5. Економічна ефективність виробництва та її показники

Ефективність виробництва - відносний показник, що розраховується як співвідношення результатів і витрат.

Розрізняють економічну й соціальну ефективність виробництва.

Показники соціальної ефективності відображають ступінь відповідності результатів виробництва соціальним потребам як окремих індивідів, так і суспільства в цілому (ВВП і НД на душу населення; рівень життя населення, середня тривалість життя населення та ін.).

Рівень життя - ступінь забезпеченості людей матеріальними й духовними благами, необхідними для їхнього нормального існування.

Економічна ефективність - досягнення максимальних обсягів виробництва за наявних ресурсів або мінімізація витрат на виробництво певного обсягу продукції.

Показниками економічної ефективності є:

, обсяг • виготовленої • продукції

фондовіддача =-_:-_:-

вартість • основних • фондів

, вартість • основних • фондів

фондоємність =------

обсяг • виробленої • продукції

обсяг • виготовленої • продукції

матеріаловіддача =-_:-_:——

вартість • сировини • й • матеріалів

вартість • сировини • й • матеріалів

матеріалоємність = —-----—_:—

обсяг • виробленої • продукції

17

продуктивність • праці

обсяг • виготовленої • продукції витрати • праці

трудомісткість

витрати • праці

обсяг • виготовленої • продукції

капіталовіддача

обсяг • виготовленої • продукції величина • вкладеного • капіталу

капіталоємність =

величина • вкладеного • капіталу обсяг • виробленої • продукції

Названі основні показники ефективності суспільного виробництва поряд з іншими виражають лише окремі результати господарської діяльності. Щоб мати уявлення про ефективність виробництва в цілому, необхідно проаналізувати всю систему факторів, які впливають на кінцевий результат. Цей інтегральний показник ефективності виробництва можна виразити такою формулою:

де Е - ефективність виробництва; П - продукт чи доход; В - витрати живої праці; М - матеріальні витрати;

Ф - одноразові вкладення в основні виробничі фонди; у - коефіцієнт переведення витрат одноразових вкладень у основні фонди.

Тема 3. Теорія товару і грошей

1. Натуральне господарство та його характеристика.

2. Передумови виникнення товарно-ринкового господарства. Види товарного виробництва.

3. Товар, його види та властивості. Праця, що створює товар. Закон вартості.

4. Розвиток форм вартості (обміну) і виникнення грошей.

5. Сутність, функції та види грошей. Закони грошового обігу.

6. Сутність, структура і типи національних грошових систем.

1. Натуральне господарство та його характеристика

Розвиток суспільного виробництва пов' язаний з існуванням різних його форм. Сутність кожної із форм визначається потребами, які є спонукальним мотивом виробництва, і організацією виробництва, де відбувається формування відносин власності, розподілу, обміну і споживання виробленого продукту.

Історично першою формою організації суспільного виробництва, яка

панувала протягом тривалого часу, було натуральне господарство, за якого

продукти праці призначаються для задоволення власних потреб безпосередніх виробників життєвих благ, тобто для внутрігосподарського споживання. Воно характеризується нерозвинутістю суспільного поділу праці, замкнутістю організаційно-економічних зв' язків, примітивною технікою і технологією

Е = ІЇ/В + М + уФ,

18

виробництва. Йому відповідає застій, повільність розвитку самого виробництва і суспільного розвитку в цілому.

Усі зв' язки натурального господарства обумовлені лише особливостями процесу праці і виконання тих чи інших операцій у тісних межах окремих господарських одиниць - роду, племені, общини тощо. При цьому робоча сила позбавлена мобільності і є виробничо та територіально закріпленою. Виробничі відносини тут виступають у своїй неуречевленій, нематеріалізованій формі як прямі відносини між людьми. Продукти праці розподіляються безпосередньо. Саме така форма господарювання є типовою для всіх докапіталістичних стадій розвитку суспільного виробництва. Вона довела свою життєздатність протягом тисячоліть.

З розвитком продуктивних сил натуральне господарство стає перешкодою соціально-економічному прогресу. На зміну натуральній формі господарювання поступово приходить товарна форма виробництва, яка тривалий час існує поряд з натуральною, проникаючи в неї і розкладаючи її. Остаточний розклад натурального виробництва як основної форми господарювання відбувається в епоху пізнього середньовіччя, епоху зародження й прогресу капіталізму. Замкнутість натурального господарства, його відособленість, примітивність, патріархальність, застій капітулюють перед взаємним обміном і прогресом.