Динаміка ввп у 1995-1997 pp., у відсотках

Країна	1995	1996	1997
Усі країни світу	2,4	2,8	2,9
Розвинені країни	1,9	2,3	2,2
Європейский Союз	2,4	1,6	2,3
Країни, що розвиваються	5,2	5,4	5,9
Африка	2,2	4,0	3,8
Південна та Східна Азія	7,1	6,5	6,6
Західна Азія	2,5	2,5	2,9
Китай	10,2	9,0	8,9
Східна Європа	5,4	4,7	4,9
Росія	-4,2	-3,1	-1,1
Україна	-12,2	-10,0	-3,2

У результаті падіння ВВП на душу населення Україна дуже відстає за рівнем доходів, іншими показниками життєвого рівня від країн з ринковою економікою.

Проте це не означає, що наша країна не може наздогнати за цими показниками передові країни світу. Відомо, що США знадобилося 47 років, щоб подвоїти ВВП на душу населення, Японії — 33, Індо­незії — 17, Південній Кореї — 10 років.

Національне багатство

Розвиток матеріального і нематеріального виробництва сприяє зростанню національного багатства країни. Воно включає людський, фізичний і природний капітал.

Всесвітній банк на експериментальній основі використовує нові методи оцінки національного багатства. Хоча ці методи і не є доско­налими, вони принесли ряд несподіваних результатів.

Головним компонентом багатства країни традиційно вважався фізичний капітал (нагромаджені матеріально-речові фонди). Однак згідно з оцінкою, здійсненою Всесвітнім банком, у 1995 р. в 192 краї­нах частка фізичного капіталу дорівнювала в середньому лише 16 відсотків від загального обсягу багатства. Більш вагоме значення має людський капітал, що становить 64 відсотки.

Переваги людського потенціалу особливо очевидні в країнах з високим рівнем доходу. У деяких з них, таких як Німеччина, Японія і Швейцарія, його частка досягає 80 відсотків від загального обсягу капіталу. Проте в країнах Африки, розміщених на південь від Саха­ри, де людські ресурси обмежені, більше як половину національно­го багатства, як і раніше, становлять природні ресурси (рис. 3, а).

Рис. 3. Склад національного багатства у 192 країнах світу (а)

І в Україні (б)

2. Причини і механізм циклічних коливань. (20 хв.)

Циклічні коливання в економіці відбувалися завжди, але до початку XIX ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства з його особливостями, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва навіть у розвинутих країнах та іншими чинниками. Починаючи з 1825 р., циклічні кризи стали регулярними. Лише в XX ст. у розвинутих країнах їх налічувалося 12. В економічній теорії виникло до 200 концепцій причин виникнення та сутності криз, але проблема не вирішена і є актуальною і натепер.

З'ясування причин і типів циклічних коливань в економіці, сутності та структури самого циклу дає змогу з'ясувати і причини економічної кризи в Україні.