87.Психічні стани та напруження прац. У процесі праці

Психічний стан прац-це стійка структурна орг-ія всіх компонентів психіки під час праці .

Псих стани можна поділити:

-емоційні-настрої афеки тривога

-вольові-рішучість розгубленість

-пізнавальні-зосередженість замисленість.Залежно від умов праці виникають такі псих стани: відчуття комфорту псих втома псих напруженість відсутність мотивації емоц стрес моногонія тривожність індеферентний стан.

Стан псих втоми розв за умови надмірних затрат енергії для отримання результату.

Стан псих напруженості зумовлюється надмірною величин псих зусиль необхідн для вирішення поставлених задач

Стан відсутності мотивації відчувають працівники для яких робота не має внутрішнього спонукання а здійснюється на основі зовн примусу.байдужість до рез праці.

Стан моногонії зумовлюється відірваністю працівника від мети конкретного результату праці не дивлячись на те що працівник добре володіє труд навичками.

Стан тривожності(для прац небезпечних проф) якщо має місце недостатнє володіння методами і формами поведінки в тих чи ін ситуаціях.

Індиферентний стан властивий працівникам не зацікавлених у кінцевих результатах організації. Неможливе досягнення успіху в умовах крайнього незадоволення працею виникає такий емоц стан як фрустація. У цьому стані люд відчуває надзвичайне психічне нервове напруження (досада ворожість пригніченість )

За рівнем напруження виділяють помірне напруження та підвищене

Помірне напруження- це нормальний роб стан який х-ся псих активністю та помірними зруш фіз. реакцій організму (добрий настрій стабільність)

Підвищене напруження- хар-не для діяльності в екс рем умовах коли від працівника вимагають волові зусилля(страх дефіцит часу наявність першкод підвищена складність)

Важливе значення у труд ді-сті пра-ка є стан псих готовності. Вона може виявлятись завчасно і ситуативно.

Завчасна базується на раніше набутих знаннях та навичках уміннях

Ситуативна –мобілізація всіх сил створення псих передумов для успішних дій у даний момент.

Оптимізація умов праці створення сприятливого псих клімату включення працівника в розв’язання проблем стратегічного розв орга-ції сприяють розвитку і реалізації його творчого потенціалу.

88.Особистість людини я к цілісна система

Особистість –це людина як носій свідомості тобто суб’єкт пізнання переживання відношення і активного перетворення навколишнього світу.

Особистість розглядається як цілісна система соціогенних та психогенних елементів.

В основі особистості лежить її структура-зв'язок і взаємодія порівняно стійких сторін.Її формування передбачає формування особливого типу відношень всередині цілісної псих організ особ-сті. Особистість формується завдяки предметній дія-сті і спілкуванню з інш.людьми. Соціальна сутність є її основним атрибутом. Потреба у спілкуванні хар-р спілкування накладають відбиток на формування цілісних структур псих орган особистості її цілісних орієнтацій і форм ді-сті.

89.Структура властивостей особистості.

Властивості особистості можна поділити на :

Нижчий рівень-біологічно зумовлені властивості(темперамент задатки)-є даними від природи і служать основою для розвитку здібностей і пізнавальних процесів формуванні характеру.

Друга група-псих процеси я форми відображення і пізнання навкол світу. Вони є не тільки біологічно обумовлені ,але і розвив у процесі акт діяльн індивіда.

Третя група-пов'язана з білш високим рівнем властивостей осо-сті її соц досвідом(знання навички вміння)

Четверта група влас осо-сті хар-є її вищий рівень соціально-обумовлені властивості(інтереси ідеали світогляд переконання)

Окрім того можна виокремити і такі групи властивостей особистості як природні індивіда суб’єкта ді-сті особистості

Якісні перетворення одних і тих самих власт ос-сті у процесі її розвитку називають етапами На кожному новому етапі раніше функ-ї мех. входять до більш складних механізмів зазнаючи суттєвих перетворень. На вищому етапі псих організації особистості досягається єдність відповідність погодженість між власне особистісними і психодинамічними характеристиками індивіда.

90. Типи вищої нервової діяльності індивіда як фізіологічна основа темпераменту людини.

Темперамент-сукупність індивідуальних особливостей які хар-ть динамічну та емоційну сторони поведінки діяльності і спілкування людини.

Темперамент залежить від типу вищої нервової діяльності

Тип вищої нервової діяльності-це сплав вроджених та індивідуально набутих властивостей процесів збудження та гальмування Такими властивостями є сила врівноваженість рухливість

Врівноваженість проц збудження і гальмування є співвідношення їх сили.

Рухливість нерових процесів характеризується швидкістю їх иникнння і зміни на протилежний процес

Залежно від поєднання відмічених властивостей Павлов виділ 4 типи вищої нервової діяльності: Сильний неврівноважений(холеричний) сильний врівноважений рухливий(сангвінічний) сильний врівноважений інертний(флегматичний) слабкий(меланхолічний)