Національні фондові індекси

Країна	Біржа (місто)	Індекс
США	Нью-Йоркська фондова біржа Американська фондова біржа Позабіржовий ринок	NYSE Composite, Standard & Poor’s 500, Dow Jones Industrial AMEX Composite Index Nasdaq Composite Nasdaq 100
Японія	Токіо	Nikkei Average, TOPIX
Великобританія	Лондон	FT-SE30, FT-SE100, FT-SE Mid250
Канада	Торонто Монреаль	TSE Montreal Industral
Гонконг	Гонконг	Hang Seng
Сінгапур	Сінгапур	Streits Times
Австралія	Сідней	All Ordinaries
Нідерланди	Амстердам	AEX Index
Франція	Париж	CAC40
Німеччина	Франкфурт	FAZ, DAX
Швейцарія	Цюрих	Swiss Mkt Index

Ця методика визначає порядок розрахунку, інфор­маційну базу та критерії відбору підприємств для розрахунку інтегрального індексу фондового ринку.

Підприємства-емітенти, які будуть включені до бази для розрахунку інтегрального індексу мають відповідати таким ви­могам:

• обсяг торгів емітентів дорівнює 70-80% загальної ринко­вої капіталізації підприємств-емітентів акцій;

• обсяг торгів за такими підприємствами повинен складати 50-60% торгів за акціями на вторинному ринку за угода­ми купівлі-продажу.

Базове значення індексу – 100.

На практиці використовується два показника:

Фондовий індекс – це відношення усередненого (за дея­кою групою підприємств) значення вартості акцій, проданих за поточний період до усередненого значення вартості акцій, прода­них за минулий період, та інтегральний індекс – це показник діяльності ринку цінних паперів у межах національних кордонів, який характеризує стан внутрішніх ринків, що існують в даній державі або на долю яких приходиться значна частина ринку цінних паперів даної країни.

Розрахунок інтегрального індексу фондового ринку здійснюється на основі звітності торговців цінними паперами. Для розрахунку інтегрального індексу фондового ринку відбира­ються всі виконані торговцями угоди купівлі-продажу з акціями підприємств на вторинному ринку.

Головною метою функціонування та розвитку фондово­го ринку в Україні є залучення інвестиційних ресурсів для спря­мування їх на відновлення та забезпечення дальшого зростання виробництва.

Відповідно до Указу Президента України від 26 березня 2001 року № 198/2001 «Про додаткові заходи щодо розвитку фон­дового ринку України» визначено Основні напрями розвитку фон­дового ринку України . Зокрема, ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок має забезпечити реалі­зацію національних інтересів України, сприяти зміцненню еко­номічного суверенітету шляхом:

- сприяння надходженню інвестицій у реальний сектор економіки;

- створення ефективної системи захисту прав і інтересів інвесторів, як вітчизняних, так і іноземних;

- створення сприятливих умов для розвитку інститутів спільного інвестування, в тому числі недержавних пенсійних фондів;

- розбудови сучасної надійної системи виконання угод з цінними паперами та обліку права власності на цінні папери;

- розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначати ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;

- концентрації і централізації торгівлі корпоративними цінними паперами українських емітентів на організованому рин­ку на засадах конструктивної конкуренції та інновацій;

- створення умов для підвищення конкурентоспромож­ності фондового ринку України з дальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;

- гармонізації політики держави на фондовому ринку з грошово-кредитною, валютною і бюджетно-податковою політи­кою з метою розвитку фондового ринку України [5].

Завданнями фондового ринку України є:

• посилення конкурентоспроможності ринку через проведення сприятливої державної політики щодо оподаткування на фон­довому ринку, перетворення торговців цінними паперами у по­вно функціональні, фінансово стійкі інститути, що надавати­муть широкий перелік фінансових послуг, спрощення процеду­ри ввезення та вивезення капіталу при здійсненні інвестиційної діяльності на фондовому ринку, створення незалежних інфор­маційних та рейтингових агенцій, що здійснюють розкриття ін­формації про фондовий ринок, налагодження тісного співробіт­ництва в рамках IOSCO та інших міжнародних організацій для створення позитивного іміджу українського фондового ринку;

• податкове стимулювання розвитку фондового ринку України че­рез звільнення від обкладення податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість некомерційних (неприбуткових) організацій фондового ринку, включення до складу емісійного доходу емітента сум перевищення виручки від повторного розміщення цінних паперів над ціною викупу таких цінних паперів, відмови від оподаткування курсових різниць, що виникають при перерахуванні у національну валюту інвестицій на фондовому ринку, які надходять в іноземній ва­люті; скасування оподаткування майна та коштів, що надхо­дять підприємству – платнику податків від інвесторів на вико­нання інвестиційних зобов’язань за договорами купівлі-продажу державних пакетів акцій під час приватизації такого підприємства; застосування податкової застави щодо забезпе­чення податкового боргу професійного учасника фондового ринку в розмірі, що не перевищує подвійної суми такого боргу.

• удосконалення системи регулювання ринку цінних паперів через визначення пріоритетів державної політики на фондовому ринку та розроблення заходів щодо його дальшого розвитку, забезпечення єдиного підходу до регулювання діяльності на фондовому ринку як банківських, так і небанківських фінан­сових установ, розширення повноважень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо регулювання діяль­ності небанківських фінансових установ, оптимізації держав­ного регулювання фондового ринку та розвитку саморегулю­вання, посилення контролю за дотриманням учасниками фондового ринку регулятивних вимог, спрямування зусиль Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку пере­важно на регулювання відкритого обігу цінних паперів, роз­роблення та запровадження ефективної системи обміну інформацією між державними органами, що здійснюють ре­гулювання і контроль на фондовому ринку;

• розвиток корпоративного управління через удосконалення сис­теми розкриття інформації про вартість цінних паперів та об’єкти інвестування через інструменти фондового ринку, вжиття заходів щодо розкриття інформації про інвесторів, які придбавають великі й контрольні пакети акцій, у першу чергу, тих підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, монополістів, банків та страхових ком­паній, встановлення ефективних механізмів захисту інвесторів, у тому числі запровадження норми колективного позову;

• розвиток інститутів спільного інвестування через приведення українського законодавства про інститути спільного інвесту­вання у відповідність із законодавством країн Європейського Союзу, визначення діяльності з управління активами інсти­тутів спільного інвестування і недержавних пенсійних фондів як виключної, здійснення заходів щодо формування у насе­лення позитивного сприйняття діяльності нових інститутів спільного інвестування.

• розбудова інфраструктури фондового ринку через розвиток професійної діяльності з управління цінними паперами, кастодіальної, з інвестиційного консультування, зосередження торгівлі акціями та облігаціями підприємств та угод з велики­ми пакетами цінних паперів на організаційно оформленому ринку, здійснення заходів щодо запобігання маніпулюванню ринком, нечесній торговій практиці й порушенню етики про­фесійної діяльності на фондовому ринку.

• розвиток Національної депозитарної системи через здійснен­ня заходів для утворення єдиного депозитарію цінних па­перів (крім державних цінних паперів), запровадження стан­дартів діяльності прямих учасників Національної депозитар­ної системи щодо обліку прав власності на цінні папери, які базуються на сучасних фінансових та інформаційних техно­логіях, запровадження механізму здійснення угод із цінними паперами за принципом «поставка проти оплати», в тому числі, з використанням гарантованих розрахунків, запровад­ження механізму здійснення угод із цінними паперами між інвесторами-нерезидентами за принципом «поставка за умо­ви надходження коштів від покупця», обов’язкової техно­логічної консолідації реєстраторів власників іменних цінних паперів, що ведуть реєстри емітентів, цінні папери яких зна­ходяться в лістингу організаторів торгівлі, з центральним де­позитарієм цінних паперів на основі електронного докумен­тообігу та електронного цифрового підпису, охоплення еле­ктронним документообігом прямих учасників Національної депозитарної системи та організаторів торгівлі цінними па­перами.

• розвиток законодавства України про цінні папери через прий­няття Законів України «Про цінні папери та фондовий ри­нок» (нова редакція), «Про акціонерні товариства» (нова редакція), «Про недержавні пенсійні фонди», «Про електрон­ний документообіг та електронний підпис» та інші;

• підготовка фахівців з питань фондового ринку та корпоратив­ного управління через створення комплексної, постійно функціонуючої системи підготовки фахівців із питань фондо­вого ринку та корпоративного управління із застосуванням сучасних навчально-методичних технологій та використан­ням міжнародного досвіду в цій сфері, забезпечення Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку коорди­нації діяльності міністерств та інших центральних органів ви­конавчої влади, наукових установ та навчальних закладів, об’єднань професійних учасників ринку, науковців у сфері підготовки фахівців із питань фондового ринку та корпора­тивного управління, встановлення кваліфікаційних вимог до фахівців професійних учасників фондового ринку [5].