2. Геометричні розміри приміщення.
Рекомендаціі для деяких типових випадків
1. Малі драматичні театри місткістю до 300 осіб повинні мати об`єм, що не перевищує 2000 м3 при висоті стелі 7,5 м. Такі розміри забезпечують артикуляцію на рівні 88-90 %.
В середніх та великих театрах з трьома-чотирма ярусами балконів можна розмістити 2000-3000 слухачів в приміщенні об`ємом приблизно 6000 м3.
В театрах з одним балконом для розміщення такої кількості глядачів необхідний об`єм 12000-15000 м3. В таких приміщеннях артикуляція при прослуховуванні натурального звука може досягати мінімально припустимих значень. Таким чином, в великих за об`ємом приміщеннях важко розраховувати на досконалі акустичні умови.
2. Розмір концертних залів в основному залежить як від величини оркестра, так і від кількості слухачів.
Об`єм великих концертних залів може змінюватись приблизно від 4500 до 20 тис. м3. Малі концертні зали мають об`єми від 750 до 1500 м3. Менші об`єми залів не відповідають оптимальним вимогам акустики концертних залів, а великі – відносяться до унікальних споруд. Досвід вивчення акустики відомих залів приводить до емпіричного правила, згідно з яким оптимальне число слухачів в залі наближено обчислюється за формулою:
.
[1]
Оркестри із 40-50 інструментів будуть звучати краще в концертному залі об`ємом 3000-6000 м3, а симфонічні із 70-120 інстументів – в залах об`ємом від 10 тис. до 20 тис. м3. Помилково розташовувати оркестр із 70-120 виконавців у невеликих залах або очікувати, що малий оркестр буде добре звучати у великому за об`ємом приміщенні.
Довжина великих концертних залів знаходиться в межах від 27 до 45 м, ширина – від 18 до 30 м, а висота – від 9 до 15 м. Відношення довжини до ширини і висоти залів частіше за все визначається як 3:2:1; 3:2,5:1; 4:2,5:1 [2].
3. Для глядацьких залів кінотеатрів без балконів (місткістю до 800 місць) можуть бути рекомендовані співвідношення між довжиною l, шириною b і висотою h, наведеними в табл. 1 [ 3].
Таблиця 1. Рекомендовані співвідношення між довжиною l, шириною b і висотою h для глядацьких залів кінотеатрів
Довжина залу, м |
12 |
15 |
20 |
25 |
30 |
l:b:h |
2.8:2:1 |
3.3:2.1:1 |
3.9:2.2:1 |
4.3:2.4:1 |
4.6:2.5:1 |
Досвід показує, що максимально припустима довжина глядацького залу кінотеатру не повинна перевищувати 50 м. Винятки складають кінотеатри – гіганти місткістю 2500, 3000, 4000 і більше осіб. Слід брати до уваги, що висота глядацького залу кінотеатру тісно пов`язана з висотою екрану, а отже залежить від типу кінотеатру.
4. Студії для запису звука поділяються на [4]:
4.1. Малі студії, об`ємом 200-250 м3, в яких записують солістів, тріо, квартети і групи виконавців кількістю до 8 чоловік; рекомедоване співвідношення l:b:h=1,6:1,3:1.
4.2. Середні студії, об`ємом 650-1250 м3, в яких записують камерну музику, а число виконавців складає 20-40 осіб; рекомендоване співвідношення l:b:h=2,5:1,5:1.
4.3. Великі студії, для запису симфонічних оркестрів з кількістю виконавців 80-120. Об`єм таких студій має бути не меншим 4000 м3, а рекомендоване співвідношення l:b:h=3:2:1.
Найбільші розміри мають студії для запису великих симфонічних оркестрів з хором. Об`єм таких ательє досягає 10 тис. м3, і вони відносяться до розряду унікальних. При розрахунку розмірів таких приміщень слід брати до уваги, що площа підлоги для одного виконавця становить 1,8-2 м2, а для артиста хора 0,5 м2. Крім того, необхідно залишити деякий об`єм приміщення для розміщення мікрофонів в дифузному полі. Рекомендована довжина великих студій складає 35-40 м. Вільна від виконавців частина підлоги повинна складати не менше 0,5-0,6 від її довжини.
Вибір висоти студії має принциповий характер. Поверхня стелі є джерелом першого, найбільш близького і інтенсивного відбивання, що надходить до мікрофона. Для оптимального звучання музики важливо, щоб таке відбивання приходило слідом за прямим звуком, але не раніше, ніж через 20-30 мс [5]. Ця вимога виконується при мінімальній висоті студії 9 м.
Студії, призначені для дубляжа фільмів, майже завжди мають розміри в межах l=12...14 м, b=6...8 м і h=4...6 м.
5. Радіотрансляційні і телевізійні студії поділяються на великі, середні і малі концертні; камерної музики; мовні і літературно-драматичні. Крім того, великі радіобудинки і телестудії мають радіотеатри і телетеатри. Замість літературно – драматичного блоку студій в телевізійних центрах є комплекс постановчих студій з висотою стелі не менше ніж 10-12 м [6].
6. Лекційні аудіторії, в яких, як і в драматичних театрах, не використовується система звукопідсилення, розраховуються на кількість від 100 до 400 слухачів [7]. Об`єм приміщень визначається санітарними нормами, згідно яких на одного слухача має виділятися 4,5-5 м3 об’єму. Глядацькі місця розташовуються амфітеатром з нахилом підлоги до 25°.
7. Зали багатоцільового призначення повинні забезпечити хорошу чутність музики як в натуральному звучанні, так і зі звукопідсиленням, театральних вистав без звукопідсилення, лекцій і доповідей із звукопідсиленням (в залах місткістю більше, ніж 300 слухачів) або без нього. В цих залах доводиться застосовувати розумний компроміс між акустичними вимогами, що диктуються різними видами використання залів. Зали багатоцільового призначення середньої місткості розраховуються майже завжди на 100-1000 слухачів [8]. До таких залів відносяться клуби і будинки культури, актові зали учбових закладів, конференцзали. Об`єм зала визначається згідно з існуючими нормами, при цьому рекомендується виходити з об`єму 4-6 м3 на особу. При наявності в залі сценічної коробки загальний об`єм його визначається без врахування об`єму сцени. Площа підлоги, виділена одному глядачеві, не повинна перевищувати 0,85-0,9 м2. При виборі пропорцій і довжини залу керуються такими рекомендаціями: відношення довжини залу до його середньої ширини має знаходитися в межах від 1 до 2 [2]. В цих же межах рекомендується обирати відношення середньої ширини залу до його середньої висоти. Довжину залів без сцени слід вибирати не більшою за 28 м, а залів зі сценою – не більшою за 26 м (від задньої стіни до завіси сцени).
При розрахунку об`ємів і геометричних розмірів залу необхідно враховувати рекомендовані об`єми, виділені на одного глядача, які можуть бути визначеними за графіками, які наведені на рис.12 [1].