Висновки

Історіографію дослідження музейної, архівної та бібліотечної справ в Україні складають праці українських та зарубіжних дослідників: К.І.Рубинського, В. Кордта, О. Грушевського, Д. Багалія, В.С.Маслова, В.Міяковського, І.С.Свєнціцького, Ф.І. Шміта та ін.

Видатні українські музеєзнавці, архівісти, бібліографи та діячі культури у своїх наукових працях аналізували проблеми становлення і розвитку музейної, архівної та бібліотечної справ, збирання та обліку музейних, архівних, бібліотечних колекцій, їх зберігання, науково-дослідну та науково-освітню діяльності.

І. Свєнціцький, Ф. Шміт, В. Щербаківський, Т. Мовчанівський, К. Болсуновський, М. Біляшівський, Д. Яворницький, М. Бочков, С. Дроздов висвітлювали різні аспекти розвитку музейної справи в Україні. Їхні дослідження стосувалися, зокрема, історії створення музеїв на Київщині.

Історіографія 40-60-х і початку 70-х рр. ХХ ст. відображала загальну тенденцію розвитку мережі музеїв, архівів, бібліотек розширення їхньої науково-освітньої діяльності, побудови експозицій із відображенням етапів соціалістичного будівництва, рекомендації щодо особливостей збиральницької та пошукової роботи.

Важливим внеском у дослідження розвитку музейної справи стала праця І. Свенціцького «Музеї і книгозбірні сучасної України”, у якій представлено загальні відомості про зародження музеїв, їхнє місце в науково-освітній діяльності, методику і практику комплектування та збереження колекцій.

Окремі питання розвитку архівної справи в Україні в різні періоди та основні тенденції й напрями наукової роботи в галузі архівної справи висвітлені в працях О. Грушевського, І. Каманіна, В. Модзалевського, Д.Багалія, В. Базилевича, В. Веретенникова, О. Водолажченка, О.Гермайзе, В.Дубровського, С.Маслова, В.Міяковського. Автори, зокрема, торкаються питань історії архівної справи, правових засад та структури Національного архівного фонду України, принципів організації архівної справи та діяльності архівних установ, проблем архівознавства як наукової системи і навчальної дисципліни та ін.

Бібліотеки України є основними накопичувачами, зберігачами і розповсюджувачами знань, що зафіксовані у друкованих джерелах та на інших носіях інформації.

Розбудовою та розвитком бібліотечної справи займалися видатні постаті бібліографічної ниви та діячі культури К. І. Рубинський, В.О. Кордт, В.Ф. Іваницький, С.І. Маслов, П.М. Попов, П.Я. Стебницький, М.І.Ясинський та ін.

Дослідження діяльності бібліотек — це важлива віха в історії бібліотечної справи на українських землях. Дослідники цієї справи важкою щоденною працею вишукували та досліджували пам'ятки нашої духовної культури. Сформована бібліотечна справа надала можливість багатьом науковцям проводити дослідження у різноманітних галуях.

Важливою працею для розвитку бібліотечної справи стала публічна лекція К.І.Рубинського «Культурна роль бібліотеки і завдання бібліотекознавства » (1909), де автор дає стислий, але інформативно насичений виклад з історії бібліотек.

Упродовж останніх десятиліть в українській історіографії у зв’язку з формуванням державницького підходу до вивчення історії культури України зросла потреба у бібліографічних працях, як одних з основних джерел її поглибленого дослідження. З огляду на дослідницькі завдання та наявні джерела, які стосуються розвитку української історичної бібліографії періоду, усі наукові публікації можна поділити на три основні групи: тогочасного періоду, радянської доби після 1939 р., часів незалежної України.

Стосовно сфери культури головні завдання бібліотеки полягають у забезпеченні та збереженні інформації про пам'ятки культури нашого народу.

Що ж стосується збереження історичної пам’яті народу та історіографічного матеріалу в деяких музейних, архівних та бібліотечних закладах держави, то потрібно зазначити, що Національний художній музей України — духовна скарбниця нашої країни, її гордістю та багатством є провідні колекції вітчизняного та зарубіжного мистецтва.

Важливим завданням для НХМУ є використання інформативного простору для популяризації української художньої культури, ретроспективної музейної колекції українського образотворчого мистецтва, науково-монографічного та автомонографічного видання видатних українських діячів мистецтва, наукових каталогів до великомасштабних виставок в НХМУ, часопису „Музейний провулок”, що є досить важливим у збережені духовної спадщини народу.

Слід зазначити, що Національна істори́чна бібліоте́ка Украї́ни (НІБУ)  — бібліотека загальнонаціонального значення з питань історії, яка є всеукраїнським депозитарієм історичної літератури та методичним центром в галузі історико-краєзнавчої бібліотечної діяльності і наукової бібліографії з історії України.

Тут зосереджена колекція видань з теорії та історії образотворчого мистецтва - оформлені альбоми, монографії видатних дослідників, мистецтвознавців ХІХ-ХХ ст., які розкривають досягнення національної та світової культури. Також існує відділ стародрукованих, рідкісних та цінних книг. Згідно з профілем комплектування фонд цього Відділу складається з книг кириличного і гражданського друків, прижиттєвих видань діячів історії, науки, літератури і мистецтва, кращих творів друку з точки зору поліграфічного виконання – книг відомих видавців, друкарень, що є досить позитивним фактором для розвитку культури України.

Щодо Центрального державного архіву – музею літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України), то тут зберігаються документи державного, громадського і особового походження, які характеризують історію українського літературно – мистецького процесу за період з кінця ХVIII ст. до наших днів.

В особових фондах ЦДАМЛМ України представлено багатство української народної музики, досягнення українського музичного мистецтва ХХ ст., матеріали з історії українського образотворчого мистецтва, здобутки українського драматичного і музичного театру, відомості з історії фольклору та етнографії. Цей факт свідчить про достатньо хороші умови розвитку історіографії культури України та про неоціненну духовну спадщину українського народу.