- •Формування державності у східних слов'ян.
- •Суспільний лад Київської Русі.
- •Державний лад Київської Русі.
- •Джерела права Київської Русі та їх характеристика.
- •Походження, основні редакції та списки Руської Правди.
- •Цивільне право за Руською Правдою.
- •Кримінальне право за Руською' Правдою.
- •Характер та особливості судового процесу в Київській державі.
- •Утворення Галицько-Волинського князівства та його історичне значення.
- •Особливості суспільного ладу Галипько-Волинського князівства.
- •Характеристика дер-но-прав-го розвитку Галицько-Волинського князівства.
- •Правове положення українських земель у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
- •Суспільний устрій Великого князівства Литовського.
- •Органи влади та управління на українських землях в період хіу-хуі ст.Ст.
- •Литовські статути та їх застосування в Україні.
- •Цивільне право за Литовськими статутами.
- •Кримінальне право за Литовськими статутами.
- •Судовий процес за Литовськими статутами.
- •Запорізька Січ. Її організація і роль в історії України.
- •Апарат управління Запорізької Січі.
- •Формування Укр-кої держави в роки народно-визвольної війни 1648-1654рр.
- •Приєднання України до Росії та його юридичне оформлення. Правове становище України за Березневими статтями 1654 року.
- •Механізм Гетьмансько-Козацької держави.
- •Судові органи Гетьманщини.
- •Конституція п.Орлика 1710р.: структура, зміст і значення.
- •Поступова ліквідація царизмом автономного устрою України.
- •Суд і розправа в правах малоросійських 1750 року, їх структура і зміст.
- •Цивільне право за Правами, за якими судиться малоросійський народ 1743р
- •Кримінальне право за Правами, за якими судиться малорос-ий народ 1743р
- •Процесуальн право за Правами, за якими судится малорос-кий народ 1743р
- •Звід законів Російської імперії та його поширення в Україні.
- •Уложення про покарання кримінальні та виправні, його редакції і характеристика
- •Декабристський рух в у-ні: таємні організації та їх держ.-правові; програми.
- •Зібрання малоросійських прав 1807р., його зміст і значення.
- •Селянська реформа 1861 року в Україні.
- •Зміни в суспільному устрої України після селянської реформи.
- •Земська реформа 1864 року в Україні.
- •Міська реформа 1870 року в Україні.
- •Судові статути 1864р. Їх зміст та історичне значення. Судові органи за реформою 1864 року. Особливості проведення судової реформи 1864 року в Україні
- •Реорганіз прокуратри і заснування адвокатури за судовою реформою 1864р
- •Загарбання західноукр-ких земель Австрією та його юридичне оформлення. Апарат управління Галичиною (1772-1848рр.).
- •Галицьке намісництво, його структура і діяльність.
- •Крайова конст. Для Галичини 1850р, причини видання та основні положеня. Галицький крайовий сейм, порядок формування, склад і компетенція.
- •Утворення Австро-Угорської монархії.
- •Австрійська конституція 1867 року та її характеристика.
- •Застосування кодексів австрійського права в Галичині і Буковині.
- •Основні закони Російської імперії 1906р. І зміни в державному правлінні. Адміністративне законодавство 1905-1906 років та його характеристика.
- •Особливості Столипінської аграрної реформи в Україні.
- •Виникнення Центральної Ради та її законодавча діяльність.
- •Конституція унр 1918 року. Її структура, зміст та історичне значення.
- •Українська гетьманська держава 1918 року.
- •Дер жав ний лад і право Директорії.
- •Розпад Австро-Угорщини і проголошення зунр.
- •Організація і структура державного апарату зунр.
- •Об'єднання зунр і унр в єдиній соборній Українській державі.
- •Утворення Української радянської держави.
- •Конституція урср 1919 року, її структура ї зміст.
- •Утворення Союзу рср та роль України в цьому процесі.
- •Державно-правовий статус України за конституцією срср 1924 року.
- •Конституція урср 1929 року, її структура і зміст.
- •Перебудова держ. Апарату і демократиз. Виборчої сист. За Конституцією урср 1937р
- •Перша кодифікація законодавства урср 1922-1927рр.
- •Друга кодифікація законодавства урср 1958-1984рр.
- •Проголошення самостійності Карпатської України з 1938-1939рр.
- •Апарат управління Західною Україною в складі Польщі (1921-1939рр.).
- •Входження Західної України до складу урср.
- •Державно-правові акти Народних Зборів Західної України.
- •Входження Північної Буковини до складу урср.
- •Перебудова державного апарату України в роки Другої світової війни.
- •Розчленуваня території у. І встановленя окупаційного режиму в період іі св.
- •Соціально-політичне становище Закарпаття в складі Чехословаччини.
- •Законодавча діяльність Народної Ради Закарпатської України.
- •Розпад срср і відродження Української незалежної держави.
- •Структура, основні положення і значення Конституції України 1996 року.
Формування державності у східних слов'ян.
Відомо, що давні культури автохтонного походження заселяли землі України ще в IV тис. до н. е. У I-II ст. н. е. відбувається перша культурно-етнічна консолідація слов’ян. В IV ст. предки українців рушили на південь. Навіть могутня Візантія не могла затримати «незліченні» слов’янські полчища.
Ранні слов’яни на початку нової ери жили первісною сусідською общиною. Це був досить монолітний соціальний організм.
У IV-V ст. у слов’ян виникають міцні племінні союзи, які можна вважати зачатками державності. Найвідомішим в історії є Антський племінний союз або Держава антів (IV-VII ст.). В господарстві широко застосовувалася праця рабів. Існувала работоргівля. Військовим успіхам антів сприяла чітка общинна організація суспільства. Характерними рисами й елементами звичаєвого права українських племен було те, що правила й норми язичницької релігії, яка панувала в світі до появи монотеїзму на початку нашої ери були невід’ємні від правових норм. У звичаєвому праві закріплювалася панівна роль чоловіка в сімейних і суспільних відносинах. В VII ст. антський племінний союз розпався.
Відомі й інші спроби створення держави. Так, у VI ст. виникла держава волинян, до якої ввійшли племена дулібів. Але держава волинян, як і держава антів, загинула після навали аварів. Дуліби були одним з найраніших племінних об’єднань східних слов’ян. Вже в часи візантійського імператора Іраклія (610-641). За даними літописів, у східних слов’ян перед утворенням Київської Русі існувало 14 великих племінних об’єднань, половина з яких пов’язана з територією України.
Особливу роль серед них відіграли поляни. Головним центром полян, які розселилися в середньому Подніпров’ї, був Київ. Поляни першими серед населення східнослов’янських земель стали називатися русами, сформувавши ядро Київської держави. Протягом VI-VIII ст. у східних слов’ян відбувається інтенсивний розклад родоплемінної організації, утворюються перші територіально-політичні об’єднання-зародки держав. Сільська громада поступово ставала основною організаційною формою східнослов’янського суспільства. Вона об’єднувала людей не лише за родинними зв’язками, а й за територіально-господарським принципом.
Суспільний лад Київської Русі.
Все населення Київської Русі поділялося на три категорії: вільні, невільні та напіввільні люди. Серед вільного населення існувала також своя ієрархія: князі, дружинники, бояри, міський патріціат, священики, мешканці міст, дрібне духовництво й смерди.
Князь та його дружина стояли на чолі соціальної ієрархії. Найбільшим феодалом був великий князь. У князівській дружині становище дружинників також було неоднаковим. Існував поділ на «дружину старшу» - бояри «більші», «старійші», бояри «думаючі» і на «дружину молодшу» - бояри менші. Феодальна власність на землю мала ієрархічний характер. Князі окремих феодальних володінь були у васальній залежності від Великого князя київського, який відносно них був сюзереном. Самі вони, в свою чергу, мали дружинників, які від князів одержували землю в умовне володіння. Така система називалася системою сюзеренітету-васалітету.
Верхівка духовенства - чорне (ченці) і біле (церковники) - також належала до феодалів, а дрібне духовенство складало середню ланку вільних людей.
Купці-іноземці називалися «гостями» і мали інший правовий статус. «Гості» користувалися деякими привілеями. Наприклад, недоторканність особи. Гостинними дворами, де зупинялися іноземні купці, опікувалася церква.
Решта населення міст складала середню групу вільних людей . Сюди входили так звані «чорні гродські» люди, ремісники, майстри. Вони були юридично вільні, навіть рівноправні з боярами, але фактично залежали від феодальної верхівки.
Нижчу групу вільного населення становили селяни-смерди. Вони мали право бути власниками особистого майна, обробляли землю власною працею. Проте майнові права смерда були обмежені. Коли смерд вмирав і в нього не залишалося серед спадкоємців синів, його майно переходило до феодала.
Напіввільні люди в Київській Русі називалися закупами. Закупи - це смерди, які з різних причин тимчасово втрачали свою особисту волю, але могли знову її здобути.
Невільні люди в історичних джерелах називалися челяддю і холопами. Челядь - це, як правило, раби з полонених. Холопи - це раби-соплемінники. Слід зазначити, що в Київській Русі фактично кожне залежне відношення могло бути джерелом рабства: полон на війні, шлюб з невільними, народження від невільних, продаж себе у рабство при свідках, злочин тощо.