Тема 1. Предмет, методи та функції економічної теорії. Економічна система суспільства

1. Поняття економіки і виробничих відносин. Предмет економічної теорії. Типи соціально-економічних систем.

2. Побутове і наукове усвідомлення економічних проблем. Зародження економічної думки та основні етапи розвитку економічної науки.

3. Методи пізнання економічних явищ та процесів.

4. Функції економічної теорії.

1. Поняття економіки і виробничих відносин. Предмет економічної теорії.

Типи соціально-економічних систем

Економіка є особливою сферою життєдіяльності людей. Кожна людина вирішує різні економічні проблеми у повсякденному житті: купує товари, сплачує послуги, підраховує витрати, тобто вона є економічним агентом.

Поняття «економіка» у перекладі з грецької мови означає мистецтво керувати домашнім господарством («ойкос» - будинок, «номос» - закон, правило).

Економічна теорія - це суспільна наука. Отже, вона досліджує всю сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами господарювання у процесі життєдіяльності. Об'єктом вивчення економічної теорії є виробничі відносини.

Виробничі відносини - це сукупність організаційно-економічних і соціально-економічних відносин, що виникають між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Організаційно-економічні відносини - це система зв'язків між людиною і виробничим процесом, тобто сукупність відносин між людьми, які виникають у процесі безпосереднього здійснення їх виробничих функцій і стосуються організації виробництва (розподіл праці, організація праці та ін.).

Соціально-економічні відносини - це сукупність відносин людини з людиною в процесі здійснення господарської діяльності (відносини власності, розподілу доходів і багатства і т.д.)

Таким чином, економічна теорія - це суспільна наука, що вивчає організаційно-економічні і соціально-економічні відносини.

Сучасне трактування предмету економічної теорії ґрунтується на проблемах ефективного господарювання в умовах обмежених ресурсів з метою задоволення зростаючих потреб.

Сьогодні у багатьох країнах світу (особливо англо - американських) економічна теорія функціонує за назвою «Економікс».

Економічні відносини різноаспектні, тому економічну теорію можна представити як сукупність п'ятьох взаємопов'язаних розділів:

1. Основи економічної теорії (політична економія) - це базовий, методологічний розділ економічної науки, що вивчає основні економічні закони і категорії, розкриває внутрішні зв'язки між економічними явищами і процесами, обґрунтовує закономірності історичного розвитку економічних систем;

2. Мікроекономіка - це розділ, що вивчає особливості поведінки окремих економічних суб'єктів первинної ланки (домогосподарств, фірм, споживачів), а також закономірності функціонування ринків окремих товарів і факторів виробництва (попит, пропозицію, ціни, витрати, типи ринкових структур);

3. Мезоекономіка - це розділ, предметом вивчення якого є закономірності функціонування і розвитку окремих галузей та підсистем національної економіки, а також окремих регіонів країни;

4. Макроекономіка - розділ, що вивчає закони і закономірності розвитку національної економіки в цілому. Тільки на макроекономічному рівні можна вивчати інфляцію, безробіття, економічне зростання і економічні цикли, механізми державного регулювання економіки та ін.;

5. Мегаекономіка вивчає закони і закономірності економічного розвитку на світовому рівні.

Економічну теорію розділяють також на позитивну і нормативну.

Позитивна досліджує реально існуючі економічні явища і процеси (те, що є).

Нормативна - на основі знань, отриманих позитивною наукою, обґрунтовує практичні рекомендації щодо шляхів і методів удосконалення економічної дійсності (те, що повинне бути).

Сукупність соціально-економічних відносин являє собою соціально -економічну систему, що складається з трьох основних ланок:

- продуктивних сил;

- виробничих відносин (основна роль серед яких належить відносинам власності);

- господарського механізму.

Продуктивні сили - це єдність робочої сили (яка має навички та уміння) та засобів виробництва (засобів праці та предметів праці), що проявляються у спільному розвитку людини та природи.

Виробничі відносини - це організаційні форми, перш за все відносини власності на засоби виробництва.

Господарський механізм - це сукупність форм і методів регулювання економічних процесів, а також узгодження інтересів та впорядкування дій економічних суб'єктів.

Критеріями виділення різних типів соціально-економічних систем є форма власності на засоби виробництва і спосіб координації та управління господарською діяльністю. Відповідно до визначених критеріїв виділяють наступні типи соціально-економічних систем:

- традиційна;

- адміністративно-командна;

- ринкова;

- змішана.

Традиційна система панувала у минулому, наразі її окремі прояви характерні для найменш розвинутих країн Африки та Азії. Основними рисами традиційної соціально-економічної системи є:

- замкнене натуральне господарство, безпосередній зв'язок між виробництвом і споживанням;

- примітивна техніка і малопродуктивна ручна праця;

- низький рівень поділу праці;

- значна залежність від природних чинників;

- економічні відносини побудовані на основі традицій, звичаїв, релігійних і культурних цінностей.

Адміністративно-командна система раніше існувала в СРСР, соціалістичних країнах Східної Європи, в КНР, КНДР і на Кубі. Характерними рисами цієї системи є:

- панування суспільної (на практиці - державної) власності на засоби і результати виробництва;

- державне регулювання всіх соціально-економічних, культурних та інших процесів;

- жорстке, централізоване директивне планування виробництва і розподілу ресурсів;

- гарантований соціальний захист;

- відсутність свободи підприємництва і конкуренції;

- зрівнювальний розподіл результатів виробництва, відсутність матеріальних стимулів до високоефективної праці;

- несприйнятливість до НТП;

- висока витратність виробництва, низька конкурентоспроможність виробленої продукції і хронічний дефіцит споживчих товарів.

Ринкова система характерна для капіталізму періоду вільної конкуренції, історично існувала до першої третини XX в. Її основними характеристиками є:

- панування приватної форми власності на засоби і результати виробництва;

- свобода і самостійність господарської діяльності, рівний доступ до економічних ресурсів;

- ринковий зв'язок між виробництвом і споживанням;

- машинна праця, високий рівень розвитку техніки, активне впровадження інновацій;

- високий рівень поділу праці;

- економічні відносини, які регулює ринковий механізм на основі вільної конкуренції;

- мінімальне державне втручання.

Змішана система - це економічна система, характерна для більшості сучасних розвинутих країн. Основними її рисами є:

- поєднання механізмів ринкового і державного регулювання;

- співіснування різноманітних форм власності на засоби і результати виробництва;

- високий рівень розвитку продуктивних сил;

- орієнтація на впровадження досягнень науки і техніки, висока конкурентоспроможність виробленої продукції;

- високий рівень соціального захисту населення.

Процес трансформації однієї економічної системи в іншу, або процес переходу від однієї стадії до іншої у межах однієї системи передбачає певний

3

перехідний період, упродовж якого формуються і зміцнюються елементи і форми нової економічної системи, а водночас відмирають, модифікуються елементи і форми старої системи. Такий стан характеризується як перехідна або трансформаційна економіка.