1. Загальні організаційно-методичні вказівки

На даному занятті студенти розглядають загальні питання щодо методики виховної роботи офіцера щодо попередження нестатутних взаємовідносин , суїцидальних випадків, травмування та загибелі підлеглих, порушень військової дисципліни при виконанні завдань вартової та внутрішньої служби. Викладач під час проведення заняття подає систематизований матеріал з даної теми, формує у тих, хто навчається бажання до знань, навчання і пошук відповідей на питання в літературі і періодичному видавництві.

Проводиться письмове опитування по темі попереднього заняття.

Заслуховуються інформаційні повідомлення, що підготовлені студентами.

На заняття виноситься три питання, які викладач доводить пояснювально-лекційним методом з врахуванням сучасних вимог керівних документів, досягнень військової психології та педагогіки , вимог МО України під запис основних положень у робочі зошити студентів.

В ході викладання матеріалу заняття розглянути та дати під запис основні положення з питань:

1. Методика виховної роботи офіцера щодо попередження нестатутних взаємовідносин , суїцидальних випадків, травмування та загибелі підлеглих.

2. Методика виховної роботи офіцера щодо попередження порушень військової дисципліни при виконанні завдань вартової та внутрішньої служби.

3. Вдосконалення організаційної діяльності офіцера по зміцненню військової дисципліни. Профілактика правопорушень.

На при кінці викладання питань необхідно підвести короткий підсумок, відповісти на запитання, довести завдання на самостійне заняття.

2. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВСТУПНОЇ ЧАСТИНИ:

Прийняти доповідь у командира взводу про готовність взводу до занять. Перевірити наявність студентів та їх зовнішній вигляд. Перевірити готовність студентів до занять. Перевірити наявність матеріальної бази. Провести письмове опитування по темі попереднього заняття.

Заслухати інформаційні повідомлення, що підготували студенти.

Оголосити тему та мету заняття та порядок відпрацювання питань заняття. Наголосити на значення даної теми для тих, хто навчаються.

2. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВІДПРАЦЮВАННЯ

НАВЧАЛЬНИХ ПИТАНЬ:

У вступі викладач акцентує увагу на актуальності теми зміцнення військової дисципліни серед особового складу частин і підрозділів ЗС України.

На сучасному етапі розвитку ЗС України важливою умовою якісного виконання завдань, поставлених перед військами , є забезпечення на належному рівні МПС особового складу , підтримки в підрозділах міцної дисципліни та правопорядку.

Зміцнення військової дисципліни , виховання особового складу ЗС України в дусі суворого виконання її вимог складає найважливіше завдання діяльності командирів. За стан дисципліни у підрозділі відповідає її командир. Інтереси захисту народу України зобов’язують командира постійно підтримувати високу військову дисципліну, рішуче і твердо вимагати її дотримання від підлеглих, не залишати без уваги жодного проступку підлеглого. І це закономірно, тому що міцна військова дисципліна є важливішою складовою бойової могутності та постійної бойової готовності ЗС України. Історичний досвід свідчить, що без дисципліни немає армії як боєздатної військової організації, без неї неможлива перемога над ворогом.

Перше навчальне питання: “ Методика виховної роботи офіцера щодо попередження нестатутних взаємовідносин , суїцидальних випадків, травмування та загибелі підлеглих.”

Керівник заняття, використовуючи довідковий матеріал, зосереджує увагу тих, хто навчаються, на визначенні поняття нестатутні взаємовідносини серед особового складу, як ганебного явища, що продовжує мати місце в ЗС України,історичних передумовах його виникнення. Далі розглядаються різновиди нестатутних взаємовідносин серед особового складу та система роботи командирів (начальників) з діагностики випадків порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями , їх профілактики. Викладач наводить приклади зі своєї службової діяльності.

В подальшому керівник заняття доводить елементи методики попередження суїцидальних випадків серед військовослужбовців, профілактики травматизму та загибелі військовослужбовців з коротким їх поясненням.

Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями – це різноманітні протиправні моральні, фізичні, психічні та інші форми дій одного військовослужбовця (або групи військовослужбовців) щодо іншого (їх), які здійснюються систематично або одноразово із корисних мотивів з метою досягнення певних привілеїв, незаконних пільг, “казарменого комфорту”, задоволення егоїстичних потреб за рахунок інших воїнів або тих, хто не в змозі за себе постояти.

Основними їх різновидами можуть бути:

- образи чи насильницькі дії начальника до підлеглих (або навпаки) чи молодшого щодо старшого (їх) (або навпаки): словесні образи, погрози застосування сил, завдання тілесних ушкоджень тощо;

- зловживання командиром (начальником) своїм службовим положенням або перевищення ним своїх службових повноважень: побиття, викривлення практики використання дисциплінарної влади, незаконні правові обмеження тощо;

- глум воїнів старшого періоду служби над воїнами, як правило, першого періоду служби, а також над воїнами, які мають певні фізичні та інші вади: словесні образи, знущання заради розваги, забирання грошей, примушення молодих воїнів виконувати до виснаження різних фізичних вправ, обмеження у розподілі їжі, надання їм принижуючих прізвиськ, примушення їх до самовільної відлучки та інших протиправних дій, прання “дідівського” обмундирування та його прасування тощо.

Для цілеспрямованої профілактичної роботи командирів (начальників) слід знати можливі види злочинів, порушень військової дисципліни у взаємовідносинах між військовослужбовцями, причини їх виникнення і методи роботи щодо їх профілактики .

Важливим напрямом діяльності командирів, штабів, органів виховної роботи є профілактика порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями. Зміст діяльності офіцерського складу щодо цього напрямку роботи визначено в обов’язках посадових осіб згідно з Статутами ЗС України, інструкціях, настановах, наказах і директивах Міністра оборони України. Виконання вимог керівних документів, проведення відповідних

заходів щодо подолання випадків порушень статутних правил взаємовідносин у військовій частині вимагає творчого, змістовного та системного підходу з боку керівного складу.

Для ефективної профілактики командирам слід знати основні ознаки наявності порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями у підрозділі:

- неохайний зовнішній вигляд солдат першого періоду служби, їх пригнічений МПС, відсутність у них окремих елементів обмундирування;

- замкнутість, усамітненість молодих солдатів;

- “добровільне” розташування у незручних місцях;

- постійна зайнятість молодих солдат якимись роботами, особливо у вільний від служби час, під час відпочинку і проведення в підрозділі заходів дозвілля;

- громадська пасивність, небажання йти у звільнення, у клуб;

- постійне перебування молодих солдат у добовому наряді у вихідні і святкові дні;

- наявність на їх обличчі га тілі ознак побиття, приховування травм тощо.

Практична діяльність свідчить, що робота з профілактики порушень статутних правил взаємовідносин буде мало ефективною, якщо керівний склад недостатньо знає морально-психологічний клімат у військовому колективі, наявність та форми проявів порушень військової дисципліни, військовослужбовців, стосовно яких мають місце подібні прояви.

Система роботи командирів (начальників) з діагностики випадків порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями складається з основних напрямів роботи. Це:

- аналіз повсякденної організації життєдіяльності військ;

-вивчення індивідуальних якостей та психічних особливостей військовослужбовців усіх категорій;

-вивчення, діагностика і регуляція взаємовідносин між військовослужбовцями;

- вивчення традицій і колективної думки у військових колективах та оперативна реакція на них;

- аналіз впливу різноманітних мікрогруп у колективі та виявлення їх лідерів;

- аналіз характеру службової і позаслужбової діяльності цих лідерів;

- виявлення військовослужбовців, які потребують медико-психологічної допомоги та проведення індивідуально-виховної роботи з ними.

Робота щодо їх профілактики на рівні конкретного військового колективу повинна включати:

• вдосконалення соціально-побутових умов військової служби, надання військовослужбовцям можливості задовольняти свої матеріальні та духовні потреби легально, законними шляхами;

• цілеспрямоване формування свідомості і самосвідомості, самодисципліни і самоконтролю у процесі військово-професійної соціалізації як засобами виховної роботи, так і в результаті гуманізації військової служби, виключення протиправних дій командирів;

• узгодження формальної і неформальної структур військового колективу, подолання протиріч у їхніх вимогах до своїх членів, легалізація деяких елементів субкультури військового колективу, творче використання їх у виховній роботі;

• поліпшення медичного та психологічного добору військовослужбовців, оптимальна організація адаптації призовників до умов військової служби, подолання соціальної ізольованості військовослужбовців, створення можливості легально змінити місце служби при нестерпних її умовах, що дозволить виключити самовільне залишення частин або самогубство;

• спрямування соціальної активності військовослужбовців на творчу навчальну пізнавальну діяльність, на самоактуалізацію у бойовій підготовці, спорті, дозвіллі, художній творчості, щоб за їх допомогою зняти соціальну невдоволеність, агресивність;

• налагодження каналу зворотного зв’язку в керуванні підлеглими (формування інституту довірених осіб, встановлення телефонів і поштових скриньок довіри тощо);

• поширення впливу на поведінку військовослужбовців найбільш референтної групи для нього – сім’ї;

• організація протидії негативним явищам у військово-соціальному середовищі.

Методи отримання інформації:

- спостереження;

- вивчення результатів соціально-психологічних опитувань;

- аналіз документів;

- індивідуальні бесіди;

- доповіді молодших командирів;

- зустрічі з батьками;

- аналіз листів рідних, близьких і друзів;

- аналіз участі в громадських організаціях;

- вивчення інформації медичних працівників;

- урахування матеріалів військових судів тощо.

Форми роботи: індивідуально-виховна робота; психологічне дослідження; психологічна допомога; психологічна консультація; загальні збори військовослужбовців; робота з сержантами; робота з доведення вироків військових судів; співпраця з батьками військовослужбовців; використання засобів масової інформації, наочної агітації, стінної преси; використання навчальних кінофільмів; воєнно-правова робота; медичні огляди військовослужбовців тощо.

Отже, діяльність командирів (начальників) щодо профілактики порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями повинна мати творчий, системний, послідовний і психологічно обґрунтований характер, повинен відрізнятися цілеспрямованістю, конкретністю, наполегливістю та вимагає від кожного вихователя високих особистісних якостей і мужності.

Методика попередження суїцидальних випадків серед

військовослужбовців.

Особливу увагу командирів, офіцерів виховної роботи мають привертати особи:

- відстаючі в бойовій і спеціальній підготовці;

- схильні до порушень військової дисципліни;

- сварливі в колективі, конфліктні, злісні, гнівливі;

- пустотливі, які припускаються безглуздих, недоладних вчинків, або які мають незвичну поведінку, постійно перебувають у піднесеному настрої, бага­тослівні;

- скритні, сльозливі, помислові, легковразливі, схильні до усамітнення, з тривалозниженим настроєм, які висловлюють думки про самогубство;

- з нестійким настроєм, ті, що постійно скаржаться на поганий стан здо­ров'я;

- сором'язливі, байдужі до навколишнього світу, хто ставиться до всього з підозрою;

- схильні до вживання наркотиків і алкоголю;

- одружені, котрі мали відстрочки до призову в армію з різних причин, судимі до призову в армію;

- фізично ослаблені;

- ті, хто пережив травми й захворювання нервової системи, ті, хто скаржиться на біль у голові, помічені в лунатизмі тощо.

Як свідчить досвід роботи з військовослужбовцями, які здійснили суїцидальні замахи, для того, щоби бесіда діяла ефективно, вона має бути побудо­вана відповідним чином і складатися з декількох послідовних етапів, кожен із яких має своє специфічне завдання і зумовлює спеціальні прийоми.

а) Запрошення на бесіду.

Ніколи й ні за яких обставин не запрошуйте людину до себе на бесіду че­рез третіх осіб. Запрошуйте особисто, бажано віч-на-віч. Краще спочатку зуст­рітися мов би випадково, звернутися з якимось нескладним проханням чи дорученням, виконання якого передумовлює зустріч.

б) Місце бесіди.

Можна, звичайно, провести розмову в службовому кабінеті, але краще на­дати перевагу іншому, не такому «формальному» місцю. Головне — це відсут­ність сторонніх осіб. Ніхто не повинен переривати розмову, якби довго вона не тривала.

в) Час для бесіди.

Бажано призначити бесіду в позаслужбовий час, адже вдень кожен зайня­тий своїми справами. Можливо навіть перед самим відбоєм, не побоюючись продовжити бесіду й по тому, як особовий склад уже спатиме.

«Нічна» розмо­ва довірливіша. І ще один аргумент на користь «вечірньої» бесіди: це час, коли негативні переживання посилюються, загострюється почуття самотності, яке таїть у собі підвищену суїцидозагрозу. Це час максимальної кількості самогубств.

г) Поведінка під час бесіди.

Під час бесіди намагайтеся не робити ніяких записів, хіба що обмежуйтесь короткими помітками. Не поглядайте на годинника і тим паче не виконуйте якихось справ «мимохідь». Будьте гранично уважним, гранично зацікавленим співрозмовником. Демонструйте, що важливішого, ніж ця бесіда, для вас на цей час нічого не існує.

Профілактика травматизму та загибелі військовослужбовців.

Поведінка кожного в/сл-ця під час виконання завдань навчального процесу , у повсякденній діяльності, поза умовами служби має велике значення як для власної безпеки, так і безпеки оточуючих.

“ Суворо стежити за виконанням о/с заходів безпеки під час проведення занять і робіт, за поводженням зі зброєю, б/припасами і технікою, їх обслуговуванням та бойовим застосуванням… ”

( Статут внутрішньої служби, ст.112)

Отже, діяльність командирів (начальників) щодо профілактики правопорушень серед військовослужбовців повинна мати творчий, системний, послідовний і психологічно обґрунтований характер, повинен відрізнятися цілеспрямованістю, конкретністю, наполегливістю та вимагає від кожного вихователя високих особистісних якостей і мужності.

Друге навчальне питання: " Методика виховної роботи офіцера щодо попередження порушень військової дисципліни при виконанні завдань вартової та внутрішньої служби."

Після оголошення питання, викладач доводить сутність етапів МПЗ вартової служби. Особлива увага викладачем акцентується на забороні залучати до виконання задач бойового чергування військовослужбовців "групи посиленої психологічної уваги", під якими розуміються військовослужбовців із числа солдатів, сержантів, прапорщиків та офіцерів, у яких в силу певних життєвих обставин чи неадекватного сприйняття реальності може виявлятися девiантна поведінка чи нервово-психічні розлади (зриви).

В подальшому студентам пояснюється , що розуміється під 3-х етапною підготовкою варти згідно керівних документів.

Акцентується увага на прийомах і способах регуляції психофізіологічного стану особового складу при несенні вартової служби та запобіганню злочинам , подіям та нестатутним взаємовідносинам при несенні вартової служби .

Командир роти повинен уважно вивчити наказ командира частини щодо організації вартової служби, виписати з нього прізвища військовослужбовців, які комісією частини допущені до несіння варти. У командира роти повинен бути список осіб, котрих за їх негативними психологічними якостями ставити до варти не можна. На кожного військовослужбовця у штабі батальйону повинна бути особова справа .

Інструкція про організацію вартової служби в Збройних Силах України (наказ МО України № 132 від 12.03.2012) вимагає варту готувати у три етапи׃

• І етап – за 2 –3 доби командир роти ставить конкретне завдання кожному члену військово – педагогічного колективу на роботу щодо добору особового складу варти. Прізвища особового складу заносяться у “Книгу добору варт роти”. За добу особи, які брали участь у доборі особового складу, ставлять у цій книзі свої підписи.

Командиром роти складається план морально – психологічного забезпечення підготовки і супроводження несення вартової служби, який затверджує заступник командира батальйону з виховної роботи. У цей час випускається наочна агітація, готуються матеріали для роботи активу і проводяться різноманітні виховні заходи .

• ІІ етап – напередодні варти, під керівництвом командира роти, у спеціально обладнаному класі, проводяться теоретичні заняття, де вивчаються положення статутів, табелі постів, заходи безпеки, матеріальна частина зброї, відпрацьовується порядок взаємодій між чатовими і резервними групами. Призначається актив варти (агітатори у кожній зміні і редактор бойового аркуша), проводиться його інструктаж щодо форм роботи, знайомство з матеріалами папки агітатора, ставиться завдання начальникові варти на виконання заходів плану морально – психологічного супроводження несення вартової служби. Командир роти спостерігає за морально – психологічним станом осіб варти, їхніми особистими стосунками, станом здоров’я тощо. Після занять проводяться виховні заходи за планом. Старшина роти виписує накладну на додаткове харчування і на вечірній перевірці доводить склад варти.

• ІІІ етап – в день заступу. Особовому складу варти обов’язково надається час на підготовку зовнішнього виду та на відпочинок (сон). Отримується додаткове харчування. Під керівництвом командира роти проводяться практичні заняття на вартовому містечку з питань які передбачає статут. Обов’язково проводиться медичний огляд військовослужбовців. Додатково інструктується актив варти. Командир роти спостерігає за морально – психологічним станом варти, їхніми особистими стосунками, настроєм тощо, забороняє видачу листів, вхід особового складу варти з набоями і зброєю до казарми, їдальні тощо, проводить індивідуальні бесіди.

Морально - психологічне супроводження несення вартової служби.

В період виконання завдань вартової служби особлива увага звертається на формування належного морально-психологічного настрою варти, що досягається: суворим дотриманням статут­них вимог до порядку зміни варт та чатових, статутної регламентації несення вартової служби та взаємовідносин між воїнами, створенням відповідних матеріально-побутових умов, загальною організацією служби, формуванням навичок дій при вирішенні проблем­них ситуацій. Важливе місце займають такі форми виховної роботи ׃ своєчасне доведення до воїнів резуль­татів перевірок і несення служби змінами і чатовими, пос­тійне інформування про події у світі та країні, організація харчування та відпочинку, роз'яснення положень статутів та чинного законодавства, розповсюдження передового досвіду несення вартової служби

Для запобігання злочинам , подіям та нестатутним взаємовідносинам при несенні вартової служби виключити :

• вручення поштової кореспонденції напередодні або в день заступання у варту, наявність моб. телефонів;

• заступання на пост в одній зміні в/сл-в , які ставляться один до одного з неприязню;

- прибирання вартового приміщення одними і тими ж в/сл- ми;

- безконтрольне приймання їжі о/с варти ;

- покарання вартових в ході несення служби ;

- формальну перевірку посадовими особами несення вартової служби вартою;

- необ’єктивну оцінку несення служби в/сл-ми при підведенні підсумків.

В практиці виховної роботи командирів повинно бути щомісячне узагальнення та пропаганда досвіду кращих військовослужбовців під час організації та несення вартової і внутрішньої служби, забезпечення їх наочного висвітлення у періодичній пресі підрозділів, їх заохочення.

Третє навчальне питання: “ Вдосконалення організаційної діяльності офіцера по зміцненню військової дисципліни. Профілактика правопорушень. “

Керівник заняття, використовуючи довідковий матеріал, зосереджує увагу тих, хто навчаються, на визначенні поняття подальшого удосконалення системи роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку , його основних шляхів з коротким їх поясненням .

Далі розглядаються роль і місце статутного порядку у системі роботи офіцера по зміцненню військової дисципліни.

Шляхи подальшого удосконалення системи роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку - це головні напрямки посилення дієвості позитивного впливу на військовослужбовців відповідними організаційними, виховними та соціально-психологічними заходами. Основними шляхами є:

• суттєве покращення соціальної захищеності та матеріального добробуту військовослужбовців і членів їх сімей. Запровадження ефективних матеріальних і моральних стимулів за високі показники в бойовому вишколі, службі та дисципліні. Військовослужбовцю повинно бути не вигідним абияк служити;

• соціально-справедлива кадрова політика у військах (силах):

• просувати по службі військовослужбовців патріотично налаштованих, талановитих, самостійних, ініціативних, фізично здорових, високовідповідальних за поручену справу, думаючих військових професіоналів, пунктуально виконуючих вимоги Статутів;

• на навчання до військово-навчальних закладів направляти військовослужбовців лише перспективних, національно свідомих, морально і фізично здорових, найбільш всебічно підготовлених;

• об’єктивно і справедливо оцінювати внесок кожною посадової особи в успіх чи не успіх підрозділу, військової частини (корабля).

• забезпечення зразковості офіцерів і прапорщиків у повсякденній життєдіяльності військ, поза умовами служби та в побуті.

• збільшення уваги сержантам (старшинам) строкової служби. Підбір, навчання і виховання цієї категорії військовослужбовців повинно стояти на передньому плані повсякденних турбот командирів та їх заступників по роботі з особовим складом.

• підвищення позитивної ролі в повсякденній життєдіяльності підрозділів і частин (кораблів) військовослужбовців - контрактників. Вони повинні бути професіоналами військової справи, взірцем виконання службово-посадових обов’язків;

• посилення контролю та надання безпосередньо на робочому місці практичної допомоги у вдосконаленні стилю й системи роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку підлеглим посадовим особам. Принцип: “Кожний начальник допомагає, контролює і навчає своїх підлеглих, відповідає за рівень їх підготовки і внесок у вирішення поставлених завдань” повинен стати звичкою, нормою і правилом діяльності кожного офіцера.

• посилення вимогливості до всіх без виключення офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів (старших) за особистий внесок в зміцнення військової дисципліни та правопорядку в підрозділі, частині (на кораблі). Активізувати критику недоліків і упущень;

• активізація методичної роботи з командно-виховним складом. Показні заняття по організації служби військ, підготовці добового наряду, проведенні занять з бойової підготовки, організації відпочинку військовослужбовців тощо повинні проводитись по мірі необхідності. Безумовно, заслуговують на увагу інструктивно-методичні й семінарські заняття, лекції, доповіді, інструктажі, обмін досвідом тощо;

• у зв’язку з ідейно-теоретичною і методологічною невизначеністю, девальвацією цінностей і ідеалів, зниженням стану здоров’я й інтелектуального рівня розвитку воїнів та інших негараздів сьогодення є нагальна потреба в посиленні уваги до індивідуальної виховної роботи. В ході її проведення необхідно творчо підходити до застосування таких форм, як бесіда, співбесіда, розмова, порада, допомога, доручення, консультація, завдання, рекомендація, вислуховування, заслуховування звіту, спонукання до прийняття і виконання зобов’язань тощо;

• пожвавлення морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень.

• державна ідеологія повинна пронизувати бойову підготовку, службу військ, всю життєдіяльність підрозділів, частин (кораблів) і органів управління. Державні пріоритети, цінності і ідеали необхідно пропагувати, роз’яснювати скрізь і всюди, використовуючи всі наявні сили і засоби виховного й морально-психологічного забезпечення. Кожний військовослужбовець повинен глибоко усвідомити: що захищати, від кого і для чого;

• поглиблення всебічного аналізу стану військової дисципліни та правопорядку, бойової і гуманітарної підготовки, служби військ. При цьому обов’язковим повинно бути дотримання наступних принципів: систематичність, достовірність, принциповість, врахування об'єктивних і суб’єктивних причин у їх єдності та взаємозв’язку.

Основними критеріями оцінки стану дисципліни та ефективності системи, роботи по її зміцненню виступають:

по-перше, рівень бойової готовності підрозділу, частини (корабля). Бойова готовність і дисципліна тісно пов’язані.

по-друге, ступінь підтримання в частині (на кораблі) порядку, відповідність його вимогам Міністра оборони України, Статутам і настановам.

по-третє, взірцевість в дисципліні офіцерів, прапорщиків (мічманів) і сержантів (старшин).

по-четверте, комплексне проведення інформаційно-пропагандистської, організаторської, соціально-правової, культурно-виховної і просвітницької роботи, ступінь дієвості її форм і методів.

по-п’яте, ефективність і стан дисциплінарної практики командирів і начальників всіх рівнів та інші критерії.

Реалізація вищеназваних та інших шляхів проявляється в ступені досягнення суб’єктами управління належного стану військової дисципліни та правопорядку.

Роль і місце статутного порядку у системі роботи офіцера

по зміцненню військової дисципліни.

Виховна роль міцного статутного порядку полягає в тому, що він забезпечує найкращі умови для бойової і гуманітарної підготовки воїнів, для виконання покладених на них задач та обов’язків. Статутний порядок повсякденно, в кожну годину і хвилину, повсюди і в усьому спонукає кожного військовослужбовця виконувати певні правила, узгоджуючи свої дії та поведінку із вимогами статутів, із регламентом, який затверджений старшим начальником. Систематична постійна повторювальна дія, яка протікає у встановленому порядку і в суворо визначений час, сприяє формуванню у воїнів стійких звичок організованості, пунктуальності, бездоганної поведінки.

Існує закономірність: чим суворіше дотримується статутний порядок від підйому до відбою, тим міцніша дисципліна, вища організованість. І навпаки, там, де допускаються відступи від військового порядку, частіше бувають усякого роду провини, аморальні явища і навіть надзвичайні події.

Затвердженню статутного порядку, вихованню дисциплінованості безпосереднім чином сприяє добра організація бойового вишколу воїнів. Кожне заняття , при відповідній його підготовці і проведенні, може бути не тільки уроком бойової майстерності, але і уроком дисциплінованості.

Велике значення має продумане організаційно-методичне забезпечення занять, вивчення особовим складом настанов, тактичних нормативів, проведення показних занять, обмін досвідом бойової роботи спеціалістів, ретельна підготовка техніки, організація постійного і дієвого контролю за виконанням кожним військовослужбовцем своїх функціональних обов’язків та статутних норм.

Важливою умовою зміцнення військового порядку, який активно формує дисциплінованість військовослужбовців, є правильна організація служби військ. Умови можуть бути сприятливими і несприятливими.

Сприятливі умови – це така обстановка, яка формує і зміцнює позитивне відношення особового складу до повсякденної діяльності військ (сил), навчально-виховного процесу, вимог статутів, наказів, директив і розпоряджень командирів та начальників.

Досвідчені командири (начальники), їх заступники по роботі з особовим складом знають, що не стільки заходи виховують воїна, як умови, в яких він знаходиться. Тому вони в першу чергу створюють виховні, дисциплінуючи умови, а вже потім проводять необхідні заходи.

Несприятливі умови – це така обстановка, яка негативно впливає на бойовий дух і морально-психологічний стан військовослужбовців, не сприяє мобілізації їх духовних і фізичних сил на вирішення задач бойового вишколу, зміцнення дисципліни, порядку й організованості, бойового чергування, вартової та внутрішньої служби, підвищення боєготовності та боєздатності підрозділів і частин (кораблів).

Таке трапляється там, де офіцерський склад як слід не згуртований і в своїй більшості не налаштований на добросовісну службу, де допускаються факти зловживання службовим становищем, нецензурщини, пияцтва, нестатутних взаємовідносин між начальниками і підлеглими, старшими і молодшими тощо. Де недостатньо приділяється уваги бойовій підготовці особового складу, його харчовому, речовому, грошовому, медичному та іншим видам забезпечення. Де відсутні належні умови побуту і відпочинку воїнів, процвітає казармове хуліганство та інші негативні явища. В таких умовах важко проводити виховні й морально-психологічні заходи, а головне від них мало користі.

Висновок.

Здійснення роботи посадових осіб щодо зміцнення військової дисципліни потребує постійного керівництва, сутність якого зводиться до побудови й забезпечення оптимального функціонування у частині системи заходів змістовного, організаційного, методичного і матеріально - технічного характеру. Успіх керівництва досягається: компетентністю керівників, їх близькістю до особового складу і глибокими знаннями справ на дорученій ділянці роботи; реалізацією загальних функцій керівництва у поєднанні з якісним виконанням прямих службових обов'язків; активізацією спілкування з підлеглим особовим складом, високим рівнем компетентності офіцерського складу.

4. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ЗАКЛЮЧНОЇ ЧАСТИНИ

У заключній частині викладач нагадує тему заняття, навчальні питання, ступінь досягнення мети заняття, дає завдання на самостійне заняття.

Підводячи підсумки заняття викладач нагадує його актуальність.

Завдання на самостійне заняття: “ Профілактика правопорушень. “

( Військове навчання та виховання. – Харків: ХІТВ, 2007.стор. 157-174.)

Після завдання на самостійне заняття, викладач дає відповіді на запитання студентів та закінчує заняття.

Доцент кафедри військової підготовки офіцерів запасу

пр. ЗСУ О.В.Крутиков

ЗАНЯТТЯ № 3

“ Система роботи офіцера по зміцненню військової дисципліни.”

САМОСТІЙНЕ ЗАНЯТТЯ

2 години

Навчальна та виховна мета:

1.Закріпити знання студентів з питань системності роботи офіцера по зміцненню військової дисципліни.

2.Набуття ними подальших навичок здійснення заходів по профілактиці правопорушень.

3.Формувати почуття особистої відповідальності за організацію морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень.

Навчально – матеріальне забезпечення:

Література:

- В.Рєзніков Військове навчання та виховання., ХІТВ, 2007 р.

- В.В.Ягупов Морально-психологічне забезпечення, 2002 р.

- Методичні рекомендації випускнику з питань організації виховної роботи в підрозділі. ХІТВ, 2005 р.

- Методичні рекомендації щодо організації МПЗ вартової служби .

ХІТВ ,1999 р.

- Статути ЗС України .

• Н.Коупленд . “Психология и солдат” .М.1991 г.

Наочні посібники :

- Збірник керівних документів щодо зміцнення військової дисципліни.

Навчальні питання:

1.Система роботи офіцера по зміцненню військової дисципліни ( 50 хв).

2.Вдосконалення організаційної діяльності офіцера по зміцненню військової дисципліни (30 хв).

Порядок проведення заняття

№ з/п	Дії викладача (командира взводу)	Час (хв.)	Дії студентів
І. Вступна частина
1.	Початок самостійної роботи: привести навчальну групу в клас, що запланований; перевірити готовність особового складу до роботи; віддати вказівки на отримання необхідної літератури.	5	Прибувають в клас, готуються до роботи, отримують необхідну літературу.
ІІ. Основна частина
2.	Проведення самостійної роботи: контролює дії тих, хто навчаються; перевіряє, як виконано завдання, що було видано викладачем кафедри; за необхідності запрошує ведучого викладача навчальної групи.	80	Згідно з отриманим зав-данням вивчають зміст навчального питання. Роблять в зошитах необхідні записи.
ІІІ. Заключна частина
3.	Закінчення самостійної роботи: дає команду на закінчення самостійної роботи та здавання літератури; керує висуванням групи до місця подальших дій.	5	Завершують роботу, висуваються до місця подальших дій.

Методичні вказівки студентам щодо вивчення навчального питання

1. До початку заняття:

– отримати завдання та літературу, що рекомендована.