- •Формування державності у східних слов'ян.
- •Суспільний лад Київської Русі.
- •Державний лад Київської Русі.
- •Джерела права Київської Русі та їх характеристика.
- •Походження, основні редакції та списки Руської Правди.
- •Цивільне право за Руською Правдою.
- •Кримінальне право за Руською' Правдою.
- •Характер та особливості судового процесу в Київській державі.
- •Утворення Галицько-Волинського князівства та його історичне значення.
- •Особливості суспільного ладу Галипько-Волинського князівства.
- •Характеристика дер-но-прав-го розвитку Галицько-Волинського князівства.
- •Правове положення українських земель у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
- •Суспільний устрій Великого князівства Литовського.
- •Органи влади та управління на українських землях в період хіу-хуі ст.Ст.
- •Литовські статути та їх застосування в Україні.
- •Цивільне право за Литовськими статутами.
- •Кримінальне право за Литовськими статутами.
- •Судовий процес за Литовськими статутами.
- •Запорізька Січ. Її організація і роль в історії України.
- •Апарат управління Запорізької Січі.
- •Формування Укр-кої держави в роки народно-визвольної війни 1648-1654рр.
- •Приєднання України до Росії та його юридичне оформлення. Правове становище України за Березневими статтями 1654 року.
- •Механізм Гетьмансько-Козацької держави.
- •Судові органи Гетьманщини.
- •Конституція п.Орлика 1710р.: структура, зміст і значення.
- •Поступова ліквідація царизмом автономного устрою України.
- •Суд і розправа в правах малоросійських 1750 року, їх структура і зміст.
- •Цивільне право за Правами, за якими судиться малоросійський народ 1743р
- •Кримінальне право за Правами, за якими судиться малорос-ий народ 1743р
- •Процесуальн право за Правами, за якими судится малорос-кий народ 1743р
- •Звід законів Російської імперії та його поширення в Україні.
- •Уложення про покарання кримінальні та виправні, його редакції і характеристика
- •Декабристський рух в у-ні: таємні організації та їх держ.-правові; програми.
- •Зібрання малоросійських прав 1807р., його зміст і значення.
- •Селянська реформа 1861 року в Україні.
- •Зміни в суспільному устрої України після селянської реформи.
- •Земська реформа 1864 року в Україні.
- •Міська реформа 1870 року в Україні.
- •Судові статути 1864р. Їх зміст та історичне значення. Судові органи за реформою 1864 року. Особливості проведення судової реформи 1864 року в Україні
- •Реорганіз прокуратри і заснування адвокатури за судовою реформою 1864р
- •Загарбання західноукр-ких земель Австрією та його юридичне оформлення. Апарат управління Галичиною (1772-1848рр.).
- •Галицьке намісництво, його структура і діяльність.
- •Крайова конст. Для Галичини 1850р, причини видання та основні положеня. Галицький крайовий сейм, порядок формування, склад і компетенція.
- •Утворення Австро-Угорської монархії.
- •Австрійська конституція 1867 року та її характеристика.
- •Застосування кодексів австрійського права в Галичині і Буковині.
- •Основні закони Російської імперії 1906р. І зміни в державному правлінні. Адміністративне законодавство 1905-1906 років та його характеристика.
- •Особливості Столипінської аграрної реформи в Україні.
- •Виникнення Центральної Ради та її законодавча діяльність.
- •Конституція унр 1918 року. Її структура, зміст та історичне значення.
- •Українська гетьманська держава 1918 року.
- •Дер жав ний лад і право Директорії.
- •Розпад Австро-Угорщини і проголошення зунр.
- •Організація і структура державного апарату зунр.
- •Об'єднання зунр і унр в єдиній соборній Українській державі.
- •Утворення Української радянської держави.
- •Конституція урср 1919 року, її структура ї зміст.
- •Утворення Союзу рср та роль України в цьому процесі.
- •Державно-правовий статус України за конституцією срср 1924 року.
- •Конституція урср 1929 року, її структура і зміст.
- •Перебудова держ. Апарату і демократиз. Виборчої сист. За Конституцією урср 1937р
- •Перша кодифікація законодавства урср 1922-1927рр.
- •Друга кодифікація законодавства урср 1958-1984рр.
- •Проголошення самостійності Карпатської України з 1938-1939рр.
- •Апарат управління Західною Україною в складі Польщі (1921-1939рр.).
- •Входження Західної України до складу урср.
- •Державно-правові акти Народних Зборів Західної України.
- •Входження Північної Буковини до складу урср.
- •Перебудова державного апарату України в роки Другої світової війни.
- •Розчленуваня території у. І встановленя окупаційного режиму в період іі св.
- •Соціально-політичне становище Закарпаття в складі Чехословаччини.
- •Законодавча діяльність Народної Ради Закарпатської України.
- •Розпад срср і відродження Української незалежної держави.
- •Структура, основні положення і значення Конституції України 1996 року.
Утворення Галицько-Волинського князівства та його історичне значення.
Із зовнішніх факторів, що спричинилися до занепаду Києва, слід назвати зруйнування в 1240 р. Києва татаро-монголами. Осередком політичного і державного життя України з того часу до середини XIV ст. стає земля Галицько-Волинська.
Волинська державність була старша, ніж київська, з неї почалося об’єднання українських племен. Формування Галицького князівства почалося у II пол. XI ст. Цей процес тісно пов’язаний з діяльністю онука Ярослава Мудрого, князя Ростислава Володимировича, засновника Галицької династії. Розквіт Галицького князівства припадає на період правління його сина Ярослава (1153-1187 рр.), названого в «Слові о полку Ігоревім» Осмомислом (мудрий, розумний).
В 1199 р. волинський князь Роман об’єднав Галичину з Волинню і створив Галицько-Волинське князівство. Столицею його був Галич, а з 1272 р. - Львів.
Князь Роман зробив ряд переможних походів на Литву, Польщу, Угорщину, включив у сферу своїх впливів Київ. 1205 року Роман загинув, і в галицько-волинських землях тривалий час точилася громадянська війна. Тільки його синові Данилу вдалося 1238 р. оволодіти Галичем та Києвом (1239 р.).
Негативну роль в історії Галицько-Волинської держави зіграло боярство. Його постійна боротьба за владу, інтриги, суперечки, нехтування громадськими інтересами спричинилися до занепаду в середині XIV ст. Галицько-Волинської держави. Однак до занепаду спричинилися також і зовнішні фактори: Польща, Угорщина і Литва давно вже зазіхали на українські землі. 1340 р. галицький князь Юрій II був отруєний боярами. Польща використала безладдя, внаслідок чого Галичина, Холмщина, Белзька земля, а потім західне Поділля до I пол. XV ст. підпали під владу Польщі. Центральні українські землі увійшли до складу Литовської держави. З того часу Україна на тривалий час втратила самостійність.
Особливості суспільного ладу Галипько-Волинського князівства.
Як і в Київській Русі, населення Галицько-Волинської Русі поділялося на вільних, напіввільних і невільних.
У Галичині ще з XI ст. відзначалася своїми впливами боярська верства, яка була вельми заможна і визначала політичне життя князівства. Бояри займали всі провідні посади в державі, мали власні військові формування, домінували в політичному й економічному житті. Слід наголосити, що незважаючи на негативні наслідки панування боярської олігархії, народ галицької землі знайшов у собі сили, щоб зберегти політичну незалежність свого краю в часи татаро-монгольської навали.
Напіввільним населенням була та частина селянства, яка втратила господарську самостійність і змушена була працювати на землі власника. Як і в Київській Русі, в Галицько-Волинській землі існувало холопство, але великого розповсюдження воно не отримало. Більшість холопів була посаджена на землю, злилася з селянством.
Чимало цікавого з історії Галицько-Волинської держави дає Галицький літопис. «Бояри галицькі, - читаємо в ньому, - Данила князем собі називали, а самі всю землю держали». Одночасно князь Данило вів енергійну боротьбу з так званими «людьми татарськими». «Татарські люди» підтримували монголів і займали досить велику територію на Волині, по Бугу, Случу і Тетереву. Автономні громади «людей татарських» фактично завадили Данилові скласти з України-Русі дуже сконцентровану державу і усіма її силами дати відкоша татарам.
Зауважимо, що для всіх українських князівств залежність від монголів була тяжкою. Князі мали обмежений суверенітет на власній території. Галицько-волинські князі мали вплив на церковну організацію. Лише з їхньої санкції Київський митрополит призначав єпископів. З 1303 р. в Галичі було засновано власну митрополію. Та вона існувала недовго. В 1309 р. новий митрополит Петро Ратенський став митрополитом «всія Русі» і своєю резиденцією зробив Москву, а згодом Галицька митрополія взагалі була ліквідована.