2. Ринок цінних паперів та його особливості

Ринок цінних паперів – це складний механізм, із допо­могою якого встановлюються відповідні правові та економічні взаємовідносини між підприємцями, корпораціями та іншими структурами, яким необхідні фінансові кошти для свого розвит­ку та організаціями та громадянами, які їх можуть позичити (на­дати) на певних умовах.

Важливим для аналізу ринку цінних паперів є поділ ринку на первинний та вторинний. Первинний ринок – це економічний простір, який цінний папір проходить від свого емітента до першо­го покупця. Економічним він називається не лише тому, що на ньо­му діють емітент та інвестор, але й тому, що він раціонально ор­ганізований, виконує певне економічне завдання і тільки в межах цього простору емітент може отримати необхідний йому капітал.

Вторинний ринок – це сфера обігу цінних паперів, куди вони потрапляють після того як їх продасть перший власник, що купив ці папери у емітента. Цей ринок може бути неорганізова­ним, або позабіржовим та організованим, або біржовим. У більшості країн світу на позабіржовому ринку обертається ос­новна маса (приблизно 85%) цінних паперів, а на біржовому – відносно мала їх частка – 15%. Однак, саме біржовий ринок, де зосереджені найбільш якісні, а тому й найважливіші цінні папери, визначає кон’юнктуру та процес розвитку фондового ринку.

Торгівля цінними паперами на фондовому ринку Ук­раїни здійснюється на фондових біржах та в позабіржових торгівельно-інформаційних системах (ПТІС) (докладно ор­ганізація біржової та позабіржової торгівлі цінними паперами в Україні розглядається автором у наступних розділах теми).

Загальний стан ринку цінних паперів характеризується фондовими індексами та їх динамікою. У фінансових публікаціях (засобах інформації) публікуються біржові та позабіржові фон­дові індекси для міжнародного ринку акцій в цілому, а також для регіональних та національних ринків зокрема. Так, Morgan Stanly Capital International (MSCI) публікує такі індекси:

• Світовий – 1500 акцій з 22 країн;

• Європейський – 600 акцій;

• По Європі, Австралії та Далекому Сході (EAFE) – 1000 акцій.

Ці індекси враховують близько 60% капіталізації кож­ного ринку.

У «Financial Times» публікуються фондові індекси для основних національних, регіональних та світового ринків (FT/S & Р Actuaries World Indices), які визначаються спільно з FTSE International Standard & Poor’s. Регіональні індекси визначаються для таких регіонів як Америка, Європа, Тихоокеанський регіон, Євротихоокеанський регіон, Японія, північна Америка та інші. Для кожного індексу приводяться:

- значення в доларах США, евро, японських єнах та націо­нальних валютах;

- зміна у відсотках по відношенню до попереднього дня торгів індексу в доларах США, евро та національних валютах;

- середнє значення дивіденду.

Індекси FT/S & Р Actuaries базуються на даних близько 2500 акцій та враховують більш ніж 70% капіталізації кожного рин­ку. Існують і інші міжнародні фондові індекси. Так, з 1987 року Solomon Brothers та Frank Russell публікують індекси Solomon/Russell Global Equity. Союз швейцарських банків (Union de Banques Suisses – UBS) визначає регіональні та світові індекси на основі значень ос­новних національних індексів. Банк Credit Swiss First Boston також визначає міжнародні індекси, які згодом публікує в «Еиготопеу».

Як правило, інвестори-резиденти дають перевагу національними індексам, а іноземні інвестори – світовим.

Деякі з них приведені у таблиці 3.1.

Макроекономічна ситуація тенденцій розвитку фондо­вого ринку України визначається через інтегральний індекс фон­дового ринку, який визначається відповідно до Рішення Держав­ної комісії з цінних паперів та фондового ринку №237 від 20.12.2000 «Про затвердження Методики розрахунку інтеграль­ного індексу фондового ринку» [9].

Таблиця 3.3