Методика розробки тестів

1. Розробку тестових технологій доцільно здійснювати групі викладачів або тестовій комісії, що дає можливість користуватися узагальненими критеріями оцінювання знань.

2. Тестові завдання повинні мати практичну спрямованість і містити не лише теоретичні запитання, але й розв’язання задач, наявних у практиці.

3. Основні вимоги до тестових завдань: у завданні має бути стисло, чітко і точно висловлена одна думка; завдання має становити важливу, а не тривіальну частину вивченої теми; завдання за складністю має бути посильним для студента, а за змістом – відповідати критеріям майбутньої професійної діяльності або потребам навчання на інших кафедрах; під час укладання тестів треба уникати натяків і підказок до правильних відповідей.

4. Психологія тестування. Студенти мають бути ознайомлені з методикою проведення тестування, кількістю часу, відведеного на його виконання. Для запобігання списування студенти мають виконувати тестування одночасно, їм також необхідно знати, що після кожного тестування структуру тесту змінюють.

5. Форми та принципи побудови тестових завдань.

Використання тестів у процесі навчання повинне містити відповіді на запитання: Для чого використовувати тести? Які форми тестів використовувати? Де є «приховані» проблеми в розробці тестів?

Основні види оціночних тестів

Тести багатоваріантного вибору.

Тести «правильно-неправильно».

Тести відповідності.

Інтерпретуючі завдання.

Принципи тестування

Відповідність цілям навчання.

Репрезентативність прикладів.

Відповідність завдань результатам, які очікують від студентів.

Надійність результатів.

Напрямки вдосконалення навчання.

Де є «приховані» проблеми в розробці тестів?

Невідповідна кількість запитань.

Дуже малий інтервал оціночної шкали.

Умови складання тесту неадекватні.

Оцінка є суб’єктивною.

3. Програмований контроль, під час якого використовуються перфокарти, сигнальні картки, посібники з друкованою основою, машини-контролери.

4. Практичний контроль дає змогу впевнитися в тому, наскільки студент опанував знання і набув уміння, як він використовує засвоєні знання в практичній роботі (проведення дослідів, робота в майстернях, розв’язання економічних задач).

5. Самоконтроль забезпечує внутрішній зворотний зв’язок: одержання студентами інформації про свої навчальні досягнення і труднощі, які виникли. Значення самоконтролю полягає в тому, що він може сам стимулювати навчання, формувати критичність думки. Формою виявлення самоконтролю можуть бути авторецензування виконаних робіт.

9. Портфоліо – нова форма контролю та оцінки досягнень сту-дентів. Окремі автори характеризують навчальні портфоліо:

• як колекцію робіт студентів, що всебічно демонструє не тільки навчальні результати, але й зусилля, докладені для їх досягнення, а також прогрес у знаннях і вміннях студентів порівняно з попередніми результатами;

• виставку навчальних досягнень студентів з даного предмета за певний період навчання (семестр, триместр, модуль);

• форму цілеспрямованої, систематичної та неперервної оцінки і самооцінки навчальних результатів студентів (учнів);

• антологію робіт студентів (учнів), що передбачає їх безпосередню участь у виборі робіт, які будуть оцінені, а також самоаналіз і самооцінку.