8. Збір даних.

Вдосконалений і збільшений збір даних допоможе проведенню моніто-рингу устанавлению соціального виміру, можливості працевлаштування, а також як і в інших областях, служитиме основою для інвентаризація і тесту-вання.

Багатовимірні інструменти прозорості що проектуються до розви-тку технологій по забезпечення детальнішої інформації про вищу освіту через EHEA. Є основа збіру даних. Такі механізми будуть корисні для всіх інсти-тутів, допомагаючи їм ідентифікувати і порівняти свої можливості і сили за допомогою консалтингу. Ці інструменти прозорості близькі до принципів Процесу Болонського. Зберігаючи наш пріоритет, вони мають бути засновані на порівнянних адекватних індикаторах; що дозволяють описати всілякі профілі вищої освіти, окремих інститутів і їх програми.

9. Консолідація

23. Установи вищої освіти придбали велику автономію поряд з необхід-ністю бути чуйним до соціальних потреб і, бути відповідальним, перед покла-деними на себе суспільними зобов’язаннями перед суспільством, щоб гаран-тувати справедливий доступ студентів і подальші розвиток установ вищої освіти. розвитку. Більша увага, в даній справі, потрібно приділити пошукам нових і всіляких джерел і методів. консолідації

В третьому розділі «Організаційна структура і подальший розвиток» підтверджено, що головною організаційною структурою в системі віщої освіти є кооперація між між урядами, академічним суспільство з його представницькими організаціями В майбутньому, для взаємодії з іншими областями, необхідно підтримуватиме зв’язок з експертами і політичними представниками інших областей, як наприклад з наукою, імміграцією, соціаль-ним страхуванням і зайнятістю.

У наступний час формується додаткова Група для підготовки робочого плану аж до 2012, щоб виділили пріоритети в цьому Комюніке і сформулювати рекомендації. Подальшого розвитку Європейської вищої освіти до 2020 року.

У цілому процес інтеграції освітніх систем протягом більш десяті років (від Сорбони до Льовена) дає право відзначити позитивні результати. Протя-гом цього часу був проведений ряд заходів і підписані угоди, спрямовані на досягнення мети формування загальноєвропейського простору вищої освіти, істотного оновлення всієї систе ми освіти, її цілей, завдань, функцій, струк-тури, соціальних і духов них пріоритетів.

Можна вважати, що розвиток Болонського процесу є інструмен том гармонізації систем вищої освіти країн-учасників і може бут взаємовигідним способом формування єдиного європейського ринк; висококваліфікованої праці та вищої освіти. Включення української освіти в загальноєвропейський Болон-ській процес також дозволит досягти конкурентоспроможного положення наших вузів і фахівців не тільки в європейській, але й в світовій спільноті, розв’язати проблему визнання українських дипломів та зміцнити наші позиції освітовому ринку освітніх послуг.

Однак, завдання поставлені Декларацією Болонськой все ще дійсні сьогодні і їх повне і належне виконання в різних країнах зажадає прискорення процесу і виконання зобов’язань після 2010.

Реформування вищої школи України в рамках процесу Болонського є новим етапом розвитку вітчизняної освіти, активно обговорюваним науково-педагогічній гро-мадськістю країни як з точки зору необхідності і корисності інтеграції україн-ської вищії школи в Європейський простір вищої освіти, так і з точки зору тих проб-лем, які виникають при її реалізації. «Але не слід ідеалізувати Болонський процес. Він нері-вномірний, суперечливий, складний. Його цілі ще дуже гіпо-тетичні. Як приєд-нання до цього процесу, так і неприєднання мають свої переваги та ризики. Втім з урахуванням «за» і «проти» для країн, які ставлять за мету економічний і сус-пільний розвиток і, зрештою, вступ до Європейського Союзу (ЄЄ), альтернативи Болонському процесові немає,- підкреслив Перший заступник міністра Ми вже значно спізнюємося щодо цього. І чим більше зволікатимемо з рішучими кро-ками, тим важчим для нас буде вступ до Болонської співдружності» [Диденко с.13].

Якщо на установчій конференції в Болоньї 1999 року до перших 29 країн майже не висували суттєвих вимог, то вже на Празькому саміті 2001 року до наступних чотирьох кандидатів вони були досить серйозними, а сім країн, які входили до Болонської співдружності на Берлінському саміті 2003 року, змушені були витримати справжній іспит. Безперечно, як показав вступ до цієї співдружності наступних країн на трьох подальших нарадах (Бергені, Лондоні ,Льовкні у 2005-2009 рр.) був дуже складним.

Отже, зміст установцій конференції та подальших нарадах зводиться

не обмежуються кількісними та якісними змінами в мережі закладів освіти або контингенту студентів. Тепер країни-учасники Європейської культу-рної конвенції будуть визнані членом загальноєвропейського простору вищої освіти в тому випадку, якщо вони водночас заявлять про свою готовність переслідувати і досягати мети, поставленої в рамках Болонського процесу, у своїх системах вищої освіти, яка значно змінюює основи вищої освіти з напрямами:

• від дегуманізації до гуманістично-особистісної спрямованості освіти;

• від дискретної освіти к створенню системи безперервної освіти протягом усього активного життя людини;

• від освіти «запізнювання» к освіті «випередження»,

• від засвоєння знань до їх особистісної значущості;

• від пасивного засвоєння інформації до її активного продукування;

• від пізнавальне-інформативного підходу до соціальне-культурного;

• від авторитарної педагогіки до педагогіки рівноправного партнерства;

• під тотальної уніфікації і стандартизації навчального процесу до гнучкого моделювання з урахуванням індивідуальності суб’єкта;

• від класичной аудиторної методики викладання до індивідуально-особистним ії методам і технологіям;

• від локальної системи компьютерізації до створення міжнарожной сеті on-line;

• від дезінтеграції до інтеграції у європейський і світовий освітний простір;

• від академічної освіти до створення інформаційно-наукових і науково-практичних комплексів з метою формування новой професійної системі підготовки майбутньої фахівця.

На останніх Конференціях міністрів освіти європейських країн, що проходили у травні 2007 року в Лондоні і квітні 2009 в Льовене Україна отримала 3,9 балу і 4,2 балу за 5-балльной шкалою по 11 показникам реформування системи вищої школи відповідно до вимог болонских реформ і Европейського простору вищої освіти. Даная оцінка була отримана Україною за результатами тих змін, які сталися в системі вищої освіти України в 2005-2009 рр.

• прийнята і реалізована Програма дій з реалізації декларації Болонськой в системі вищої освіти і науки України (затверджена наказом МОН від 23.01.04 № 49);

• проведеня педагогічного експерименту по впровадженню кредитово-модульній системи организациї- навчального процесу у вузах Ш-1У рівнів акредитації ( наказ МОН від 23.01.04 № 48). Серед учасників експерименту - Донецький державний університет управління;

• прийнят План дій з впровадження в систему вищої освіти України положень процесу Болонського до 2010 року;

• створена Національна група промоутерів процесу Болонського в Україні;

• створена Всеукраїнська студентська рада;

• у 2006/2009 навчальному році введена кредитово-модульна система організації навчального процесу;

• підготовлений Пакет інноваційних нормативних документів ЕCTS, розроблені рекомендації і здійснюються організаційні заходи по ії впровадженню;

• затверджений перелік програм підготовки бакалаврів (постанова КМУ №1719 від 13.12.06).

• Прийнята і утверджена МОН від 1009 Концепція «Траєкторії свобідного вибору стедентов........

Розглянемо деякі сторони процесу модернізації вищої освіти в Україні за мину-лий період.

Впровадження кредитово-модульній організації навчального процесу стало важ-ливим чинником формування іміджу сучасного університету, який в значній мірі залежить від того:

2. наскільки актуальні і якісні університетські програми, щоб випускники могли знайти роботу і адаптуватися до професійних і соціальних стандартів;

3. яка додаткова освіта може отримати студент, що навчається в університеті, і як це сприяє його подальшій кар’єрі;

Підсумки діяльності по впровадженню КМСОУП в 2004-2009 рр. показали позитивні зміни в навчальному процесі і навчання студентів: у КМСОНП, які:

• змусили студента самостійно вибирати способи здобуття знань,

• помогли виконати завдання і набрати потрібну кількість балів;

• полипшили рівень свідомого, активного відношення студентів до навчаль-ного процесу;

• значтельно диференціювали навчання студентів з різним рівнем підготовки і здібно-стями;

• виявили частина студентів, зацікавлених в поглибленому вивченні дисціп-лини, здібних до науково-дослідної діяльності, успішному виконанню індивідуальних зав-дань, зверненню до додаткових джерел інформації;

• підвищила об’єктивність оцінювання знань студентів;

• вплинули на вимогливість до якості викладання, вдосконаленню методич-ної роботи, педагогічної майстерності.

Таким чином, переваги кредитово-модульній системи полягають в лібера-лізації навчального процесу, в його орієнтації на студента (за рахунок органі-зації індивідуальної і самостійної роботи, курсів по вибору і так далі).

Ця система стимулює розвиток інноваційних технологій і форм навчання у вузі, сприяє оптимальному планеруванню вмісту і методичного забезпечення кур-сів з враху-вавнням кінцевих результатів вчення студентів. Кредитово-модульна система включає постійний моніторинг і оцінку качес-тва засвоєння освітніх програм з використанням сучасних мето-дов діагности, сприяє створенню у вузі сучасного менеджменту ка-чества освітніх послуг і підготовки фахівців, умов для вчення впродовж всього життя (пріори-тети розвитку, які намічені в 2009 році у Льовені).

Якість освіти - основна стратегія болонських реформ, яка тісно зв’язана: з роллю і рівнем наукових досліджень у викладанні, зміцненням міждисцип-лінарних і трансдисциплинарных зв’язків, збільшенням ролі міжнародних освіт-ніх програм і участю в них максимальної кількості студентів і викладачів. (див. Берген, Лондон, Лнвен).

Підвищення якості знань студентів, не залежно яким є рівень ділової культури, етносу вузу, соціально-психологічний клімат в колективі, в організації учбового процесу, безпосередньо пов’язано з вирішенням таких завдань: створе-ння системи моніторингу і управління качествомзнаний

• вдосконалення навчальних планів, програм (вміст, структура, логічна послі-довність у формуванні знань, умінь і навиків з обліком, як нормативних ви-мог, так і замовлення працедавця, на якого працює даний вуз);

• участь в національних і міжнародних освітніх і науковий програмах і удос-коналення навчально-методичних комплексів відповідно до останніх досяг-нень в даній галузі;

• створення доступною і широкою інформаційною базыкоторая дозволяє студентові знайти всю необхідну інформацію, формування інформаційної культури студента, критерієм якої є уміння адекватно формулювати свою потребу в інформації, її переробляти, відбирати, оцінювати і створювати якісно нову;

• проведення рейтингової оцінки діяльності не лише студентів, але і викладачів за показ-никами якості работыспособности викладача виконувати місію університету.

Серед основних вимог сучасної вищої школи - рух від понятия кваліфікація до по-няття компетенція (див. Лондон, Льовен).

Компетентність - це результативно-деятельностная характеристика ос-віти. Нижній поріг компетентності - це рівень діяльності, необхідний і достатній для мінімальної успішності в здобутті результату. На думку експертів Ради Європи, ком-петентності перед-бачають:

• здатність людини сприймати і відповідати на індивідуальних і соціальні пот-реби;

• наявність необхідного комплексу стосунків, цінностей

• знань, умінь і навиків;

• • підхід до знання як до інструменту вирішення життєвих проблем, ухвалення ефективних рішень в різних сферах життєдіяльності.

Компетентностно-ориентированный похід дозволяє вирішувати наступні завдання:

• забезпечує баланс інтересів суб’єктів освітнього процесу, дозволяє задовольняти запити споживачів освітніх послуг і соціальне замовлення суспільства;

• орієнтує діяльність на різноманітність життєвих і професійних ситуацій, умение- приймати стандартні і нестандартні рішення;

• створює можливості междисциплинарности вчення

• впровадження інноваційних методів.