4. Державна реєстрація шлюбу, її правове значення. Правові наслідки відмови від укладення шлюбу.

Державна реєстрація є обов’язковим елементом шлюбу. Без неї шлюбу як правової категорії не існує. Шлюб — це акт цивільного стану.

Реєстрація шлюбу проводиться відділами реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції, а також виконавчими органами сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад. Статтею 70 Кодексу торговельного мореплавства України´ передбачено складання капітаном судна акта про шлюб, на підставі якого орган РАЦСу проводить «реєстрацію одруження» з видачею свідоцтва про одруження. Датою одруження є дата складання акта про шлюб.

Державна реєстрація шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, та презумпцію батьківства щодо дитини, яка була зачата і (або) народжена у шлюбі.

Шлюб — радісний та щасливий акт цивільного стану. Зважаючи на важливість шлюбу, його реєстрація має проводитись урочисто. Службова особа, яка реєструє (саме реєструє, а не укладає) шлюб, зобов’язана забезпечити урочистість цієї події: мати відповідний одяг, привітати подружжя від імені держави зі створенням сім’ї. Для реєстрації шлюбу в урочистій обстановці потрібна згода наречених.

Документом, який засвідчує державну реєстрацію шлюбу, є свідоцтво про шлюб, яке видається в момент державної реєстрації шлюбу (воно є лише правопідтверджуючим, а не правовстановлюючим документом).

Жінка і чоловік подають до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію шлюбу, яка має бути підписана і подана ними особисто. Якщо через поважні причини вони не можуть цього зробити, то таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їхні представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Якщо наречені або хтось із них не з’явилися у день, визначений для реєстрації шлюбу, це не робить відповідну заяву нечинною, а лише дає підставу припускати про відмову від шлюбу.

Чинність заяви про реєстрацію шлюбу припиняється після трьох місяців. Отже, наречені матимуть право вимагати реєстрації шлюбу по закінченні одного місяця ще протягом двох місяців.

Сімейним кодексом встановлено правові наслідки відмови заручених осіб від шлюбу. Так, відповідно до ст. 31 СК якщо особою були понесені затрати на приготування до реєстрації шлюбу та весілля, то у разі відмови від шлюбу однієї із сторін, вона зобов'язана відшкодувати другій стороні ці затрати у повному обсязі.

Підставами для звільнення від відшкодування понесених затрат є :

- протиправна, аморальна поведінка нареченої (нареченого);

- приховання нею (ним) обставин, що мають для особи, що відмовилася від шлюбу, істотне значення.

Причому зазначені обставини є підставами звільнення від відшкодування понесених затрат лише у тому разі, коли ці обставини спричинили відмову від шлюбу однієї із сторін, тобто має бути причинний зв'язок між зазначеними обставинами та відмовою від шлюбу. Важливим є питання повернення речей, подарованих майбутньому подружжю на весілля, у разі відмови заручених осіб від укладення шлюбу. Новий СК встановлює наступний порядок визначення долі подарунків. Відповідно до п. 4 ст. 31 СК у Разі відмови особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, від шлюбу розірвання договору дарування здійснюється у судовому порядку. У випадку задоволення судом вимог щодо розірвання договору дарування суд застосовує односторонню реституцію, тобто повернення обдарованою особою дарувальнику речі в натурі, а якщо річ не збереглася в натурі - відшкодування її вартості.

5. Презумпція правозгідності шлюбу. Поняття недійсності шлюбу.

Стаття 37. Правозгідність шлюбу

1. Шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частина­ми першою — третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду.

Стаття закріплює одну із правових презумпцій — презумпцію правозгідності шлюбу. Свідоцтво про шлюб засвідчує відповідність шлюбу вимогам закону, його правозгідність. Термін «правозгідний» вперше введений в українську законодавчу лексику. В українській правничо-політичній літературі ним послуговувався Володимир Винниченко.

2. Презумпція правозгідності шлюбу звільняє дружину та чоловіка від обов'язку доводити дотримання ними усіх законів шлюбу. З іншого боку, авторитет виданого відповідним державним органом свідоцтва про шлюб може прикривати факт порушення юридичної заборони однією чи обома особами. Завдяки цій презумпції навіть ті, хто знехтував законами шлюбу, можуть одержати не лише реальні блага шлюбу, а й формальні права на них. І лише у разі спростування презумпції правозгідності шлюбу виявиться, що особи мали не права, а квазіправа (несправжні права), що існував не шлюб, а квазі-шлюб, заснований на правопорушенні.

3. Презумпція правозгідності шлюбу триває до тих пір, поки не будуть одержані документи, які засвідчують обставини, встановлені у частинах першій — третій статті 39 цього Кодексу. У разі документального доведення порушення вимоги одношлюбності, наявності близького кровного споріднення чи реєстрації шлюбу з недієздатним презумпція правозгідності шлюбу спростовується автоматично, без рішення суду. При примушуванні до шлюбу шлюб вважатиметься правозгідним доти, доки ця обставина не буде встановлена рішенням суду.

Недійсність шлюбу — це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у випадках порушення передбачених законом умов укладення шлюбу і означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов'язуються з дійсним шлюбом.

Шлюб визнається недійсним лише за рішенням суду, і на вимоги про визнання шлюбу недійсним позовна давність не поширюється.

Можливість визнання шлюбу недійсним обмежена лише випадками найбільш серйозних відступів від закону.

Недійсним може бути визнано шлюб, коли порушені норми, які закріплюють принципи шлюбу (моногамії, свободи, добровільності), що встановлюють певні вимоги до особи, яка вступає в шлюб (дієздатність).

При порушенні правил реєстрації шлюбу, процедури і порядку реєстрації шлюбу, але дотриманні в цілому встановленої форми шлюбу, він не може бути визнаний недійсним.

Від недійсних шлюбів слід відрізняти так звані «шлюби, які не відбулися».

До них відносяться «шлюби», які зареєстровані з порушенням процедури реєстрації шлюбу, наприклад, коли реєстрація проведена по пред'явленню чужого паспорта або при відсутності одного із вступаючих до шлюбу, або оформлення шлюбу було здійснено не уповноваженою на це особою чи органом (капітаном судна, командиром в/частини, начальниками зимівок, експедицій, нотаріатом і т.п.).