58. Поняття про аеробну та анаеробну продуктивнысть організму.

Оскільки можливості дихальної системи не безмежні, то для кожної людини існує індивідуальна межа, понад яку споживання кисню неможливе. Найбільша кількість кисню, яку організм може спожити за одну хвилину при максимально важкій роботі, називається максимальним споживанням кисню. Розмір максимально спожитого кисню (МСК) є показником аеробної продуктивності організму і характеризує його здатність використовувати енергію на м‘язову роботу за рахунок аеробних процесів. Рівень МСК залежить від фіз. Розвитку, віку, статі працівника. Виконувати роботу з витратами на рівні МСК можна лише декілька хвилин. Тривала робота протягом робочої зміни може виконуватися з витратами на рівні 25-30 % МСК. Для виконання будь якої роботи необхідна певна кількість кисню, яка наз. Кисневим запитом. Розрізняють сумарний і хвилинний кисневий запит. Сумарний-це кількість кисню, яка необхідна для всієї роботи. Хвилинний-протягом 1 хв. Іноді споживання кисню може відставати від потреби організму , це зумовлене тим, що біохімічні процеси, які відбуваються в працюючих м‘язах, проходять дві послідовні фази: анаеробну і аеробну. Під час анаеробної фази з вуглеводів м‘яза (глікогену) за участю фосфорних сполук утворюється молочна кислота. Виводиться вона під час аеробної фази: частина окислюється до кінцевих продуктів-вуглекислоти і води, а частина знову синтезується в глікоген за рахунок енергії, що утворюється при окислювальних процесах.

59.Закономірності пристосування серцево-судинної системи працівника до трудових навантажень.

Стан серцево-судинної системи працівника залежить від трудових навантажень. Для оцінки її адаптованості до цих навантажень порівнюють показники систолічного кров‘яного тиску і частоти пульсу під час роботи і в стані спокою. Збільшення коефіцієнта витривалості в зв‘язку зі зменшенням пульсового тиску є показником де тренованості серцево-судинної системи працівника. Другим показником, який характеризує пристосування серцево-судинної системи до фізичних навантажень, є показник якості реакції. Він конкретніше характеризує відновлення кров‘яного тиску і частоту пульсу після виконання інтенсивної роботи. Отже, показники серцево-судинноi системи працiвника, що вiдбивають реакцiю органiзму на навантаження, характеризують рiвень його фiзичноi працездатностi. Якщо частота пульсу пiсля навантаження невисока i швидко вiдновлюється її вихiдний pi­вень, а також чим менше зростання артершльного тиску, тим ви­ща працездатність працівника.

Виконання важкоi м'язовоi роботи, а також робiт, пов'язаних iз значним нервовим напруженням, супроводжується підвищенням вмicry цукру у крові, що зумовлюється впливом на клiтини печiнки гормону адреналiну. Адреналiн, що надходить у кров, не тiльки ак­тивiзує роботy серця i м'язiв, але й посилює розпад глiкогену та ви­дiлення цукру, який споживається в працюючих м'язах.

60.Суть терморегул. Організму працівника в процесі праці.

Посилення енергозатрат i обмiну речовин при виконаннi роботи, зокрема м'язовоi, викликає в органiзмi працiвника збiльшення теплоутворення, що вiдображається на його терморегуляцii. Основні змiни. При високiй температурi виробничого середовища у працiв­никiв вiдмiчаються збiльшення частоти пульсу до 140-180 уда­piв за хвилину, пiдвищення артерiального кров'яного тиску тапiдвищення температури шкiри. В деяких випадках можливийтепловий удар, тобто гiпертермiя (перегрiв органiзму) третьогоступеня, що призводить до втрати свiдомостi, погiршення крово­обiгу. Зауважимо, проте, що невелике пiдвищення температуритiла працiвника на початку роботи позитивно впливає на орга­нiзм: пiдвищуються збудливiсть нервовихцентрiв, лабiльнiсть i працездатнiсть. Роботами Донецького НДI гiгiєни працi i профзахворювань встановлено, що температура повiтря +22 ос є тiєю ме­жею, вище якої знижується працездатнiсть. Так, при температурi ви­робничих примiщень в межах 26--30 ос працезд-ть знижується наполовину порiвняно з рівнем при температурi + 18°с.

Завдяки складнiй системi терморегуляцil в органiзмi працюю­чої людини пiдтримується тепловий баланс. При цьому, якщо нагромадження тепла в органiзмi пiд час важкої роботи в умовах нагрiваючого мiкроклiмату супроводжується терморегуляцiєю за рахунок тепловiддачi, то при роботі в умовах охолодження ви­кликане нею теплоутворення використовується для захисту орга­нiзму вiд переохолодження. Це означає, що енергозатрати на ви­конання самої роботи в умовах охолодження зменшуються. Легкаробота в холодних умовах викону€ться при пiдвищених енергоза­тратах порiвняно з такою ж роботою, що викону€ться за нор­мальних умов. Важка робота виконується при однакових енерго­затратах як за умов охолодження, так i перегрiву при рiзнiйспрямованостi процесiв терморегуляцiї.

Значна втрата поту пiд час роботи цризводить до порушень в органiзмi працiвника, зокрема зневоднення i в зв'язку з цим згущення крові, а також втрат великої кiлькостi солей i вітамінів.

Тому одним з важливих заходiв запобiгання порушенням водно­сольового та вітамінного балансу в органiзмi тих, хто працює вумовах нагрiвального мiкроклiмату,є рацiональний питний ре­жим (вода з домiшкою 0,5-0,75 % хлориду натрiю, бiлково­вітамінні сумiшi тощо).

3 усього сказаного випливає, що оптимiзацiя умов працi та фi­зiологiчна регламентацiя трудового процесу, зокрема нормування навантажень залежно від температурного режиму, мають важли­ве економічне i соціальне значення.