Тема 8: Методика аналізу кредитоспроможності підприємства

Завдання 8.1.

Ознайомитись з однією із найпоширеніших методик по визначенню кредитоспроможності позичальника-юридичної особи. На основі вивченої методики визначити клас досліджуваного підприємства.

Аналіз кредитоспроможності клієнта в банківських установах проводять, базуючись на Положенні банку “Україна” (нині він не існує з ряду об’єктивних та в більшості випадків з суб’єктивних причин) “Про оцінку фінансового стану позичальника”, затвердженого рішенням кредитного комітету банку “Україна” від 3.04.1998р. у новій редакції з урахуванням внесених змін і доповнень.

Це Положення розроблено відповідно до вимог Положення НБУ “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків”, затвердженого постановою №122 від 27.03.1998р., і призначено для використання при аналізі фінансового стану позичальника з метою оцінювання структури кредитного портфеля та визначення розмірів резерву для відшкодування можливих втрат за позиками банку.

Аналіз фінансового стану позичальника є складовою аналізу кредитного ризику при формуванні рішення про надання кредиту. Методика оцінювання фінансового стану передбачає поєднання об’єктивних даних, сформованих на основі бухгалтерської звітності, та суб’єктивних даних, що визначаються на підставі інформації, якою вже володіє банк, та пакета документів, які подає позичальник для одержання кредиту.

Установи банку здійснюють оцінювання фінансового стану позичальника-юридичної особи перед наданням йому позики, а в подальшому – щоквартально для визначення розміру відрахувань до резерву та контролю за діяльністю позичальника. Оцінювання фінансового стану позичальника-фізичної особи здійснюється перед наданням йому позички. Подальший аналіз здійснюється у разі змін, які впливають на фінансовий стан позичальника (втрата заробітку, втрата застави з незалежних від позичальника причин, втрата поручителя, виникнення простроченої заборгованості за кредитами або процентами та ін.), про що позичальник повинен інформувати банк.

Оцінювання фінансового стану позичальника передбачає аналіз його фінансово-господарської діяльності за такими даними:

• обсяг реалізації;

• прибутки і збитки;

• рентабельність;

• коефіцієнти ліквідності;

• грошові потоки;

• склад дебіторсько-кредиторської заборгованості;

• ефективність управління позичальника;

• ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці;

• історія погашення кредитної заборгованості в минулому.

Оцінювання фінансового стану позичальника виконується в два етапи:

• І-й етап – обчислення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника;

• ІІ-й етап – оцінювання та узагальнення показників і визначення класу надійності позичальника.

На першому етапі розраховуються показники, які характеризують фінансовий стан позичальника. Ці показники розподіляються на такі аналітичні групи:

• І група – попередня оцінка позичальника;

• ІІ група – показники платоспроможності позичальника;

• ІІІ група – показники фінансової стійкості позичальника;

• ІV група – показники надійності позичальника.

На другому етапі визначається інтегральний показник, розрахунок якого ґрунтується на використанні принципу вагомості показників і коефіцієнтів вагомості аналітичних груп. Залежно від величини інтегрального показника визначають клас надійності позичальника (А, Б, В, Г, Д).