1. Одним із способів термінотворення є лексико-семантичний.

За допомогою цього способу відбувається перетворення одного із значень загальновживаного слова в окреме слово із термінологічним значенням. Тобто полісемія слова замінюється моносемією, однозначністю слова-терміна.

Процес лексичної термінізації відбувається за допомогою двох семантичних перетворень - метафори та метонімії.

Під метафорою розуміють появу нових, переносних значень слова на основі схожості між об'єктами.

Наприклад, у слові кришталик, крім загальновживаних значень (1. Дрібний шматочок кришталю; 2. Крижинка, частинка інею), формується термінологічне значення- частина ока позаду зіниці, що має вигляд двоопуклої прозорої еластичної лінзи.

У слові бик на основі прямого значення - велика свійська рогата худоба - формується переносне значення - масивна проміжна бетонована або кам'яна опора моста, греблі.

У загальному тлумачному словнику такі значення мають ремарку, що вказує на термінологічну галузь.

Наприклад, при слові кошик - виріб з лози, очерету для переноски, зберігання чогось, стоїть ремарка бот. (тобто ботанічної галузі) - суцвіття соняшника та інших кошикоцвітних.

При загальновживаних значеннях полісемічного слова можуть формуватись термінологізовані значення, що мають відповідні ремарки.

Наведемо лексико-семантичну парадигму слова чашка.

1. Невеличка посудина, з якої п'ють.

2. бот. Віночок квітки, за формою подібний до чашки.

3. анат. Надколінна кістка.

4. спец. Частина приладу або пристрою, деталь округлої форми.

5. буд. Напівокругла виїмка на кінці бруса для зв'язування з іншим брусом у вінець.

Якраз метафоризація є одним з найуживаніших способів творення протермінів у сфері професіональної діяльності.

Іншим способом лексичного термінотворення є метонімія, у результаті якої з'являються нові значення слова на базі суміжності ознак.

У слові каракуль при прямому, первинному значенні - порода овець - формується переносне, метонімічне значення - цінне хутро ягнят каракульських овець.

При слові відро пряме значення - металева або дерев'яна посудина з дужкою для носіння води - супроводжується метонімічним - міра, що дорівнює вмісту відра.

Метонімія може виникати і при первинних термінологічних значеннях. Наприклад: кендюх - 1. Передшлунок жуйних тварин; 2. їжа з начиненого м'ясом кендюха.

Розглянемо далі ще одну особливість лексичного способу словотворення. Йдеться про випадки, коли новостворений термін, протермін, береться в лапки.

Як відомо, лапки - парний знак, що виконує кілька функцій. Лапками виокремлюється пряма мова і цитати, вживаються лапки для надання слову іронічного змісту, у лапки береться слово, яке мовець хоче підкреслити.

Лапки вживаються і як термінотворчий знак. Особливо це спостерігається в неотермінах ринкової економіки. Наприклад, один із видів облігації називають «самураєм». У термінологізації понять фінансової галузі лапкування вказує ще й на внутрішню форму, тобто зберігає емоційно-експресивний відтінок: «дорогі гроші», «ведмеді», «втеча від грошей», «гарячі гроші». Є випадки, коли вираз, що раніше був лапкованим, стає повноправним терміном, що сталося із терміном відмивання грошей.

Випадки вживання лапок трапляються в наукових працях і навчальних посібниках.

Наприклад: «Дефляція знаходить свій вираз у «подорожчанні грошей» (Мочерний, 1995); «Кожний продукт «живе» на ринку певний час» (Бобров, 1995); «Товари, частка яких на ринку невелика, називають «важкими дітьми»; товари дістають назву «собак», іноді їх ще називають «невдахами» (Герасимчук, 1999).

Отже, лапкування є одним із способів своєрідного випробування кандидата в терміни і заперечувати проти цього нема підстав (Михайлишин, 1996).

2. Наступним способом словотвору є морфолого-синтаксичний.

Цей спосіб полягає в тому, що одна частина мови переходить в іншу, набуваючи при цьому термінологічної функції.

Особливо це стосується субстантивації, тобто переходу прикметників і дієприкметників в іменники.

Наприклад, у біології, переважно у множині: безхребетні, двокрилі, шкірокрилі. У гуманітарних науках широко вживається в ролі термінів середній рід субстантивованих прикметників. Наприклад, у літературознавстві - комічне, героїчне, типічне; у філософії - вічне, одиничне, етичне.

3. Морфемний спосіб термінотворення має найпоширеніше застосування, як і в усій літературній мові.

Суфіксація. Для позначення частиномовної приналежності кореня вживаються символи: V - дієслівний корінь, N - іменниковий, А- атрибутивний (прикметниковий).

Нульовий суфікс (V + 0): завод, виклик.

Наявний суфікс:

V + ння - оподаткування, знімання, тиснення',

N + ина - бантина, мостина;

V + ок - гонок, різачок;

V + льня - мотальня, полильня;

N + ник - висотник, затильник;

А + їсть - зв 'язність, злітаність, вірність;

V + ач - підсилювач, вимикач, вирівнювач;

А + ота - кислота, частота;

V + к(а) - втулка, прокладка;

V + тя - буття, чуття.

Префіксація. .Надвиробництво, надприбуток, перезапис, підсистема, протистояння, безвідносність.

Конфіксація. Безчинність, підбавок, підкрилок, вирізки,, одвірок.

Складні слова. Основоскладання безпосереднє: склоцемент, планшайба.

Інтерфіксація при основоскладанні: звуковбирання, ціноутворення, стравохід.

Словоскладання: лікар-терапевт, водій-контролер, альфа-залізо, гама-корекція, концерт-загадка.

Абревіація. Цей спосіб словотвору скорочує словосполучення, він є проявом дії закону економії зусиль.

Вживаються такі різновиди термінів-абревіатур.

1. Ініціальний, у якому подано початкові літери кожного слова терміносполуки. Наприклад, НОП - наукова організація праці, ТЕС - теплова електрична станція, ЕОМ — електронно-обчислювальна машина.

2. Складовий, що утворюється шляхом:

а) додавання початкового компонента першого слова до першого компонента другого слова: лісове господарство - лісгосп, державне будівництво - держбуд;

б) додавання початкової частини першого слова до повного другого слова: заробітна плата - зарплата, медична сестра - медсестра;

в) додавання частин кількох слів: аерофотоустановка, кіно-фотокулемет.

4. Розглянемо далі особливості формотворення іменників.

У термінах відмічається особливість вживання форм числа на відміну від загальнолітературного вживання цієї категорії. Насамперед це стосується множини, яка набирає спеціальної термінологічної функції.

Множина іменників застосовується:

1. Для назви сорту чи різновиду певної речовини: мастила (зимові, літні), спирти (одно-, двоатомні), смоли, солі тощо.

2. Для назви груп однорідних за якоюсь ознакою речовин, предметів: сапрофіти (рослини, позбавлені хлорофілу), боніфікатори (речовини, що додаються до робочих сумішей для поліпшення властивостей цих сумішей), пестициди (речовини, що вживаються для знищення бур'янів), отрутохімікати (речовини, що вживаються для боротьби зі шкідниками).

3. Для назв родин, рядів, підрядів та інших груп тваринного і рослинного світу: броненосці, довгоносики, короїди, конячі, двосім 'ядольні, папоротеві тощо.

4. Для назви абстрактних понять: потужності, ємкості. Наприклад, термін вузькості позначає морські райони, що доступні для плавання, але в яких вільне маневрування суден ускладнене через близькість берегів, рифів, мілин.

5. Для назви абстрактних понять, які в загальній літературній мові вживаються лише в однині: ширини, довжини, теплоти.

Особливості вживання форм роду.

Іменники-терміни виступають у всіх трьох родах: чоловічому - генотип, гібрид, жіночому - генерація, подразливість, середньому - волокно, кільце, коліно.

Абстрактні іменники чоловічого та жіночого роду мають первинну термінологічність: метод, результат, діяльність, можливість, форма, сила. Деякі терміни можуть мати форму як чоловічого, так і жіночого роду. Середній рід є показником абстрактного термінозначення: явище, уявлення, відношення, визначення.

Сьомим виміром є термінотворення прикметника.

Як частина мови прикметник виражає постійну, не процесуальну ознаку певного об'єкта дійсності, це значення зберігається і в термінологічній функції.

Прикметники можуть виражати термінологічне значення самостійно, в однослівній формі. Наприклад, візуальний - такий, що здійснюється за допомогою зорового сприйняття; актуальний - важливий уданий момент; назрілий - такий, що вимагає свого вирішення. Сюди ж віднесемо віртуальний, інтегральний, релятивний, релятивістський. Такі прикметникові терміни виступають із власним термінологічним значенням як самостійні словесні одиниці. Вони немотивовані. У них або немає твірних слів, або такий зв'язок з ними ослаблений.

Прикметники здатні виконувати термінологічну функцію у складі терміносполуки, наприклад: світловий сигнал, рейковий з'єднувач, префіксальний словотвір. Такі прикметники мотивовані, вони мають твірну основу. Утворюються такі терміни лексико-семантичним способом шляхом спеціалізації одного із значень загальновживаного слова. Це розряд відносних прикметників.

Морфемний словотвір у прикметників проявляється у вигляді суфіксації - вакуумний, бетонований; альвеолярний, трапецієвий; префіксації - безструктурний, надглотковий; конфіксації - безпілотний.

Присвійність у прикметників-термінів, на відміну від загальнолітературної норми, не персоніфікована. Порівняйте: батьків дім - дім, що належить батькові, тоді як вираз евклідова геометрія не можна трансформувати у геометрія, що належить Евкліду.

Восьмим виміром є дієслівне термінотворення.

Нагадаємо, що частиномовна роль дієслова полягає у вираженні процесуальної ознаки певного об'єкта.

Дієслова-терміни творяться лексико-семантичним способом шляхом спеціалізації окремих значень полісемантичного дієслова. У такому випадку при дієслові виступає слово-детермінант, що надає значенню дієслова термінованого характеру.

Наприклад, дієслово рости в біології набирає термінологічного значення «поширюватися» (лимони ростуть на півдні); вивіряти (техн.) - перевіряти правильність приладу, деталі; вивозити (екон.) - відправляти, перевозити товари з даної країни в іншу.

Засобом до спеціалізації, термінування значення загальнолітературного слова є постановка при дієсловах слів-детермінантів, визначників. Наприклад, при дієслові випускати можуть бути різні детермінанти: випускати із в'язниці відносить значення до сфери юриспруденції, випускати товар інформує про економічну галузь, випускати учнів, студентів після закінчення терміну навчання свідчить про семантичне поле педагогіки.

Такі дієслова-терміни можна називати полігалузевими. У такому випадку дієслово разом з детермінантом вказує, до якої галузі належить вираз.

Існує і моногалузева дієслівна термінологія.

У такому випадку однослівний термін вказує на певне семантичне поле. Наприклад, боксувати (спорт.), балансувати (цирк.), екстрагувати (фіз.).

Морфемний спосіб словотвору представлений суфіксацією - моделювати, електризувати; префіксацією - переганяти; офарбовувати.

Формотворення в дієслівних термінах має свою особливість порівняно із загальнолітературною нормою. Так, не вживаються форми першої та другої особи однини і множини.

Категорія часу представлена головним чином формою теперішнього позачасового: хлорид повільно розкладається, об'єкт моделюється, закони формулюються.

Дієслова-терміни вживаються, в основному, у формі недоконаного виду.

Окремо слід відзначити форму термінологізації дієслова, що представлена у вигляді дієслівно-іменної сполуки (ДІС). Така форма є повним аналогом однослівного дієслова. ДІС формується двома компонентами.

Один із них, дієслівний, виконує роль форматива, ту саму роль, що в однослівному дієслові виконує закінчення, тобто граматичну. А носієм лексичного значення є іменник, другий компонент ДІС.

Так, у вислові вести бесіду перший компонент втрачає своє лексичне значення «супроводжуючи когось, допомагати йти», і виконує роль показника граматичних значень: особи (веду, ведеш, веде), числа (веде, ведемо), часу (вів, вестиме), роду (вів, вела). Тобто форми дієслівного компонента ДІС дорівнюють флексії однослівного відповідника: бесідую, -єш, -є; бесідую, -ємо; бесідував, -атиму тощо.

Якраз ДІС і використовуються переважно в термінологічній функції.

Якщо в загальнолітературному вживанні надається перевага однослівному дієслову (запротоколювати, допитувати, досліджувати), то в термінованих текстах - науковому, офіційно-діловому - надається перевага ДІС: скласти протокол, вести допит, здійснювати дослідження.

У ДІС дієслівний компонент є дистантним граматичним формативом на відміну від контактного в однослівному дієслові. ДІС можна назвати аналітичним дієсловом, тоді як однослівний аналог виступає як синтетичне дієслово. Розрізнення цих двох способів виражати процесуальну ознаку відіграє суттєву роль у стилістичній вправності видавця-редактора.

Дев 'ятим виміром є прислівникове термінотворення.

Прислівник як ознака іншої ознаки посідає незначне місце в термінології посеред інших частин мови.

Особливо активно прислівники-терміни використовуються в музичній термінології. У малому музичному словнику міститься близько дев'яноста термінів-прислівників, запозичених з італійської. Такими є адажіо, престо, модерато, форте, крещендо та подібні, що позначають спосіб виконання музичного твору - звучність, темп, ступінь виразності тощо.

Є прислівники-терміни і серед інших запозичень: абіогенна - незалежно від органічних форм, електростатична - за допомогою електростатичної сили взаємодії.

У власномовних адвербіотермінах вживається суфіксація. Наприклад: навалом - спосіб транспортування без тари, наливом - перевезення рідини в цистернах чи суднах-танкерах, за зразком - умови купівлі-продажу).

Може траплятись і конфіксація: врозбивку, врозрядку.

Десятим виміром вираження термінів є терміносполучення(ТС).

На відміну від сталих словосполук-фразеологізмів, терміносполуки мають власну дефініцію, вони позбавлені емоційно-експресивної конотації.

Як і терміни-слова, ТС можуть бути власномовні - поздовжній розріз, важка вода, запозичені - оптичне зондування, рекурсивна прогресія та змішані - пусковий тумблер.

ТС можуть виникати внаслідок вторинної номінації, метафоризації. Наприклад, заяча губа: 1) у зайця; 2) у людини (як у зайця).

За типом поєднання слів і частиною мови головного слова ТС можуть бути іменникові - ділянка землі, дієслівні - вести дослідження та ін.

За будовою ТС можуть мати різні моделі.

1. Найуживанішою є двокомпонентна модель. Тут вживаються такі сполуки: А + N - земельна ділянка, N + N - ділянка землі, V + N - здійснювати аналіз.

2. Трикомпонентна із чотирма можливими комбінаціями.

N + N + N - розширення діапазону гучності;

N + А + N - відтворення грошового капіталу;

А + А + N - пересувна телевізійна установка;

А + N + N - типовий носій запису.

Можливі варіанти з участю прийменників (р).

N + р + М- міцність бетону при стисканні;

М + р + М + ІЧ- настил для перекриття прорізів;

М + р + А + ІЧ- мастила для металевих форм;

А+К + р + М- стінові панелі з бетону.

3. Чотирикомпонентні ТС.

М + М + А + М- коефіцієнт використання світлового потоку;

А+М + М + ІЧ- чотирирядкова система набору формул;

К + А + А + К- контраст кольорового фотографічного зоб­раження;

М + А+К + К- механізм переривчастого пересування плівки.

4. П'ятикомпонентні ТС.

А + А+N + N + N- середня квадратична похибка ряду вимірів.

Можуть формуватись ТС і з більшою кількістю компонентів. Такі ТС об'єднують кілька однослівних і двослівних термінів.

Трапляються і надскладні ТС, громіздкої структури. Наприклад: цвяхозабивний пневматичний пістолет для механічного забивання розсипних сталевих цвяхів у дерев'яні конструкції у вертикальному напрямі при виготовленні стандартних будинків, щитів дерев'яної тари і опалубки. Тут бачимо 19 однослівних повнозначних одиниць (іменників та прикметників), 4 прийменники, 1 сполучник.

У цій ТС є один однослівний термін (опалубка), два двослівні (механічного забивання, вертикальному напрямі), чотири трислівні (цвяхозабивний пневматичний пістолет, розсипних сталевих цвяхів, виготовленні стандартних будинків, щитів дерев'яної тари).

Звичайно, такі утворення роблять текст громіздким і важким для сприйняття. Тому потрібно скорочувати ланцюжки компонентів, тобто лаконізувати ТС.

Одинадцятим виміром термінотвірної технології є несловесні засоби для позначення термінологічних одиниць.

Особливістю цієї групи термінознаків є те, що в них несловесномовна лише форма, матеріальна зовнішність знака. А зміст невербальних терміноодиниць витлумачується засобами словесної мови.

У цей розряд включаються схеми, графіки, діаграми, що відображають кількісні та якісні характеристики тих об'єктів, що представлені в цих формах. Сюди ж відносимо і формули, що відображають відношення між певними одиницями-поняттями.

Так, хімічні формули показують, з яких елементів створена певна речовина, наприклад, С₂Н₅ОН позначає етиловий спирт, який складається із двох частин вуглецю (С₂), п'яти частин водню (Н₅) й однієї частини гідроксильної сполуки кисню з воднем (ОН).

Другий тип хімічної формули, структурної, показує, як саме пов'язуються атоми хімічних елементів:

Н Н

І І

н-с-с-о-н

І І

Н Н

Серед несловесних знаків є символи. Сюди відносяться математичні знаки (+, -, =, %), фізичні (і°), знаки математичної логіки (з - імплікація, = - еквівалентність).

Семантичне, смислове наповнення невербальні знаки дістають через словесномовне витлумачення, наприклад, Н₂0 -вода, Ґ - температура, % - відсоток.

Існують також пусті символи. Вони вживаються для позначення рубрик у різних класифікаційних системах, наприклад, А, В, С; а. Несловесні засоби можуть поєднуватись із словесними, наприклад, Х-подібне поєднання.

Дванадцятим виміром є лексична парадигматика в термінотворенні.

Під парадигмою (грец. приклад, зразок) у лінгвістиці розуміють об'єднання, систему значеннєвих (лексичних) чи формальних властивостей мовного знака.

Існує лексико-семантична парадигма - сукупність лексичних значень слова, наприклад, слово різати має у словнику тринадцять значень; морфологічна парадигма, наприклад, відмінкові форми іменника; словотвірна парадигма, наприклад, сукупність похідних слів, від твірної основи вода (водний, повідь, приводнитися).

Під парадигматикою розуміють співвідношення між елементами мови у свідомості мовця за певними асоціативними зв'язками.

У межах лексичної парадигматики розглянемо полісемію, синонімію, омонімію, антонімію, паронімію.

Полісемія, багатозначність слова - здатність однакової форми слова передавати кілька значень. Це одна із властивостей асиметричного дуалізму мовного знака. У полісемічному слові може формуватись одне або кілька термінологічних значень на основі метафори чи метонімії. Такі значення поривають зв'язок з іншими значеннями слова, перетворюючись у самостійний мовний знак - термін.

Розглянемо випадки полісемії у термінах.

Полісемію можуть мати віддієслівні іменники. Такі терміни мають два складники. Один, що йде від дієслова, - це значення дії, процесу. Другий складник - значення предметності, що передається за допомогою іменникового суфікса.

Наприклад, у слові верстка міститься два значення. Перше - процесуальне значення - поєднання різних частин набору; друге - предметне значення - зверстаний набір, результат процесу верстання.

Подібне явище бачимо у терміні шифровка: 1. Процес кодування, шифрування. 2. Зашифрований текст.

Така особливість цих термінів суперечить одній з важливих вимог - однозначності термінів. Розпізнавати різні значення дозволяє контекст. Наприклад, «верстальник швидко впорався із версткою газети». Цей контекст реалізує перше, процесуальне значення терміна верстка. У другому контексті: «Автор довго вичитував верстку своєї статті» - міститься предметне значення верстки - зверстаний текст.

Уникнути такої полісемії можна, вдаючись до заміни суфікса в одному із значень.

Так, замість суфікса -в- для процесуального значення вживаємо суфікс -ання-, а за предметним значенням зберігається суфікс -в-: верстка-1 - верстання, верстка - 2 - верстка.

Подібним чином: шифрування - процес, шифровка - документ.

Так само можна уникнути двозначності терміна анотація: процес - анотування, предмет, анотований текст - анотація.

Але в ряді випадків можуть виникати утруднення в усуненні полісемії, наприклад: імпульс: раптове збудження в нервових клітинах; кількість руху, яка дорівнює добуткові маси тіла на його швидкість; лактація: процес утворення молока у ссавців; період виділення молока (між отеленням і початком сухостійкого періоду).

Отже, полісемія в термінології має усуватись, для цього потрібно шукати належних способів.

Синонімія - здатність мовного знака за однакового чи близького значення мати різну форму. Це вияв другої властивості асиметричного дуалізму мовного знака.

Синонімія в термінології може виявлятись у різному вигляді.

Термінологічні дублети - паралельне вживання власно-мовного і запозиченого терміна: мовознавство - лінгвістика, закінчення - флексія, прискорення - акселерація, словесний -вербальний, зодчий - архітектор.

Власномовний компонент дублетної пари вживається для того, щоб роз'яснити значення терміна-запозичення.

Порівняно з власномовним іншомовний компонент має більшу словотвірну гнучкість. Наприклад, до флексії можна утворити похідні флективний, флективність, тоді як від терміна закінчення подібних похідних утворити не можна. Від терміна ініціатива можна утворити похідні - ініціативний, ініціатор, ініціативність, ініціювати, яких не має власно-мовний компонент почин.

Абсолютні синоніми можуть утворюватись комбінованим способом, коли запозиченому терміну, що утворений з іншомовних елементів (антиоксидатор, гіперсистема), відповідають терміни, у склад яких входить власномовний і запозичений компонент (протиоксидатор, надсистема).

Дублети-синоніми можуть утворюватись унаслідок підстановки до запозиченого терміна власномовного відповідника. Особливо активно вживався цей спосіб у 20-х роках XX ст., коли широко застосовувався пуристичний підхід.

Наприклад: бактерія - дріб'янка, експерт - тямець, пальпація - мацання, агонія - сконання.

Дублети створюються в результаті збігу запозичень різної форми, наприклад: денаціоналізація - реприватизація.

Можуть виникати синоніми і на міжзнаковому рівні. Наприклад, вода (вербальний, словесний рівень), Н₂0 (рівень хімічних символів), ашдвао (рівень словесних позначень хімічних символів).

До своєрідних синонімів можна віднести терміни-абревіатури і словосполучення, з якого утворено абревіатуру (ЕОМ - електронно-обчислювальна машина].

Синонімічними термінами можна вважати словотвірні варіанти, наприклад, спільнокореневі, але різноафіксальні утворення. Наприклад: різновид - різновидність, окислювач - окисник, опушення - опушеність, безплідність - неплідність. У таких випадках перевага надається коротшому варіанту, а також тому, що має більшу словотвірну гнучкість.

Окремим розрядом є так звані семантичні синоніми, у яких значення збігаються частково.

Так, у біологічній термінології таке поняття, як «виступ на тілі живого організму» може втілюватись у словесних формах: апофіз (виступ кістки), наріст (хвороблива пухлина, ненормальне потовщення частини організму людини чи тварини), каштан (роговий наріст на кінцівці коня), відросток: 1) відгалуження якогось органу в організмі; 2) пагінець від гілки чи стовбура рослини.

Синонімічним є зіставлення однослівного дієслова з дієслівно-іменною сполукою, наприклад: анодувати - здійснювати анодування, досліджувати - вести дослідження.

Терміносинонімія особливо активно виявляється в початкові етапи, коли тільки-но складається термінологія. Так, у XIX ст. для назви поняття «суспільне об'єднання» вживались протерміни спілка, громада, асоціація, спільнота, спільництво. Серед економічно-фінансових назв вживались синонімічні ланцюжки: вжиток, дохід, зиск, прибуток, набіжка; міна, міньба, виміна, обміни.

У подальшому відбувається відбір із рівнозначних одиниць ланцюжка такої назви, що найбільше відповідає вимогам, які висуваються до терміна.

Отже, терміносинонімія має розцінюватись як небажане явище, хоча на етапі пошуку термінів, у сфері функціонування, воно неминуче. Звільнятися від цього явища дозволяє багатоаспектна експертиза.

Омонімія - тотожність форми мовних знаків за різних значень. Омонімія може виявлятись на всіх рівнях - лексичному, словотвірному, морфологічному, синтаксичному.

Лексична омонімія виникає внаслідок розпаду значень полісемічного слова.

Наприклад, прикметник моторний фіксує такі термінологічні значення: 1. техн. Моторний цех. 2. фізіол. Моторна рефлексія. 3. психол. Моторна пам'ять.

Слово реакція може вживатись у різних термінозначеннях: 1. хім. Взаємодія між двома речовинами, що призводить до створення нових речовин. 2. фізіол. Відповідь організму на подразнення. 3. політ. Опір прогресивним змінам у суспільному житті.

У цьому випадку кожне термінослово, що має однакову форму, представляє окрему термінологічну галузь.

Омонімами такі слова виступають лише у словниковому складі всієї літературної мови.

Окремим явищем омонімічного характеру є так звана омоакронімія. Омоакроніми - це такі тотожні за формою слова, одне з яких загальновживане, а інше утворене абревіацією.

Наприклад: думка - продукт мислення, це загальновжива­не слово; Думка - Державна українська мандрівна капела, назва хору, утворена абревіацією підкреслених літер.

Омоакроніми є слова сирена - звуковий сигнал та омонімічна абревіатура, утворена від частин словосполучення - система резервування квитків на авіалініях.

Антоніми - слова, що означають протилежні прояви однієї сутності.

Наприклад, у термінах виробництво - споживання відтворюються протилежні ознаки однієї сутності - економічних відносин; у термінах внутрішній - зовнішній протиставлені просторові характеристики певних об'єктів.

Антоніми позначають різні видові поняття, що відносяться до одного й того самого родового поняття. Так, холодний - гарячий виражають протилежні видові властивості спільної родової ознаки «температурний стан тіла». У термінах збагачення-зубожіння розрізнення значень здійснюється в межах ширшого, родового поняття «майновий стан».

За походженням терміни-антоніми бувають власно мовними - добро - зло; запозиченими - націоналізація - приватизація, експорт - імпорт.

Можуть бути змішані форми, у яких поєднуються у складних словах компоненти власномовні та запозичені - авансодавець - авансотримач.

Антонімія виявляється у префіксальних словах: недозрілий - перезрілий, рентабельність - нерентабельність.

Терміни-антоніми формуються і на базі словосполучень, у яких стрижневим словом є власне антонім: внутрішня торгівля - зовнішня торгівля.

Пароніми - слова, близькі за формою, але такі, що різняться значенням. Тут можна вирізнити такі типи.