11.2. Збори за використання природних ресурсів

Як правило, система зборів за використання природних ресур­сів формується на основі кількох ключових елементів:

• ліцензій на споживання природних ресурсів, тобто дозволів на використання певної кількості конкретних видів ресур­сів; розробляються і затверджуються екологічними підроз­ділами національних і місцевих рівнів;

• нормативів використання природних ресурсів;

• порядку стягнення зборів;

• ставок зборів (платежів) за використання природних ре­сурсів;

• системи розподілу зібраних коштів між різними рівнями господарювання.

1. Плата (збори) за землю. Встановлено три види плати:

а) за використання земель сільськогосподарського призначення;

б) за використання земель населених пунктів;

в) за вилучення угідь, що не належать до населених пунктів, під непрофільне використання (Екологія, 1998, т. 1, с. 297-361).

Плата за використання сільськогосподарських земель для сільськогосподарського виробництва. Ставка земельного пода­тку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлю­ється у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах:

• для ріллі, косовиць і пасовищ - 0,10;

• для багаторічних насаджень - 0,03.

При цьому даються такі визначення використаних термінів:

земельний податок - обов'язковий платіж, що стягується з юридичних і фізичних осіб за використання земельної ділянки;

ставка податку - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки;

грошова оцінка - капіталізований рентний дохід із земель­ної ділянки; розраховується індивідуально за видами земель залежно від їх якості, природних умов і розташування ділянок; про порядок величини грошової оцінки землі в Україні можна судити з табл. 11.1.

Примітка

У загальному вигляді капіталізований рентний дохід розраховується шляхом множення щорічного прибутку (дохід за винятком виробничих витрат) на термін капіталізації ренти (33 роки).

Плата за використання земель населених пунктів. Став­ка земельного податку із земель, грошова оцінка яких визначена встановлюється в розмірі 1% від грошової оцінки.

Для земельних ділянок, грошова оцінка яких не визначена, Законом установлені середні ставки податку залежно від розмі­ру населеного пункту (чисельність населення). Зокрема, для невеликих населених пунктів вона змінюється від 1,5 коп. за 1 м² (для пункту в 0,2 тис. чол.) до 4,8 коп. за 1 м² (для пункту в 10-20 тис. чол.); про величину середньої плати для найбільш: великих населених пунктів можна судити з табл. 11.1.

У тому випадку, якщо розмір зайнятих ділянок землі пере­вищує норми відведення, ставки податків за наднормативні площі зайнятих земель збільшуються в 5 разів.

У населених пунктах, що належать до категорії курортних, величина ставок корегується застосуванням поправочного кое­фіцієнта: Південний берег Криму - 3,0; Південно-Східне узбе­режжя Криму - 2,5; Західне узбережжя Криму - 2,2; Чорно­морське узбережжя Миколаївської, Одеської і Херсонської об­ластей - 2,0; гірські райони і передгір'я Закарпатської, Львів­ської, Івано-Франківської і Чернівецької області - 2,3; узбереж­жя Азовського моря - 1,5.

Плата (збори) за вилучення угідь під непрофільне вико­ристання. У Законі «Про плату за землю» цей розділ формулю­ється таким чином: «Плата за землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони й іншого призначення, а також за землі при­родоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення і за землі лісового і водяного фондів (за межа­ми населених пунктів)».

• Земельний податок за зазначений вид вилучення земель стягується в розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

• Для залізничного транспорту і військових з'єднань величи­на податку встановлена в розмірі 0,02% грошової оцінки ріллі по області.

• За тимчасове вилучення земель природоохоронного, оздо­ровчого, рекреаційного та історико-культурного призначен­ня розмір плати становить 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

• Податок за вилучення лісових угідь прирівнюється до пла­ти за використання лісових ресурсів. У тому випадку, якщо землі лісового фонду вилучаються під виробничі, культур­но-побутові, житлові і господарські будинки і спорудження, розмір земельного податку становить 0,3% від грошової оці­нки одиниці площі ріллі по області.

• Земельний податок за ділянки водного фонду становить 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

2. Платежі (збори) за використання надр. Цей вид платежів умовно можна розділити на два види: а) збір за видачу ліцензій на користування надрами; б) плата за користування надрами; в) відрахування за геологорозвідувальні роботи, що виконують­ся за рахунок державного бюджету; г) плата за використання підземного простору; д) акцизний збір.

Збір за видачу ліцензій справляється виходячи з розмірів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян згідно з табл. 11.2 (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 709 від 31.08.1995). Зазначені в таблиці ставки збору стосуються юриди­чних осіб України. З фізичних осіб України збори справляються за ставками, розмір яких становить 50% розміру ставок, наведе­них у таблиці. З іноземних юридичних та фізичних осіб ставки справляються у двократному розмірі від зазначених у таблиці.

Плата за користування надрами. Встановлення зборів за використання мінеральних ресурсів пов'язане з реалізацією права державної власності на мінеральні ресурси і необхідністю ком­пенсації витрат на геологорозвідувальні роботи. За допомогою зазначених платежів мають вирішуватися завдання:

• створення джерел фінансування геологорозвідувальних робіт;

• вирівнювання умов господарювання для підприємств, що освоюють різні за якістю родовища;

• узгодження загальнодержавних і регіональних інтересів че­рез відповідний розподіл коштів;

• фінансування заходів щодо охорони надр і навколишнього природного середовища, а також соціально-економічної та екологічної реабілітації гірничодобувних регіонів;

• формування фонду коштів для дотації за розробку родовищ корисних копалин, обумовлених суспільними потребами.

Базові нормативи за використання надр для видобутку ко­рисних копалин були затверджені Постановою КМ України № 1014 від 12.09.1997. У 2001 році вони були скориговані по­становою КМ України № 957 від 8.08.2001 (табл. 11.3). Зазна­чена постанова набрала чинності з 01.01.2002.

Таблиця 11.2. Збір за видачу ліцензій на користування надрами (в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян)

Вид ліцензії Геологічне вивчення надр (крім робіт, що виконуються за рахунок бюджетного фінансування) Розробка родовищ корисних копалин (крім родовищ підземних вод і торфу): - діючими підприємствами - підприємствами, будівництво яких розпочинається Розробка родовищ підземних вод і торфу Користування відходами гірничодобувних і пов'язаних з ними переробних виробництв: - розробка техногенних родовищ - розробка накопичень відходів, запаси яких не оцінені Користування надрами в цілях, не пов’язаних з розробкою родовищ (за винятком підземних сховищ для зберігання нафти, газу, радіоактивних речовин; розміщення лікувальних, рекреаційних і культурно-освітніх закладів) Розміщення підземних сховищ для зберігання нафти, газу, радіоактивних і токсичних речовин

Розмір збору 20 60 80 20 40 30 80 100

Примітка

Згідно з Постановою КМ України від 6 листопада 2003 № 1735 встановлюєть­ся порядок проведення індексації нормативної плати (збору) за викорис­тання природних ресурсів. Постановою, зокрема, передбачаються такі положення:

1. Установити, що з 1 січня 2004 р. щороку наростаючим підсумком проводиться індексація нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів, збору за користування водами для потреб гідроенергетики і вод­ного транспорту, нормативів плати за користування надрами, крім затверджених у відсотках до вартості корисних копалин та нормативів плати за видобування вугілля, за формулою:

Н_і= Н_n ·І_ц /100

Таблиця 11.3. Базові нормативи плати за використання надр для ви­добутку окремих корисних копалин

Корисні копалини Залізна руда для збагачення Залізна руда збагачена Марганцева руда Бентонітова глина Глина вогнетривка Каолін вторинний Доломіт Флюсовий вапняк Кварцит і пісок кварцовий для металургії Пісок формувальний Кварцит для виробництва

Плата за одиницю погаше­них запасів, грн/тонну 0,07 0,10 0,17 0,08 0,06 0,06 0,05 0,03 0,05 0,04 0,07

Нормативи відрахування за геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету, були затверджені в 1999 році. (Докладно про методичні підходи до розробки пла­тежів див.: Данилишин та ін., 1999. - С. 136-174). Розміри ставок зазначених платежів показані в табл. 11.4.

Примітка

Подібні платежі практикуються в більшості розвинених країн, маючи тенден­цію до зростання в останнє десятиріччя і зараз становлять від 3-4% до 10-15%. Рівень українських платежів в середньому вдвічі нижчий. Поступаються вітчизняні платежі і рівню російських «відрахувань на відтворення мінерально-сировинної бази». Зокрема, зазначені російські ставки платежів для нафти, газу, конденсату становлять 10%, вугілля 5%, залізної руди 3,7%, кольоро­вих і рідкісних металів 8,2%, нерудних корисних копалин 5% і т.д. (Данили­шин та ін., 1999).

Плата за використання підземного простору. Порядок і ставки плати встановлені Постановою КМ України від 08.11.2000 № 1682. Річні нормативи плати встановлюються окремо для кожного виду використання підземного простору в гривнях на одиницю виміру; у тому числі за видами використання норма­тиви плати становлять:

• зберігання природного газу і газопродуктів, грн./тис. м ³ - 0,05;

• зберігання нафти і нафтопродуктів, грн./м³ - 0,05;

• виробництво і зберігання винопродуктів, грн./м³ - 0,14;

• вирощування грибів, овочів, квітів та ін. рослин, грн./м³ - 0,08;

• зберігання харчових продуктів, промислових та ін. товарів, речовин, матеріалів, грн./м² - 0,06;

• провадження Іншої господарської діяльності, грн./м² - 0,20.

Таблиця 11.4. Оцінка частки відрахувань за геологорозвідувальні ро­боти (ГРР) у вартості мінеральної продукції (Данилишин та ін., 1999)

Вид корисних копалин Нафта Газ природний Вугілля кам'яне Вугілля буре Залізна руда незбагачена Залізна руда збагачена Марганцева руда Титанова руда Титаново-цирко-нієва руда Вапняки флюсові Сірчана руда Калієво-магнієва сіль Гіпс Цегельно-чере- пична сировина Камінь будів.

Вид товарної продукції Нафта Газ природний Вугілля Вугілля Концентрат Мартенівська руда Концентрат Ільменітовий концентрат Ільменітовий, рути­новий, цирконієвий концентрати Щебінь фракціонов. Сірка гранульована Калімагнезія Гіпс Цегла Щебінь

Один, виміру т тис. м т т т т т т т т т т т тис. шт. ум. цегли м3

Частка відрахувань за ГРР у вартості товарної продукції, % 8,5 6,0 0,7-0,8 0,4-0,5 1,5-1,6 до 1,8 2,4 0,7-0,8 1,3-1,4 0,5-0,8 1,25 1,2 3,5 0,3 0,25 0,5

Під об'єкти підземного простору можуть використовуватися природні геологічні утворення: пористі чи тріщинуваті утворення (пласти-колектори; створені та існуючі гірничі виробки (відпра­цьовані і пристосовані), природні порожнини (печери).

3. Плата за використання водних ресурсів. Система плати за водні ресурси була введена Водним кодексом України в 1995 році. Ставки ж плати кілька разів корегувалися й уточнювалися.

Повна ставка плати (збору) за використання водних ресурсів є сумою двох ставок:

• за використання води як природного ресурсу і формування доступних для використання ресурсів у системі водопоста­чання; визначається виходячи з рентної оцінки джерела за економічною ефективністю використання води замикаючи ми (за соціально-економічним ефектом) водокористувачами;

• за забір води, її очищення і розподіл між водокористувача­ми в системі водопостачання.

Нормативи плати за спеціальне використання прісних вод­них ресурсів були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1997 № 164. (табл. 11.5 і 11.6) (Данилишин та ін., 1999);

• норматив плати (збору) за спеціальне використання водя­них ресурсів для потреб гідроелектроенергетики становить 0,7 грн. за 100 м³ води, що надходить через турбіни (крім ГАЕС, що функціонують у комплексі з ГЕС);

• нормативи плати (збору) за спеціальне використання вод­них ресурсів для потреб транспорту становлять:

- вантажний транспорт - 1,25 коп. за 1 тонно-добу експлуатації флоту;

- пасажирський флот - 0,14 коп. за 1 місце-добу екс­плуатації флоту.

Примітка

Місцеві органи влади мають широкі повноваження щодо диференціації тари­фів за водопостачання залежно від категорії споживачів. Зокрема, у бага­тьох областях тариф за воду для населення в 4-4,5 раза, а для підприємств комунально-побутових підприємств у 2,0-2,5 раза нижчий, ніж для промис­лових підприємств. Це буває можливим, зокрема, завдяки дотаціям (до 40-50%), що часто надаються для водоспоживання населення.

Таблиця 11.5. Нормативи плати (зборів) за спеціальне використання водних ресурсів з поверхневих водних об'єктів

Басейни рік, включаючи притоки Дніпра, на північ від Києва (включаючи Київ), Прип'яті і Десни Дніпра, південніше Києва Інгульця Сіверського Дінця Південного Бугу Інгулу Дністра Вісли і Західного Бугу Прута і Серета Тиси Дунаю Рік Криму Рік Приазов'я Інших рік

Нормативи плати, коп./м3 3,60 3,42 5,22 7,02 3,96 4,86 2,16 2,16 1,62 1,62 1,44 7,20 8,64 3,96

Таблиця 11.6. Нормативи плати за спеціальне використання підзем них вод

Найменування регіону (області) Крим Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київська Кіровоградська Львівська Луганська, Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Сумська Тернопільська Харківська, Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська

Норматив плати коп./м3 6,66 5,76 5,94 5,04 6,84 5,76 3,78 5,22-5,76 5,04-9,00 2,88-3,78 6,66 5,22 7,56 6,30 3,24-3,78 4,44-5,04 3,78-4,50 7,02 5,40 4,50-6,84 3,24 6,30 3,96-5,40

4. Плата (збори) за спеціальне використання лісових ре­сурсів. Ставки платежів, на основі яких здійснюється збір за використання лісових ресурсів, називаються таксами. Вони були затверджені Постановою КМ України від 20.01.1997 р. № 44. Такси передбачають попенну оплату і застосовуються під час відпуску будь-яким заготівельником деревини лісових порід на пні.

Такса - це вид ставок за використання лісових ресурсів, що передбачає оплату за кожне дерево, залежно від його діаметра, висоти, якості, зручності заготівлі і місця її розташування.

При таксації ліси України поділяються на два лісо таксові пояси:

• до першого пояса віднесено всі ліси, крім гірських районів Західної України;

• до другого пояса віднесено ліси гірських районів Закарпат­ської, Івано-Франківської, Чернівецької і Львівської облас­тей; такси для цього пояса в середньому на 15% нижчі, ніж для першого.

Залежно від місця розташування ліси поділяються на п'ять лісотаксових розрядів. Розряд лісу визначається відстанню від лісосіки до пункту, звідки вивозиться деревина: 1-й розряд - до 10 км; 2-й - 10,1-25 км; 3-й - 25,1-40 км; 4-й - 40,1-60 км; 5-й - 60,1 і більше км.

Зазначена відстань може корегуватися, залежно від геомор­фологічних особливостей місцевості шляхом застосування від­повідних коефіцієнтів (що може збільшувати розрахунковий розряд і, отже, знижувати розмір такси):

• ліси з рівнинним рельєфом - 1,10;

• ліси з горбистим рельєфом або ліси, понад 50% яких зайня­то болотами, - 1,25;

• ліси з гірським рельєфом - 1,50.

Таблиця 11.7. Такси на деревину, що відпускається на пні (перший лісотаксовий пояс) (Екологія, 1998, т. 1, с. 621-645)

Найменування породи	Розряд лісу	Такса за 1 щільний м3 деревини, грн.
		ділової (без кори)				дров'яної
		крупної	середньої		дрібної
Сосна Самшит	1 2 3 4 5 1 2 3 4 5	19,70 14,00 11,30 8,50 5,60 157,60 112,60 90,10 67,60 45,00	16,80 12,00 9,70 7,20 4,80 134,70 96,20 77,00 57,70 38,50	12,60 9,10 7,30 5,40 3,60 101,00 72,20 57,70 43,30 28,90		1,30 1,00 0,80 0,60 0,40 2,20 1,60 1,30 0,90 0,70

Такси встановлюються по кожній лісовій породі і диферен­ціюються залежно від розміру деревини; за цим параметром деревина поділяється на три групи:

велика - відрізки стовбура (у верхньому перетині без кори)

діаметром від 25 см і більше;

- середня - діаметр від 13 до 24 см;

- дрібна - діаметр від 3 до 12 см.

Окремо встановлюються такси для некондиційної, так зва­ної «дров'яної» деревини (вони звичайно становлять 25% від такс дрібної ділової деревини). У табл. 11.7 як приклад пока­зані такси для двох характерних порід, що є представниками основних порід (сосна) і неосновних порід (самшит).

5. Плата (збір) за спеціальне використання об'єктів тварин­ного світу.

Мисливське господарство. Положення про мисливське гос­подарство і порядок здійснення полювання затверджені Поста­новою КМ України від 20.07.1996 р. № 780.

Положенням визначаються види мисливських тварин в Укра­їні. Серед основних із них можна назвати:

а) птахи: гагара, лебідь, гусак, качка, дрохва, стрепет, кулик, голуб та ін.;

б) звірі: кріт, кріль, дикий заєць, ондатра, лисиця, вовк, вед­мідь, куниця, горностай, борсук, бобер, видра, кабан, лань, олень, козуля, лось, зубр та ін.

Примітка

Внесення до списку певного виду тварини не означає автоматично можли­вості полювання на даних тварин по всій території України. Рішення про мож­ливість полювання приймається індивідуально в кожній області, виходячи з реальних умов.

Необхідними умовами полювання є: а) одержання ліцензії (дозволу) на відстріл, де обумовлюються терміни і норми від­стрілу; б) оплата права полювання. Для дрібних тварин (заєць, птах) застосовуються спеціальні картки, за якими можна від­стрілювати певну кількість особин у день. Для зайця, напри­клад, вартість картки (за якою можна за день відстрілювати 1 особину) становить 10 грн.

Для великих тварин плата за полювання стягується, умов­но кажучи, у два етапи. На першому купується ліцензія за пра­во (але не гарантію) відстрілу. Зокрема, вартість відстрілу 1 осо­бини (в мінімальних неоподатковуваних місячних зарплатах громадян України) для громадян України становить за видами тварин: лось - 2,5; олень благородний - 2; олень плямистий -1,5; лань - 1; козуля - 0,5; кабан - 1,2; ведмідь - 60. Для іноземних громадян вартість ліцензій звичайно в 6-7 разів вища.

Вбитий звір продовжує вважатися власністю держави, і ми­сливець може придбати його за діючими на момент полювання розцінками зі знижкою 30%. Це другий етап оплати. (Докладно див.: Екологія, 1998, т. 2, с. 131-201.) У деяких областях Укра­їни (наприклад, Волинська обл.) розроблений і впроваджений ще один вид плати - за використання мисливських угідь.

Вилов диких тварин. Плата за даним видом діяльності пе­редбачена головним чином для тих видів тварин, що можуть становити інтерес з погляду комерційного бізнесу, тобто вилову з метою подальшого продажу. Реалізація зазначеного бізнесу має здійснюватися на основі спеціальних дозволів і лише за тими видами тварин, що не занесені до Червоної книги. Тимчасові нормативи плати затверджені Постановою КМ України від 25.01.1996 р. № 123 у доларах США (виплачуються в націона­льній валюті за офіційним курсом Нацбанку на момент опла­ти). Перелік диких тварин, передбачений даною постановою, включає понад 100 найменувань різних біологічних видів: ссав­ців, птахів, земноводних, змій, молюсків, метеликів, жуків та інших комах.

Як приклад наведемо розмір тимчасового нормативу плати для деяких видів тварин (дол. США за особину): їжак - 5; ка­жан - 15; білка - 10; ласка - 10; чорний пацюк - 4; ховрашок - 2; хом'як - 1; чорний шуліка - 270; яструб - 100; сова - 40; лелека - 60; жайворонок - 5; ластівка - 7; синиця - 10; грак -5; іволга - 20; жаба - 0,1-0,5; тритон - 0,5; гадюка - 15; вуж -2; ящірка - 10; черепаха болотна - 7; полоз - ЗО; мотиль -0,09-0,15 (за 1 кг); метелики - 0,15-0,40 (у середньому, а в списку наводиться плата по кожному виду); метелик павиче око велике нічне - 1,5; жуки - 0,1-0,4 (у середньому, а в списку вказується плата по кожному виду); інші комахи (мухи, личин­ки мурах, бджіл, мух, ін.) - 0,01-0,30 (у середньому).

Плата за вилучення пташиних яєць установлена на рівні 50% під величини плати за відповідний вид.

Від плати звільняються наукові установи, зоопарки, а також підприємства і громадяни, що здійснюють спеціальне регу­лювання чисельності тварин.

Використання риби та інших водних живих ресурсів. Використання зазначених ресурсів регулюється спеціальними дозволами в межах установлених лімітів (квот). Плата (збір) за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів зараховується в держбюджет України. Тимчасові нормативи плати затверджені Постановою КМ України від 5.09.1996 р. № 1073 і встановлені в доларах СІЛА за 1 тонну водних продук­тів. Усього список містить понад 60 видів живих ресурсів, не занесених у Червону книгу. Як приклад можна назвати: для внутрішніх водойм (дол. США за тонну) - карась (17,7), лящ (40,7), окунь (31,4), сазан (71,3), щука (62,4), раки (34,4); для Чорного й Азовського морів: камбала калкан (66,9), катран аку­ла (183,8), кілька чорноморська (18,1), осетер російський (384,5), севрюга (384,5), оселедець дунайський (115,3), оселедець кер­ченський (98,3), скумбрія (94,0), ставрида (68,0), хамса чорно­морська (39,8), креветки (34,4), мідії (55,0), тарань (19,4), су­дак (68,6), водорості (2).

Плата за спеціальне використання рибних та інших вод­них ресурсів стягується в такому порядку: 1) авансовий пла­тіж (до 10% вартості квот) виплачується в момент отримання підприємствами квот вилову; 2) щоквартально стягується плата за фактичний вилов живих ресурсів; 3) повний розра­хунок за всю квоту здійснюється наприкінці року. Плата за вилов у межах установлених квот відноситься на витрати виробництва, а плата за понадлімітне використання ресурсів здійснюється з прибутку підприємств (докладно див.: Еколо­гія, 1998, т. 2, с. 179-186).

Платежі за використання радіочастотного ресурсу Укра­їни. Ставки одноразових платежів за видачу ліцензій на викори­стання радіочастотного ресурсу України введені Постановою КМУ від 14.02.2001 № 140. Величина ставки за 1 МГц смуги радіоча­стот (у гривнях) диференціюється залежно від виду використан­ня ефіру, частотного діапазону і регіону (міст і областей країни). Як приклад можна навести такі значення плати, грн.:

• радіорелейний зв'язок фіксованої радіослужби (для всіх ре­гіонів) - 85:

• транкінговий радіозв'язок (для всіх регіонів) - 34 000;

• пошуковий радіозв'язок (для всіх регіонів) - 68 000;

• стільниковий радіозв'язок, діапазон 300-470 МКц (для Киє­ва) - 255 000;

• те саме для інших регіонів - 85 000-170 000;

• стільниковий радіозв'язок, діапазон 890-960 МКц (для Киє­ва) - 1 350 000;

• те саме для інших регіонів - 170 000-680 000;

• передавання та ретрансляція телевізійного зображення, зву­ку і цифрової інформації (250-40 МГц, Київ) - 1700;

• те саме для інших регіонів - 680-1360;

• передача телезображень у діапазоні 30-300 МГц, потужністю 1 Вт (для всіх регіонів) - 170.

Слід звернути увагу на те, що зазначені ставки одноразових платежів є лише стартовими для проведення аукціону чи кон­курсу на видачу ліцензій за використання радіочастотного ре­сурсу України. Переможцем стає той, хто сплатив найбільшу суму платежу. Ставки платежів переглядаються щорічно.

Таким чином, слід констатувати: в Україні встановлені збо­ри за такі види природних ресурсів: земельні, мінеральні, водні, лісові, тваринні, рослинні, радіочастотний ресурс.

Розподіл зборів. Співвідношення між частками відрахувань (у %), що направляються на різні рівні господарювання, для зазначених видів платежів за природні ресурси наведені в табл. 11.8.

Таблиця 11.8. Структура розподілу зібраних екологічних коштів,%

Збори	У держбюджет	В обласні, місцеві бюджети
За землю За надра За воду За лісові ресурси За рибні та інші водні живі ресурси	30 40 80 80 100	70 60 20 20 -