(Берген, лондон, льовен (2005-2009) 2012 «Проект Закону о в.О» та реформа віщої освіти в Україні

Черговим етапом якого стала Бергенська нарада (19-20 трвня 2005 р., м. Берген, Норвегия ) на рівні міністрів країн Європи, які відповідають за сферу вищої освіти. V результаті її роботи було ухвалене і ратифіковане комюніке «Загальноєвропейський освітній простір - досягнення цілей». Ії мета - підведення підсумків розвитку Болон-ського процесу за п’ять років, огляд досягнутого та визначення майбутніх пріоритетів і питань. Серед останніх було підкреслено:

4. введення і вироблення загальних підходів, принципів та розуміння у визначенні ступенів професійної освіти у вищій школі: діпломної і післядипломної освіти (36 з 45 країн);

5. вироблення й ухвалення загальних наочних компетенцій і програмних стан-дартів як основу побудови загальних принципів інвітніх структур європейської вищої освіти;

6. активізація роботи міжнародних організацій «Європейська мережа забезпе-чення якості» (ENQA), «Європейська асоціація університетів» (EUA), «Європейська асоціація вищих навчальних закладів» (EURASHE), «Об’єднання національних студентських союзів» (ESIB) у розробці заходів щодо забезпечення якості освіти і мобільності обміну студентів та викладачів за 2003-2005 роки.

Разом з цим в обговоренні були відзначені проблеми затягування введення поло-жень Болонської декларації та відсутність мобільності в їх вирішенні. Зокрема, велика кількість критичних зауважень була висловлена на адресу східноєвропейських країн.

Пріоритетними завданнями на подальші два роки (до наради в Лондоні 2007 року) були:

1. Активний розвиток інтеграції освіти і науки як найважливіший чинник переходу до нової системи організації навчального процесу в умовах єдності базової теоретичної, виробничо-практичної та науковопрогностичного навчання.

2. Розробка докторських програм (до 2007 року), які дають можливість істотно підняти якість європейської освіти успішно конкурувати на світовому рівні.

3. Удосконалення й активне впровадження системи соціального партнерства:

• всередині системи освіти (між вузами, вищою школою, соціальними і вироб-ничими сферами);

• на міжнародному рівні (мобільність співпраці між вузами різ­них країн і систем; соціальне партнерство вищої школи з ринком трудових ресурсів).

У Бергенськом комюніке було підклеслено, що найближча програма дій із за без-печення якості освіти передбачає впровадження до 2007 року відповідних стандартів і директив, загальноєв-ропейського реєстру агентств по забезпеченню якості, заснованої на національних оглядах, а до 2010 року - створення наднаціональної системи кваліфікацій, погодженого пакету європейських стандартів і керівних принципів забезпечення якості і визнання дипломів і періодів вчення.Зокрема, для контролю якості знань в Європі створюється система акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій, які здійснюватимуть оцінку діяльності вузу не по тривалості вчення або його вмісту, а по знаннях, уміннях і навиках, показаних випускниками. постійне вдосконалення навчальних планів, їх вміст, струк-тури, логічною послідовності у формуванні знань, умінь і навиків з врахуванням як нормативних вимог, так і замовлення клієнта. C этой целью необходимо активное участие в национальных международных образовательных и научных програм-мах;совершенствование учебно-методических комплексов.

Усі заходи, передбачені бергенською нарадою, спрямовані на вироблення нобіль-ного інструментарію в рішенні стратегічних питань активізації розвитку Болонського процесу.

Лондонська V конференція міністрів освіти європейських країн відбу-лася місці Лондон, Великобританія.16-19 травня 2007 року під загалбною темою - «На шляху до європейського простору вищої освіти: відповіді на виклики глобалізації». Основна увага на конференції була зосереджена на узгодженні рішень:

• подальша розробка системи загальних и національних кваліфікацій як ос-нова мобільності підвищення навчання студентів;

• удосконалення стандарти та рекомендації з питань забезпечення якості;

• визнанні три циклової ступеневої системи і періодів навчання;

• підтримки докторантів та дослідників-початківців;

• соціальний вимір вищої освіти;

• механізми сучасного працевлаштування студентів;

• покращення інформування про ЄПВО

• європейський простір вищої освіти в контексті глобалізації.

Також було підкреслено, що реалізації ідеї Європейського простору вищої освіти базується на інституційній автономії, академічній свободі, рівних можливостях і демократичних принципах, які сприятимуть мобільності, мож-ливості працевлаштування, а також привабливості та конкурентоспромож-ності Європи.

1. Подальша розробка системи кваліфікацій є важливим инструментом досягнення порівнянності та прозорості в межах ЄПВО і поліпшення пере-міщення студентів і все-редині, і між системами вищої освіти В рішенні конференції було зобов’язуємо провадити в повному обсязі такі національні системи кваліфікацій, що є відповідними загальній системі кваліфікацій ЄП-ВО, до 2010 року. Розуміючи, що це дуже складне завдання, також було сформулевано прохання до Раду Європи надати допомогу в обміні досвідом щодо розробки національних систем кваліфікацій.

Також будуть узгоджені з пропозицією Європейської Комісії щодо Європейської системи кваліфікацій навчання впродовж життя. Забезпечення навчання впродовж життя — ще на початковому етапі. Тому необхідно сприяти обміну позитивним досвідом і працювати в напрямі досягнення загального розуміння ролі вищої освіти в процесі нав-чання впродовж життя.

2. Стандарти та рекомендації з питання забезпечення якості в , які затверджені в Бергені (ЄСР - європейські стандарти і рекомендації), стали визначальним чинником змін у забезпеченні якості. їх почали впроваджувати усі країни, і деякі з них мають значний прогрес. Зокрема в сфері зовнішньогозабезпечення якості досягнуто більше ніж будь-коли. Із 2005 року зросла участь студентів на всіх рівнях, хоча ця сфера досі потре-бує суттєвих змін. Вищі навчальні заклади повинні продовжувати розробку внут-рішніх систем забезпечення якості, прогресивні зрушення щодо взаємного зізнання акредитацій та рішень забезпечення якості. Для забезпечення якості освіти необхідно організувати міжнародної співпраці агенцій із забезпечення якості

Перший Європейський форум із забезпечення якості, що організований разом з ЕUА, ENQA, ЕURASНЕ та ЕSІВ (Група Е4) в 2006 році після Берлінської наради, сприяв обговоренню досягнень в сфері забезпечення якості в Європі. Ці чотири організації у справі проведення щорічних європей-ських форумів із забезпечення якості, а також у сприянні обміну позитивним досвідом і забезпеченні покращення якості в європейської освіті і надалі.

3. Богато уваги було присвячено проблеме три цикловій системі сту-пенів у вищої освіті, підтримки докторантів та дослідників-початківців. До 2007 року значно зросла кількість студентів, які були зараховані на нав-чальні курси перших двох циклів, а також спостерігається зменшення кіль-кості структурних перешкод при переході від циклу до циклу. Так, збільшилася кількість структурованих докторських програм. У комюнике підкреслюємо важливість внесення змін до навчальних програм для приве-дення кваліфікацій у відповідність до потреб ринку праці та уможливлення подальшого навчання. докласти зусиль до впровадження докторських програм як складової власної стратегії та політики, а також розробити відповідні шляхи побудови кар’єри та надати можливості кар’єрного зростання для док-торантів і дослідників-початківців

4. Соціальний вимір. Вища освіта має відігравати важливу роль у сприянні соціальній єдності, зменшенні нерівності, підвищенні рівня знані., умінь і компетентності у суспіль-стві. Політика, таким чином, має бути спрямована на максимальне розкриття потенціалу людей з огляду па їх особистісне зростання та внесок у стале та демократичне суспільство знань. Ми поділяємо прагнення суспільства, щоб студентство, яке всту-пає до вищих навчальних закладів, отримує вишу освіту та закінчує навчання на всіх її рівнях, має відображати суспільну різноманітність.

Проблеми соціального виміру сегодня передбачають підготовку студен-тів до життя як активних громадян демократичного суспільства, підготовку студентів для побудови їх майбутньої кар’єри, а також забезпечення мож-ливостей для особистісного розвитку; побудову вдосконалення широкої та сучасної бази знань, стимулювання дослідної діяльності і використання інновацій.

Головна стратегія успіху цього процесу є створення вищої освіти, орієнтованої на студента, а не на викладача. Серед найбільших перешкод на шляху до забезпечення мобі-льності залишаються питання імміграції, визнання, недостатнього фінансового заохочення і негнучкий механізм виплат допомоги. Починаючи з 1999 року, було досягнуто значного прогресу, проте ще залишається чимало проблем. Серед найбільших перешкод на шляху до забезпечення мобільності залишаються питання імміграції, визнання, недостатнього фінансового заохочення і негнучкий механізм виплат допомоги.

В результаті обговорення головних питань була підтверджена стратегія «Європейського простору вищої освіти в глобальному вимірі» та подальша робота за такими основними стратегічними напрямами:як покращення інформування про ЄПВО, як основа привабливості та конкурентоспро- можності ЄПВО; посилення співробітництва на основі партнерства; інтенсифікації стратегічного діалогу; покращення процедури визнання.

Шоста конференція, у складі 46 країн відбулася в місці Льовен Бельгія, 28 -29 квітня, 2009, з метою підведення підсумків досягнень процесу і вста-новлення Болонських пріоритетів для Європейської Вищої Освіти (EHEA) протягом наступного десятиліття (2010 – 2020 рр.) Зустріч міністрів проходила в Католицькому університеті р. Льовена, який вважається одним із старих університетів Європи. За результатами зустрічі опубліковано комюніке «Болонсь-кий процес - 2020. Європейський простір вищої освіти в новому десятилітті».

У преамбулі було підкреслено, що

1. Пріоритети Європейської вищої освіти (EHEA) в розумінні його як твор-чого і інноваційного явища в подальшому десятилітті (до 2020 року) мають бути пов’язані з розвитком Європи знання. Перш за все, це пов’язано з талановитою молоддю, залучення і розширення її участі в системі вищої освіти.

2. Європейська вища освіта також стикається з головним викликом времени - прискоренням наукового і технічного прогресу і необхідність впровад-ження у вищу освіту нового вигляду, типів і методів вчення. Освіта повинна допомагати студентам розвивати компетентність, яка їм потрібна в ринку праці, що змінюється сьогодні (labour market). Наші суспільства зараз стикаються з наслідками неврахованих раніше проблем і повинні формувати студентів активними і відповідальними громадянами своєї країни і Європи в цілому.

3. В умовах глобальної фінансової і економічної кризи Європейська вища освіта повинна прагнути до інновацій в освіті, активно використовувати інструмент інтеграції. Вища освіта грає ключову роль, просуваючи куль-турний і соціальний розвиток наших суспільств. Тому, пріоритетними є суспільні інвестиції у вищу освіту.

4. За допомогою різноманітності своїх місій, Європейська вища освіта несе на собі всю міру відповідальності перед суспільством і має бути чуйним до його потреб. Мета Європейської вищої освіти – за допомогою широкої бази сучасних знань, нових досліджень і інновацій, формування особових якостей студентів, повинно створювати повний діапазон необхідних сього-дні ресурсів їх підготовки («впродовж всього життя»),готовить студентів до їх майбутньої кар’єри як професіоналів і активних громадян демокра-тичного суспільства.

Реформа процесу Болонського, систем вищої освіти впродовж всього періоду розвивало і розвиватиме європейські принципи - автономії, академічної свободи і сукупного соціального капіталу при активному участі студентів.

В обговоренні головних питань першого розділу «Досягнення і взаємозв’язок» , чітко сформульовано, що за минуле десятиліття європейська вища освіта сформувалася як область, що гарантує високий рівень інтелек-туального наукового і культурного потенціалу суспільства, для якого харак-терний постійний взаємозв’язок між урядами, громадськими організаціями, установами вищої освіти, студентами, викладачами, працевниками і ін.

За поточні десять років Болонський Процес сформував і розвинув систему мобільності, з її гнучким взаємообміном студентами різних країн і континентів. В даний час, Європейська вища освіта модернізується з врахуванням трех-цікловою структури освіти, в межах загальноєвропей-ських і національних стандартів.

Створення національних структур кваліфікацій пов’язане з особли-востями програмного забезпечення і навантаження студентів. Введення ECTS створили можливість збільшення і прозорості мобільності в рамках міжвузів-ських зв’язків.Можливість проміжних каліфікацій гарантована поступовим прийняттям європейських стандартів і директив кожною країною.

Другій розділ комюніке присвячен проблемам пріоритетам майбутнь-ого вищої освіти «Освіта для майбутнього: пріоритети вищої освіти про-тягом десятиліття (2010 – 2020)».

Подальший період розвитку вищої освіти (2010 – 2020) – його новий етап, пов’язаний з підвищенням якості. Крім того, підтримуючи різноманіт-ність навчальних систем, державна політика європейських стран повністю визнає різноманітність місій вищої освіти, від вчення і наукових досліджень до послуг і зобов’язань з соціального і культурного розвитку. При цьому і студенти і викладачі мають бути включені в цей процес і відповідати вимоги стрімкої еволюції сучасного суспільства.