1.6. Еколого-географічні проблеми

Еколого-географічні проблеми доцільно вивчати за наступним планом:

1.            Ступінь зміни людиною природних умов території: вплив на літосферу (кар'єри, відвали, планування поверхні при будівництві, рекультивація земель і т.д.); гідросферу (вплив на стік, створення гідроспоруд і т.д.); атмосферу, ґрунтовий покрив (відсоток ріллі, меліорація земель); рослинний, тваринний світ. Позитивні і негативні сторони впливу людини на природу.

2.     Па­м'я­т­ки при­ро­ди (за­по­ві­д­ні об'­єк­ти): за­по­ві­д­ни­ки, на­ці­о­на­ль­ні при­ро­д­ні па­р­ки, ре­гі­о­на­ль­ні ланд­ша­ф­т­ні па­р­ки, за­ка­з­ни­ки, за­га­ль­но­де­р­жа­в­но­го зна­чен­ня, (ланд­ша­ф­т­ні, лі­со­ві, бо­та­ні­ч­ні, зоо­ло­гі­ч­ні, гі­д­ро­ло­гі­ч­ні), мі­с­це­во­го зна­чен­ня (ланд­ша­ф­т­ні, лі­со­ві, бо­та­ні­ч­ні, зоо­ло­гі­ч­ні, ен­то­мо­ло­гі­ч­ні; па­р­ки-­па­м'я­т­ки са­до­во-­па­р­ко­во­го ми­с­те­ц­т­ва за­га­ль­но­де­р­жа­в­но­го й мі­с­це­во­го зна­чен­ня. Рі­д­кі­с­ні та зни­ка­ю­чі ви­ди ро­с­лин і тва­рин.

3.     Екологічні проблеми місцевості й шляхи їх покращення та участь (школярів) у раціональному використанні й охороні.

 

1.7. Організація комплексної екологічної стежки

Краєзнавча стежка є ефективною формою шкільної освіти. Вона може мати різні напрями: екологічний, туристичний,  історичний тощо.

Із студентами слід розглянути методику розробки еколого-краєзнавчої стежки. Вона є добре розміченим маршрутом екскурсії у природі, в ході якого екскурсовод веде живу розповідь про природні об'єкти і явища, які зустрічаються на маршруті. При створенні   еколого-краєзнавчих   стежок   слід   поєднувати   навчально-виховні цілі з оздоровчими.

Під час занять студентам доцільно скористатися однією із вже розроблених еколого-краєзнавчих стежок, яку використовує школа в навчально-виховному процесі.

Мета і завдання еколого-краєзнавчої стежки. Вона створюється для проведення навчальної і освіт­ньої пропагандистської природоохоронної роботи. Це і своєрідна навчально-дослідна лабораторія в природних умовах -  база для проведення шкільних програмних екскурсій в природу.

При розробці еколого-краєзнавчої стежки слід врахувати кате­горії відвідувачів: педагогічних працівників, студентів, школярів, відпочиваючих громадян та ін.

Основні вимоги, які ставляться до маршруту стежки, - це інформативність, різноманітність і своєрідність, довжина її повного маршруту 8-12 км, скороченого -3-5 км. Необхідно пе­редбачати можливість під'їзду до стежки громадським транспортом.

Підготовка екологічної стежки до експлуатації передбачає: 1) розробку маршруту на місцевості і погодження його із земле­користувачем; 2) складання схеми і путівника; 3) обладнання стеж­ки (встановлення інформаційних щитів із схемою стежки, маркування маршруту, рекреаційних щитів з правилами поведінки на стежці); 4) підготовка екскурсоводів.

На кожну екологічну стежку складають документацію: пас­порт, картосхему, буклет-путівник з описом  змістом інформацій­ного оформлення всіх об'єктів, які зустрічаються на її маршрутах. Паспорт завіряє керівник відповідної установи.

Вибір маршруту і його довжина (тривалість). Підбираючи маршрут стежки, необхідно врахувати: 1) доступність маршруту для відвідувачів (віддаленість від поселення, зручність транспортного сполучення тощо); 2) естетичну і навчально-виховну виразність навколишнього ландшафту, інформаційну ємність маршруту.

Визначаючи довжину екологічного шляху, слід враховувати, що середня тривалість однієї екскурсії, наприклад, для старшокласників, повинна складати 2 -2,5 години. Цьому буде відповідати обладнаний маршрут довжиною майже 2 кілометри. Проте, в кож­ному конкретному випадку тривалість екскурсії буде залежати від складу групи. Так, для дітей середнього шкільного віку можна проводити   екскурсію   по   всьому   маршруту,   але   не   включати   всі екскурсійні об'єкти. Для дітей молодшого віку проводяться вступні екскурсії на певній ділянці стежки тривалістю 40 - 50 хвилин.

Екскурсійні об'єкти. Поряд із привабливістю, другою важли­вою властивістю стежки є її інформативність. З деякою умовністю її можна поділити на пізнавальну, освітньо-навчальну і популяризації. Кожному виду інформації відповідають свої зорові об'єкти на маршруті стежки. Так, натуральні об'єкти виступають зоровим образом для повідомлення екскурсоводом переважно пізнавальної інформації. Це види рослин, тварин, форми рельєфу, ґрунти, гірські породи та інші елементи живої і неживої природи. Досвід показує, що найбільшою популярністю у дітей і дорослих відвідувачів стежки користуються рослини і тварини, на які людина здійснює найбільший вплив, особливо в зонах масового відпочинку. Тому важливе значення у підвищенні екологічної грамотності відвідувачів стежки має ознайомлення їх із законами живої природи, дія яких і забезпечує зберігання екологічних умов життя в довкіллі. Доцільно, щоб вивчення видової різноманітності відповідало виконанню вимог навчальних програм з ботаніки і зоології. Важливими критеріями при їх виборі потрібно вважати їх екологічну виразність.

Під час вибору маршруту стежки необхідно врахувати, що він повинен охоплювати не тільки унікальні, але й типові об'єкти місцевої природи (характерні природні ландшафти, різноманітні типи рослинних угруповань, водойми, форми рельєфу тощо).

Носіями інформації на стежці є спеціально вста­новлені щити і знаки, їх виготовляють із дощок, краще хвойних порід. Тексти, малюнки і символи встановлюють на декоративно оформлених стовпах на віддалі 100 - 150 метрів один від одного. Вони допомагають організувати рух відвідувачів по заданому марш­руту і є джерелом інформації при самостійному проходженні стеж­ки.

На стежці використовуються такі інформаційні тексти і знаки: загальний покажчик і схема стежки, правила поведінки, характери­стика місцевих видів природокористування, відомості про окремі природні явища, пам'ятки природи тощо.

З метою організації стежки створюється ініціативна група, до складу якої бажано залучити вчителів, студентів, старшокласників.

Найважливішим етапом у створенні навчальної екологічної стежки є прийняття офіційного документу, який дає юридичне право на її організацію. Його видає організація - земле­користувач тієї території, по якій планується прокласти стежку. В ньому вказується організація, відповідальна за обладнан­ня і наступне підтримання стежки в належному стані, а також режим використання стежки.

У результаті всієї організаційної роботи створюється єдиний паспорт на екологічну стежку.