3. Зміст і обсяг краєзнавчих даних в шкільних курсах географії

Краєзнавчий матеріал є складовою частиною навчальних програм з географії у середній школі. Курс шкільної географії, побудований у відповідності з вимогами сучасного рівня географічної науки і завданнями дальшого зміцнення зв'язку навчання і виховання з життям, пронизаний елементами краєзнавства.

Краєзнавчі знання, які учні одержують у початкових класах на уроках природознавства і під час позакласних занять, повинні стати основою у здійсненні краєзнавчого підходу при вивченні географії рідного краю, курсу загальної географії, а також в організації доза-класної краєзнавчої роботи.

Спостереження за природними явищами і практичні роботи на місцевості поступово ускладнюються у порівнянні з першими роками навчання.

Курс "Географія рідного краю" є перехідною ланкою між початковою природничою освітою учнів, яка сприяє накопиченню відомостей про оточуюче середовище, і наступною географічною освітою, яка полягає у пізнанні причин, явищ і процесів природи і суспільства. Мета курсу - ознайомити учнів з природою, господарством, життям свого краю, сформувати початкові географічні знання і вміння на місцевому матеріалі, тобто дати той мінімум краєзнавчих знань, який необхідний для здійснення краєзнавчого принципу у навчанні.  Саме в цьому курсі школярі одержують перші відомості і знання про свою місцевість і готуються до усвідомленого сприйняття наукових географічних знань у наступних курсах географії.

З курсу загальної географії школярами починається вивчення систематичних курсів географії. Програма курсу включає достатньо широке коло краєзнавчих знань, вірне використання яких сприяє армуванню в учнів багатьох загальних і одиничних географічних понять.

Краєзнавчі знання, одержані учнями при вивченні літосфери, гідросфери і атмосфери, стають визначальними при розгляді ландшафтних комплексів і встановленні взаємозв'язків між окремими компонентами.

Програма передбачає екскурсії по вивченню і опису ландшафтних комплексів своєї місцевості і виявленню взаємозв'язків між компонентами природного комплексу. Вивчення ландшафтних комплексів є узагальнюючим у курсі загальної географії. Засвоєння поняття про ландшафтний комплекс стає основою для дальшого географічного мислення школярів і вивчення країнознавчих курсів фізичної географії материків і світового океану.

Курс "Географія світу" у порівнянні з курсами загальної географії має обмежені можливості для здійснення краєзнавчого підходу. Але і при вивченні цього курсу слід здійснювати краєзнавчий підхід. Він полягає у тому, що особливості природи місцевості, до вивчаються, порівнюються із відповідними природними явищами своєї місцевості, які добре знайомі учням (наприклад, порівняння літньої погоди в Антарктиді із зимовою погодою своєї місцевості допомагає учням конкретно уявити, відчути і зрозуміти суворість антарктичного клімату, одержати уявлення про особливості природи далекої території).

Важливе значення краєзнавчого підходу при вивченні курсу географії України полягає у тому, що він забезпечує розвиток в учнів уявлень про свою область, як складову частину держави країни.

Доцільним є   використання  краєзнавчих  знань  у курсах "Глобальні проблеми людства", "Основи економічних знань" тощо. Враховуючи рівень загальноосвітньої  підготовки,  життєвий досвід старшокласників і освітньо-пізнавальні завдання цих курсів, використання краєзнавчого матеріалу не тільки зробить цікавим розгляд програмних питань, але й буде сприяти залученню школярів до вирішення складних проблем свого краю.

 

4. Значення краєзнавчого принципу у викладанні географії. У педагогічну літературу і шкільну практику поняття "краєзнавчий підхід" ("краєзнавчий принцип") увійшло як один із педагогічних принципів навчання, який означає уточнення, конкретизацію, розкриття і підтвердження наукових понять фактами і явищами оточуючої дійсності.

Якщо основним предметом шкільного краєзнавства є всебічне вивчення рідного краю, збір і узагальнення краєзнавчого матеріалу, то "краєзнавчий принцип" передбачає систематичне встановлення зв'язків між вивченням будь-якого курсу географії з тими знаннями, які одержують учні в результаті безпосереднього дослідження краю. Обов'язкове використання у викладанні набутих краєзнавчих знань - головне призначення навчального краєзнавства. На основі живого спостереження об'єктів і явищ здійснюється сприйняття, розкриваються закономірності, проводяться узагальнення, робляться висновки і в підсумку формуються знання, які необхідні для використання їх у практичній діяльності.

Відомо, що сприйняття нового завжди зв'язано із попередніми уявленнями, з діяльністю мислення і пам'яті. Тому наочне навчан­ня не зводиться лише до простого сприйняття учнями об'єктів і явищ, воно представляє собою поєднання їх сприйняття із абстрактним мисленням, в результаті якого пізнаються їх суттєві ознаки. Таким чином, ми бачимо, що процес навчання починається із створення асоціацій, із яких пізніше утворюються складні зв'язки.

З метою створення в учнів більш чітких уявлень про об'єкти і явища, що вивчаються, застосовуються різні засоби наочного навчання, при допомозі яких конкретизуються і ілюструються об'єкти і явища, що вивчаються. Це карти, схеми, діаграми, колекції, картини, гербарії тощо. Крім перерахованих, у практиці навчання до засобів наочності відносяться безпосередні спостереження оточуючої дійсності, які здійснюються в процесі краєзнавчої роботи.

Спостереження дозволяють не тільки познайомити учнів із різноманітними явищами і процесами, які відбуваються у природі, з господарською діяльністю людей, але і показати взаємний зв'язок фізико-і економіко-географічних явищ, підвести до розуміння природи як єдиного цілого, яке безпосередньо розвивається, і в якому все зв'язано і взаємообумовлено. На прикладах господарського і культурного життя свого села або району, міста або області, які безпосередньо спостерігають і вивчають, вчителю легше знайомити учнів з причинним зв'язком і взаємообумовленістю явищ, із взаємодією між природним середовищем і господарською діяльністю людини.

У здійсненні краєзнавчого підходу у навчанні географії принципове значення має врахування вікових і психологічних особливостей учнів. Наприклад, молодші школярі відрізняються більшою сприйнятливістю. Для них є характерним намагання все конкретизувати, шукати відчуттєву опору. Особливо приваблює їх нове, яскраве і невідоме. У мисленні дітей середнього віку у порівнянні з учнями молодших класів значно посилюється роль абстрагування. Для них характерним є намагання встановити зв'язки і взаємозалежності. Але розвиток абстрактного мислення і підлітків ще в деякій мірі спирається на конкретні уявлення. Оскільки першим ступенем пізнання є відчуттєве сприйняття явищ оточуючого світу, а результативність абстрактного мислення дітей і підлітків залежить від виразності і конкретності матеріалу, що вивчається. То основне призначення краєзнавчого матеріалу полягає у тому, щоб зв'язати відчуттєве сприйняття з абстрактним мисленням.

У розумовому розвитку старших школярів відбуваються наступні якісні зміни, які обумовлені ускладненням навчальної діяльності, збагаченням життєвого і пізнавального досвіду і зростанням значення другої сигнальної системи. Пізнавальні інтереси учнів одержують більш широкий, стійкий характер. У процесі одержання знань старші школярі пов'язують матеріал, що вивчається, з раніше одержаними знаннями, із життєвим і пізнавальним досвідом. Врахування життєвого і пізнавального досвіду і знань учнів про природні і економічні умови своєї місцевості є неодмінною умовою активізації розумової діяльності учнів.

У збагаченні життєвого і пізнавального досвіду школярів значне місце належить організації екскурсій, залученню учнів до суспільне корисної праці, проведенню вечорів, зустрічей із цікавими людьми. Досвід переконує, що краєзнавчий матеріал, добутий методом учнівських спостережень і самостійних робіт, пожвавлює процес сприйняття на уроках, робить його цікавим, допомагає глибше зрозуміти наукові поняття, розширює розуміння оточуючої дійсності, вчити вмінню активно впливати на неї.

Використання краєзнавчого матеріалу - засіб зв'язку навчання географії з життям, трудовою діяльністю населення рідного краю, засіб активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання і підвищення його виховного значення. В зв'язку з цим питання змісту краєзнавчого матеріалу, методів і прийомів здійснення краєзнавчого підходу набувають першочергового значення у роботі вчителя. Систематичне і цілеспрямоване здійснення краєзнавчого підходу у викладанні^: географії вимагає від вчителя великих зусиль, постійного пошуку, систематичної роботи над собою, вивчення і накопичення значного матеріалу, його аналізу і дидактичної обробки.

Вивчення і аналіз передового досвіду і експериментальні дослідження дозволили встановити, що здійснення краєзнавчого підходу у викладанні географії дає найбільш ефективні результати в умовах, коли: по - перше, вчитель має необхідні знання про рідний край, вміє визначити географічну специфіку свого природно - географічного оточення і володіє прийомами встановлення органічного зв'язку програмного матеріалу із явищами оточуючої дійсності; по - друге, учні володіють певним мінімумом краєзнавчих знань і вмінь і мають достатнє уявлення про природно - економічні умови своєї місцевості; по - третє, у школі є необхідні навчальне - наочні посібники, виготовлені на краєзнавчому матеріалі (карти, схеми, стенди, графіки, колекції, гербарії, література по краєзнавству, економіко-статистичні довідники та ін.).

Передовий досвід в організації навчальної краєзнавчої роботи показує, що кращі вчителі, поряд із підготовкою навчально-краєзнавчого і дидактичного матеріалу, ретельно продумують методичну сторону і складають тематичні плани по здійсненню краєзнавчого принципу у процесі навчання.

Тематичні плани по здійсненню краєзнавчого підходу у викладанні географії «складаються із врахуванням особливостей природно-економічних умов свого краю (і безпосереднього оточення школи), рівня краєзнавчих знань учнів. Тому тематичні плани по навчальному краєзнавству, на відміну від календарних або тематичних планів по іншим предметам, складаються лише по темам або розділам шкільних курсів географії, при вивченні яких в даних природно - економічних умовах школи виявляється можливим здійснення краєзнавчого підходу. Тематичний план повинен включати такі розділи: 1. Основні питання навчальної програми. 2. Краєзнавчі матеріали (текстові, картографічні, графічні, ілюстративні тощо), які відібрані для розгляду програмних питань. 3. Навчально-наочні посібники із краєзнавчим змістом. 4. Методи і прийоми здійснення краєзнавчого підходу.

Масова практика вчителів, які використовують краєзнавчий матеріал на уроках, показує, що його використання можливе у всьому комплексі методів навчання, які застосовуються у школі. Так. у розповіді вчителя, у бесіді з учнями, при лекційному викладі матеріалу, при демонстрації моделей, у ряді лабораторних робіт, на екскурсіях, при роботі з книжкою, при виконанні письмових і графічних робіт знаходиться місце для різноманітного застосування місцевого матеріалу з навчально-виховною метою, але слід мати на увазі,   що педагогічним критерієм оцінки використання краєзнавчого принципу у навчанні ні в якому разі не може бути кількісний підхід. Особливо важливе значення має дотримання тих вимог, які висуваються до змісту краєзнавчого матеріалу, що використовується на уроці:

1. Відбір такого краєзнавчого матеріалу, який сприяє формуванню у учнів наукового світогляду.

2. Краєзнавчий матеріал, який використовується у викладанні шкільної географії, повинен бути типовим для конкретної території. З цією метою краєзнавчий матеріал потрібно узагальнити таким чином, щоб на конкретних фактах школярі вчилися бачити відображення загальних закономірностей життєдіяльності природи і людського суспільства.

3. Краєзнавчий матеріал з географії повинен сприяти озброєнню учнів політехнічними знаннями, вміннями і навичками, відповідати завданням трудового виховання і професійної орієнтації школярів.

4. Відомості, які розкривають природно - економічні умови рідного краю,  повинні відповідати програмним вимогам курсів шкільної географії. Вони не повинні підміняти собою основний зміст курсу і викликати перевантаження учнів.

В практиці вчителів, які успішно використовують краєзнавчий принцип у навчанні, склалися такі практичні правила відбору і дозування місцевого матеріалу:

1. Брати той краєзнавчий матеріал, ознайомлення з яким має велике навчально-виховне значення для життя і праці.

2. Наводити місцевий матеріал як приклад у тому випадку, коли це робить більш доступним і переконливим для учнів те, що викладене у підручнику і пояснюється вчителем по темі уроку.

3. Брати місцевий матеріал для пояснення наукової теорії, закону, положення (поняття).

4. Давати місцевий матеріал учням для того, щоб вони намагалися використати свої знання для пояснення, розуміння, оцінки явищ і фактів, які взяті із оточуючої дійсності.

5. Давати про місцевий матеріал тільки саму коротку довідку (вказуючи, де і як учні можуть прийняти участь у відповідній краєзнавчій роботі.

6. Надавати   учням   можливість   використати   свої   знання, одержані під час спостережень і досліджень, на уроці у формі доповіді чи повідомлення тощо.

7. Проводити екскурсію з метою узагальнення програмного матеріалу на основі місцевого матеріалу.

8. Не вимагати запам'ятовування учнями всього краєзнавчого матеріалу, поданого на уроці.