106. Функціональні системи, які активізуються в процесі праці.

В процесі праці активізуються 3 функціональні системи: основна, побічна та відновлювальна. Основна ф.с. – це рефлекторні акти у вигляді трудових рухів, дій, психічних процесів відповідно до алгоритму конкретної трудової діяльності.

Побічна ф.с. реалізується у вигляді реакцій людини на подразники, не пов’язані безпосередньо з трудовим процесом, а зумовлені факторами виробничого середовища, внутрішніми станами людини, тобто є сторонніми відносно основної функціональної системи.

Відновлювальна ф.с.- -це фізіологічні реакції організму у відповідь на вичерпність енергетичних речовим. Тобто, це спеціальна, системно організована діяльність організму, яка займається нагромадженням енергетичних речовин, витрачених у процесі праці. Ці три функціональні системи вступають між собою в нейрофізіологічний конфлікт, так як несумісні в один і той же час.

107. Співвіднош. Функціональних систем на різних фазах працезд.

Основна, побічна та відновлювальна функціональні системи вступають між собою в нейрофізіологічний конфлікт, так як несумісні в один і той же час. Однак, внаслідок координаційної функції мозку, трудова діяльність здійснюється ефективно. Але такий стан зберігається доти, доки мобілізація працездатності не виходить за межу. Тільки-но рівень мобілізації працездатності стає більшим, відновлювальна функціональна система набуває актуального значення і змінює напрямок регулюючої діяльності мозку. Відновлювальна функц. с-ма за допомогою процесу гальмування блокує виконання трудового процесу, який становить основну функц. с-му. Саме рівень загострення нейрофізіологічного конфлікту між основною і відновлювальною функц-ми с-ми в процесі праці, зміни в працездатності на кожній стадії цього конфлікту зумовлюють відповідний функціональний стан організму.

108. Закономірності динаміки працездатності людини в процесі праці

Працездатність – це здатність організму людини витримувати навантаження(нервові, енергетичні, мязові, інформаційні) у процесі праці. Причинами наявності різних типів динаміки працездатності можуть бути: наявність перерв у роботі, нерівномірність навантажень протягом робочого дня, вплив різних виробничих факторів та ін.

На основі таких виробничих показників, як виробіток продукції за одиницю часу, якість продукції в динаміці робочого дня та ін. виявлено 4 типи динаміки працездатності.

1-й тип хар-ся поступовим підвищенням продуктивності праці протягом 1,5-2 год., стабілізацією продуктивності на високому рівні протягом 1-2 год., і наступним зниженням працездатності в зв’язку з розвитком втоми.

2-й тип хар-ся найбільшою продуктивністю праці протягом 1-ї години роботи і зниженням її в наступні години 1-ї половини зміни.

3-й тип динаміки працездатності відзначається багаторазовими коливаннями продуктивності протягом зміни.

4-й тип хар-ся високим темпом і стабільним ритмом продуктивності роботи з перших хвилин і протягом чотирьох годин робочого дня.

109. Економічна і фізіологічна оцінка фаз працездатності.

Фази працездатності – це зміни функціонального стану організму людини в процесі праці. Є такі фази працездатності: доробочий стан, фаза впрацювання, фаза стійкої працездатності, фаза розвитку втоми та емоційний порив.

Доробочий стан (оперативний спокій) – це перехідний період між станом спокою та робочим станом. Цей стан характеризується підвищенням лабільності і порогів збудливості нервових центрів і являє собою спеціальне обмеження актів дії. Стан оперативного спокою має дуже важливе значення для виконання роботи, оскільки формує оптимальний вихідний рівень функціонального стану організму працівника.

Фаза впрацювання – це період, протягом якого відбувається перехід від стану оперативного спокою до робочого стану. Вона характеризується переходом функцій на новий, більш високий рівень інтенсивності. В організмі посилюються обмінні процеси, робота органів і систем. Однак посилення різних функцій має неодночасний характер. Тривалість цієї фази може бути різною (чим інтенс. робота, тим швидше заверш. фаза впрацювання.)

Фаза стійкої працездатності характеризується найвищою для конкретного працівника продуктивністю праці. Для цієї фази характерні високі виробничі показники при оптимальному напруженні фізіологічних функцій. Основна функціональна система є стійкою домінантою. Трив. її становить 2-3 години у першій половині робочого дня і залежить від важкості роботи, хар-ру м’язових навантажень, віку, особистісних властивостей.

Фаза розвитку втоми починається через 3-4 години від початку роботи і характеризується зниженням виробничих показників при наростанні напруженості фізіологічних функцій організму. Людина відчуває стомлення, яке посилюється відчуттям голоду. Стадія розвитку втоми являє собою загострення нейрофізіологічного конфлікту між основною і відновлювальною функціональними системами.

У деяких випадках наприкінці робочої зміни можливе підвищення працездатності людини внаслідок чисто емоційних факторів. Ця фаза називається фазою емоційного пориву.

Після закінчення роботи наступає період відновлення показників фізіологічних функцій організму і працездатності.