103. Працезд. Людини і фактори, які впливають на її рівень.

Взагалі, існує багато визначень терміну „працездатність” . Так. С.О.Косилов, В.П,Загрядський, А.С.Єгоров ототожнювали працездатність з продуктивністю праці. Г.Леман, І.М.Єфімов та ін. Під працездатністю розуміли максимальні функціональні можливості організму людини для виконання конкретної роботи. Г.А.Стрюков, М.А. Грицевський вважали доцільним термінологічно відокремити працездатність як продуктивність, ефективність діяльності і працездатність як психофізіологічний потенціал працівника. Працездатність – це здатність організму людини витримувати навантаження (нервові, м’язові, енергетичні, інформаційні) у процесі праці. Це найбільш поширене визначення працездатності. Працездатність людини є фізіологічною основою продуктивності праці. Працездатність створюється процесом збудження на нейрофізіологічному рівні та енергією хімічних речовин на молекулярному рівні.

Є загальний рівень працездатності та наявний стан працездатності. На загальний рівень працездатності впливають такі фактори:

- стан здоров’;

- властивості нервових процесів (рухливість, сила, врівноваженість);

- м’язова сила і витривалість та їх співвідношення;

- біоенергетичні процеси та резерви організму;

- психічні функції;

- вік та стать людини;

- соціально-економічні умови життя і праці.

Наявний стан працезд. зазнає короткочасних коливань і відбиває вплив багатьох факторів та умов, які діють на організм люд.

104. Межа і регуляція працездатності.

Межа працездатності – це та кількість енергетичних речовин, використанню якої для певної трудової діяльності організм не протидіє, є величиною працездатності. Це поняття ввів Павлов. Межа працездатності є змінною величиною. Особливістю людського організму є те, що працездатність різних функціональних одиниць неоднакова. Вона тим менша, чим вищий „ поверх“, на якому знаходиться функціональна одиниця. Найменшу працездатність мають центри кори, більшу – підкоркові утворення мозку і найбільшу – виконавські функціональні одиниці (м‘язи). Працездатність є фізіологічною константою, тобто підпорядковується закону саморегуляції. Саморегуляція – це повернення фізіологічних величин, які змінюються у процесі діяльності, до вихідних значень або в певні рамки. Вичерпавши свої рушійні сили, організм відновлює їх і зберігає працездатність у межах, визначених фізіологічними законами. Взагалі, завдяки вольовим зусиллям людина може примусити себе продовжувати роботу навіть тоді, коли використання енергетичних речовин вийшло за межу працездатності. Але внаслідок розширення межі працездатності за рахунок енергетичних речовин, необхідних для основного обміну, виникає загроза пошкодження працюючого органа і наступного захворювання.

105. Показники динаміки працездатності.

Працездатність – це здатність організму людини витримувати навантаження (нервові, м’язові, енергетичні, інформаційні) у процесі праці. Для оцінки працездатності використовуються 3 групи показників: виробничі, фізіологічні та психологічні. Ці показники характеризують результати виробничої діяльності, фізіологічні зрушення та зміни у психічних функціях людини у процесі праці. Виробничі показники включають в себе: продуктивність праці – виробіток продукції за одиницю часу; якість роботи – наявність браку; трудомісткість роботи – витрати часу на виробничу операцію; втрати робочого часу та простої устаткування з вини працівника.

Фізіологічні показники включають: величину енергозатрат; м’язову силу та витривалість; ударний і хвилинний об’єм крові; частоту пульсу; температуру шкіри; частоту дихань, легеневу вентиляцію, коефіцієнт споживання кисню, тремор.

До психологічних показників належать: пам’ять, мислення, увага, емоційно-вольове напруження, сприймання.

Більш інформативними для оцінки працездатності є якісні показники