2. Коло ідей

Метою "Кола ідей" є розв’язання гострих суперечливих питань, складання переліку ідей і залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологію застосовують, коли всі групи мають виконувати одне й те саме завдання, що складається з кількох питань (позицій), які групи представляють по черзі.

Коли малі групи завершили виконувати завдання і готові представити інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект обговорюваної проблеми. Вчитель по колу запитує всі групи по черзі, поки вичерпаються ідеї. Це дає змогу кожній групі розповісти про результати своєї роботи, уникаючи ситуації, ^:коли група, що виступає першою, викладає всю інформацію.

Як варіант можна представляти по колу результати не тільки групової, а й індивідуальної роботи. Цей метод є ефективним у разі розв'язання проблемних питань. Для складання переліку думок можна запропонувати кожному учневі по черзі висловити одну ідею усно або написати свою думку або ідею на картці-індексі без імені. Учитель збирає усі картки і складає перелік зазначених у них ідей на дошці, або починає дискусію, користуючись інформацією з карток.

Магічні ДРІБНИЧКИ

Користуючись для занотовування результатів групової роботи великими аркушами паперу і маркерами, пам'ятайте, що певні кольори доречні в різних ситуаціях. Особливо це стосується червоного і чорного. Червоний — знак підвищеної уваги. Використовуйте його переважно для підкреслювання або іншого виділення вже написаного іншими кольорами. Щодо чорного кольору, то користуйтеся ним тоді, коли намагаєтеся більше підсилити увагу до написаного, або тоді, коли те, що ви пишете, є неприємним, небажаним і його варто змінити.

Акваріум

Це ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах. Він ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати й аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, якщо учні вже мають певні навички групової роботи.

Як організувати роботу

Учитель об'єднує учнів у групи по 4 -6 учасників і пропонує їм ознайомитись із завданням.

Одна з груп сідає в центрі класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти). Це необхідно для того, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню.

Ця група отримує завдання для проведення групової дискусії, сформульоване приблизно так:

• прочитайте завдання вголос;

• обговоріть його в групі;

• за 3 - 5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію.

Поки діюча група займає місце в центрі, учитель знайомить решту класу із завданням і нагадує правила дискусії у малих групах. Групі пропонується вголос, упродовж 3 — 5 хвилин обговорити можливі варіанти розв'язання проблемної ситуації. Учні, котрі перебувають у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у перебіг обговорення.

По завершенні відведеного для дискусії часу група повертається на свої місця, а учитель ставить класу запитання:

- Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?

- Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

- Який із аргументів ви вважаєте найпереконливішим?

Така бесіда має тривати 2-3 хвилини. Після цього місце в "Акваріумі" займає інша група, котра обговорює наступну ситуацію.

Наприкінці учитель має обговорити з учнями перебіг групової роботи, прокоментувати міру володіння навичками дискусії у малих групах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдосконалення таких навичок. У межах "акваріуму" можна підбити підсумки уроку або, за браком часу, обмежитися обговоренням роботи кожної групи.

ФРОНТАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

До цієї групи ми віднесли інтерак­тивні технології, що передбачають одно­часну спільну роботу всього класу.

Обговорення проблеми в загальному колі

Це загальновідома технологія, яку за­стосовують, як правило, у комбінації з іншими. її метою є з'ясування певних положень, привернення уваги учнів до складних або проблемних питань у на­вчальному матеріалі, мотивація пізнаваль­ної діяльності, актуалізація опорних знань тощо. Вчитель має заохочувати всіх учнів до рівної участі й дискусії.

Як організувати роботу

Бажано розташувати стільці або парти по колу. Весь клас обгово­рює ідеї чи події, що стосу­ються певної теми. Обговорення будується навколо запланованої імпровізованої теми, яку слід чітко визначити для всіх присутніх до початку обговорення; Учні висловлюються за бажанням. Обговорення триває, доки є бажаючі висловитись. Учитель бере слово (якщо вважає за потрібне) наприкінці обговорення. Він може висловити свою думку.

МАГІЧНІ ДРІБНИЧКИ

- Ключем до ефективності обговорення є те, як учитель

ставить запитання. Уникайте закритих запитань, тобто таких, на які можна відповісти коротко ("так" або "ні"). Вживайте відкриті запитання, які починаються зі слів „як”, „чому, "який". Заохочуйте всіх учасників та учасниць до висловлення ідей.

Те, як учитель реагує на запитання й коментарі, є вирішальним у створенні навчальної атмосфери. Демонструйте увагу до всіх, дякуючи кожному учневі за запитання та висловлювання. Це стимулюватиме присутніх і надалі ділитися цінною інформацією, як в противному разі вони відкинули б як нудну, недоцільну чи зайву.

Не дозволяйте будь-кому домінувати над групою під час дискусії.

Обмежити це можна, сказавши:”А тепер послухаємо, що скаже інший або інша", або "Я б хотіла (хотів), щоб усі мали можливість висловитись”.

Не слід забувати, що велика кількість загально класних обговорень стомлює.

Мікрофон

Різновидом загальногрупового обговорення є технологія "Мікрофон", що надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

■Як організувати роботу

Поставте питання класу. Запропонуйте класу якійсь предмет (ручку, олівець тощо), який виконуватиме роль уявного мікрофону. Учні передаватимуть його один одному, по черзі беручи слово. Надавайте слово тільки тому, хто отримує "уявний" мікрофон. Запропонуйте учням говорити лаконічно й швидко (не більше хвилини).

Не коментуйте і не оцінюйте надані відповіді.

Незакінчені речення

Цей прийом часто поєднують із «мікрофоном". Він дає змогу грунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими.

Робота за такою методикою дає присутнім можливість долати стереотипи, вільніше висловлюватися стосовно запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити стисло, але по суті й переконливо.

Як організувати роботу

Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватися в колі ідей або використовуючи уявний мікрофон, учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням закінчувати його. Кожен наступний учасник обговорення має починати свій виступ із запропонованої формули. Учасники працюють із відкритими реченнями, наприклад: "на сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було..."; або: "ця інформація дає нам підстави для висновку, що..."; або: "це рішення було прийнято, бо..." тощо.

Мозковий штурм

Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, широко використовувана для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів виявляти уяву і

творчість, уможливлює вільне висловлювання ними власних думок. Мета "мозкового штурму" чи "мозкової атаки" полягає у збиранні якомога більшої кількості ідей щодо проблеми від усіх учнів упродовж обмеженого часу.

- Як організувати роботу

Після презентації проблеми й чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) запропонувати всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою.

Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.

Зверніть увагу на такі моменти.

Під час "висування ідей" не пропус­кайте жодної. Якщо ви судитимете про ідеї й оцінюватимете їх під час висловлювання, учні зосередять увагу на обстоюванні своїх ідей, а не на спробах запропонувати нові й досконаліші.

Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати й фіксувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться зібрати чимало ідей, це можна пояснити тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі — двічі подумають, перш ніж висловляться.)

Кількість ідей заохочується. Адже зрештою кількість породжує якість. За умови висування великої кількості ідей учасники штурму мають можливість пофантазувати.

Спонукайте всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання або заміна раніше висунутих ідей часто сприяє висловленню нових, що перевершують початкові.

У класі можна повісити такий плакат

А. Кажіть усе, що спаде вам на думку!

Б. Не обговорюйте й не критикуйте висловлювань інших.

В. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким.

Г. Розширення запропонованої ідеї заохочується.

Наостанок обговоріть й оцініть запропоновані ідеї.

Варіант "мозкового штурму" - "мережа" чи "кульки". Тут пускове слово (питання) пишуть у "кульці" в центр , сторінки. Коли обговорюють споріднені проблеми, їх записують на папері із зазначенням зв'язку. Водночас "мозковий штурм" вільного типу дає можливість за дуже короткий період (три — п'ять хвилин) записати ідеї, що виникли.

Обидва варіанти мають на меті заохочувати вільне висловлювання ідей.

Навчаючи — вчуся ("Кожен навчає кожного",

"Броунівський рух")'

Метод "Навчаючи — вчуся" використовують при вивченні блоку інформації або узагальненні й повторенні вивченого. Він дає учням змогу взяти участь у переданні своїх знань однокланикам. Застосування цього методу надає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні питання й підвищує інтерес до навчання.

Як організувати роботу

Підготуйте картки із фактами, що стосуються теми уроку, по одній на кожного учня.

Роздайте по одній картці кожному.

Упродовж кількох хвилин учні читають інформацію на картці. Перевірте, чи розуміють вони прочитане.

Запропонуйте їм почати ходити по класу і знайомити зі своєю інформацією однокласників.

Учень може одночасно говорити тільки з кимось одним. Завдання полягає у тому, щоб поділитися своїм фактом і самому отримати інформацію від іншого учня. За відведений час треба забезпечити спілкування кожного учня з максимальною кількістю інших для отримання якомога повнішої інформації.

Коли учні завершать цю вправу, запропонуйте їм розповісти, відтворити отриману інформацію. Проаналізуйте й узагальніть набуті ними знання. Відповіді можна записувати на дошці.

Ажурна пилка ("Мозаїка", "Джиг-со")

Технологію використовують для створення на уроці ситуації, яка вможливлює спільну працю учнів із метою засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ця ефективна технологія може замінити лекції у тих випадках, коли початкову інформацію повідомлено учням перед проведенням основного (базисного) уроку або вона доповнює такий урок.

Як організувати роботу

Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, доберіть необхідний для уроку матеріал і підготуйте індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня (матеріали підручника, додаткові матеріали - вирізки з газет, статті тощо).

Підготуйте таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групки. Кожен учень буде входити до двох груп - "домашньої" і "експертної". Спочатку об'єднайте учнів у "домашні" групи (1,2,3 тощо), а потім створіть "експертні" групи, скориставшись кольоровими позначками, заздалегідь отриманими учнями. У кожній домашній групі всі її учасники мають мати позначки різних кольорів, а у кожній експертній - однакові.

Об'єднайте учнів у "домашні" групи від 3 до 5, залежно від кількості учнів. Кожен учень має бути поінформований стосовно того, хто входить до його "домашньої" групи, адже члени її збиратимуться пізніше. Надайте домашнім групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі — окрему. Завдання домашніх груп — опрацювати надану інформацію й опанувати її на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

По завершенні роботи домашніх груп запропонуйте учням розійтися у "кольорові" групи, де вони виступатимуть екс­пертами з окремої теми (своєї частини інформації). Наприклад, зберіть усіх "червоних" біля дошки, а, всіх "синіх" - у холі. В кожній групі має бути представник із кожної "домашньої" групи.

Кожна експертна група має вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал загалом, здійснивши експертну оцінку його за визначений час (для цього може знадобитися цілий урок, якщо матеріал складний чи об'ємний).

По завершенні роботи запропонуйте учням повернутися "додому". Кожен учень має поділитися інформацією, яку він отримав в експертній групі, із членами своєї "домашньої" групи. Наприклад, всі учні під. номером 1 мають зустрітися перед класом. У "домашніх" групах має бути по одній особі з експертних груп. Учням слід намагатися донести інформацію якісно і в повному обсязі до членів своєї домашньої групи за визначений учителем час. Завданням домашніх груп у цьому разі буде остаточне узагальнення та корекція всієї інформації.

Аналіз ситуації (Саsе—метод)

При вивченні гуманітарних дисциплін зміст конкретних понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситуації, випадки з життя: правові, історичні, моральні тощо, де стикаються інтереси людей, життєві погляди, позиції. Такі ситуації учні можуть аналізувати індивідуально, в парах, у групах або в загальному колі. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. Технологія навчає учнів ставити питання, відрізняти факти

від думок, виявляти важливі й другорядні обставини, аналізувати й виносити рішення.

Ситуації, випадки слугують для учнів конкретними прикладами для ідей та узагальнень, забезпечують підґрунтя високого рівня абстрагування та мислення демонструють людські почуття та емоції; зацікавлюють учнів і захоплюють їхню і уяву, допомагають пов'язати навчання з досвідом реального життя, дають шанс реального застосування знань.

Заздалегідь підготуйте проблемну ситуацію, випадок, дилему, яку ви розглядатимете з учнями. Тут обов’язково мають бути дві сторони конфлікту, позиції й інтереси яких суперечать одна одній. Зверніть увагу, що ситуація бути представлена таким чином, щоб зберігався баланс інтересів сторін (тобто кожна з них мала підстави для захисту своєї позиції).

Дилема ставить людину перед важливим вибором, зумовлюваним конфліктом цінностей.

Обмірковуючи дилеми, учні можуть краще зрозуміти історичний конфлікт, соціальну і політичну ситуації сьогодення, а також свої внутрішні цінності. До того ж вони вчаться посідати позицію, наводити обгрунтовані аргументи на захист своєї позиції й обґрунтування позицій інших.

Отже, в доречній, зрозумілій дилемі лають бути 4 елементи: загальний, контекст дилеми, знайомство з вибором, що пропонує дилема, наведення однаково сильних аргументів "за" і "проти" та пропозиція зробити чіткий вибір наприкінці.

МАГІЧНІ ДРІБНИЧКИ

Використовуйте такі критерії для оцінки і критики розроблених вами історичних, правових, моральних дилем:

• Чи подано розповідь стисло, просто, без зайвих деталей? Чи зрозумілі всі факти?

• Чи вистачає початкових відомостей, щоб учні зрозуміли контекст дилеми?

• Чи мають факти з дилеми стосунок до життя учнів (чи відповідають темі уроку)?

• Чи існує герой або кілька центральних персонажів, навколо яких побудована дилема?

• Чи постав герой дилеми перед двома чітко сформульованими варіантами вибору?

• Чи достатньо даних та іншої інформації для підтримки цих варіантів вибору?

• Чи стосується дилема визначених основних проблем моралі, права, історії?

— Чи завершується розповідь питанням, що саме має робити її герой?

— Чи виникають розбіжності в оцінці вибору, пропонованого дилемою, серед ваших учнів?

Як організувати роботу

Запропонуйте учням прочитати заздалегідь підготовлену життєву або гіпотетичну спірну ситуацію.

Проаналізуйте її з учнями, користуючись такими питаннями:

1. Якими є факти: Що відбулося? Де і коли? Хто є учасниками ситуації? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які другорядними? Що в описі є фактами, а що думками, оцінками тощо?

2. У чому проблема ситуації: У чому і полягає конфлікт? -Яке питання нам треба вирішити, щоб розв'язати ситуацію? У чому полягають інтереси кожної із сторін? Чому вони суперечливі?

3. Якими можуть бути аргументи: Які аргументи можна навести на захист позиції кожної зі сторін? ' На які документи, інформацію ми можемо посилатися, обстоюючи ту чи ту позицію?

4. У чому полягає рішення: Яким буде розв'язання ситуації? Чому саме таким? На що ми спираємось, обираючи таке рішення? Якими можуть бути наслідки такого рішення? Чи існують інші шляхи розв'язання?

Розв'язання проблем

Метою застосування цієї технології є навчання учнів самостійно розв'язувати проблеми та приймати колективні рішення.

Як організувати роботу ,

Підготуйте для учнів проблемне завдання, проблемну ситуацію.

Ознайомте їх із ситуацією й визначте сутність проблеми.

Запитайте в учнів, чи розуміють вони сутність проблеми. Запропонуйте їм описати її.

Об'єднайте учнів у групи, де б вони могли обговорити проблему, перш ніж почати пошуки шляхів розв'язання її.

Запитайте в учнів: чи справді вони хочуть розв'язувати цю проблему? Чи є проблема важливою, чи необхідно розв'язувати її? Запитайте, чи зацікавлені сторони конфлікту в його розв'язанні?

Скориставшись технологією "мозкового штурму", визначте, якнайбільш шляхів розв'язання проблеми або можливих варіантів. На цьому етапі жодне рішення або варіант не відкидаються і не коментуються. Слід генерувати велику кількість ідей.

Разом з учнями проаналізуйте, поясніть та об'єднайте висловлені ідеї.

Обговоріть імовірні позитивні й негативні наслідки кожної ідеї.

Оберіть найкращий варіант і дійдіть згоди щодо його застосування для розв'язані проблеми (можна шляхом голосування).

Оберіть другий і третій варіанти як резервні на випадок, якщо перше рішення виявиться неефективним. Досягніть згоди стосовно випробування кількох варіантів.

Етапи розв'язання проблеми:

а) З'ясуйте сутність проблеми.

б) З'ясуйте важливість; проблеми.

в) Обміркуйте всі можливі варіанти розв'язання.

г) Проаналізуйте ймовірні наслідки кожного варіанта.

д) Оберіть варіант розв'язання, що здається вам оптимальним.

ж) Якщо перший варіант розв'язання виявився неефективним, запропонуйте інші і почніть все спочатку.

Дерево рішень.

Як варіант технології розв’язання проблем можна використати „дерево рішень”, яке допомагає учням проаналізувати і краще зрозуміти механізм прийняття складних рішень.

Як організувати роботу

Оберіть проблему, що не має однозначного розв’язання. Її можна викласти у формі історичної події, судової справи, ситуації з життя, епізоду з літературного твору.

Запропонуйте учням необхідну для розв’язання проблеми інформацію для домашнього читання.

Підготуйте на дошці, або роздайте кожному учневі зразок „дерева рішень”

Сформулюйте проблему для розв'язання, визначте сутність проблеми і запишіть на дошці, заповнюючи схему.

Дайте необхідну додаткову інформацію з проблеми (або час для її пошуку, перегляду, якщо це було домашнє завдання).

Запитайте в учнів, чи справді намагаються розв'язати проблему люди, котрі, мають до неї стосунок? Якщо проблема є важливою й актуальною, процес може тривати. Попросіть пояснити, чому сторони прагнуть розв'язання проблеми.

Шляхи й варіанти розв'язання проблеми можна визначити методом "мозкового штурму". На цьому етапі жоден варіант не може бути неправильним. Важливо зібрати якомога більше ідей.

Обговоріть кожен із варіантів рішення. Що позитивного та негативного для кожної зі сторін він містить? Таким чином можна відхилити частину ідей ї залишити 3-4.

Об'єднайте учнів у малі групи і запропонуйте кожній заповнити схему. Група шляхом обговорення має обрати один варіант розв'язання. Якщо єдності нема, то можна проголосувати.

Кожна група пропонує своє рішення. Проведіть обговорення. Можна провести голосування всього класу для вибору одного з варіантів.

Проблема

Рішення 1. Рішення 2 Рішення 3

Позитивні Негативні

наслідки наслідки

ТЕХНОЛОГІЯ

НАВЧАННЯ У ГРІ

.Модель навчання у грі — це побудова навчального процесу шляхом включення учня до гри (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються).

Використання гри в навчальному процесі завжди наражається на суперечність: навчання завжди є процесом цілеспрямованим, натомість гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому завдання педагога при застосуванні ігор у навчанні полягає в підпорядкуванні гри конкретній дидактичній меті.

Останнім часом в організації самої гри спостерігається зміщення акцентів із драматизації (форм, зовнішніх ознак гри) на її внутрішню сутність (моделювання події, явища, виконання певних ролей). У західній дидактиці поступово відмовляються від терміна "гра", який асоціюється з розвагами, і вживають терміни симуляція, імітація тощо.

Ігрова модель навчання покликана реалізовувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості самовизначення; сприяння і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості вдосконалення навичок співпраці в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.

Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Учні самі обирають свою роль у грі; висувають припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв'язання, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Учитель в ігровій моделі виступає як: інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), судді-рефері (коригування і поради стосовно розподілу ролей), тренер (підказки учням з метою прискорення проведення гри, головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Як правило, ігрова модель навчання має чотири етапи:

1. орієнтація (введення учнів у гру, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);

2. підготовка до проведення гри: ознайомлення зі сценарієм гри, зазначення ігрових завдань, розгляд орієнтовних шляхів розв’язання проблеми);

3) основна частина;

4) обговорення.

Арсенал інтерактивних ігор великий, однак найпоширенішими них є моделюючі. Кожна така гра розвивається за такою схемою. Учні входять у ситуацію, на основі якої вони отримують ігрове завдання. Для його виконання учнів об'єднують у групи й розділяють між ними відповідні ролі. Висловлюючи припущення щодо розв'язання проблеми (1 крок), вони стикаються з тим, що їм бракує інформації. Тоді отримують її від учителя або учитель сам спрямовує діяльність учнів над новим блоком інформації. В іграх, побудованих на використанні учнями вже відомого матеріалу джерелом інформації є судження, виділені попередніми учасниками гри. Отриманням нової інформації та її аналіз під кутом зору ігрового завдання починається наступний етап гри (2 крок - гра розгортається за невизначеним сценарієм, який реалізує кілька етапів взаємодій між учнями, які "грають” наступний крок). Зрештою, по завершенні сценарію потрібне серйозне обговорення, рефлексія того, що відбулося, усвідомлення ними набутого досвіду .

Імітації (симуляційні ігри, симуляції)

Імітаціями (імітаційними іграми) або симуляціями називають процедури з виконанням певних простих відомих дій, що відтворюють, імітують будь-які явища дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в межах заданої програми, чітко виконують інструкцію. Наприклад, коли проводять дослід. Як правило, учитель під час імітації надає поопераційні інструкції. Учні можуть виконувати дії індивідуально або в парах. По завершенні певного виду діяльності всі учні отримують аналогічний результат, але він може розрізнятися відповідно від індивідуальних особливостей складу групи, використаних ресурсів. Дуже важливою процедурою імітації є обговорення отриманих результатів діяльності й усвідомлення учнями причинно-наслідкових зв'язків, які можна простежити, аналізуючи результати різних її учасників.

Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють практичному застосуванню вміння розв'я­зувати проблеми.^!

Як організувати роботу

Оберіть явище, тему для імітації.

Сплануйте все, що необхідно для імітації, продумайте участь у ній всього класу;

Надайте учням достатньо, інформації, щоб вони могли впевнено виконувати всі передбачені процедури і водночас навчатися.

Перед імітацією зробіть короткий вступ.

Заздалегідь обдумайте питання для, підбиття підсумків.

Складніші імітаційні ігри іноді називають симуляціями, хоча чіткого розподілу в літературі не існує. Утім, розглянемо їх окремо, пам'ятаючи, що інколи під назвами технології імітації та симуляції розуміють одне й те саме.

Симуляції — це створені вчителем ситуації, під час яких учні у спрощеному вигляді копіюють процедури, пов'язані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у справжньому економічному, політичному й культурному житті. Це своєрідні рольові ігри з використанням чітко визначених (за законом або традиціями) і відомих ролей та кроків, котрі мають здійснити виконавці: судові, парламентські, громадські слухання, збори, асамблеї, засідання комісій, політичні дебати тощо.

Готуючи учнів до симуляції, учитель має не тільки розподілити ролі й з'ясувати з кожним виконавцем послідовність його дій та висловлювань, наприклад, виходячи з обов'язків судді, голови парламенту тощо. Регламент всієї симуляції будують за чітким сценарієм, що збігається з проведенням такої процедури в реальному житті.

Отже, симуляції є "мініатюрною" версією реальності. Симуляція наближена до рольової гри, хоча істотно відрізняється від неї, бо метою її є не представлення поведінки конкретних особистостей, а ілюстрування певних явищ і механізмів: процедури ухвалення рішень в органах місцевого самоврядування, механізму зростання прибутків підприємства, функціонування вільного ринку тощо. Симуляція дає учням змогу глибоко вжитися в проблему, зрозуміти її із середини.

Як організувати роботу

Слід пам'ятати, що в симуляції йдеться не про демонстрування акторських здібностей, а про вміле і мірою можливості безособове відтворення обраного процесу.

Необхідно пропонувати симуляції, що спрощують дійсність.

Оберіть тему для симуляції й головне питання, що його розв'язуватимуть учні.

Сплануйте сценарій симуляції, обміркуйте розподіл ролей, участь у грі усього класу.

Надайте учням достатньо інформації, чіткі інструкції, щоб вони могли переконливо виконувати свої ролі й водночас навчатися.

Перед симуляцією зробіть короткий вступ.

Заздалегідь обдумайте питання для підбиття підсумків.

Спрощене судове слухання

• Поширеною технологією імітаційної стимуляційної гри є спрощені судові слухання.

Технологія спрощеного судового слухання ("власний суд") дає змогу учням розіграти судовий процес із конкретної справи з мінімальною кількістю учасників. Це процес за участю трьох осіб: судді,

що буде слухати обидві сторони й приймати остаточне рішення, обвинуваченого й обвинувача.

Мета: технологія спрощеного суду надає учням можливість дістати справжнє уявлення про процедуру прийняття судового рішення. Вона вможливлює учням взяти участь у вправі, пов'язаної з аналізом, критичним мисленням, прийняттям рішень.

Як організувати роботу

Оберіть ситуацію (судову справу, випадок, дилему) для вивчення. Перевірте, чи відповідає вона очікуваним результатам і темі уроку.

Підготуйте додаткову інформацію (статистику, думки авторитетів, запитання тощо) або продумайте посилання на факт. Інформацію можна надавати на дошці, папках, книжках тощо.

Продумайте можливі варіанти розв’язання ситуації.

Підготуйте план проведення судового слухання (його регламент запишіть на дошці).

Проведіть аналіз ситуації за наведеною вище схемою.

Ознайомте клас із процедурою слухання.

Поділіть клас на три однакові групи: судді, обвинувачі й обвинувачувані, їх захисники):

а) суддів необхідно проінструктувати про процедуру судочинства і дати їм час для підготовки питань; б) обвинувачу треба надати час підготуватися до промови і викладу аргументів; звинувачуваним необхідно надати час підготуватися до вступної заяви і захисту

Запропонуйте суддям сісти в різних кутках класу. Дайте їм таблички "суддя” або картки з іменами; запропонуйте об’єднатися до кожного судді одному с звинувачуваному та одному обвинувачу, повідомте судів, що коли поруч із ним: будуть обидва гравці, вони можуть починати "суд".

Проведіть суд від свого імені, скориставшись таким порядком:

1 ) вступні заяви учасників у відпо­відному судовому порядку. Ці заяви мають бути обмежені часовими рамками.

2)обвинувач викладає аргументацію,

Тоді його опитує суддя; обвинувачуваний викладає сутність "захисту”, і його опитує суддя; Суддя виносить рішення і повідомляє його після того, як весь клас знову об'єднається.

Після оголошення суддями своїх рішень, запропонуйте запрошеному спеціалісту обговорити процес прийняття й ухвали-рішень. Розгляньте варіанти, які були запропоновані запрошеним спеціалістом

або справжнім суддею, порівняйте їх з рішеннями, ухваленими учнями-суддями.

Громадські слухання

Громадські слухання проводять органи законодавчої влади (Верховна Рада, її Сесії, інші державні органи чи комітети, міські ради) з метою одержання інформації, на якій ґрунтуватимуться закони та інші рішення, що торкаються інтересів населення. Інші слухання проводять з особливими інтересами, громадські організації чи об'єднання з метою вивчення громадської думки. Мета застосування технології: моделювання громадського слухання за допомогою імітаційної (стимуляційної) діяльності і сприяє усвідомленню учнями порядку слухань, а також ролей й зв’язків членів державних органів, комітетів, комісій. Крім цього, учні набувають практичний досвід у визначенні та виділенні ідей, інтересів і цінностей, пов’язаних із предметом слухання.

Як організувати роботу

Зверніться до місцевих органів законодавчої влади, місцевих відділень чи

представництв загальнонаціональних організацій, яких цікавить тема уроку, щоб одержати інформацію з теми і з'ясувати, чи може співробітник організації або пред­ставник місцевих органів самоврядуван­ня взяти участь в уроці.

Запросіть на урок службовця органів влади чи представника організації, які во­лодіють необхідними знаннями.

Домовтеся про можливість провести урок у залі для слухань або в приміщенні органу місцевого самоврядування, або організуйте в передній частині класної кімнати стіл для учнів — "законодавців'', стіл для секретаря і стіл чи кафедру для доповідачів.

Підготуйте таблички з іменами учнів, і назвами їхніх посад за ролями, щоб роз­ставити їх на столах.

Поясніть такі ролі:

Законодавці. Обрані законодавці проводитимуть слухання. Вони будуть оголошувати виступи доповідачів і приймати рішення з обговорюваного питання. Один із законодавців має бути обраний і групою як головуючий.

Групи з особливими інтересами. Буде організовано кілька груп з п'ятьох чи менше осіб. Кожна група викладає комітету свою точку зору на питання. Груп має бути непарна кількість, адже вони виступатимуть "за" і "проти" обговорюваного питання. (Кількість і розмір груп залежатиме від теми і кількості учнів у класі.) Необхідно представити кілька різних точок зору, які б відповідали реальним думкам у конкретній місцевій громаді. Кожна група обере свого представника, котрий викладе думку групи комітету.

Секретар. Необхідно вибрати того, хто вестиме стенограму засідання і за­писуватиме пропозиції, що надходять.

Відповідальний за регламент. Необхідно обрати особу, яка буде стежити за часом

доповідей, щоб дати можливість виступити кожній групі.

Поясніть учасникам мету громадських слухань і порядок, якого слід дотримуватися. Якщо потрібно, роздайте учням інструкції для участі в громадських слуханнях. Вони можуть бути такими:

а) Головуючий відкриває слухання, повідомляє мету слухань і пояснює порядок і регламент доповідей.

б) Оголошений доповідач викладає свою позицію впродовж двох хвилин, потім ставлять питання члени комітет) (не більше трьох хвилин).

в) Першим питання доповідачу ставить голова, за ним — "члени" організації чи органу, що проводить слухання. Члени групи доповідача можуть допомагати йому відповідати на питання комітету.

Об'єднайте учнів в групи по п'ять чи менше осіб:

а) одна група представлятиме законодавців чи комісію, що організує слухання: кількість учасників цієї групи залежить від цілей уроку.. У групі має бути непарна кількість учнів;

б) інші групи представлятимуть громадян, співробітників некомерційних організацій з особливими інтересами, які мають стосунок до теми уроку.

Заплануйте достатньо часу для підготовки учнів до громадських слухань відповідно до їхніх ролей. Проведіть слухання.

Коли будуть вислухані всі доповідачі, члени органу чи організації, що проводить слухання, аналізують аргументи, обговорюють проблему і повідомляють про свої подальші дії.

Аналізуйте інтерактивну вправу у такій послідовності:

а) обговоріть факти й аргументи, які стосуються теми;

б) обговоріть думки учнів щодо цього виду діяльності як способу розуміння суспільно важливих проблем і визначення державної політики;

в) обговоріть зауваження із запрошеним фахівцем;

г) обговоріть інші питання, запропоновані учнями.

Розігрування ситуації за ролями ( "Рольова гра "Програвання сценки", "Драматизація")

Така діяльність імітує реальні призначення ролей учасниками та наданням їм можливості діяти наче насправді. Кожен учасник в рольовій грі має чітко знати зміст своєї ролі й мету рольової гри взагалі.

Мета рольової гри — визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольову гру також слід використовувати для здобуття конкретних навичок, зокрема безпечної поведінки за певної ситуації тощо. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допоможе учням виробити власне ставлення до неї, набути досвід , сприятиме розвитку уяви і критичного мислення, вихованню здатності знаходити и розглядати ймовірні дії, співчувати іншим.

ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ У ДИСКУСІЇ

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. За визначенням науковців, дискусія це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички обстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. Все це цілковито відповідає завданням сучасної школи. В дидактиці дехто з фахівців відносить дискусію як до методів навчання (способів роботи зі змістом навчального матеріалу), так і до форм організації навчання. Окремі науковці вважають дискусію різновидом ігрових форм занять, співпраці, коли з обговорюваної проблеми з власної ініціативи висловлюються всі учасники спільної . діяльності.

У педагогічній літературі існують різні погляди щодо функцій .дискусії у навчанні. Вона може виступати як метод засвоєння знань, їх закріплення і вироблення вмінь і навичок, як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей учнів, а також як .метод стимулювання і мотивації навчання. Сучасна дидактика визнає вели­ку освітню і виховну цінність дис­кусій, адже вони сприяють глибокому розумінню проблеми,

формуванню самостійної позиції, оперуванню аргументами, розвитку критичного мислення, вмінню зважати на думки інших, визнавати доречні аргументи, краще розуміти іншого, а також уточнення власних переконань і формуванню власного погляду на світ.

Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні підвалини, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

• проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв'язання, зокрема протилежні);

• не слід, висувати, питання на кшталт: хто правий, а хто помиляється в тому чи іншому питанні;

• у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (Що буде можливим за того чи того зіткнення обставин? Що могло статися, якби..? Чи були інші можливості, способи, дії?);,

• усі вислови учнів мають стосуватися обговорюваної теми;

учитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати учнів робити те саме;

• усі твердження учнів мають супроводжуватись аргументами, обгрунтуванням, для чого учитель ставить питання на зразок: Які факти свідчать на користь такої думки?", "Як ти міркував, щоб дійти такого висновку?";

• дискусія може вирішуватись консенсусом (прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей її учасниками.

. У світовій практиці використання дискусії у навчанні набули поширення різні варіанти організації обміну думок між учасниками, різні технології проведення дискусії, опрацювання дискусійних питань, Хоча зовні деякі технології опрацювання дискусійних питань можуть справляти враження учнівських експромтів, що не вимагають групової підготовки ані з боку учителя, ані з боку учнів, проте це враження хибне: за зовнішньою легкістю ґрунтовна підготовча робота учителя

При плануванні дискусії учитель зважає на кілька важливих моментів: час, необхідний для проведення дискусії, його узгодженість з іншими видами роботи під час навчального заняття; достатній простір, аби здійснювати необхідні пересування учнів і створювати оптимальні умови для обговорення ними проблеми, стеження за його перебігом решти учнів; матеріали, необхідні для роботи учнів, наочного подання результатів дискусії; письмові інструкції щодо способу виконання завдання; вміння учнів працювати в групі. Упродовж усієї роботи груп учитель тримає в полі зору три основні моменти: мета, від якої під час дискусії не слід відхилятися; час, якого слід дотримуватися, щоб встигнути здійснити зазначену мету; підсумки, які треба зробити, аби не втратити сенс самої дискусії.

Суттєвим елементом будь-якої технології навчання в дискусії є її вступна частина, оскільки саме в ній створюються емоційний та: інтелектуальний настрій подальшої дискусії. Це своєрідне запрошення до жвавого обговорення певної проблеми, що може мати вигляд викладу проблеми, опису конкретного випадку, невеличкої рольової гри, демонстрації альбому або ілюстративного матеріалу, запрошення експертів, використання останніх новин, інсценування будь-якого епізоду, стимулювання серією питань на зразок: "Чому? Що сталося б, якщо..?"

Запорукою успішності дискусії є чітка організація її, що досягається завдяки такому. По-перше, це ретельне планування дискусії. Складання плану дає змогу організувати як збирання учнями необхідної інформації, так і проведення самої дискусії. По-друге, чітке дотримання правил ведення дискусії всіма її учасниками. По-третє, обов'язкове дотримання регламенту. Краще, коли час залишиться, ніж його бракуватиме на колективне обговорення і підбиття підсумків. По-четверте, добре продумане й ефективно здійснене керівництво перебігом дискусії з боку вчителя: надання учням часу на обміркування питань; утримання від невизначених питань і питань подвійного сенсу; зміна напряму думок учнів у разі відхилення їх від основної теми і мети дискусії; пояснення висловів дітей системою уточнюючих питань; попередження надмірних узагальнень; заохочення учнів до поглиблення думок тощо.

Згідно з логікою застосування дискусії як методу закріплення навчального матеріалу і стимулювання пізнавальної діяльності учнів можна визначити кілька варіантів моделювання навчальних тем на основі дискусії:

• побудова вивчення теми як підготовки до дискусії за всім матеріалом, яка відбувається на останньому (або останніх) уроці;

• включення дискусійного компоненту в окремі уроки теми на етапах перевірки домашнього завдання і закріплення щойно вивченого матеріалу;

• побудова навчання як самостійної або групової роботи учнів з обговоренням її результатів. Найпоширенішим у вітчизняній методиці навчання є перший варіант.

Метод ПРЕС

З цієї невеличкої технології (для неї ми зберегли назву "метод ПРЕС") варто почати роботу з навчання учнів дискутувати. Її використовують при обговоренні дискусійних питань та проведенні вправ, у яких потрібно посісти й чітко аргументувати певну позицію з обговорюваної проблеми. Метод сприяє виробленню й формулюванню учнями аргументів, висловлюванню ними думок з дискусійного питання у виразній і стислій формі, вмінню переконувати інших.

Як організувати роботу

Роздайте матеріали із зазначенням чотирьох етапів методу ПРЕС:

• висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору (починаючи зі слів: я вважаю, що ...);

• • поясніть причину виникнення цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (починайте зі слів: оскільки...);

• наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а також факти, що демонструють ваші докази (...наприклад...);

• узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи зі слів: (Отже, ...таким чином...).

Поясніть механізм етапів ПРЕС-методу і дайте відповідь на можливі запитання учнів. Наведіть приклад до кожного з етапів.

Запропонуйте бажаючим спробувати, застосувати цей метод до будь-якої проблеми на їхній вибір.

Перевірте, чи розуміють учні механізм застосування методу. Етапи можна адаптувати, пропонуючи учням наводити кілька варіантів своїх думок або прикладів.

Коли формулу зрозуміють всі учні, запропонуйте їм спробувати. Застосовуйте метод ПРЕС на всіх уроках, де потрібна аргументація учнями власної думки.

Обери позицію

Цей метод корисний на початку роботи з дискусійними питаннями та проблемами. Його можна застосувати на початку уроку для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після опанування учнями певної інформації з проблеми й усвідомлення ними можливості протилежних позицій щодо її розв'язання. Варто використовувати дві протилежні думки, що не мають одної (правильної) відповіді. Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні:

знайомляться з іншими поглядами;

прогнозують наслідки індивідуальних позицій і політичних рішень для суспільства, для окремих людей;

на практиці використовують уміння обстоювати власну позицію;

вчаться вислуховувати інших;

дістають додаткові знання з теми.

Як організувати роботу

Запропонуйте учням дискусійне питання і попросіть їх визначити власну позицію стосовно нього.

Розмістіть плакати в протилежних кінцях кімнати. На одному з них написано "згоден (згодна)", на іншому - "не згодний (не згодна)". (Варіанти: на плакатах можна викласти полярні позиції щодо проблеми. Наприклад: "Треба заборонити палити в громадських місцях" і „Не можна забороняти паління в громадських місцях".) Ви також можете запропонувати три позиції:

За		Немає чіткої позиції, не знаю,		Проти'

1. Вивісіть правила проведення вправи й обговоріть їх.

2. Попросіть учасників стати біля відповідного плакату, залежно від їхньої думки стосовно обговорюваної проблеми "проголосувати ногами".

3. Оберіть кількох учасників і попросіть їх обгрунтувати свою позицію або запропонуйте всім, хто поділяє певну точку зору, обговорити її й виробити спільні аргументи на її захист.

4. Після викладу різних точок ₍зору запитайте, чи не змінив хто-не-будь із учасників своєї думки й чи не хоче-перейти до іншого плакату. Запропонуйте учням перейти і обґрунтувати причини свого переходу.

5. Запропонуйте учасникам назвати найпереконливіші аргументи своєї й протилежної сторони.

Зміни позицію

Така технологія подібна до технології "Обери позицію". Вона теж уможливлює обговорення дискусійних питань за участі всіх учнів, до того ж дає змогу обрати точку зору іншої людини, розвиває навички аргументації, активного слухання тощо.

Як організувати роботу

Заздалегідь підготуйтеся до обговорення.

Сформулюйте всьому класу дискусійне питання.

Об'єднайте учнів у пари, а потім у четвірки (наприклад, перша і друга парта, третя і четверта).

Дайте завдання розподілити позицію з проблеми ("так" чи "ні") між парами або зробіть це самі. Одна пара в четвірці має обґрунтовувати одну позицію, друга — .протилежну.

Поясніть, що кожна пара в четвірках має представити своїм партнерам власну точку зору. Кожен учень має відповідати .за свою частину презентації (наприклад, обгрунтувати половину аргументів).

Чітко оголосіть хронометраж: скільки часу є на підготовку і на саму презентацію.

Надайте достатньо часу на підготовку аргументів.

Коли час на підготовку мине, запропонуйте парам довести свою точку зору один одному.

Потім можна доручити парам помінятися позиціями і повторити все знову. На це треба відвести значно менше часу.

Тепер можна дати завдання всій четвірці вільно обговорити тему. Учні вже можуть висловлювати свою особисту точку зору. У результаті обговорення четвірка має або дійти згоди, або дійти висновку, що їм бракує інформації. Заздалегідь визначте часові межі вільної дискусії.

За наявності часу можливо провести загальну дискусію, скориставшись, приміром, технологією "Карусель".

Підбийте підсумки дискусії з усім класом.

Безперервна шкала думок (Континуум, Нескінченний ланцюжок)

Одна з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток вмінь і навичок прийняття особистого рішення й удосконалення вміння аргументувати свою думку. Розглядаючи полярні точки зору з проблеми, що дискутується, вони

-знайомляться з різними позиціями, поглядами;

-прогнозують наслідки, що має та чи та точка зору для окремих людей або політичних рішень,

-вчаться на практиці обстоювати свою позицію;

-вчаться вислуховувати думки інших.

-набувають додаткових знань з теми, що вивчається. .,

Як організувати роботу „ Варіант 1

Обирається дискусійна проблема, передбачає наявність обгрунтованих, метрально протилежних точок зору.

Учитель характеризує полярні точки зору. Кожна розглядається досить детально, грунтовно.

У різних кінцях класу мають бути плакати з протилежними думками.

Дайте учням час міркувати й аргументувати свою позицію.

Якщо в класі вистачає місця, запропонуйте учням оприлюднити власну точку зору і зайняти місце в ланцюжку і залежно від своїх поглядів.

Попросіть учнів пояснити, чому вони обрали саме це місце. Учні можуть пояснювати причину, але не аргументувати.

Оцінка протилежних точок зору. Щоб переконатися, що учні уважно слухали один одного, слід попросити їх навести аргументи, які хоча й суперечать їхнім поглядам, але певною мірою є обгрунтованими, примушують їх замислитися, можливо, переосмислити свою позицію.

Обговорення наслідків різних точок зору.

Варіант 2

Обирається дискусійна проблема, що передбачає наявність обгрунтованих, діаметрально протилежних точок зору.

Учитель характеризує полярні точки зору. Кожна розглядається досить детально і ґрунтовно.

Обмежена в часі індивідуальна робота учнів. Учитель пропонує учням письмово аргументувати свою точку зору. Якщо бракує часу й місця в класі, не потрібно пропонувати всім учням утворювати ланцюжок. Поки учні письмово аргументують свою позицію, учитель на дошці проводить неперервну пряму лінію і розташовує протилежні точки зору на різних кінцях.

Позицію кожного можна позначити на дошці схематично, вислухавши аргументи , або прикріпити на дошці аркуші з письмовим викладом точки думок кожного.

Учитель вибірково зачитує аргументи учнів, котрі дотримуються протилежних точок зору.

Оцінка протилежних точок зору. Учні можуть змінити свою позицію й обрати нове місце в ланцюжку.

Обговорення наслідків різних точок зору.

Дискусія

Як організувати роботу

Планування дискусії

Оберіть тему для дискусії. Вона має формулюватися проблемно, щоб підходи до її висвітлення були різновекторними.

Конче важливим елементом дискусії є план. Його можна запропонувати учасникам заздалегідь, напередодні дискусії. Учні, маючи такий план, можуть підготуватися до обговорення: попрацювати з літературою, довідниками, підготувати нотатки тощо

Можна практикувати складання плану дискусії за заздалегідь відомою темою безпосередньо на початку обговорення. У такому разі викладачеві доцільно залучити до складання плану учнів.

Підготуйте матеріал, який учні мають прочитати вдома.

Намагайтеся зробити так, щоб там були представлені всі точки зору.

Складіть перелік запитань, які допоможуть вам спрямовувати обговорення й привертати увагу класу до проблеми.

Щоб дискусія була відвертою, в класі необхідно створити атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому в учнів слід виробити правила культури ведення дискусії.

Перебіг дискусії

Повторіть з учнями основні правила участі в дискусії.

Робіть позначки, які дозволять вам триматися в межах обговорюваної проблеми.

Активно користуйтеся жестами та мімікою, які допомагають підтримувати дискусію, не перериваючи її.

Щоб .повернутися до теми обговорення, зауважте, наприклад, так: „Здається, ми відхилились, тож повернімося до поняття”.

Уважно слухайте учнів, стежте за перебігом обговорення, за настроєм, не давайте відхилятися від теми.

Не дозволяйте обговоренню перетворитися на гарячу суперечку, але й не гасіть всі вияви емоцій. Ставте конкретні запитання, щоб активізувати обговорення, й абстрактні, щоб остудити запал.

Змініть формулювання обговорюваних проблем, або вдайтеся до іншого прийому пожвавлення думок, якщо дискусія вщухає.

Щоб завершити обговорення, запитайте: "Хто хоче ще що-небудь додати на останок.

Залиште час для підсумкової частини й^: запропонуйте учням самостійно підбити підсумки за такою схемою:

• Назвіть найпереконливіші аргументи обох сторін.

Якщо під час обговорення виникли додаткові запитання, де можна знайти інформацію?

Дискусія у стилі телевізійного ток-шоу

-Це технологія структурованої дискусії в якій беруть участь всі учні класу. Вона дає змогу контролювати перебіг дискусії, оцінювати участь кожного учня. ЇЇ метою є набуття учнями навичок публічних виступів і дискутувань, обстоювання власної позиції, формування громадянської активності.

Учитель на цьому уроці є ведучим „Ток-шоу”. Він оголошує тему дискусії й пропонує учасникам коротку розповідь або відеофрагмент із досліджуваної проблеми. Потім пропонує висловитися "запрошених" і надає слово глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою або ставити запитання "запрошеним" упродовж хвилини. "Запрошені"

мають відповідати якомога стисліше конкретніше. Ведучий також має право ставити запитання або переривати того, хто виступає, через брак часу.

Як організувати роботу

Підготовчий етап

Повідомте тему дискусії її учасникам (бажано у формі дискусійного питання).

Запросіть чи оберіть із числа учнів класу 2-5 експертів.

Попросіть учнів придумати запитання до експертів і визначитися стосовно своєї позиції щодо поставленого запитання.

Доручіть експертам підготувати додаткову довідкову інформацію з тем; дискусії.

Придумайте назву ток-шоу та оберіть ведучого.

Організуйте аудиторію на. зразок студії (учні сідають півколом стосовно експертів).

Перебіг дискусії

Назвіть тему й відрекомендуйте учасникам ведучого та експертів.

Повідомте правила проведення ток- шоу:

• усі учасники дискусії говорять коротко й конкретно;

• надавати слово для виступу може лише ведучий;

• ведучий може зупинити того, чий виступ перевищив ліміт часу;

• виступ експертів має тривати 1-2 хвилини;

• учні ставлять запитання експертам чи роблять повідомлення (не більше 1 хвилини);

• експерти ставлять один одному питання.

Підбийте підсумки дискусії стосовні змісту та форми її проведення

РОЗДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ УЧНІВ.

ЯК ПРАЦЮВАТИ В ПАРАХ

Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Ця форма роботи вможливлює набуття вмінь і навичок співпраці, активного слухання, висловлювання, переконання, вироблення спільного рішення.

Роботу в парі варто організувати так:

1. Разом прочитайте надане завдання й інформацію стосовно його виконання.

2. Визначте, хто говоритиме першим.

2. Викладіть свої думки та погляди на проблему по черзі.

2. Дійдіть спільної думки.

3. Визначте, хто представлятиме результати роботі класу, підготуйтеся до презентації. Для ефективного спілкування у парах необхідно зважати на кілька моментів.

4. Зверніть увагу на мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, установіть контакт очима;

допомагайте співрозмовнику говорити, використовуючи звуки та жести заохочення : кивок головою, доброзичлива посмішка, слова "так-так";

• в разі потреби ставте уточнюючі запитання, які допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з уже відомого. Наприклад: "Ти справді маєш на увазі, що ...?","Чи правильно я зрозуміла, що...?"

• висловлюйтеся чітко, по суті справи, наведіть приклади, пояснюйте свої думки..

Запам'ятайте, чого не слід роботи під час активного слухання:

- Давати поради.

• Змінювати тему розмови.

• Давати оцінки особі, котра говорить.

• Переривати.

• Розповідати про власний досвід.

ЯК ПРАЦЮВАТИ В МАЛИХ ГРУПАХ

Робота в малих групах сприятиме набуттю навичок спілкування та співпраці. Після того як учитель об'єднав вас у малі групи і ви отримали завдання, ваша група за короткий час (3-5 хв.) має виконати це завдання й представити результати роботи своєї групи. Пропонуємо правила, які допоможуть організувати роботу в малих групах:

Швидко розподіліть ролі в групі. Оберіть головуючого, посередника, секретаря, доповідача. Намагайтеся виконувати різні ролі.

Головуючий (спікер):

—зачитує завдання групи;

— організовує порядок виконання;

— пропонує учасникам групи висловитися по черзі;

— заохочує групу до роботи;

— підбиває підсумки роботи;

• за згодою групи визначає доповідача.

• . Секретар:

— коротко й розбірливо веде записи результатів роботи своєї групи;

• як член групи він має бути готовим . висловити думку групи під час , підбиття підсумків або допомогти до доповідачеві.

• Посередник:

— стежить за часом;

• заохочує групу до роботи.

• Доповідач:

— чітко висловлює думку, якої дійшла група;

— доповідає про результати роботи групи.

Починайте висловлюватися спершу по бажанням, а потім — по черзі.

Дотримуйтеся правил активного слухання. Головне — не переривайте один одного.

Обговорюйте ідеї, а не учнів, які висловили цю ідею.

Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

Намагайтеся дійти спільної думки, хоча подеколи у когось з членів групи може бути особлива думка. Пам'ятайте, вона має право на існування.

ЯК ПРАЦЮВАТИ В ТРІЙКАХ

Сідайте в коло. Об'єднайтесь у трійки зі своїми найближчими сусідами.

Подумайте над вашим завданням і висловіться по черзі у своїй трійці, обговоріть висловлені думки.

Розрахуйтеся на 0-1—2 і здійсніть зміну (ротацію) в трійках: учні з номером "0" залишаються на місцях, з номером "1" — переходять до трійки ліворуч (за годинниковою стрілкою), з номером "2" - до трійки праворуч (проти годинникової стрілки).

Опинившись у новій трійці, виконуйте нове завдання вчителя.

КОЛО ІДЕЙ

Метою технології, є залучення до обговорення проблеми. Порядок

проведення:

• учитель висуває дискусійне питання й пропонує обговорити його у малих групах;

• коли вичерпано час на обговорення, кожна група представляє один аспект обговорюваної проблеми;'

• групи висловлюються по черзі, доки буде вичерпано всі від відповіді;

під час обговорення теми на дошці складають перелік висловлюваних ідей;

коли всі ідеї щодо розв'язання проблеми висловлено, можна розглянути проблему загалом і підбити підсумки роботи.

АКВАРІУМ

Такий вид діяльності на уроці сприятиме вдосконаленню ваших навичок роботи в малих групах. Після того як вчитель об'єднав вас у чотири групи й запропонував завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центрі класу або на початку середнього ряду де стоять парти, й утворює своє маленьке коло.

Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:

Прочитати вголос ситуацію.

Обговорити її у групі, застосувавши метод дискусії.

Дійти спільного рішення за 3 -5 хв

Решта учнів класу мають слухати, не втручаючись у перебіг обговорення. Вони спостерігають, чи дотримуються учасники дискусії правил її проведення. За 3 хвилини група займає свої місця, а клас обговорює питання:

Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?

Чи була ця думка достатньо аргументована, доведена?

Який з аргументів ви вважаєте найпереконливішим?

Після цього місце в "Акваріумі" займає інша група й обговорює наступну ситуацію.

Усі групи по черзі мають побувати в „Акваріумі"; діяльність кожної з них слід обговорити в класі

МОЗКОВИЙ ШТУРМ

Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників виявляти уяву і творчість, бо вможливлює вільне висловлення думок усіх учасників та учасниць і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.

Учитель на уроці окреслює проблему, що потребує розв'язання та запрошує усіх взяти участь в її обговоренні шляхом колективного обдумування - мозкового штурму, який передбачає такі етапи:

1. Обрану проблему чи проблемне питання записують на дошці або на папері, щоб під час роботи цей запис був перед очима.

2. Усі учасники мозкового штурму, обмірковуючи проблему, висувають ідеї щодо її розв'язання. Ідеї можуть бути навіть найфантастичнішими.

3. Хтось з учнів записує на дошці всі пропоновані ідеї.

4. Коли всі присутні вважатимуть кількість поданих ідей достатньою, їх висування припиняється.

5. Коли всі ідеї зібрано, їх групують, аналізують, розвивають групою.

6. Обираються ті ідеї, які; на думку групи, допоможуть розв'язанню поставленої проблеми.

Під час "мозкового штурму" найефективнішими правилами поведінки є:

• намагання зібрати якомога більше, ідей щодо розв'язання завдання або проблеми;

• активізація уяви: не відкидайте жодної ідеї лише тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

— висловлення скільки завгодно ідей або розвиток ідей інших учасників;

- уникнення обговорення, критики висловлень інших, оцінювання запропонованих ідей.

МЕТОД "ПРЕС"

Метод "Прес" використовують, коли виникають суперечливі питання і вам потрібно посісти й чітко аргументувати певну позицію з проблеми, що обговорюється, переконати інших у вашій правоті. Метод дасть вам можливість навчитися формулювати й висловлювати власну думку з дискусійного питання аргументовано, в чіткій та стислій формі, а також впливати на думку ваших співрозмовників.

Метод "Прес" має такі структурні етапи:

1. ПОЗИЦІЯ

Висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору. Почніть так: "Я вважаю, що ..."

2. ОБГРУНТУВАННЯ

Поясніть, чому ви так вважаєте, на чому грунтуються докази на підтримку вашої позиції. Почніть зі слів:

"Оскільки...", "Позаяк..." .

3. ПРИКЛАД

Наведіть факти, дані, будь-яку інформацію, що аргументують, доводять, підсилюють вашу позицію, демонструють вашу правоту.

4. ВИСНОВКИ: Узагальніть свою думку, зробіть висновок, ще раз переконливо і чітко висловте власну позицію. Почніть так:

Отже (тому), я вважаю...

У різних ситуаціях навчання або життя за потреби обстояти свою позицію, переконати інших намагайтесь дотримуватися структури методу "Прес"

ОБЕРИ ПОЗИЦІЮ

Цей вид діяльності допоможе вам з’ясувати, які позиції й думки можуть існувати щодо спірного питання, а також дасть змогу висловитися кожній, продемонструвати різні думки до теми, обґрунтувати свою позицію, зіставити і висловити найпереконливіші моменти, порівняти їх з аргументами інших. Якщо вас переконали, ви можете перейти на іншу позицію в будь-який час оцінити висловлювання інших учасників.

Порядок проведення:

• учитель оголошує тему і пропонує висловити свою думку стосовно неї;

• ви маєте підійти до того плану ("так", "ні", "не знаю"), що відповідає вашій позиції;

• підготуйтеся до обґрунтувавання своєї позиції; самостійно або в групі своїх однодумців сформулюйте кілька найсильніших аргументів, здатних переконати інших у вашій правоті;

• висловте свої аргументи класу застосувавши метод "ПРЕС";.

• уважно вислухайте позиції та аргументи інших;

• якщо після обговорення дискусійного питання ви змінили точку зору ви можете перейти до іншого плакату і пояснити причину свого переходу, а також назвати найпереконливішу ідею, аргумент протилежної сторони

НАВЧАЮЧИ - ВЧУСЬ

Такий вид навчальної діяльності дає вам змогу взяти активну участь у навчанні й переданні своїх знань іншим, в цьому разі — своїм однокласникам та однокласницям під час уроку. Ваша робота організована таким чином:

— після того, як учитель назвав тему й мету уроку і роздав вам картки

із завданням, вам потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на вашій картці; якщо вам щось незрозуміло, запитайте про це і перевірте у вчителя чи-правильно ви розумієте інформацію;

вам необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників та однокласниць. Підготуйтесь до передання цієї інформації іншим у доступній формі; ви маєте право говорити тільки з однією особою. Ваше завдання полягає в тому, щоб поділитися інформацією з іншими учнями і самостійно одержати певну інформацію від них; уважно слухайте інформацію інших, намагайтеся отримати і запам'ятати якомога більше відомостей. За потреби зробіть короткі нотатки;

• коли всі .поділилися тим, що їм відомо, й отримали інформацію, розкажіть у класі, про що ви дізналися від інших.

МІКРОФОН

"Мікрофон" надає можливість усім сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Правила проведення цієї форми роботи такі:

говорити має лише той, у кого "символічний" мікрофон; подані відповіді не коментуються і не оцінюються; коли хтось висловлюється, інші не мають права переривати, щось говорити, вигукувати з місця.

РОЗІГРУВАННЯ РОЛЬОВИХ СИТУАЦІЙ

Мета розігрування рольових ситуації — визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки за аналогічної ситуації шляхом, гри, виконання ролі, наближеної до реальної життєвої ситуації. Така діяльність допомагає навчатися через досвід і почуття.

Рольова гра імітує реальність шляхом "проживання ситуації у ролі", що вам дісталася, дає змогу діяти "як насправді". Ви можете, поводитися й розігрувати свою роль, моделюючи реальну поведінку, якщо це ситуації, в яких ви вже опинялися.

Якщо ви берете участь у рольовій грі, ви маєте:

• чітко дотримуватися своєї ролі;

• намагатися слухати партнерів і вчителя;

• не коментувати діяльності інших, перебуваючи в ролі;

• намагатися поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, у якій ви опинилися;

• вийти з ролі по завершенні сценки;

• брати участь в аналізі рольової ситуації.

АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ*, ВИПАДКУ, ДИЛЕМИ

Однією з форм роботи на уроках є аналіз ситуації, реального випадку, життєвого конфлікту. Для оцінювання певної ситуації вам слід зважати на такі моменти:

Якими є факти: Що сталося? Де і коли? Хто є учасниками ситуації? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які другорядними? Що в описі є фактами, а що думками, оцінками тощо?

У чому проблема ситуації: У чому полягає конфлікт? Яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію? У чому полягають інтереси кожної із сторін? Чому вони суперечливі? :

Якими можуть бути аргументи: Які . аргументи можна навести на захист позиції кожної зі сторін? На які документи, інформацію ми можемо посилатися, обстоюючи ту чи іншу позицію?

У чому полягає розв'язання: Яким буде розв'язання ситуації? Чому саме таким? На що ми спираємось, обираючи таке рішення? Якими можуть бути наслідки цього рішення? Чи існують інші шляхи розв'язання?

ПРАВИЛА ДИСКУСІЇ (КУЛЬТУРА ВЕДЕННЯ ДИСКУСІЇ)

Дискусія, надає чудову нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або суперечливого питання. Щоб дискусія була відвертою, необхідно створити у класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому вам бажано знати правила культури ведення дискусії.

Пропонуємо вам правила:

• Говоріть по черзі, а не всі одночасно.

• Не переривайте того, хто говорить.

• Критикуйте ідеї, а не того, хто їх висловлює.

• Поважайте всі висловлені думки (точки зору).

• Не смійтеся, коли хтось говорить. Виняток становить момент, коли промовець жартує.

• Не змінюйте тему дискусії.

• Намагайтеся заохочувати до участі в дискусії інших.

• У своєму класі ви можете доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення й дотримуватися під час проведення дискусій.

ТОК-ШОУ

Метою такої форми роботи як "Ток-шоу" є набуття навичок публічного виступу й дискутування.

Учитель на цьому уроці є ведучим "Ток-шоу". Роботу здійснюють так:

• Оголошується тема дискусії.

• Лунає пропозиція висловитись щодо запропонованої теми "запрошених гостей".

• Слово надається глядачам, які можуть викласти власну думку поставити запитання "запрошеним" — не більше хвилини.

• "Запрошені" мають відповідати якомога стисліше й конкретніше.

• Ведучий також може поставити свої запитання або перервати виступ через брак часу.

Ця форма роботи допоможе вам вчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати й обстоювати власну позицію, а в майбутньому — певною мірою впливати на зміни в українському суспільстві загалом.

АЖУРНА ПИЛКА

Цей вид діяльності на уроці дає змогу працювати разом, щоб вивчити велику кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує вас допомагати один одному вчитися навчаючи

Під час роботи ви маєте бути готові працювати в різних групах.

Спершу ви працюватимете в „домашній" групі.

Потім в іншій групі ви виступатимете в ролі "експертів" з питання; над яким ви працювали в домашній групі, отримаєте інформацію від представників інших груп.

В останній частині заняття ви знову повернетеся до своєї "домашньої” групи, щоб поділитися новою інформацією, яку вам надали представники інших груп.

Додаток

Наведемо приклад застосування інтерактивних технологій під час проведення виховної години в початкових класах. У ході цього заняття використається інтерактивна технологія "Мікрофон". Це дасть змогу кожному учневі по черзі швидко відповісти на запитання або висловити свою думку. "Акваріум" — одна із форм діяльності учнів у малих групах. Така модель допомагає вдосконалювати вміння учнів дискутувати, обґрунтовувати свої думки.

"Робота в групах" сприятиме вирішенню складних проблем, для чого необхідно буде застосовувати колективний розум. Розглянемо, як діють ці технології на практиці.

Тема виховної години: "Що таке краса і для чого вона потрібна" (4 клас).

1. Організація заняття.

Розташувати стільці по колу. Учні і вчитель сідають у такому порядку:

2. Оголошення теми заняття.

3. Очікувані результати.

Для реалізації цього завдання використовується інтерактивна модель "Мікрофон" та "Незакінчене речення" (Запропонуйте дітям якийсь предмет: ручку, олівець, лінійку, який виконуватиме роль уявного мікрофона). Надаємо учням можливість висловитись у такій формі: "Від сьогоднішньої виховної години "Що таке краса і для чого вона потрібна" я очікую ...". Всі учні класу по черзі висловлюють думки, передаючи один одному уявний або іграшковий мікрофон, наприклад:

• зрозуміти поняття "краса";

• з'ясувати для себе, що таке красиве і некрасиве;

• навчитися розрізняти зовнішню і внутрішню красу людини;

• навчитися помічати в людях і в собі красу;

• навчитися цінувати красу;

• бачити красу довкола себе;

• виробити в собі вміння бути красивою;

• зрозуміти, для чого потрібна краса.(Очікувані результати фіксуються на дошці або на великому аркуші паперу, для запису яких слід використати маркери різних кольорів).

4. Об'єднання учнів у групи.

Наступним етапом проведення виховної години є об'єднання учнів у групи (4—5 осіб), запропонувавши їм назватися за допомогою таких понять: пори року (осінь, зима, весна, літо), або нотного ряду (до, ре, мі, фа), чи за днями тижня (понеділок, вівторок, середа, четвер, п'ятниця, субота), залежно від кількості учнів у класі. Таким чином утворюються, наприклад, групи "До", "Ре", "Мі", "Фа" тощо.

5. Робота з текстом казки "Краса душі" [1].

Кожна група отримує текст казки з книги М.Андріанова "Філософія для дітей (у казках і оповіданнях)".

Краса душі

Сумно було Квіточці стояти цілий день на одній ніжці посеред клумби біля будинку. Але якогось дня на неї сів зовсім незнайомий Метелик.

Він, напевно, прилетів із далекої країни, бо таких красивих крилець Квітка ще ніколи не бачила. Метелик теж зами-лувався пишною Квіткою, І, поки він відпочивав, вона поскаржилася, як часто їй буває самотньо. І тоді Метелик пожалів самотню Квіточку. Він вирішив не летіти далі, а оселитися поблизу, шоб прилітати щодня до Квіточки і розповідати їй цікаві історії про ті місця, де він побував.

Тепер Метелик щоранку і щовечора прилітав до Квітки з новинами, а вона, розкривши пелюстки, радісно зустрічала свого друга. Одного разу, коли Метелика не було поряд, до Квітки підійшов хлопчик і хотів її зірвати. Квітка злякалася і почала благати не зривати її. Натомість запропонувала хлопчикові піймати свого красивого друга. Хлопчик погодився і пішов додому по сачок. Повернувшись, він сховався і став чатувати Метелика. Незабаром той з'явився у небі. Він кудись поспішав і пролетів повз Квітку. Вона широко розкрила свої пелюстки ї почала кликати Метелика:

— Метелику, скоріше лети до мене, я на тебе давно чекаю, маю щось тобі сказати.

Той радісно підлетів до Квітки і... потрапив у сачок. Він хотів вибратися: бився крильцями, шукав шпаринку, та дарма. Раптом Йому вдалося вирватися з полону. Метелик злетів і вже згори побачив, що від удару сачка Квітка зламалася і лежала серед трави.

Хлопчик пішов, а Метелик ще довго сидів поряд зі своєю зламаною подругою і гірко плакав та промовляв:

— Це я винен, це через мене тебе зламали, пробач мені,Квіточко.

Пропонуються такі завдання для роботи в групах:

Прочитайте текст.

Обговоріть казку, відповідаючи на запитання:

1. Хто з героїв казки був красивий серцем і душею?

2. Як Квіточка поставилася до Метелика?

3. Можливо, хтось із групи вважає, що Квітка вчинила порядно, адже вона рятувала своє життя?Якщо так, то доведіть свою думку.

4. Вам сподобався хлопчик і чому? Якщо ні, то доведіть.

5. Що, на вашу думку, важливіше — краса зовнішня чи внутрішня?

Зробіть висновок і підготуйтеся до презентації спільної думки, якої ви дійшли у процесі роботи в групі.

Оберіть у групі доповідача, який зуміє відстояти думку групи.

6. Презентація думок.

1. Виступи представників груп (доповідачів).

2. Підбиття загального підсумку роботи над текстом казки.

Інтерактивна молодь "Акваріум".Продовжуємо роботу за технологією "Акваріум".

Кожна група, сідаючи у так званий акваріум, отримує запитання, яке необхідно обговорити вголос, висловити свої міркування, дійти спільної думки та зробити висновок. Запитання мають бути однакової складності. Всі інші групи в цей час уважно слухають обговорення, спостерігають за учасниками, які перебувають в "Акваріумі", але не втручаються у процес обговорення, тобто ніби знаходяться за склом.

Група "Мі"

Наприклад, група "Фа" отримала запитання: "Як ви розумієте, що таке красиве, а що таке потворне? Наведіть приклади красивого і потворного".

Після обговорення групою цього запитання вчителеві доцільно запитати у спостерігачів:

• Як працювала група?

• Хто, на ваш погляд, був найактивніший?

• Хто в групі зайняв роль спостерігача?

• Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?

• До чого із почутого необхідно дослухатися?Аналогічно в такій самій послідовності по черзі залучаються до роботи всі інші групи:

група "До" отримує запитання: "Чому без краси жити погано? Наведіть приклади".

Група "Ре": "Чи робить краса людину кращою? Наведіть приклади з життя".

Група "Мі": "Чи існує краса в навколишньому середовищі? Наведіть приклади".

8. Робота в групах.

Після проведення роботи за технологією "Акваріум" учні продовжують працювати в групах таким чином:

Учитель роздає групам додаткову текстову інформацію, ознайомившись з якою учні мають поповнити знання, набуті під час спільної роботи: обговорень проблеми, висловлювання своїх думок, презентації висновків. А саме, інформацію про те, що таке краса і для чого вона потрібна.

Краса — це те, що приємно і подобається всім людям без винятку, тобто все те добре і прекрасне, що оточує людину і викликає в неї радість. Але, крім краси, у світі існує некрасиве і потворне.

Порівняйте красиве і потворне.

Сніг і бруд, прекрасну картину і безладні карлючки, чудову музику й дратівливий скрип дверей чи гуркотіння трактора, легкий танок і оглушливий тупіт.

Без краси жити дуже важко.

Уявіть, чи добре було б жити без краси, якби все красиве раптом зникло, а навколо вас залишилося одне потворне, огидне, брудне ?

Краса робить людину кращою. Від краси всім стає радісно на душі, людина стає добрішою і теж хоче зробити в житті щось красиве.

Людина може створювати навколо себе і красиве, і потворне.

Одна людина намагається говорити гарні і добрі слова, а іншій подобається грубіянити, лаятися, дражнитися. Одна намагається намалювати красивий малюнок, а інша навмисно бруднить папір карлючками. Одна з радістю ліпить снігову бабу, щоб було весело і красиво, а інша її зумисно руйнує...

Вміння бачити красу в довкіллі.

У кожної людини в душі прихована любов до краси. Коли людина думає про красу і захоплюється нею, ця любов зростає.

Красиве не дружить з потворним.

Якщо вам скажуть десять лагідних, приємних і добрих слів, а потім одне погане, то вам стане неприємно. Задоволення від приємної музики може зникнути через сторонній шум, пляма псує красиву картину. Добру, дружелюбну людину може зробити некрасивою І неприємною жадоба.

Краса і добро — єдині. Добро в людині завжди красиве.

Завдання для роботи в групах із текстовою інформацією.

1. Уважно прочитайте інформацію.

2. Обміняйтеся думками з приводу прочитаного.

3. З прочитаного оберіть гасло для своєї групи тазапишіть його на аркуші паперу.

4. Поміркуйте, як іншими словами можна назвати тему сьогоднішньої виховної години ?

Представник від кожної групи прикріплює обране гасло на дошці й доповідач називає запропоновану групою змінену назву теми виховної години.

9. Рефлексія.

Важливим моментом завершення виховної години з використанням інтерактивних технологій є проведення рефлексії (здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із суспільно значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей):

• З якою темою ми ознайомилися на виховній годині?

• Чи досягли очікуваних результатів ви особисто, клас зокрема? (Звертаємо увагу дітей на очікувані результати, записані на дошці чи на аркуші паперу, і порівнюємо їх з підсумковими).

• Чого ви навчилися на виховній годині?

Висновок.

Отже, одним із найважливіших напрямків удосконалення навчання учнів початкових класів є пошуки впровадження у навчально-виховний процес інтерактивних технологій. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обгрунтовувати, свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Література