4 (Останній) етап уроку - формулювання навчального завдання учнями й педагогом.

Після фіксації проблеми в зошитах учні разом із учителем повинні знову повернутися до словесного формулювання проблеми, уже у вигляді конкретного завдання, що їм необхідно бути вирішувати на наступних уроках. Тут можна організувати й групове обговорення нашого традиційного питання наприкінці уроку: «Діти, як би ви змогли сформулювати завдання наших наступних дій?» або щось у такому дусі..

Після висловлення дітей з опорою на схему, що фіксує суть проблеми, необхідно, щоб і сам вчитель сформулював з урахуванням речень учнів навчальне завдання, або записав його формулювання, або запропонував прочитати про це в підручнику. Діти повинні ще раз наочно зафіксувати завдання на найближчий час.

На цьому ж етапі треба повідомити домашнє завдання, що полягає в тім, щоб діти за допомогою зошита розповіли батькам (для учнів 1-2-х класів), або провели власну рефлексію (для 3-6-х класів) тієї проблеми, що виникла в них на уроці.

Ми розглянули ідеальну картину розгортання уроку по постановці навчального завдання, що розрахована на цілий урок. Реально бувають теми (завдання), які не вимагають такого тривалого відрізка часу, тому етап постановки навчального завдання може займати не весь урок (відразу після постановки завдання може випливати етап рішення навчального завдання). Однак необхідно пам'ятати, що для виникнення навчального завдання учень у кожному разі повинен пройти всі описані вище етапи, нехай за більше короткий проміжок часу.

Головне, щоб учні, спочатку разом із учителем, а згодом самі, могли ставити перед собою завдання.

Тип уроку - урок моделювання.

Основна мета уроків моделювання - вивчити внутрішні зв'язки й відносини усередині об'єкта, що розглядається в «чистому виді».

1 Етап уроку - перетворення умови завдання.

Урок починається з того, що учні повертаються до навчального завдання, яке було заціксовано в робочих зошитах на попередньому уроці.

2 Етап уроку - власне моделювання.

Виявлені істотні дані завдання діти намагаються зафіксувати в графічній моделі з метою виявлення зв'язків між ними. Як правило, на даному етапі уроку використається групова робота учнів для створення різних типів моделей, які найбільше повно відбивали б умови даного завдання. Аркуші з побудованими моделями вивішуються на дошку й проводиться їхнє обговорення. Вибирається та модель, за допомогою якої найбільше повно можна вивчити властивості об'єкта в «чистому виді».

3 Етап уроку - перетворення моделі.

Після того, як визначена та модель, що може допомогти вирішити запропоноване завдання, учні переходять до роботи із цією моделлю. Змінюючи умови завдання вони здійснюють перетворення моделі, що дозволяє всебічно вивчити виявлені зв'язки й відносини між складовими частинами даного завдання.

Результатом такого уроку є фіксація в знаковій формі виявлених зв'язків і відносин усередині даного завдання.

Наприклад, можна дати наступне завдання на уроці: «Діти, послухайте зараз моє речення й складіть до нього "модель": «Маша пішла по лісі».

Чому в цьому випадку слово «модель» ми вказуємо в лапках? Тому що насправді діти становлять не модель речення, а схему, тому що вона відбиває окремий випадок зв'язку слів у реченні.

Інший приклад: «Діти, придумайте до даної моделі своє речення.

Кожний з дітей придумує своє речення, утримуючи тільки основні умови, відображені в моделі. Або: «Дана модель речення. Спробуйте змінити цю модель, поставивши, наприклад, слово-помічник перед словом, що називає ознаку. Що у вас вийде? А тепер придумайте речення, по моделі, у якій слово-помічник виявляється перед словом, що називає дію.» Іншими словами: «Придумайте речення, у яких слово-помічник стає перед словом, що називає дію».

Із цього приклада ми бачимо, що, працюючи по перетворенню вихідної моделі, діти вивчають, у яких відносинах можуть перебувати слова в цьому реченні. Досліджуючи дану модель, вони дійдуть висновку, що, наприклад, слова-помічники ніколи не зустрічаються перед словами, що називають дії.

Тип уроку - конструювання способу (поняття).

На етапі рішення навчального завдання з уроком моделювання тісно зв'язаний наступний тип уроку - конструювання поняття (способу рішення навчального завдання). Цей урок можна або виділити як окремий тип уроку, або розглядати його як складову частину моделювання.

Завдання даного типу уроку: на основі побудови «змістовної абстракції й змістовного узагальнення» сконструювати нове поняття (спосіб).

Пошук оптимального способу рішення завдання й формулювання нового поняття відбуваються за допомогою групових форм навчання, у яких діти намагаються власними силами «винайти» новий спосіб вирішення завдання. Всім класом обговорюються варіанти рішення, на їхній основі фіксується в «зошитах відкриттів» сформоване поняття (відкритий спосіб рішення завдання). Урок, як завжди, закінчується рефлексією, у результаті якої діти формулюють ті «відкриття», які вони на уроці зробили, тому в практиці розвиваючого навчання фактично тема уроку формулюється наприкінці уроку й не вчителем, а безпосередньо самими дітьми (учитель може тільки відредагувати формулювання, запропоновану дітьми), на відміну від традиції, де тема уроку повідомляється вчителем на початку уроку.

Урок конкретизації «відкритого» способу (поняття). На такому уроці йде відпрацювання навички по використанню знайденого дітьми на попередньому етапі способу чи поняття для вирішення конкретних завдань.

• уроки контролю за результатами навчальної ді­яльності;

1 підтип - проведення тестових діагностичних робіт. Їх завдання - виявити засвоєння окремих предметних операцій з метою подальшої корекції як зі сторони учителя, так і самими учнями. Такі роботи проводяться двічі: на вході на етап конкретизації «відкритого» способу і на виході - перед створенням «ситуації успіху». Результати роботи фіксується знакам «+» і «-», які вказують на рівень засвоєння кожної елементарної операції окремо, або шляхом складання графіків.

Роботи такого типу учителям спеціально не перевіряються і ніяк не оцінюються. Завдання самостійних робіт: визначення самими учнями рівня засвоєння матеріалу, «інструменту» самоконтролю і самооцінки.

Виділяється два види перевірних робіт. Перший вид спрямований на визначення рівня засвоєння знань з використанням відомих учням способів.

Учитель готує роботу, проводить первинну перевірку без оцінок в зошитах учнів, складає по результатах перевірки другу - рефлексивну роботу, організовує обговорення результатів виконання другої роботи. Видає першу роботу дітям для повторної перевірки і корекції, після чого знову перевіряє її і оцінює.

Другий вид спрямований на визначення рівня пізнавального інтересу в учнів, здатності оцінювати свої можливості і розв'язувати завдання, які відповідають даній оцінці.

Учитель готує роботу, яка складається із різнорівневих завдань, розрахованих на виконання роботи учнями вчитель відслідковує і аналізує їх вибір і відповідність результата цьому вибору.

2 підтип уроку контролю - самостійна робота учнів.

3 підтип уроку - контрольна робота.

I Контрольна робота ставить своїм завданням визначити «зону найближчого розвитку» учнів.

• уроки оцінювання результатів розв'язання навчального завдання.

Цей урок вирішує завдання не лише змістового, але й особистого плану. Серед уроків оцінювання можна виділити, в свою чергу кілька різновидів.

1. Уроки роботи з еталонами оцінювання

Завдання учителя на таких уроках створювати умови для того, щоб дитина в своїй навчальній діяльності не випускала з поля зору еталон, вміла оперувати ним. Педагог спеціально допускає на таких уроках помилки, щоб дати можливість дітям вловити розбіжності і вести оцінювальні судження.

2. Уроки вироблення власних еталонів дітьми

Дуже важливо створювати на уроці такі ситуації, коли діти починають придумувати власні еталони оцінювання. Учитель в цій ситуації не нав'язує дітям свою думку, а вступає в обговорення на рівні з іншими.

3. Уроки «соціального значення»

Дуже часто учні виконують творчі, пізнавальні завдання, які вимагають потім оцінки дорослого. Усвідомлення дитиною суспільної значимості результату його праці підвищує і збагачує в ньому мотиваційне ставлення до своєї навчально - пізнавальної творчої діяльності.

4. Уроки аналізу і корекції виконаних робіт

В роботі варто широко використовувати відео матеріали з метою подальшого обговорення уроків. На основі перегляду проводиться рефлексія дій учнів класу.

Інший різновид таких уроків - робота з конкретним матеріалом: творами, написаних дітьми кілька тижнів тому, зашити з творчими роботами за чверть, ескізами до картин на уроках живопису.

Дітям пропонується вибрати яку-небудь з раніш виконаних робіт, зробити в ній виправлення або переписати. Робота суто індивідуальна. Редагування допомагає поглянути на свою роботу з позиції читача. І дитина легко знаходить в ній помилки, які раніше залишались непоміченими.

Кожний із цих типів уроків має свою специфіку. Своєрідність уроків першого типу полягає в тому, що навчальне завдання постає лише наприкінці заняття, тобто учень протягом уроку осмислює те, чого не знає. На уроках моделювання сформульоване на попередньо­му уроці завдання розглядається як модель і потребує нового способу дій.