
- •1)Історія розвитку науки про вищу нервову систему.
- •2)Форми поведінки.
- •1)Це вроджені форми поведінки до них відносяться емоції(мова іде про нижчі емоції).
- •2)Вроджені форми поведінки безумовний або вроджений рефлекс. Подразник новий але предки неодразово зустрічались з цим подразником і це закріпилося генетично на рефлекторній дузі.
- •3)Вроджені форми поведінки.
- •Морфологічна основа врожденого рефлекса
- •4)Умовні рефлекси.
- •Умови утворення умовного рефлексу:
- •5)Механізм утворення умовного рефлексу.
- •6)Гальмування умовних рефлексів.
- •1)Безумовне або зовнішнє
- •2)Умовне або внутрішнє
- •7)Аналітико-синтетична діяльність мозку. Поняття про динамічний стереотип.
- •2)Концентрація – здатність збиратись в тій ділянці цнс де вони виникли та індукцією (взаємонаведення одного процесу іншим)
- •1)Режим дня
- •2)Шкідливі звички
- •8)Класифікація безумовних рефлексів.
- •Класифікація умовних рефлексів.
- •9) Особливості вищої нервової системи людини. Дві сигнальні системи дійсності.
- •Службова
- •Кінестетична (письма, жесті)
- •10)Пам’ять механізми і види.
- •Види пам’яті.
- •11)Морфоструктурна теорія пам’яті (теорія Хебба)
- •12)Хімічна теорія пам’яті.
- •13)Нейропептидна теорія пам’яті.
- •14) Типи вищої нервової діяльності(темперамент)
- •Особливості типів темпераменту
- •Особливості сприйняття навчальної інформації учнів залежно від типів темпераменту
- •15) Емоції. Фізіологічний механізм емоцій
- •16)Сон та його гігієнічне значення
- •17)Екстрасенсорні явища.
- •18)Особливості внд людиноподібних мавп.
15) Емоції. Фізіологічний механізм емоцій
Емоції—це суб'єктивний стан людини, що виникає у відповідь на дію внутрішніх чи зовнішніх подразників і проявляється в формі переживань. Усі емоції поділяють на позитивні (радість, задоволення, любов та ін.) і негативні (гнів, страх, жах та ін.).
Природа емоцій умовно-рефлекторна. У формуванні емоційної поведінки людини і тварин важлива роль належить згір'ю і лімбічній системі, до якої відносять нервові утворення головного мозку, розташовані на медіальному (серединному) боці півкуль, біля верхнього відділу стовбура мозку: поперекову закрутку, яка переходить у гіпокампову закрутку, область гіпокампа, зубчасту фасцію, склепіння і мигдалеподібне тіло.
Під час подразнення електричним струмом підзгір'я і мигдалеподібного тіла або видалення поперекової закрутки у тварин спостерігається реакція лютості, агресивної поведінки. Під час руйнування мигдалеподібного тіла у людини знижується емоційна активність типу страху, гніву, лютості.
Позитивні емоції підвищують силу життєвих процесів: дихання стає глибоким, пульс рівнішим, минає втома. Виявом позитивних емоцій є посмішка, сміх.
Емоції супроводяться активізацією нервової системи і появою в крові біологічно активних речовин, що впливають на діяльність органів дихання, травлення, кровообігу, тощо. Одна з таких речовин — адреналін — гормон надниркових залоз. Фізіологічне значення реакцій, що супроводять емоції—мобілізація сил організму для успішної діяльності або захисту. Виникнення реакцій, що супроводять емоції, пов'язані з функціонуванням великих півкуль головного мозку, особливо кори скроневої і лобової частки та відділів проміжного мозку.
Отже, біологічне значення емоцій виявляється в миттєвій оцінці змін середовища та мобілізації енергетичних ресурсів організму, необхідних для відповідних дій.
16)Сон та його гігієнічне значення
Для нормального розвитку нервової системи дітей велике значен ня має організація режиму дня. тобто правильне чергування праці, відпо чинку і сну.
Сон — специфічний стан центральної нервової системи, який суп проводиться складними фізіологічними процесами. Під час сну втрачається активний зв'язок з навколишнім середовищем. Електрофізіологічними дослідженнями встановлено наявність двох фаз сну. У стані по вільного сну. який настає відразу після засипання, сповільнюється частота дихання і скорочення серця, знижується тонус скелетних м'язів, знижується температура тіла, сповільнюється обмін речовин і енергії. Через 1-1,5 години повільний сон змінюється швидким — дихання і скорочення серця стають швидкими, активізується діяльність внутрішніх органів, спостерігаються окремі мимовільні скорочення деяких груп м'язів. Швидкий сон триває 10-15 хвилин. За 7-8 годин сну настає 4—5 змін циклів сну.
Згідно з уявленнями І.П. Павлова, сон за своєю фізіологічною суттю є гальмуванням, яке поширюється по корі і підкіркових утвореннях мозку. При цьому активний сон розвивається під впливом гальмівних умовних подразників, а пасивний — при обмеженні потоку аферентних імпульсів у кору великого мозку. У стовбурі головного мозку знаходяться центри, з якими пов'язані неспання і сон. Підтримання стану неспання зв'язане з активізуючими впливами, що йдуть в кору великого мозку із ретикулярної формації стовбура мозку. Перетинання мозку вище ретикулярної формації викликає у тварин безперервний сон.
Настання сну зв'язують із збудженням структур, які розташовані в області згір'я. Ці структури пригнічують активність ретикулярної формації. Зміна неспання і сну повторює добовий природний ритм — зміну дня і ночі, до якого пристосувалися живі організми. Ще одна причина сну — втома. Сон може настати умовно-рефлекторно, а також при гуморальній регуляції зміни сну і неспання — при дії біологічно активних речовин, вміст яких змінюється протягом доби.
На загальному фоні гальмування кіркових клітин залишаються ділянки, що перебувають у стані активності. Діяльність цих незагальмованих ділянок може викликати суб'єктивні переживання, які людина сприймає як сновидіння. Сновидіння — це комбінація вражень, які виникають під час сну і зберігаються в мозку. І.М.Сєченов називав сновидіння небувалими комбінаціями колишніх вражень. Уві сні нормальні функціональні зв'язки між окремими групами клітин кори великого мозку порушуються (більшість з них перебуває в стані гальмування). Цим пояснюється незвичайний, часом фантастичний характер сновидінь.
Інтенсивність кіркового гальмування під час сну не залишається постійною. Подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовища, які
діють на сплячу людину, можуть приводити окремі ділянки кори головного мозку в стан неспання. Звичайно перед засинанням людина намагається усунути усі подразники, які можуть заважати міцному сну: гасить світло, вимикає радіо тощо. Проте усунути всі подразники неможливо. Під час сну подразнення продовжують надходити в центральну нервову систему від рецепторів шлунка, кишечнику, серця, нирок та інших внутрішніх органів. Якщо перевантажити шлунок перед сном їжею, то майже завжди сон супроводжується страхітливими сновидіннями. Незручне положення тіла також може стати джерелом подразнень, які надходять до кори півкуль головного мозку і збуджують певні групи її клітин. Внаслідок цього в мозку розгальмовуються сліди пережитих в минулому вражень, з яких і будуються наші сновидіння. Отже, сновидіння є результатом своєрідної діяльності незагальмованих ділянок кори головного мозку, змінами відображень навколишньої дійсності.