в саморегуляції організму.

Відновлювальна функціональна система являє собою фізіологічні реакції організму на вичерпність енергетичних речовин. Це спеціальна, системно організована діяльність організму, яка займається нагромадженням енергетичних речо­вин, витрачених у процесі праці. Подразником для неї є відхи­лення від фізіологічних констант енергетичних речовин, зміни у складі крові, наявність продуктів розпаду тощо. Реалізація відновлювальної функції здійснюється внаслідок процесу збудження, яке заставляє енергетичні речовини виходити з депо і надходити до робочих органів. Разом з тим відновлення працездатності здійснюється за участю процесу гальмування. Це зумовлюється тим, що будь-який орган не може одночасно виконувати свою специфічну функцію (наприклад, переробка інформації нервовою клітиною) і перекачувати до себе енергетичні речовини з депо. Тому процес гальмування блокує робочий акт і створює відпочи­нок функціональним одиницям, забезпечуючи відновлення їх енергетичного потенціалу.

Ці три функціональні системи вступають між собою в нейро­фізіологічний конфлікт, оскільки несумісні в один і той же час. Однак, внаслідок координаційної функції мозку, трудова діяль­ність здійснюється ефективно. Але такий стан зберігається доти, доки мобілізація працездатності не виходить за межу. Тільки-но рівень мобілізації працездатності стає більшим, відновлювальна функціональна система набуває актуального значення і змінює напрямок регулюючої діяльності мозку.

Відновлювальна функціональна система за допомогою проце­су гальмування блокує виконання трудового процесу, який ста­новить основну функціональну систему. Саме рівень загострення нейрофізіологічного конфлікту між основною і відновлювальною функціональними системами в процесі праці, зміни в працездат­ності на кожній стадії цього конфлікту зумовлюють відповідний функціональний стан організму.