Тема 10. Єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Лекція 18 (2 год.)

Мета заняття: ознайомити студентів з єдиним соціальним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, його платниками та порядком їх обліку, охарактеризувати порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Виховувати відповідальність за виконання зобов’язань.

План

1. Платники єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та їх облік.

2. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску

Рекомендована література

3. Бюджетний кодекс України від 7 жовтня 2010 р. №2592-VI.

4.Податковий кодекс України від 2 грудня 2010р. № 2755-VІ.

10.Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

61.Журнал “Все про бухгалтерський облік”

62.Журнал “Баланс”

68.Офіційний сайт Бази українського законодавства в Інтернет [сайт http:// www.lawukraine.com].

Положенням про Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування: Постанова правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року № 22-1.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Постанова правління Пенсійного фонду України від 27 сентября 2010 року № 21-5.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170.

Практичне заняття 16: Розрахунок єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (2 год.)

Самостійне вивчення (4 год.)

1. Правове забезпечення єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

2. Права та обов'язки платника єдиного внеску.

3. Штрафні санкції.

ІНДЗ

1. Соціальне забезпечення в Україні.

2. Роль єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в умовах розвитку ринкової економіки

3. Пенсійна реформа в Україні: етапи проведення

1. Платники єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та їх облік.

З 1 січня 2011 року набув чинності ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI. Законом вводиться новий страховий внесок — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, який сплачується лише до Пенсійного фонду України (ПФУ). До 1 січня 2011 року страхові внески сплачувалися до чотирьох фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме до:

• Пенсійного фонду України

• Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

• Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

• Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — ФНВ)

Відповідно до нововведень ПФУ консолідує спільні для всіх фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування функції, такі як: облік платників єдиного внеску, збір та облік страхових коштів, контроль за нарахуванням та сплатою єдиного внеску, подання звітності з єдиного внеску. Разом з тим перелічені вище фонди продовжують свою діяльність та не підлягають розформуванню. До кола їх обов’язків, як і раніше, належить цільове використання коштів у межах своїх повноважень та проведення у зв’язку з цим перевірок страхувальників.

Інформація

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування — консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку ЄСВ на загальнообов'язкове ДСС, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку забезпечує ЗУ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами:

- законодавчого визначення умов і порядку його сплати;

- обов'язковості сплати;

- законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску;

- захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;

- державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску;

- відповідальності платників ЄСВ та органу, що здійснює збір та веде облік ЄСВ, за порушення норм та за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Платники єдиного внеску

Стаття 4 Закону № 2464 розподіляє платників єдиного внеску на страхувальників, перелік яких наведено в пункті 1 частини 1 статті 4, та застрахованих осіб, які перелічені в пунктах 2–14 частини 1 статті 4.

До страхувальників належать:

- підприємства, установи та організації, інші юр особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фіз осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фіз особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у т. ч. філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юр осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац другий п. 1 ч. 1 ст. 4 Закон);

- фіз особи — підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фіз особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця) (абзац третій п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону);

- фіз особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фіз особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (абзац четвертий п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону);

- дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у т. ч. міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами (абзац п’ятий п. 1 ч. 1 ст. 4);

- дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ і організацій (у т. ч. міжнародні), розташовані на території України (абзац шостий п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- підприємства, установи, організації, фіз особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства (абзац сьомий п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону).

Застрахованими особами є:

- працівники — громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- фіз особи, які виконують роботи (послуги) за цивільно-правовими договорами (крім фіз осіб — підприємців, якщо виконувані ними роботи (послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців) (п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- фіз особи — підприємці, у т. ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються незалежною професійною діяльністю, а саме: науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юр практикою, в т. ч. адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах і консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), утворених відповідно до законодавства України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ) (абзац перший п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), розташованих на території України (абзац другий п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону);

- особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді (п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на постійній основі (п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу (п. 9 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення (п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності (п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту (п. 12 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (п. 13 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

- один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства (п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464).