4. Закон грошового обігу

Грошовий обіг підпорядковується дії певного економічного закону, який відображає внутрішній, сталий, причинно-наслідковий зв’язок між грошовою і товарною масами. Згідно даного закону протягом певного періоду часу для без інфляційного обігу необхідна лише певна, об’єктивно зумовлена грошова маса.

Закон грошового обігу виражається таким рівнянням:

М_ф = М_н

де М_ф - фактична грошова маса в обігу;

М_н - об’єктивно необхідна для обігу маса грошей.

Якщо М_ф > М_н у обігу знаходяться зайві гроші, а коли М_ф < М_н, то існує нестача грошей у обігу.

Скрізь, де є гроші і грошовий обіг, об’єктивно діє і даний закон – закон вирівнювання фактичної і об’єктивно необхідної кількості грошей в обігу.

З розвитком товарного виробництва грошовий обіг значно ускладнився. У ньому помітну роль стали відігравати заощадження населення, депозити суб’єктів господарювання, попит на гроші, викликаний обліком векселів тощо. Це ускладнило визначення необхідної кількості грошей для обігу.

Помітний внесок в аналіз грошових відносин і дослідження проблеми визначення необхідної кількості грошей для обігу зробив І. Фішер. Ним запропоноване загальне рівняння обміну:

,

де М – маса грошей;

V – швидкість обігу однойменної грошової одиниці;

P – ціни товарів;

Q – кількість товарів і послуг.

З цього рівняння визначається маса грошей:

.

Добуток рівня цін на реальний національний продукт (PQ) є вираженням сукупної вартості усіх кінцевих товарів і послуг, що вироблені економічною системою протягом певного часу, наприклад, року.

Згідно з формулою V і Q не залежить від грошової маси і, відповідно, зміна М призводить до пропорційних змін у Р. Проте різні складові частини грошової маси (грошові агрегати) мають різну швидкість свого обігу. Для врахування даної обставини І. Фішер приділив значну увагу аналізу структуризації грошової маси та її впливу на реальні форми прояву закону грошового обігу.

5. Грошова маса та її агрегати

Важливим принципом грошового обігу є те, що грошова маса повинна відповідати потребам обігу.

Грошова маса – сукупність залишків грошей в усіх їх формах, що знаходяться у розпорядженні суб’єктів економічної системи на певний період часу.

Підтримання рівноваги в економіці, збалансованості між товарним попитом і пропозицією значною мірою залежать від обсягу і структури грошової маси. Грошова маса має певний кількісний вираз (зокрема, у мільярдах грошових одиниць) і складну структуру та динаміку руху. Якісна характеристика грошової маси пов’язана з її структурним аналізом і, передусім, відповідністю її такому критерію, як ступінь ліквідності грошей¹.

За умов ринкової економіки її суб’єкти мають можливість зберігати своє багатство у різних формах. Окрім грошей, це можуть бути цінні папери, капітал у матеріально-речовій формі засобів праці, власність на землю і нерухомість тощо.

За цим критерієм виділяють кілька агрегатів³ грошової маси, що відображені на схемі (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Грошова маса та її агрегати

Елемент грошової маси С – готівка. Вона включає банкноти, казначейські білети, розмінну монету, що знаходяться поза банками.

Агрегат М₁ окрім готівки включає також трансакційні депозити (чекові рахунки, пов’язані із переказом засобів), або чекові безготівкові гроші.Готівка не приносить власнику ніяких доходів, але вона “готова” у будь-який час вступити в обіг. У такому ж становищі знаходяться і трансакційні депозити: дохід на них мінімальний, у будь-який момент їх можна використати як купівельний чи платіжний засіб, особливо після введення кредитних карток. З “електронізацією” кредитно-розрахункових операцій банків відмінність між готівкою і банківськими вкладами до запитання (трансакційними депозитами) все більше стирається, при цьому банківські вклади займають дедалі більшу частину в агрегаті М_1.

Агрегат М₂ поєднує у собі грошові засоби у широкому розумінні цього поняття. До його складу входять грошові форми агрегату М₁ та безчекові ощадні рахунки в комерційних банках і ощадних установах; останні одержали назву “квазігрошей”, або “майже грошей”. Вони ще менш ліквідні, не функціонують безпосередньо як засіб обігу, але все ж їх можна досить легко перевести у готівку або чекові рахунки.

Агрегат М₃ включає елементи, що входять до складу агрегату М₂, а також особливо великі строкові банківські рахунки (депозитні сертифікати номіналом 100000 доларів США), гроші з яких достроково повернути, як правило, не можна, строкові угоди про зворотній викуп, позички та деякі інші види грошових активів.

В окремих випадках виділяється також агрегат L, який включає усі елементи агрегату М₃, а також банківські акцепти (зобов’язання по оплаті перевідних векселів), скарбничі векселі (цінні папери, видані державною скарбницею), окремі види облігацій тa деякі інші форми грошових активів. Вважається, що агрегат L охоплює усю грошову масу в економіці.

Розглянуті агрегати відрізняються не лише кількісно, але й якісно. Зокрема, агрегат М₁ відображає масу грошей, яка знаходиться безпосе­редньо в обігу, реально виконуючи функції засобу обігу, платежу і обліко­вої одиниці. Саме цей грошовий агрегат найтісніше пов’язаний із товар­ною масою, забезпечуючи обіг останньої.У агрегатах М₂, М₃ і L враховані грошові засоби у різних ліквідних формах, які тимчасово вийшли з обігу і виконують лише функцію збере­ження вартості (нагромадження). Віднесення їх до різних агрегатів зале­жить від строків та форм нагромадження, тобто ступеня ліквідності.

Обсяг грошової маси у кожному із агрегатів залежить від багатьох факторів. Так, маса агрегату М₁ визначається обсягом обігу товарів та швидкістю обігу самих грошей. Обсяги агрегатів М₂, М₃ і L залежать ще й від рівня розвитку кредитних відносин, рівня капіталізації грошових дохо­дів суб’єктів економічної системи тощо¹.

Розглянувши поняття грошової маси, можна схематично показати її структуру (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Структура грошової маси

Отже, готівка (наявні гроші) складається з паперових грошей (банкнот) і розмінної монети. Остання, як правило, становить невелику частку готівки (від 2 до 5%). Вона дозволяє здійснювати будь-які види дрібних купівель. Розмінна монета, як і паперові гроші, має символічну вартість, адже вартість металу, з якого вона виготовлена, як правило, значно мен­ша від вартості, позначеної на монеті.

Паперові гроші у розвиненій ринковій економіці складають менше чверті усієї пропозиції грошей. Вони, як правило, представлені банкнотами центрального банку, інколи – казначейськими білетами.

Основну частку грошової маси становлять безготівкові грошові засоби, важливою складовою частиною яких є чекові рахунки в банках.

Чек – грошовий документ, який видається власником чекового рахунку в банку в оплату за куплені товари і послуги.

За чеками банк, який надав чековий кредит і відкрив чековий рахунок, розплачується готівкою до того часу, поки не вичерпається сума чекового рахунку.

Чековий рахунок – форма кредиту чи зберігання грошей у банку, яка дозволяє власникові рахунку не користуватись готівкою, а виписувати чеки в оплату за купівлі у банк, тобто даючи останньому доручення виплатити по чеку готівку, знімаючи засоби з чекового рахунку.

У американських банках на чекових рахунках знаходиться утричі більше грошей, ніж готівки, що знаходиться в обігу.

При розповсюдженні системи чекових вкладів значна частина готівки, внесеної у банк на чекові та інші поточні рахунки, не перетворюється знову у готівку, а стає основою для оплати безготівкових чекових рахунків. Так чеки стають різновидом грошей. Грошова маса виходить далеко за межі готівки, сфера застосування якої значно звузилась. До безготівкових грошових засобів відносять і ту частину грошової маси, що ховається за таємничим терміном “квазігроші”, або “майже гроші”. Це грошові засоби на строкових (термінових) банківських рахунках, а також облігації та інші державні цінні папери, які є ніби “замороженими”, але вони не втрачають жодної із своїх функцій, готові у будь-який момент надійти в обіг, тому й включаються у структуру грошової маси.

Грошова маса в країні може змінюватися під впливом діяльності банківської системи.

Величина грошової маси країни в значній мірі залежить від грошової бази, яку ще визначають як гроші підвищеної ефективності. Показник грошової бази використовується при визначенні потенційних можливостей розвитку емісійного процесу і прогнозуванні динаміки грошової маси.