13. Сучасні проблеми фізіології і психології праці.

Розвиток ФіПП в умовах переходу України до ринкової економіки має певні проблеми, тому слід звернути увагу на такі найважливіші завдання:

*гуманізація праці на підприємствах різних форм власності на основі впровадження санітарно-гігієнічних норм, техніки безпеки, раціональних режимів праці та відпочинку;

*розробка критеріїв оптимальної організації різних видів праці;

*вивчення мотиваційних механізмів підвищення ефективності праці;

*розробка шляхів підвищення конкурентоспроможності людини на ринку праці;

*вдосконалення методів профорієнтації, переорієнтації та професійного добору;

*вдосконалення методів виробничого навчання;

*психологічні проблеми незайнятого та безробітного населення тощо.

На основі таких найважливіших завдань і фундаментальних знань вирішуються проблеми ФіПП.

14. Основні методи психофізіологічних досліджень.

Системний підхід до вивчення фізіологічних і психологічних закономірностей функціонування працівника у трудовій діяльності передбачає застосування різних методів дослідження, зокрема фізіологічних, психологічних, статистичних, математичних тощо.

Фізіологічні методи застосовуються для вивчення функціонального стану працівника та оцінювання реакції різних систем організму на виконання конкретної роботи (методи дослідження функціонального стану центральної нервової системи, рухового апарату, м’язової сили і витривалості, дихання і газообміну, аналізаторів тощо).

Психологічні методи дають змогу простежити динаміку психічних процесів, оцінити рівень розвитку психічних процесів особистості, провести психологічний аналіз діяльності (спостереження, опитування, тести, експеримент).

Статистичні та математичні методи застосовуються під час обробки та аналізу результатів спостереження чи показників діяльності працівника, знаходження залежностей між тими чи іншими величинами.

15. Нервова система як провідна фізіологічна система організму, її будова.

Нервова система людини складається з двох відділів:

1. центральної нервової системи (ЦНС), яка включає головний і спинний мозок;

2. периферійної нервової системи, яка складається з нервових волокон, що відходять від головного та спинного мозку.

Центральна нервова система регулює всі процеси, що відбуваються в організмі, сприймає вплив подразників, формує потік нервових імпульсів до робочих органів, визначає поведінку людини тощо. За функціями нервову систему поділяють на соматичну та вегетативну. Соматична іннервує опорно-руховий апарат і всі органи чуттів, а вегетативна – регулює процеси обміну речовин та роботу всіх внутрішніх органів.

Спинний мозок розміщений у хребтовому каналі, у ньому сіра речовина знизу, біла – зверху, а в головному мозку навпаки. Головний мозок заповнює порожнину черепа та містить мозковий стовбур, великий мозок, поділений на дві півкулі.

Нервові клітини кори головного мозку за допомогою відгалужень зв’язані між собою та нервовими клітинами, розміщеними в різних ділянках тіла.

Кора головного мозку є вищим відділом центральної нервової системи і функціонує у взаємодії з нижніми відділами. Вона забезпечує взаємодію організму із зовнішнім середовищем, регулює і контролює всі функції організму.

Кора ділиться на:

1. сенсорна зона – відповідає за органи чуттів;

2. моторна зона – відповідає за рухи;

3. асоціативна зона – творча діяльність (пам’ять, уява, логічне мислення).