- •Міністерство освіти і науки україни донецький державний університет управління
- •Передмова
- •Змістовий модуль 1. Система вищої освіти в Україні у контексті формування Загальноєвропейського простору вищої освіти
- •Структура вищої освіти, рівні підготовки фахівців
- •Ступеневість вищої освіти. Освітні, освітньо-кваліфікаційні рівні
- •Стандарти вищої освіти
- •Форми навчання
- •Управління освітою
- •Національна доктрина розвитку освіти України в XXI ст.
- •Робочий час викладача у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації
- •Навчальний час студента
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Змістовий модуль 2. Дидактичні основи підготовки управлінсько-економічних кадрів у системі вищої освіти Основні питання лекції та семінарського заняття
- •Загальні та спеціальні компетенції менеджера
- •Види педагогічної діяльності
- •Структура діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу
- •Роль кафедри в управлінні навчальним процесом
- •Контрольні запитання
- •Класифікація методів навчання
- •Методи навчання за джерелом здобуття знань, передавання і характеру сприймання інформації
- •Методи навчання за внутрішньою сутністю
- •Види лекцій:
- •Лабораторне заняття
- •Практичне заняття
- •Семінарське заняття
- •Індивідуальне заняття
- •Консультація
- •Індивідуальні завдання
- •Порівняльна характеристика традиційної та інноваційної моделей навчання
- •Особистісні якості учасників навчального процесу у різних системах навчання
- •Порівняльна характеристика класичної і посткласичної методологій викладання
- •Активні техніки навчання
- •Стилі навчання студентів
- •Проектна група
- •Провокації
- •Дискусія
- •«Мозковий штурм»
- •Парна робота
- •Конференція
- •Диференційоване навчання у вищій школі
- •Проблемне навчання у вищій школі
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Змістовий модуль 4. Самостійна, індивідуальна та науково-дослідна робота студентів: сутність, організація, контроль Основні питання лекції та семінарського заняття
- •Контрольні запитання
- •Функції контролю
- •Педагогічні вимоги до оцінювання навчальних досягнень студентів
- •Види контролю, його організація та проведення
- •Модель засвоєння бази знань
- •Тестовий контроль.
- •Методика розробки тестів
- •Категорії навчального портфоліо
- •Форми контролю знань, умінь і навичок студентів
- •Інтегрована шкала оцінювання
- •Основні критерії оцінювання
- •Контрольні запитання
- •Оволодіння педагогічною майстерністю
- •Самоактуалізація та самореалізація особистості. Самоуправління педагогічною діяльністю
- •Самовиховання викладача
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Список рекомендованої літератури
- •Велика хартія університетів Болонья, Італія. 18 вересня 1988 р. Преамбула
- •Основні принципи
- •Способи
- •Бухарестська декларація етичних цінностей і принципів вищої освіти в Європі Вступ
- •I. Цінності і принципи
- •II. Підтримка практичного втілення цінностей та етичних принципів
- •III. Участь юнеско-сепес
- •Методика застосування кейс-методу
- •Вимоги до ситуаційної вправи
- •Функціональне поле ситуаційних вправ
- •Найважливіші якості фахівця, що формують за допомогою кейс-методу
- •Використання ділових ігор у навчальному процесі
- •8 3015, М. Донецьк-15, вул. Челюскінців, 163а
Диференційоване навчання у вищій школі
Диференційоване навчання – спеціально організована навчально-пізнавальна діяльність, яка з огляду на вікові, індивідуальні особливості суб’єктів учіння, соціальний досвід спрямована на оптимальний фізичний, духовний і психічний розвиток студентів, засвоєння необхідного обсягу знань, практичних дій за різними навчальними планами та програмами.
Цілеспрямована диференціація навчання здійснюється у кілька способів:
1. Послідовне навчання. У перші два роки студенти вивчають загальнонаукові й загальнопрофесійні предмети в звичайних навчальних групах за єдиними програмами. Потім їх закріплюють за кафедрами і вивчають спеціальні предмети індивідуально або в групах.
2. Паралельне навчання. Протягом навчання студенти працюють у постійних навчальних групах. Спеціалізація досягається шляхом внутрішньогрупової диференціації при вивченні різних циклів на-вчальних дисциплін, факультативів, різного змісту практик.
3. Ступеневе навчання. Отримання дипломів першого та другого рівнів навчання. Є внутрішньогрупова диференціація при вивченні дисциплін протягом всього періоду навчання.
4. Індивідуальне навчання. Навчання за індивідуальними планами.
Проблемне навчання у вищій школі
Проблемне навчання – дидактична система, яка ґрунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і способів діяльності, на прийомах і методах викладання та учіння з елементами наукового пошуку.
Етапи проблемного навчання:
1. Створення проблемної ситуації.
2. Аналіз і формування проблеми.
3. Висунення гіпотез.
Запровадження різноманітних форм дистанційного навчання є одним з важливих напрямів розвитку вищої освіти. Дистанційне навчання – організація навчального процесу на основі спеціально розробленої програми, зорієнтованої на самостійну навчальну діяльність студента, за якої спілкування між викладачем і студентом відбувається за допомогою листування, магнітофонних, аудіо- та відеокасет, комп’ютерних мереж, кабельного та супутникового телебачення. Дистанційна форма навчання є важливим елементом Болонського процесу. Ст. 147 Амстердамської угоди від 02.10.1997 р. рекомендує урядам Європи підтримувати дистанційне навчання і сприяти співробітниц-тву між навчальними закладами країн європейського континенту.
Дистанційні технології навчання. Провідні університети напрацювали 4 основні технології дистанційного навчання: кейсова, веб-технології, аудіо- та телевізійну. Такі технології використовуються комплексно, залежно від рівня розвитку комунікативної мережі у державі, матеріально-технічних та навчально-методичних можливостей ВНЗ і особливостей студентського контингенту.
Кейс-технологія: студенти отримують навчально-методичну, науково-практичну і дидактичну літературу на паперових або електронних носіях інформації в центрах дистанційного навчання, де вони під час самостійного вивчення навчальних дисциплін отримують також необхідні консультації.
Веб-технології передбачають використання інтернету для передачі такої інформації на електронних носіях, інтерактивне співробітництво між викладачами та студентами в такому варіанті здійснюється шляхом організації через інтернет лекцій, конференцій, семінарів-чатів тощо.
Телетехнології реалізуються на основі використання супутникового та кабельного інтерактивного телебачення і відбуваються у вигляді трансляції телевізійних лекцій і навчальних фільмів з одночасною можливістю безпосередньої комунікації в прямому ефірі між викладачем (із телестудії) і студентами (з центру дистанційного навчання). Спілкування між викладачем і студентами за використання телетехнологій можна здійснити двома способами: 1) через телекамеру, встановлену у центрі дистанційної освіти – з виходом у прямий ефір телестанції; 2) шляхом направлення через електронну пошту запитань викладачеві, які можуть бути відображені на екрані ПК, на інтерак-тивній дошці або озвучені викладачем.
Аудіотехнології використовують ефірне, ефірно-проводкове та(або) інтернет-радіо у виді трансляції лекцій в ефірі та(або) в інтернеті у формі аудіо- або текстового файла з можливістю безпосередньої комунікації в прямому ефірі між викладачем (з радіостудії) і студентами (з центру дистанційної освіти). Такий зв’язок можна здійснювати через стаціонарний або мобільний телефонний канал – з виходом у прямий ефір радіостанції або шляхом відправлення електрон-ною поштою запитань і виконаних тестів викладачеві. Наприклад, Лондонський відкритий університет використовував державну радіостанцію Бі-бі-сі в навчальному процесі.
Для реалізації дистанційних технологій в університеті необхідно створювати навчальні фільми, електронну бібліотеку, комп’ютерні тестові програми. В Україні розглядається питання про створення замкнутої навчальної мережі на принципах сучасних інформаційно-комунікаційних технологій загальнодержавного рівня.