18)Особливості внд людиноподібних мавп.

Власне походження завжди цікавила людей більше, ніж походження рослин та тварин. Спроби зрозуміти й пояснити, як виник людина , відбито у віруваннях, легендах, сказаннях найрізноманітніших племен і народів. У розв'язанні цієї проблеми особливо загострено проявляється боротьба матеріалістичних і ідеалістичних поглядів. Тривалий час наукові знання були надто уривчастими і неповними, щоб покінчити з проблемою походження людини. Лише 1857 року Ч.Дарвин висловив гіпотезу, а 1871 року у своїй праці «Походження чоловіки й статевої відбір» переконливо довів, що походять від мавпи, а чи не створено актом божественного твори, як вчить церква. «Якщо ми станемо нарочито заплющивши очі, то, при рівні знань зможемо приблизно дізнатися наших прабатьків, і ми нема чого соромитися їх», - писав Ч.Дарвин. Роль соціальних, чинників, на яку теж вказував Ч.Дарвин, була відчинені Ф.Енгельсом у роботі «Роль праці процесі перетворення мавпи на людину» (1896). До 80-х років нашого століття численні копалини знахідки і самих різноманітних методів дослідження дозволили значно прояснити питання еволюції людиноподібних, хоч і неможливий з упевненістю сказати, від яких саме мавпоподібних предків виникла людина.

Спільність чоловіки й хребетних тварин підтверджується спільністю плану їх будівлі: скелет, нервова система, системи кровообігу, дихання, травлення. Особливо переконливо кревність людини і тварин можна знайти при порівнянні їх ембріонального розвитку. На його ранніх етапах зародок людини важко від зародків інших хребетних тварин. У віці 1,5 – 3 місяців нього є зяброві щілини, а хребет закінчується хвостом. Тривалий час зберігається подібність зародків чоловіки й мавпи. Специфічні (видові) людські особливості виникають тільки найпізніших стадіях розвитку.

Рудименти і атавізми служать важливим свідченням кревності людини з тваринами. Рудиментів у тілі людини близько 90 відсотків: копчикова кістку (залишок редуцированного хвоста); складка у Професорському куточку очі (залишок мигательной перетинки); тонкі волосся на тілі (залишок вовни); відросток сліпий кишки – апендикс та інших. Всі ці рудименти безкорисними в людини і є спадщиною тварин предків. До атавізмам (надзвичайно сильно розвиненим рудиментам) ставляться зовнішнє хвіст, з яким дуже рідко, але народжуються люди; багатий волосяний покрив в очах і тілі; багатососковість, сильно розвинені ікла і др.

Спільність плану будівлі, подібність зародкового розвитку, рудименти, атавізми – безперечні докази тваринного походження чоловіки й свідчить про те, що людина, як і домашні тварини, - результат тривалого історичного поступу органічного світу.

По будовою і фізіологічним особливостям найближчі родичі людини – людиноподібні мавпи, чи антропоиды (від грецьк. антропос – людина). До них належать шимпанзе, горила, орангутанг. Про близьку кревність між людиною і антропоидами свідчать подібні деталі будівлі: загальний характер статури, редукція хвоста, хватательная пензель з пласкими нігтями і противопоставленним великим пальцем, форма очей і вух, однакове число різців, іклів і корінних зубів; повна зміна молочних зубів й багато іншого. Дуже важливі риси фізіологічного подібності: загальні групи крові, хвороби (туберкульоз, грип, віспа, холера, СНІД, запалення легких) і паразити (наприклад, головна воша); виявлено вражаюча близькість хромосомного апарату. Диплоїдне число хромосом (2N) в усіх людиноподібних мавп – 48, в людини – 46. Різниця в хромосомних числах обумовлена тим, що хромосома людини освічена злиттям двох хромосом, гомологічних таким у шимпанзе. Порівняння білків чоловіки й шимпанзе показало, що у 44 білках послідовності амінокислот відрізняються мають лише на 1%. Багато білки чоловіки й шимпанзе, наприклад гормон зростання, взаємозамінні.

Ретельне вивчення вищої нервової діяльності людиноподібних мавп виявило близькість цих тварин до людини і з ряду їх поведінкових реакцій. У цьому плані особливо показова їх здатність використовувати різні предмети як найпростіших знарядь. Найбільш близький людина до африканським людиноподібним мавпам до горили і особливо до шимпанзе. У ДНК чоловіки й шимпанзе щонайменше 90% подібних генів. Вивчення всіх особливостей будівлі та розвитку показує, що людина належить сімейства Гомініди загону Примати класу Ссавці. Проте між людиною і людиноподібними мавпами є держава й корінні відмінності. Тільки людині властиво справжнє прямо ходіння і пов'язані з цим особливості будівлі S-образного хребта з шийними і поперековими звивинами, низьким розширеним тазом, пропорціями кінцівок (подовження ніг порівняно з руками ), склепінчастої стопою з масивним і наведених великим пальцем, і навіть особливості мускулатури і розташування внутрішніх органів. Пензель людини здатна виконувати самі різноманітні і високоточні руху. Череп людини вищий і округлений, немає суцільних надбрівних дуг; мозкова частина черепа в більшою мірою переважає над лицьової, лоб високий, щелепи слабкі, з маленькими іклами, психічний виступ чітко виражений. Мозок людини приблизно 2,5 рази більше мозку людиноподібних мавп за обсягом (1000 – 1800 сммаленьк_ом відношенні особливо п– площею поверхні, в 3-4 разу – щодо маси. Людина сильно розвинена кора великих півкуль мозку, в яких розташовані найважливіші центри психіки мови. Лише людина має членороздільної промовою, у зв'язку з цим йому характерно розвиток лобової , тім'яної і скроневої часткою мозку, наявність особливого головного мускула в гортані та інших анатомічних особливостей.