Програма комплексної реабілітації

Місія школи щодо хворої дитини спрямована на утвердження особистісно орієнтованого навчання, що передбачає відновлення фізичного та психологічного здоров’я, розвиток і саморозвиток особистості учня як суб’єкта пізнання і предметної діяльності. Навчально-реабілітаційний процес надає кожному учневі, спираючись на його психофізичні можливості, здібності та інтереси, можливість реалізуватися в різних сферах творчої та соціально-адаптованої діяльності.

Комплексна реабілітація школярів, які часто хворіють або мають хронічні системні захворювання

Діагностика

Медична реабілітація: визначення соматичного та неврологічного стану організму дитини.

Психологічна реабілітація: визначення особистісних характеристик, емоційно-вольової сфери, інтелекту, характеру, темпераменту.

Соціально-педагогічна реабілітація. Виявлення:

• рівня сформованості знань, умінь, навичок;

• духовних цінностей і норм поведінки;

• рівня соціальної адаптованості особистості й комфортності умов її розвитку.

Корекція

Медична реабілітація: усунення хвороби або компенсація її виявів.

Психологічна реабілітація:

• зняття стресів і неврозів;

• підвищення самооцінювання й ресурсозабезпеченості учнів.

Соціально-педагогічна реабілітація:

• усунення прогалин у знаннях, уміннях, навичках;

• усунення виявів девіантної поведінки та акцентуацій характеру;

• підвищення мотивації навчання та особистісного вдосконалення;

• вирішення проблем житла, сім’ї, оточення;

• підвищення соціальної адаптованості та соціальної продуктивності особистості.

Профілактика

Медична реабілітація: попередження захворювань та їх загострень, поліпшення загального фізичного стану.

Психологічна й соціально-педагогічна реабілітація: створення умов для само актуалізації та самовиявлення особистості школяра через створення проблемно-насиченого середовища школи та сім’ї.

До структури діяльності практичного психолога у сфері реабілітаційного напряму введено:

1. Визначення соціально-психолого-педагогічного діагнозу школяра: вивчення особистостей його життя, його здібностей, стану здоров’я, виявлення позитивних і негативних чинників його розвитку, побутових, медичних, комунікативних, правових та інших проблем.

2. Моделювання, проектування та організація освітньо-реабілітаційного простору: створення умов для вирішення проблематики життєдіяльності учнів та адаптивно-продуктивного включення їх у соціум поряд із забезпеченням профілактики девіантної поведінки.

Важливими умовами забезпечення ефективності комплексної реабілітації хворих дітей є:

1. Вибір актуальної проблематики – це досягнення нової якості особистісно зорієнтованого реабілітаційного процесу в умовах закладу нового типу.

2. Пошук шляхів гуманізації, терапевтичної спрямованості навчально- реабілітаційного процесу, створення корекційного та розвивального педагогічного середовища, що виступає визначальним чинником перетворення учнів на суб’єктів саморозвитку, суб’єктів життєтворчості.

3. Застосування системно-структурного підходу – це розгляд об’єкта дослідження як системи виявлення її елементів, взаємозв’язків. Систематичне проведення соціологічного та психологічного моніторингу процесу розвитку навчально-реабілітаційного закладу.

4. Визначення очікуваних результатів, критеріїв ефективної комплексної реабілітації вихованців.

5. Теоретичне та практичне вирішення проблеми забезпечення єдиної педагогічної, фізичної, медичної, соціальної реабілітації; розробка змісту розвитку та саморозвитку дитини; оволодіння педагогами досконалими діагностичним, терапевтичним, корекційними методами.