Вплив шуму на організм людини

Шум являється однією із форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища. Негативна дія шуму на організм людини відома давно. Шум, який є загальним біологічним подразником, за певних умов може впливати на всі органи та системи організму і викликати фізіологічні зміни. Впливаючи на організм як стрес-фактор, шум викликає зміни реактивності центральної нервової системи, наслідком чого стають розлади функцій органів та систем. Дослідженнями вчених встановлено, що гучний шум (навіть музика на рок-концертах) сприймаються не тільки органами слуху, а й шкірою, серцем, органами дихання. Такий шум є причиною виділення в кров людини великої кількості гормонів (наприклад, адреналіну), що сприяє виникненню почуття страху і небезпеки. Звичайно, молоді люди витримують шум більш інтенсивний, ніж люди середнього, а тим більше похилого віку. Проте згодом дія надмірного шуму приводить до розвитку шумової патології. Основне значення в розвитку шумової патології має інтенсивність шуму, його частотний склад, тривалість щоденного впливу, індивідуальна чутливість. В більшості людей ушкоджуються органи слуху, знижується гострота зору, знижується чутливість розрізнення кольорів. Страждає від шуму також вестибулярний апарат; люди скаржаться на головний біль, запаморочення, погіршення пам’яті, підвищену втомлюваність, порушення сну, серцебиття та біль в ділянці серця. Спостерігається дисфункція шлунка, зміна кислотності шлункового соку, підвищення внутрічерепного тиску, порушення процесів обміну речовин в організмі.

Медики відзначають особливо несприятливу дію навіть незначних за рівнем шумів у години відпочинку і передовсім сну, коли найбільш повно повинні відновлюватись сили людини.

Не зайве нагадати, що у зв’язку з вищезазначеним у нашій країні, як і в багатьох інших, діє заборона щодо порушення тиші у житлових масивах з 23.00 до 7.00.

Але шум може впливати на організм людини і позитивно. Здавна відомо, що тихий шелест листя дерев, спів птахів, рокіт морського прибою поліпшує самопочуття людини, діє заспокійливо на неї. З надмірним шумом необхідно боротися. Тиша і спокій людині потрібні так само, як повітря, вода, сонце.

У даний час вчені багатьох країн світу ведуть різноманітні дослідження з метою з’ясування впливу шуму на здоров’я людини. Дослідження показали, що й абсолютна тиша лякає і пригнічує людину. Так, інфразвуки особливий вплив роблять на психічну сферу людини: уражають усі види інтелектуальної діяльності; погіршують настрій; іноді з’являється відчуття розгубленості, тривоги, переляку, страху.

Гігієнічне нормування шуму

Нормування шуму для робочих місць регламентується державним стандартом та санітарними нормами ГОСТ 12.1.003-83. Шум. Общие требования безопасности; ДСН 3.3.6-037-99 Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.

Основою нормування є обмеження звукової енергії, яка діє на людину протягом робочої зміни, значеннями, безпечними для її здоров’я і працездатності.

Нормування шуму здійснюється двома методами – за граничним спектром (ГС) шуму і за рівнем звукового тиску (Lр) в дБА.

Перший метод нормування є основним для постійних шумів. Рівні звукового тиску нормуються в активних смугах частот (октавах).

При аналізі шуму діапазон звукових частот розбитий на октавні смуги певної ширини. Смуга частот, у якої відношення верхньої граничної частоти до нижньої дорівнює двом, називається октавою Характеристикою кожної смуги частот являється середньо геометрична частота_., яка для октави визначається за формулою

де , − гранична верхня і нижня частоти смуг, Гц.

Середньогеометричний ряд частот ( ) – 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц. Сукупність гранично допустимих рівнів звукового тиску в дев’яти октавних смугах частот і є граничним спектром (ГС) шуму. Кожний із граничних спектрів має свій індекс, наприклад ГС-75, де 75 – допустимий рівень звукового тиску в октавній смузі з середньо геометричним значенням частоти 1000 Гц.

За еталонну (стандартну) частоту при нормуванні рівня звуку прийнята частота 1000 Гц.

В другому методі для орієнтованої (неточної) оцінки рівня постійного і непостійного шуму використовується шкала А шумоміра, наприклад, прилад ВШВ-1. Ця шкала імітує загальну чутливість вуха людини у всьому інтервалі частот. Величина рівня звуку, виміряного за цією шкалою, позначається в дБА.

L_p − рівень звукового тиску – точна характеристика шуму на октавних смугах частот.

L_p = 20 lg (P/P₀), дБА

де Р – звуковий тиск в даній точці, Па (Н/м²); Р₀ – звуковий тиск на порозі чутності (Р₀ = 2· 10^-5 Па при частоті 1000 Гц).

Всі розрахунки по захисту від шуму виконуються по рівню звукового тиску L_p.

Параметрами непостійного шуму, які нормуються, є еквівалентний рівень шуму (рівень постійного шуму, дія якого відповідає дії фактичного шуму із змінними рівнями за той же час) у дБА_екв та максимальний рівень шуму – у дБА.

Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні шуму та еквівалентні рівні шуму на робочих місцях, у виробничих приміщеннях і територіях регламентуються Державними санітарними нормами ДСН 3.3.6.037-99.

Із таблиці видно, що рівні звукового тиску за низьких частот мають більш високі значення і знижуються із підвищенням частоти. Це пояснюється тим, що людський організм легше переносить низькі частоти і значно гірше – високі.

Необхідно пам’ятати, що шум в аудиторіях не повинен перевищувати 55 дБА, у квартирах вдень – не більше 40 дБА, вночі – не більше 30 дБА. На вулиці допустимий рівень шуму вдень − до 50 дБА, вночі − до 40 дБА.

Для визначення відповідності рівнів шуму та рівнів звукового тиску нормованим значенням використовують вимірювачі шуму та вібрації ВШВ-1, ВШВ-003, шумомір типу Ш-1, акустичну вимірювальну апаратуру фірм RET (Німеччина) та "Брюль і К’єр" (Данія).

Звук, який сприймається мікрофоном шумоміра, перетворює механічні коливання в електричні, які підсилюються, проходячи через коректуючі фільтри і випрямляч, а далі реєструються стрілковим або самописним приладом.