Індекс рівня життя

де GDPpc – ВВП на одного жителя при паритеті купівельної спроможності в доларах США.

Вважається, що країни з ІРЛП меншим, ніж 0,5 мають низький рівень розвитку; 0,5-0,8 – середній; вище 0,8 – високий рівень розвитку.

Альтернативним до ІРЛП є показник бідності.

Питання для самоконтролю

1. Що таке сукупний продукт нації?

2. Яка структура сукупного продукту нації за економічним призначенням окремих його складових?

3. Який вартісний склад сукупного продукту нації?

4. У чому суть та основні методологічні принципи СНР?

5. Назвіть основні показник СНР.

6. Дайте визначення ВВП та назвіть основні методи його обрахунку.

7. Як розрахувати ВВП за виробничим методом?

8. Як розрахувати ВВП за розподільчим методом?

9. Як розрахувати ВВП за методом кінцевого використання?

10. У чому полягає зміст та головна відмінність ВНД і ЧНД?

11. У чому полягає зміст валового наявного національного доходу?

12. Що таке національний доход?

13. Як розраховуються показники особистого доходу і використовуваного особистого доходу?

14. У чому полягає особливість показника чистого економічного добробуту?

15. Що таке національне багатство та яка його структура?

16. Що таке ефективність суспільного виробництва?

17. Наведіть основні показники економічної ефективності.

18. У чому полягає особливість показника індексу людського розвитку?

Література до лекції № 10

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – 3-тє вид., випр. – К.: Знання, 2004. – С. 69–129.

2. Базилінська О.Я. Макроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 20–46.

3. Вініченко І.І., Гончаренко О.В., Дацій Н.В., Корецька С.О. Макроекономіка. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 16–27.

4. Круш П.В., Тульчинська С.О. Макроекономіка. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 29–74.

5. Кулі шов . Мікро- макроекономіка. Підручник. – Львів: “Магнолія”, 2008. – С. 47–73.

6. Маньків, Грегорі Н. Макроекономіка / Пер. з англ.; Наук. р. пер. С. Панченко. – К.: Основи. – 2002. – С. 47–73.

7. Меньшова В.І., Климова Н.І. Макроекономіка. – Навч. посібник. – К.: В.Д. “Професіонал”, 2004. – С. 20–46.

8. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/ Відп. ред. Г.Н. Климко. – К.: Знання – Прес, 2002. – С. 268–274.

9. Отрошко О.В. Основи економічної теорії: макроекономічний аспект: Навч. пос. – К.: Знання, 2006. – С. 66–89.

10. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник. К.: Либідь, 2001. – С. 49–61.

11. Савченко А.Г., Пухтаєнко Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – С. 29–49.

12. Чепінога В.Г. Основи економічної теорії. Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 249–262.

Лекція № 11. РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Світовий історичний досвід свідчить, що держава в усі часи тією чи іншою мірою втручалась в економічні процеси, проте її роль у різні періоди була неоднаковою: від повного невтручання в економічну діяльність до посилення або послаблення її впливу на економічні процеси. Держава з моменту її виникнення виконувала ряд суспільних функцій: забезпечувала правопорядок, створювала умови безпеки, тобто за висловом А. Сміта виконувала роль “нічного сторожа”. Роль держави посилюється в першій третині ХХ століття, що було пов’язано із І світовою економічною кризою 1929-1933рр., яка продемонструвала неспроможність ринкового механізму відновити втрачену рівновагу в економіці, тобто ринок не зміг усунути такі негативні явища як затяжний спад виробництва, високий рівень інфляції та безробіття. Разом з тим ринок не може забезпечити населення товарами колективного споживання (суспільними благами), не може долати такі негативні ефекти як диференціація доходів населення, нерівномірний розвиток регіонів, екологічні катастрофи. Все це обумовило втручання держави в ринкову економіку. Разом з тим, слід зауважити, що державне регулювання економіки – це суб’єктивний процес і тому важливо визначити межі втручання держави. Необхідно знайти таке поєднання ринкових важелів та державних інструментів регулювання, за якого ринковий механізм функціонував би з найвищою ефективністю. Надмірне втручання держави в економічні процеси у кінцевому результаті призведе до зниження ефективності національного виробництва.

В сучасний період ускладнюються економічні процеси, які вже не може відрегулювати ринок, тому цілий ряд функцій стали прерогативою держави. До них належать: визначення стратегії макроекономічного розвитку; правове регулювання ринкової економіки; соціальний захист громадян країни; антимонопольне регулювання, захист і стимулювання конкуренції; забезпечення громадян країни суспільними благами; зовнішньоекономічне регулювання.

Для реалізації означених функцій держава використовує цілий комплекс важелів (інструментів економічної політики), через які досягає поставлених цілей. Ці важелі поділяються на адміністративні та економічні. Перші ґрунтуються на приписах держави, а не на самостійному економічному виборі (закони, постанови, розпорядження, ліцензії, інструкції та ін.), а другі – застосовуються з метою створення передумов для вибору тих варіантів економічних рішень, які б відповідали цілям економічної політики держави (податки, норма обов’язкових резервів, облікова відсоткова ставка, пільги тощо). В сучасний період широкого поширення набули і інституційні важелі державного регулювання, до яких відносяться: інститути економічної інформації, економічні ради та спілки, економічні програми та прогнози, діяльність виконавчих структур державної влади тощо.

Сьогодні державне регулювання надійно доповнює ринковий механізм і здійснюється через фінансово-бюджетну, грошово-кредитну та соціальну форми, які будуть з’ясовані у даному розділі.

•Фінансово-бюджетне регулювання і податкова політика. •Грошово-кредитне регулювання і монетарна політика. •Соціальна політика держави.