11. Управління фірмою

Задля того, щоб фірма виконувала свої функції виникає потреба в управлінні нею. Основу управління фірмою становить управління виробничим процесом незалежно від того, чи виробляє вона товари, надає послуги, знання чи інформацію.

Суб’єкти управління фірми – це ті ланки, які здійснюють свідомий і організований вплив на працівників, виробничий процес і життєвий цикл підприємства.

Об’єкти управління фірми – це ті ланки, що безпосередньо виробляють продукцію, виконують інші види діяльності і надають послуги. Вони становлять трудовий колектив фірми і її підрозділи.

Управління фірмою – це свідомий вплив суб’єктів управління на економічні об’єкти з метою надання їм певної спрямованості та отримання бажаного результату

Варіант, коли суб’єкт і об’єкт управління представлений однією і тією ж особою, називається самоуправлінням.

Управління фірмою здійснюється різними методами, основними серед яких є: 1) організаційно-наказовий; 2) соціально-психологічний; 3) економічний. Перший базується на примусі засобом директив, наказів і команд. Він характерний для централізованої економіки неринкового типу. Другий метод ґрунтується на переконанні, моральному впливі та психології людей. Третій метод базується на економічному стимулюванні трудового колективу до праці. Тут використовуються як позитивні стимули (зарплата, премії), так і негативні (санкції, штрафи тощо).

Управління фірмою спрямовується не безпосередньо на виготовлення життєвих благ та надання послуг, а на організацію управління трудовим колективом, який створює ці блага і надає послуги.

З початку ХХ ст. управління фірмою, як правило, відокремлюється від власності й стає функцією найманого персоналу – менеджерів.

Менеджмент (від анг. management – управління) – це система принципів, методів, засобів і форм впливу керівних органів фірми на діяльність працівників у процесі виробництва товарів та послуг з метою реалізації поставленої мети. Менеджер – це найманий управляючий, який координує діяльність працівників і здійснює управління фірмою, компанією, корпорацією.

У економічно розвинутих країнах світу домінуючою моделлю менеджменту стає концепція людських (гуманних) відносин. Вона ґрунтується на переважанні ролі особистого фактора у зростанні ефективності господарської діяльності. Особлива увага у новому підході до менеджменту приділяється створенню сприятливого морального і психологічного клімату в колективі, особистим стосункам між членами трудового колективу, ступеню задоволення ними своєю працею та її результатом, змісту праці та якості життя колективу, створенню кращих стимулів до праці тощо.

Нова концепція менеджменту спрямована на людину, на повну реалізацію її можливостей. Фірма розглядається як живий організм, що складається з людей, які об’єднані спільними інтересами і цінностями, тобто як своєрідна “кланова” структура.

Однак, існує точка зору, згідно з якою не існує універсальної моделі менеджменту. Кожна фірма повинна знайти свою оптимальну модель в залежності від її масштабів, виду продукції, зовнішнього середовища тощо. Водночас, всі фірми повинні дотримуватися спільних принципів управління – простоти, гнучкості, конкурентоспроможності, малої кількості рівнів і підрозділів управління, орієнтації на споживача.

Сутність менеджменту розкривають його функції, основними серед яких є:

• визначення стратегії розвитку фірми, здійснення середньострокового та короткострокового планування;

• вибір доцільнішої організаційної структури управління фірмою;

• підтримання нововведень та передових ідей;

• оперативне управління фірмою;

• координація діяльності усіх підрозділів фірми;

• забезпечення персоналу необхідною інформацією;

• стимулювання підлеглих осіб за результатами їх діяльності, підбір кадрів, турбота про умови їх діяльності та професійне зростання;

• створення дієвого контролю за якістю продукції та ефективним виконанням управлінських рішень.

Маркетинг в системі управління фірмою. Складовою частиною управлінської діяльності фірми є маркетинг. Його поява обумовлена об’єктивними потребами високорозвинутої бездефіцитної економіки. Маркетинг виникає, як правило, за досить високого рівня розвитку матеріально-технічної бази виробництва, розгалуженої мережі товаропотоків, наявності конкурентної боротьби між товаровиробниками за споживача, високого життєвого рівня населення. Потреба у маркетинговій діяльності відчувається за умов насиченості ринку товарами, переходу до серійного масового виробництва продукції, коли постає питання: де, кому і як продавати створений продукт без попереднього замовлення.

Маркетинг – ринкова концепція управління виробничо-збутовою та науково-технічною діяльністю підприємств, яка спрямована на вивчення кон’юнктури ринку, запитів споживачів з метою їх задоволення та отримання прибутку від максимізованого збуту товарів.

Суть маркетингу розкривається через його функції, до яких варто віднести наступні:

• націленість виробництва на задоволення існуючих і перспек­тивних потреб споживачів;

• застосування стратегії та тактики формування і стимулювання попиту;

• концентрація науково-дослідних, виробничих та збутових зусиль на вирішальних напрямах маркетингової діяльності;

• розробка і реалізація маркетингових програм.

Реалізація названих функцій здійснюється за певними принципами.

Принципи маркетингу – це основні його риси, що розкривають суть маркетингової діяльності і визначають шляхи ефективного досягнення її цілей. Виділимо такі основні принципи маркетингу:

1. всебічне вивчення ринкової ситуації, попиту споживачів, їх смаків і потреб (девіз цього принципу є такий: “споживач – король”);

2. пристосування виробництва до вимог покупців, випуск товарів, які користуються попитом (цьому відповідає девіз: “виробляти те, що купується, а не продавати те, що виробляється”);

3) формування попиту, стимулювання реалізації продукції та послуг на ринках (девіз даного принципу: “створюючи товар, створюй і споживача”).

Маркетингова діяльність фірми є досить різноманітною. Вона включає в себе розв’язання практично всіх господарських питань, пов’язаних з розробкою, виробництвом і збутом товарів. До основних видів маркетингової діяльності доцільно віднести:

• аналіз зовнішнього середовища;

• аналіз “споживачів”;

• розробка концепцій створення нових товарів або модернізації старих;

• планування товаропотоків і збуту товарів;

• забезпечення формування і стимулювання попиту;

• забезпечення цінової політики.