2.5.Вінок як символ Матері-Землі

Весільний вінок в українського народу відіграє таку ж роль, яку в інших народів відіграє біле покривало: «фата» по-московському, чи «вельон» по-польськи. Це покривало повинно було охороняти молоду від «поганого ока». У нашому звичаї цю роль виконує вінок з «хрещатим барвінком», символом тривалого кохання.

Вінок - символ слави, перемоги, святості, щастя, успіху; скорботи, смерті, могутності, миру, Сонця; влади, цнотливості, молодості, дівоцтва. Вінок має подвійну символіку. Це або увінчання шаною кого-небудь як переможця чи тріумфатора, або знак скорботи за померлим чи загиблим. Усі інші значення зводять, очевидно, до цих основних.

Вінок, як символ Матері-Землі є її життєдайною силою. Символом любові і тайною вінчання Матері-Землі зі святим духом зоряного неба був барвистий віночок із чарівного зілля на голові дівчини. Барвінковий вінок, з яким ходить наречена з дружками просити на весілля, кладеться в колисочку її першого немовляти. В. Борисенко зазначає, що на Закарпатті «вінок кладуть на хліб, що має форму кола., і несуть його до батьків молодої, щоб вони благословили її на шлюб» [5; с.87], а також, на Вінничині у давнині «молодому клали на голову вінок з дубового листя – як знак могутності, сили та символ господаря» [29; с.56].

Джон Купер у «Енциклопедії символів» зауважив що, «обидва значення символу притаманні вінку нареченої. Її прикрашали вінком - як знаком чистоти і незайманості, але разом з тим він означав і смерть попереднього життя та відродження нареченої в іншій якості. У традиціях Заходу наречена обов'язково одягала фльордоранж, тобто вінок, в який упліталися штучні білі квіти. Цей звичай був запозичений у арабів, де вінок з квітів апельсину (оранж) символізував родючість» [6; с.184].

У часи античності вінок (з лат. Corona) одягали як бенкетний або застільний атрибут, котрий символізував щастя та талант. Таку функцію вінок виконував, коли при його допомозі прикрашали священні предмети та об'єкти, котрим поклонялися. Оратори одягали його під час своїх промов. Вінком нагороджували тих, хто відзначався на війні. Згодом він служив символом службової відзнаки. Звідси походить «корона», символізуючи владу сеньйора або короля [28;с.85].

Пізніше лавровий вінок присуджували переможцям поетичних змагань. Звідси виникло слово «лауреат».

В Україні вінки мали солярну символіку. Дівчина у вінку асоціювалася з сонцем, котре сходить. Купальські та обжинкові вінки також були символами сонця, що пов'язано з ідеєю плодючості і добра. На свято Івана Купала дівчата кидали вінки у річку, щоб дізнатися про свою долю, свого судженого. Кожна квітка, кожна стрічка різного кольору, вплетена у вінок, є певним символом: жовта – сонце, зелена – молодість, блакитна – небо, вода, червона – земля, фіолетова – мудрість, малинова – щирість, рожева – достаток.

Вінки із стрічками протягом століть використовувалися століттями під час весілля. Не випадково народна творчість зберегла так багато висловів, пов'язаних із вінком, так Здоровега Н. І. у своїй праці «Нариси народної весільної обрядовості» пояснює, що «загубити вінок» - втратити дівочу честь; «як у вінку» - дуже гарно; «вінчатонько» - маленький вінок [8; с.34]. Як правило, дівочий вінок плели з квітів барвінку, маку, білого ромен-зілля, синіх волошок, чорнобривців, дикої рожі тощо.

У народі вінки вважали надійним оберегом від усякої нечисті. Напередодні купальських, Зелених свят дівчатам належало вплітати поміж квітів полин, любисток, часник, які мали уберегти від мавок, упирів. Весільні вінки, за віруваннями, охороняли і від поганого ока.

Найулюбленішою прикрасою кожної дівчини був вінок. З ранньої весни до пізньої осені квітчали дівчата свої голови цим дивним створінням природи і рук людських. Цей своєрідний витвір мистецтва був начебто книгою душі дівчини. І кожен допитливий чоловік міг безпомилково визнати по ньому, що коїться на серці володарки цього віночка. Мовою символів, якими були квіти вінка, представниці прекрасної статі виражали свої почуття, стан душі, події, що відбувалися в житті, надію, свої прагнення. Ткач М. Зазначав, що віночок - не лише «знавець душі». Він ще «знахар душі», бо в ньому є чаклунська сила, що знімає біль і волосся береже» [12; с.56].

До віночка впліталось багато різних квітів. Переважна більшість із них широко використовувались в народі як лікарські. Це деревій, звіробій, волошки, ромашки, цвіт і ягоди калини, барвінок, мак та ін. Почесне місце у вінку належить барвінку. Він - символ вічного кохання, сімейного благополуччя, символ життя, безсмертя людської душі. Він прикрашає весільний вінок, груди нареченого, гостей, весільний коровай. З метою охорони до весільного вінка нареченої вплітали також полин –«траву над травами», один із найсильніших оберегів, мак-видюк – від «недоброго ока», м'яту-руту – від злих духів [26; с.130].

Різне символічне значення мала кожна квітка у вінку. Так, цвіт вишні та яблуні символізував материнську відданість і любов, ромашка - символ дівочої цноти і чистоти, незайманості, хміль - гнучкість і розум.

Плетіння вінка в народі ставало наукою. Важливо було знати, як і коли плести, як зберегти квіти у вінку, яке зілля з яким має сусідити і т.п. Збирали квіти у певні дні й у певну годину в залежності від призначення вінка, при росі чи без неї.

Отже, беззаперечним є той факт, що вінок – це символ слави, перемоги, святості, щастя, успіху, молодості, дівоцтва, а також символ продовження роду його багатства та квітучості.