
- •Сучасна екологія, її предмет, методи і завдання
- •1.1 Основні визначення і поняття сучасної екології, її головні завдання.
- •1.2. Структура сучасної екології та її взаємозв'язок з іншими науками
- •1.3. Основні закони і принципи екології, її методологічні особливості
- •3.4. Антропогенні проблеми довкілля
- •3.4.5. Трансформація рельєфу
- •3.4.6. Вплив на біоту
- •3.4.7. Вплив на людину
- •3.4.8. Вплив на глобальну екосистему Землі
- •7.1. Екологічний моніторинг, його сутність і види
- •7.2. Основи екологічного нормування якості навколишнього середовища
- •7.3. Екологічний контроль стану довкілля
- •9.1. Підходи до економічної оцінки природних факторів
- •10.1. Сутність і розрахунки еколого-економічного збитку
- •10.2. Фактори формування збитку і методи його оцінки
- •Практика реалізації концепції платного природокористування в Україні
- •11.1. Основи платного природокористування в Україні
- •11.2. Збори за використання природних ресурсів
- •11.3. Платежі (збори) за порушення природного середовища
- •1. Забруднення атмосфери.
- •2. Забруднення водних об'єктів.
- •3. Розміщення відходів.
- •4. Нанесення збитку рослинам і тваринам.
- •13.1. Поняття і зміст ефективності
- •13.2. Вибір інструментарію розрахунку еколого-економічної ефективності
- •13.3. Показники еколого-економічної ефективності
- •17.1. Економічний механізм і еколого-економічні інструменти
- •17.2. Еколого-економічні інструменти: принципи формування і механізми дії
- •17.3. Форми еколого-економічних інструментів
- •17.4. Ринкові механізми регулювання природокористування
- •17.5. Ефективність економічного механізму екологічного регулювання
- •17.6. Система фінансування природоохоронної діяльності в Україні
- •2. Місцеві бюджети.
- •3. Фонди охорони навколишнього природного середовища.
- •4. Власні кошти підприємств.
- •5. Інші джерела.
- •18.2. Порівняння екологічного законодавства України з чинним у єс
- •18.3. Адаптація екологічного законодавства України до чинного у єс
- •18.4. Правовий механізм міжнародного управління природокористуванням
- •25.1. Основи розвитку систем
- •25.2. Зміст поняття стійкого розвитку
11.2. Збори за використання природних ресурсів
Як правило, система зборів за використання природних ресурсів формується на основі кількох ключових елементів:
• ліцензій на споживання природних ресурсів, тобто дозволів на використання певної кількості конкретних видів ресурсів; розробляються і затверджуються екологічними підрозділами національних і місцевих рівнів;
• нормативів використання природних ресурсів;
• порядку стягнення зборів;
• ставок зборів (платежів) за використання природних ресурсів;
• системи розподілу зібраних коштів між різними рівнями господарювання.
1. Плата (збори) за землю. Встановлено три види плати:
а) за використання земель сільськогосподарського призначення;
б) за використання земель населених пунктів;
в) за вилучення угідь, що не належать до населених пунктів, під непрофільне використання (Екологія, 1998, т. 1, с. 297-361).
Плата за використання сільськогосподарських земель для сільськогосподарського виробництва. Ставка земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах:
• для ріллі, косовиць і пасовищ - 0,10;
• для багаторічних насаджень - 0,03.
При цьому даються такі визначення використаних термінів:
земельний податок - обов'язковий платіж, що стягується з юридичних і фізичних осіб за використання земельної ділянки;
ставка податку - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки;
грошова оцінка - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки; розраховується індивідуально за видами земель залежно від їх якості, природних умов і розташування ділянок; про порядок величини грошової оцінки землі в Україні можна судити з табл. 11.1.
Примітка
У загальному вигляді капіталізований рентний дохід розраховується шляхом множення щорічного прибутку (дохід за винятком виробничих витрат) на термін капіталізації ренти (33 роки).
Плата за використання земель населених пунктів. Ставка земельного податку із земель, грошова оцінка яких визначена встановлюється в розмірі 1% від грошової оцінки.
Для земельних ділянок, грошова оцінка яких не визначена, Законом установлені середні ставки податку залежно від розміру населеного пункту (чисельність населення). Зокрема, для невеликих населених пунктів вона змінюється від 1,5 коп. за 1 м2 (для пункту в 0,2 тис. чол.) до 4,8 коп. за 1 м2 (для пункту в 10-20 тис. чол.); про величину середньої плати для найбільш: великих населених пунктів можна судити з табл. 11.1.
У тому випадку, якщо розмір зайнятих ділянок землі перевищує норми відведення, ставки податків за наднормативні площі зайнятих земель збільшуються в 5 разів.
У населених пунктах, що належать до категорії курортних, величина ставок корегується застосуванням поправочного коефіцієнта: Південний берег Криму - 3,0; Південно-Східне узбережжя Криму - 2,5; Західне узбережжя Криму - 2,2; Чорноморське узбережжя Миколаївської, Одеської і Херсонської областей - 2,0; гірські райони і передгір'я Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької області - 2,3; узбережжя Азовського моря - 1,5.
Плата (збори) за вилучення угідь під непрофільне використання. У Законі «Про плату за землю» цей розділ формулюється таким чином: «Плата за землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони й іншого призначення, а також за землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення і за землі лісового і водяного фондів (за межами населених пунктів)».
• Земельний податок за зазначений вид вилучення земель стягується в розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
• Для залізничного транспорту і військових з'єднань величина податку встановлена в розмірі 0,02% грошової оцінки ріллі по області.
• За тимчасове вилучення земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення розмір плати становить 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
• Податок за вилучення лісових угідь прирівнюється до плати за використання лісових ресурсів. У тому випадку, якщо землі лісового фонду вилучаються під виробничі, культурно-побутові, житлові і господарські будинки і спорудження, розмір земельного податку становить 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
• Земельний податок за ділянки водного фонду становить 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
2. Платежі (збори) за використання надр. Цей вид платежів умовно можна розділити на два види: а) збір за видачу ліцензій на користування надрами; б) плата за користування надрами; в) відрахування за геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету; г) плата за використання підземного простору; д) акцизний збір.
Збір за видачу ліцензій справляється виходячи з розмірів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян згідно з табл. 11.2 (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 709 від 31.08.1995). Зазначені в таблиці ставки збору стосуються юридичних осіб України. З фізичних осіб України збори справляються за ставками, розмір яких становить 50% розміру ставок, наведених у таблиці. З іноземних юридичних та фізичних осіб ставки справляються у двократному розмірі від зазначених у таблиці.
Плата за користування надрами. Встановлення зборів за використання мінеральних ресурсів пов'язане з реалізацією права державної власності на мінеральні ресурси і необхідністю компенсації витрат на геологорозвідувальні роботи. За допомогою зазначених платежів мають вирішуватися завдання:
• створення джерел фінансування геологорозвідувальних робіт;
• вирівнювання умов господарювання для підприємств, що освоюють різні за якістю родовища;
• узгодження загальнодержавних і регіональних інтересів через відповідний розподіл коштів;
• фінансування заходів щодо охорони надр і навколишнього природного середовища, а також соціально-економічної та екологічної реабілітації гірничодобувних регіонів;
• формування фонду коштів для дотації за розробку родовищ корисних копалин, обумовлених суспільними потребами.
Базові нормативи за використання надр для видобутку корисних копалин були затверджені Постановою КМ України № 1014 від 12.09.1997. У 2001 році вони були скориговані постановою КМ України № 957 від 8.08.2001 (табл. 11.3). Зазначена постанова набрала чинності з 01.01.2002.
Таблиця 11.2. Збір за видачу ліцензій на користування надрами (в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян)
Вид ліцензії Геологічне вивчення надр (крім робіт, що виконуються за рахунок бюджетного фінансування) Розробка родовищ корисних копалин (крім родовищ підземних вод і торфу): - діючими підприємствами - підприємствами, будівництво яких розпочинається Розробка родовищ підземних вод і торфу Користування відходами гірничодобувних і пов'язаних з ними переробних виробництв: - розробка техногенних родовищ - розробка накопичень відходів, запаси яких не оцінені Користування надрами в цілях, не пов’язаних з розробкою родовищ (за винятком підземних сховищ для зберігання нафти, газу, радіоактивних речовин; розміщення лікувальних, рекреаційних і культурно-освітніх закладів) Розміщення підземних сховищ для зберігання нафти, газу, радіоактивних і токсичних речовин |
Розмір збору 20
60 80 20
40 30 80
100 |
Примітка
Згідно з Постановою КМ України від 6 листопада 2003 № 1735 встановлюється порядок проведення індексації нормативної плати (збору) за використання природних ресурсів. Постановою, зокрема, передбачаються такі положення:
1. Установити, що з 1 січня 2004 р. щороку наростаючим підсумком проводиться індексація нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів, збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, нормативів плати за користування надрами, крім затверджених у відсотках до вартості корисних копалин та нормативів плати за видобування вугілля, за формулою:
Ні= Нn ·Іц /100
Таблиця 11.3. Базові нормативи плати за використання надр для видобутку окремих корисних копалин
Корисні копалини
Залізна руда для збагачення Залізна руда збагачена Марганцева руда Бентонітова глина Глина вогнетривка Каолін вторинний Доломіт Флюсовий вапняк Кварцит і пісок кварцовий для металургії Пісок формувальний Кварцит для виробництва |
Плата за одиницю погашених запасів, грн/тонну 0,07 0,10 0,17 0,08 0,06 0,06 0,05 0,03 0,05 0,04 0,07 |
Нормативи відрахування за геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету, були затверджені в 1999 році. (Докладно про методичні підходи до розробки платежів див.: Данилишин та ін., 1999. - С. 136-174). Розміри ставок зазначених платежів показані в табл. 11.4.
Примітка
Подібні платежі практикуються в більшості розвинених країн, маючи тенденцію до зростання в останнє десятиріччя і зараз становлять від 3-4% до 10-15%. Рівень українських платежів в середньому вдвічі нижчий. Поступаються вітчизняні платежі і рівню російських «відрахувань на відтворення мінерально-сировинної бази». Зокрема, зазначені російські ставки платежів для нафти, газу, конденсату становлять 10%, вугілля 5%, залізної руди 3,7%, кольорових і рідкісних металів 8,2%, нерудних корисних копалин 5% і т.д. (Данилишин та ін., 1999).
Плата за використання підземного простору. Порядок і ставки плати встановлені Постановою КМ України від 08.11.2000 № 1682. Річні нормативи плати встановлюються окремо для кожного виду використання підземного простору в гривнях на одиницю виміру; у тому числі за видами використання нормативи плати становлять:
• зберігання природного газу і газопродуктів, грн./тис. м 3 - 0,05;
• зберігання нафти і нафтопродуктів, грн./м3 - 0,05;
• виробництво і зберігання винопродуктів, грн./м3 - 0,14;
• вирощування грибів, овочів, квітів та ін. рослин, грн./м3 - 0,08;
• зберігання харчових продуктів, промислових та ін. товарів, речовин, матеріалів, грн./м2 - 0,06;
• провадження Іншої господарської діяльності, грн./м2 - 0,20.
Таблиця 11.4. Оцінка частки відрахувань за геологорозвідувальні роботи (ГРР) у вартості мінеральної продукції (Данилишин та ін., 1999)
Вид корисних копалин
Нафта Газ природний Вугілля кам'яне Вугілля буре Залізна руда незбагачена Залізна руда збагачена Марганцева руда Титанова руда
Титаново-цирко-нієва руда
Вапняки флюсові Сірчана руда Калієво-магнієва сіль Гіпс Цегельно-чере- пична сировина Камінь будів. |
Вид товарної продукції
Нафта Газ природний Вугілля Вугілля Концентрат
Мартенівська руда
Концентрат Ільменітовий концентрат Ільменітовий, рутиновий, цирконієвий концентрати Щебінь фракціонов.
Сірка гранульована Калімагнезія
Гіпс Цегла
Щебінь |
Один, виміру
т тис. м т т т
т
т т
т
т
т т
т тис. шт. ум. цегли м3 |
Частка відрахувань за ГРР у вартості товарної продукції, % 8,5 6,0 0,7-0,8 0,4-0,5 1,5-1,6 до 1,8
2,4
0,7-0,8 1,3-1,4
0,5-0,8
1,25
1,2 3,5
0,3 0,25
0,5 |
Під об'єкти підземного простору можуть використовуватися природні геологічні утворення: пористі чи тріщинуваті утворення (пласти-колектори; створені та існуючі гірничі виробки (відпрацьовані і пристосовані), природні порожнини (печери).
3. Плата за використання водних ресурсів. Система плати за водні ресурси була введена Водним кодексом України в 1995 році. Ставки ж плати кілька разів корегувалися й уточнювалися.
Повна ставка плати (збору) за використання водних ресурсів є сумою двох ставок:
• за використання води як природного ресурсу і формування доступних для використання ресурсів у системі водопостачання; визначається виходячи з рентної оцінки джерела за економічною ефективністю використання води замикаючи ми (за соціально-економічним ефектом) водокористувачами;
• за забір води, її очищення і розподіл між водокористувачами в системі водопостачання.
Нормативи плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1997 № 164. (табл. 11.5 і 11.6) (Данилишин та ін., 1999);
• норматив плати (збору) за спеціальне використання водяних ресурсів для потреб гідроелектроенергетики становить 0,7 грн. за 100 м3 води, що надходить через турбіни (крім ГАЕС, що функціонують у комплексі з ГЕС);
• нормативи плати (збору) за спеціальне використання водних ресурсів для потреб транспорту становлять:
- вантажний транспорт - 1,25 коп. за 1 тонно-добу експлуатації флоту;
- пасажирський флот - 0,14 коп. за 1 місце-добу експлуатації флоту.
Примітка
Місцеві органи влади мають широкі повноваження щодо диференціації тарифів за водопостачання залежно від категорії споживачів. Зокрема, у багатьох областях тариф за воду для населення в 4-4,5 раза, а для підприємств комунально-побутових підприємств у 2,0-2,5 раза нижчий, ніж для промислових підприємств. Це буває можливим, зокрема, завдяки дотаціям (до 40-50%), що часто надаються для водоспоживання населення.
Таблиця 11.5. Нормативи плати (зборів) за спеціальне використання водних ресурсів з поверхневих водних об'єктів
Басейни рік, включаючи притоки Дніпра, на північ від Києва (включаючи Київ), Прип'яті і Десни Дніпра, південніше Києва Інгульця Сіверського Дінця Південного Бугу Інгулу Дністра Вісли і Західного Бугу Прута і Серета Тиси Дунаю Рік Криму Рік Приазов'я Інших рік |
Нормативи плати, коп./м3 3,60
3,42 5,22 7,02 3,96 4,86 2,16 2,16 1,62 1,62 1,44 7,20 8,64 3,96 |
Таблиця 11.6. Нормативи плати за спеціальне використання підзем них вод
Найменування регіону (області)
Крим Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київська Кіровоградська Львівська Луганська, Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Сумська Тернопільська Харківська, Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська |
Норматив плати коп./м3 6,66 5,76 5,94 5,04 6,84 5,76 3,78 5,22-5,76 5,04-9,00 2,88-3,78 6,66 5,22 7,56 6,30 3,24-3,78 4,44-5,04 3,78-4,50 7,02 5,40 4,50-6,84 3,24 6,30 3,96-5,40 |
4. Плата (збори) за спеціальне використання лісових ресурсів. Ставки платежів, на основі яких здійснюється збір за використання лісових ресурсів, називаються таксами. Вони були затверджені Постановою КМ України від 20.01.1997 р. № 44. Такси передбачають попенну оплату і застосовуються під час відпуску будь-яким заготівельником деревини лісових порід на пні.
Такса - це вид ставок за використання лісових ресурсів, що передбачає оплату за кожне дерево, залежно від його діаметра, висоти, якості, зручності заготівлі і місця її розташування.
При таксації ліси України поділяються на два лісо таксові пояси:
• до першого пояса віднесено всі ліси, крім гірських районів Західної України;
• до другого пояса віднесено ліси гірських районів Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької і Львівської областей; такси для цього пояса в середньому на 15% нижчі, ніж для першого.
Залежно від місця розташування ліси поділяються на п'ять лісотаксових розрядів. Розряд лісу визначається відстанню від лісосіки до пункту, звідки вивозиться деревина: 1-й розряд - до 10 км; 2-й - 10,1-25 км; 3-й - 25,1-40 км; 4-й - 40,1-60 км; 5-й - 60,1 і більше км.
Зазначена відстань може корегуватися, залежно від геоморфологічних особливостей місцевості шляхом застосування відповідних коефіцієнтів (що може збільшувати розрахунковий розряд і, отже, знижувати розмір такси):
• ліси з рівнинним рельєфом - 1,10;
• ліси з горбистим рельєфом або ліси, понад 50% яких зайнято болотами, - 1,25;
• ліси з гірським рельєфом - 1,50.
Таблиця 11.7. Такси на деревину, що відпускається на пні (перший лісотаксовий пояс) (Екологія, 1998, т. 1, с. 621-645)
Найменування породи |
Розряд лісу |
Такса за 1 щільний м3 деревини, грн. |
||||
ділової (без кори) |
дров'яної |
|||||
крупної |
середньої |
дрібної |
||||
Сосна
Самшит |
1 2 3 4 5 1 2 3 4 5 |
19,70 14,00 11,30 8,50 5,60 157,60 112,60 90,10 67,60 45,00 |
16,80 12,00 9,70 7,20 4,80 134,70 96,20 77,00 57,70 38,50 |
12,60 9,10 7,30 5,40 3,60 101,00 72,20 57,70 43,30 28,90 |
1,30 1,00 0,80 0,60 0,40 2,20 1,60 1,30 0,90 0,70 |
Такси встановлюються по кожній лісовій породі і диференціюються залежно від розміру деревини; за цим параметром деревина поділяється на три групи:
велика - відрізки стовбура (у верхньому перетині без кори)
діаметром від 25 см і більше;
- середня - діаметр від 13 до 24 см;
- дрібна - діаметр від 3 до 12 см.
Окремо встановлюються такси для некондиційної, так званої «дров'яної» деревини (вони звичайно становлять 25% від такс дрібної ділової деревини). У табл. 11.7 як приклад показані такси для двох характерних порід, що є представниками основних порід (сосна) і неосновних порід (самшит).
5. Плата (збір) за спеціальне використання об'єктів тваринного світу.
Мисливське господарство. Положення про мисливське господарство і порядок здійснення полювання затверджені Постановою КМ України від 20.07.1996 р. № 780.
Положенням визначаються види мисливських тварин в Україні. Серед основних із них можна назвати:
а) птахи: гагара, лебідь, гусак, качка, дрохва, стрепет, кулик, голуб та ін.;
б) звірі: кріт, кріль, дикий заєць, ондатра, лисиця, вовк, ведмідь, куниця, горностай, борсук, бобер, видра, кабан, лань, олень, козуля, лось, зубр та ін.
Примітка
Внесення до списку певного виду тварини не означає автоматично можливості полювання на даних тварин по всій території України. Рішення про можливість полювання приймається індивідуально в кожній області, виходячи з реальних умов.
Необхідними умовами полювання є: а) одержання ліцензії (дозволу) на відстріл, де обумовлюються терміни і норми відстрілу; б) оплата права полювання. Для дрібних тварин (заєць, птах) застосовуються спеціальні картки, за якими можна відстрілювати певну кількість особин у день. Для зайця, наприклад, вартість картки (за якою можна за день відстрілювати 1 особину) становить 10 грн.
Для великих тварин плата за полювання стягується, умовно кажучи, у два етапи. На першому купується ліцензія за право (але не гарантію) відстрілу. Зокрема, вартість відстрілу 1 особини (в мінімальних неоподатковуваних місячних зарплатах громадян України) для громадян України становить за видами тварин: лось - 2,5; олень благородний - 2; олень плямистий -1,5; лань - 1; козуля - 0,5; кабан - 1,2; ведмідь - 60. Для іноземних громадян вартість ліцензій звичайно в 6-7 разів вища.
Вбитий звір продовжує вважатися власністю держави, і мисливець може придбати його за діючими на момент полювання розцінками зі знижкою 30%. Це другий етап оплати. (Докладно див.: Екологія, 1998, т. 2, с. 131-201.) У деяких областях України (наприклад, Волинська обл.) розроблений і впроваджений ще один вид плати - за використання мисливських угідь.
Вилов диких тварин. Плата за даним видом діяльності передбачена головним чином для тих видів тварин, що можуть становити інтерес з погляду комерційного бізнесу, тобто вилову з метою подальшого продажу. Реалізація зазначеного бізнесу має здійснюватися на основі спеціальних дозволів і лише за тими видами тварин, що не занесені до Червоної книги. Тимчасові нормативи плати затверджені Постановою КМ України від 25.01.1996 р. № 123 у доларах США (виплачуються в національній валюті за офіційним курсом Нацбанку на момент оплати). Перелік диких тварин, передбачений даною постановою, включає понад 100 найменувань різних біологічних видів: ссавців, птахів, земноводних, змій, молюсків, метеликів, жуків та інших комах.
Як приклад наведемо розмір тимчасового нормативу плати для деяких видів тварин (дол. США за особину): їжак - 5; кажан - 15; білка - 10; ласка - 10; чорний пацюк - 4; ховрашок - 2; хом'як - 1; чорний шуліка - 270; яструб - 100; сова - 40; лелека - 60; жайворонок - 5; ластівка - 7; синиця - 10; грак -5; іволга - 20; жаба - 0,1-0,5; тритон - 0,5; гадюка - 15; вуж -2; ящірка - 10; черепаха болотна - 7; полоз - ЗО; мотиль -0,09-0,15 (за 1 кг); метелики - 0,15-0,40 (у середньому, а в списку наводиться плата по кожному виду); метелик павиче око велике нічне - 1,5; жуки - 0,1-0,4 (у середньому, а в списку вказується плата по кожному виду); інші комахи (мухи, личинки мурах, бджіл, мух, ін.) - 0,01-0,30 (у середньому).
Плата за вилучення пташиних яєць установлена на рівні 50% під величини плати за відповідний вид.
Від плати звільняються наукові установи, зоопарки, а також підприємства і громадяни, що здійснюють спеціальне регулювання чисельності тварин.
Використання риби та інших водних живих ресурсів. Використання зазначених ресурсів регулюється спеціальними дозволами в межах установлених лімітів (квот). Плата (збір) за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів зараховується в держбюджет України. Тимчасові нормативи плати затверджені Постановою КМ України від 5.09.1996 р. № 1073 і встановлені в доларах СІЛА за 1 тонну водних продуктів. Усього список містить понад 60 видів живих ресурсів, не занесених у Червону книгу. Як приклад можна назвати: для внутрішніх водойм (дол. США за тонну) - карась (17,7), лящ (40,7), окунь (31,4), сазан (71,3), щука (62,4), раки (34,4); для Чорного й Азовського морів: камбала калкан (66,9), катран акула (183,8), кілька чорноморська (18,1), осетер російський (384,5), севрюга (384,5), оселедець дунайський (115,3), оселедець керченський (98,3), скумбрія (94,0), ставрида (68,0), хамса чорноморська (39,8), креветки (34,4), мідії (55,0), тарань (19,4), судак (68,6), водорості (2).
Плата за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів стягується в такому порядку: 1) авансовий платіж (до 10% вартості квот) виплачується в момент отримання підприємствами квот вилову; 2) щоквартально стягується плата за фактичний вилов живих ресурсів; 3) повний розрахунок за всю квоту здійснюється наприкінці року. Плата за вилов у межах установлених квот відноситься на витрати виробництва, а плата за понадлімітне використання ресурсів здійснюється з прибутку підприємств (докладно див.: Екологія, 1998, т. 2, с. 179-186).
Платежі за використання радіочастотного ресурсу України. Ставки одноразових платежів за видачу ліцензій на використання радіочастотного ресурсу України введені Постановою КМУ від 14.02.2001 № 140. Величина ставки за 1 МГц смуги радіочастот (у гривнях) диференціюється залежно від виду використання ефіру, частотного діапазону і регіону (міст і областей країни). Як приклад можна навести такі значення плати, грн.:
радіорелейний зв'язок фіксованої радіослужби (для всіх регіонів) - 85:
транкінговий радіозв'язок (для всіх регіонів) - 34 000;
пошуковий радіозв'язок (для всіх регіонів) - 68 000;
стільниковий радіозв'язок, діапазон 300-470 МКц (для Києва) - 255 000;
те саме для інших регіонів - 85 000-170 000;
стільниковий радіозв'язок, діапазон 890-960 МКц (для Києва) - 1 350 000;
те саме для інших регіонів - 170 000-680 000;
передавання та ретрансляція телевізійного зображення, звуку і цифрової інформації (250-40 МГц, Київ) - 1700;
те саме для інших регіонів - 680-1360;
• передача телезображень у діапазоні 30-300 МГц, потужністю 1 Вт (для всіх регіонів) - 170.
Слід звернути увагу на те, що зазначені ставки одноразових платежів є лише стартовими для проведення аукціону чи конкурсу на видачу ліцензій за використання радіочастотного ресурсу України. Переможцем стає той, хто сплатив найбільшу суму платежу. Ставки платежів переглядаються щорічно.
Таким чином, слід констатувати: в Україні встановлені збори за такі види природних ресурсів: земельні, мінеральні, водні, лісові, тваринні, рослинні, радіочастотний ресурс.
Розподіл зборів. Співвідношення між частками відрахувань (у %), що направляються на різні рівні господарювання, для зазначених видів платежів за природні ресурси наведені в табл. 11.8.
Таблиця 11.8. Структура розподілу зібраних екологічних коштів,%
Збори |
У держбюджет |
В обласні, місцеві бюджети |
За землю За надра За воду За лісові ресурси За рибні та інші водні живі ресурси |
30 40 80 80 100 |
70 60 20 20 - |