Закарпатська низовинна область

Вона займає найбільш густо заселену частину Закарпатської об­ласті. Тут розташовані міста Ужгород, Мукачеве, Хуст, Берегове, Виноградів та ін. Формування низинної рівнини пов'язане з тенденцією до опускання протягом антропогену з акумуляцією алюві­альних пісків та галечників. Панівні абсолютні висоти — 100— 120 м. Тільки в районі Берегівського вулканічного горбогір'я висоти сягають 360 м.

Ландшафти Закарпатської низовини зазнали найбільших ант­ропогенних змін серед фізико-географічних областей Українських Карпат. Лісистість тут досягає 10—15 %, а розораність становить понад 50, пасовиська і вигони займають 16, сіножаті — близько 10, городи і сади — 3,5 %. Клімат області теплий і вологий. Середня температура липня понад +20 °С, а січня —З °С. Сума активних температур становить 2900—3100 °С, а тривалість вегетаційного періоду досягає 234 днів. Середня річна кількість опадів дорівнює 620—700 м.

Переважають ландшафти низькотерасових слабодренованих рівнин з дерновими опідзоленими глейовими, лучно-болотними і болотно-торф'янистими ґрунтами, які потребують комплексної ме­ліорації — осушення, внесення мінеральних і органічних добрив. Тут вирощують пшеницю, кукурудзу, соняшник, тютюн, виноград, садові культури, інтенсивно розвивається м'ясо-молочне тваринни­цтво. Область має густу мережу автомобільних і залізничних шляхів сполучення, у тому числі з зарубіжними країнами.

На річках Закарпаття 3—8 разів на рік бувають паводки різної висоти. У періоди середньої водності, які зумовлюються глобаль­ною атмосферною циркуляцією, паводки стають катастрофічними. Новий період високої водності в Карпатах почався у 1992—1993 рр. Тому протягом 1993—1998 рр. спостерігалися високі паводки на річках України і Центральної Європи. У листопаді 1998 р. у ба­сейні р. Тиса у Закарпатській області відбувся катастрофічний руй­нівний паводок, спричинений гідрометеорологічними, гідрогеологічними умовами та характером господарської діяльності. На тлі підви­щеної водності в 1998 р. на Закарпатті йшли інтенсивні зливові дощі, на метеостанціях відмічалося до 20 % і більше місячної нор­ми опадів. Дощовий паводок підсилювався зливами на всій тери­торії, неодмінно високою зволоженістю ґрунту і високим рівнем ґрунтових вод, що сприяло швидкому переходові всієї маси опадів у поверхневий стік і добіганню схилового стоку до русел гірських річок, формуванню особливо високих піків паводків, наслідком чого стали вихід води заплави, затоплення великих територій, руйнуван­ня мостів, доріг, будівель та ін. Катастрофічний паводок супроводжу­вався проявою водо-кам'яних селевих потоків та зсувних процесів. Руйнівна дія паводку особливо виявилася в долинах річок, на схи­лах, де не було дотримано вимог до забудови, прокладання доріг, не було захисних споруд, не проводилося водоохоронних заходів, виру­бувалися ліси.

Паводки, селеві й сніголавинні процеси, розмиви берегів, зсуви в ландшафтних умовах Українських Карпат виявлятимуться постій­но з різною інтенсивністю. Тому необхідні регулярний моніторинг природних процесів і надзвичайних ситуацій, реалізація комплекс­ної програми їх дослідження, розробка і впровадження системи за­ходів запобігання руйнівній дії на р. Тиса та її притоках — Тересві, Тереблі, Боржаві, Латориці, Упсі та ін., спільне розроблення Украї­ною, Угорщиною, Словаччиною, Чехією, Польщею, Румунією єдиної програми раціонального використання й охорони природних ресурсів у басейні р. Тиса.