Семінарське заняття

Це вид навчального заняття, на якому викладач організовує обгово­рення студентами питань із тем, визначених робочою нав­чальною програмою. Семінарські заняття проводять у формі бесіди (просемінар), рецензування та обговорення рефератів і доповідей, дискусій. Особливим видом семінарського заняття є спецсемінар, що практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізацій. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі.

Семінари сприяють розвитку творчої самостійності студентів, поглиблюють їх інтерес до науки і наукових досліджень, виховують педагогічний такт, розвивають культуру мовлення, вміння та навички публічного виступу, участі в дискусії.

Семінарське заняття проводять для академічної групи. На семінарському занятті викладач обов’язково підбиває підсумки обговорення теми та оцінює участь у ньому студентів.

Семінарське заняття з теоретичних дисциплін виконує дві функції:

1) поглиблення теоретичного матеріалу, що вивчався на лекції, шляхом ознайомлення студентів з відповідною літературою;

2) контроль викладача за рівнем знань групи і з’ясування навчальної діяльності студентів.

До семінарського заняття готують питання з теми, самостійні завдання (реферати, проблемні ситуації, методичні розробки, конспекти першоджерел і т. д.). На семінарському занятті студенти, як правило, відповідають за бажанням.

Семінару як формі заняття притаманна гнучкість. Під час його проведення вдається в повному обсязі врахувати специфіку дисципліни, характер першоджерел, навчальної і наукової літератури, ступінь підготовленості студентів. На семінарах закріплюється інтерес студентів до науки, наукових досліджень, поєднуються науково-теоретичні положення з практикою життя. На цих заняттях студенти оволодівають науковим апаратом, розвивають навички усного і письмового викладу матеріалу, а також захисту висунутих наукових гіпотез і сформульованих висновків.

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність участі в дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо.

Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття вносять у відповідний журнал. Отримані студентом оцінки за окремі семінарські заняття враховують при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Форми проведення семінару залежать від змісту особливостей дисципліни, досвіду і кваліфікації викладача, рівня підготовленості студентів.

Тематика семінарів щорічно обговорюється на кафедрі, після цього її вносять до тематичного плану дисципліни. У ряді випадків теми рефератів і доповідей повідомляють студентам на початку вивчення дисципліни. Вони закріплюються за студентами як за їх бажанням, так і за рішенням викладача. Після цього викладач планомірно веде роботу з кожним студентом окремо, а саме: допомагає (але не нав’язує) скласти план реферату, рекомендує навчальну і наукову літературу, консультує з головних питань теми. У кінцевому результаті план реферату (доповіді) має бути результатом самостійного опрацювання джерел.

Перегляд рекомендованої літератури здійснюють у три етапи: 1) користуючись порадами викладача і бібліографічними вказівками, студент укладає орієнтовний список літератури, 2) переглядає її і обирає ту, яка, на його думку, містить корисний матеріал та 3) студент потребує допомоги викладача щодо змісту реферату. Проте останній не має стримувати самостійність доповідача. Головна роль викладача в роботі зі студентами – розвивати самостійність, виховувати особисту відповідальність.

Щоб запропонувати реферат до обговорення, викладачу необхідно попередньо ознайомитись з його змістом. Інакше може бути поданий до обговорення матеріал, який не має теоретичного і прак-тичного значення в підготовці навчальної групи. Доцільними будуть такі критерії попередньої оцінки, реферату:

• співвідношення змісту реферату і теми;

• повнота, обґрунтованість;

• стрункість логічної структури;

• самостійність та оригінальність наукових доказів;

• науковість висновків і їх зв’язок з практикою та життям;

• використання сучасного апарату дослідження;

• стиль і оформлення реферату та ін.

Семінарські заняття зазвичай плануються дво- або чотиригодинними. Після виступу за рефератом (найчастіше не більше 20 хв) викладач організовує його обговорення. Під час заняття можна задавати запитання доповідачеві (і викладачеві), заслуховувати виступи. Керівник семінару дає необхідні пояснення, хоча ззовні його втручання має бути помірно активним і непомітним. Доповідачеві надається прикінцеве слово, а потім викладач підбиває підсумок заняття, формулює висновки до нього.

Під час підготовки й проведення семінарського заняття викладачеві рекомендується спиратися на такі основні методологічні положення:

1. обґрунтована цілеспрямованість теми і мети – постановка проблеми, зв’язок теорії з практикою, майбутньою професійною діяльністю студентів;

2. продумане планування – виокремлення вузлових питань теми заняття, обґрунтованість змісту, його новизна і актуальність, використання новітньої наукової літератури;

3. високий організаційно-методичний рівень семінару, що забезпечує активність, відверту дискусію, насиченість змісту, конструктивний аналіз усіх відповідей і запитань, ефективність використання навчального часу;

4. раціональний стиль проведення семінару, який сприяє пож-вавленню дискусії, встановленню контакту з учасниками семінару, позитивних взаємовідносин, уникненню байдужості в їх роботі;

5. аргументовані висновки до заняття, які сприяють подальшій творчій роботі студентів з навчальним матеріалом.

З методики проведення семінару неможливо дати вичерпних порад. Викладач має спрямувати обговорення теми заняття (реферату) на розкриття головних питань, надати змогу виступити якомога більшій кількості учасників семінару. Дотримуючись педагогічного такту, викладач не має допускати помилок у виступах студентів. Для цього можна припинити заслуховування і запропонувати ознайомити аудиторію з планом подальшого виступу.

До кожного семінару складається і надається студентам та слухачам план його проведення, де зазначається тема заняття, його значення, сформульовані запитання, наведений список літератури та методичні рекомендації. Плани семінарських занять входять до програми навчального курсу на весь період занять з дисципліни, що вивчається.

Приклади проведення семінарів

1. Класичним прикладом проведення семінару є його план, який складається з таких розділів: питання за темою; теми доповідей та рефератів; тести для перевірки знань студентів. Для перевірки знань студентів замість тестів (або в разі їх невеликої кількості) можуть використовуватися різного типу задачі.

2. Семінар із використанням проблемного завдання. Проблема постає перед студентами як схема, діаграма тощо. Доцільним є використання методу «круглого столу». План такого семінару буде складатися з наступних розділів: питання для обговорення; теми для рефератів і доповідей; ситуаційне завдання.