4.4. Вітчизняна геополітика

Одним з перших російських геополітиків у другій половині XIX ст. став Л.І.Мечников, який стояв на позиціях географічного де­термінізму і в історичному поступі людства виділяв три цивілізації — річкову, морську та океанічну. У першій половині XX ст. В.П.Семе-нов-Тяншанський розробляє антропогеографічні засади геополітики. Помітний внесок у розвиток геополітики внесли так звані "євразійці", які в еміграції розробляли концепцію "місцерозвитку" та впливу на історію Росії, її географічного положення на стику Європи та Азії. Серед них М.С.Трубецькой, В.А.Ільїн, П.М.Савицький, Г.В.Верг надський, Г.Ф.Флоровський, Д.П.Карсавін.

Найбільш відомий як геополітик П.М.Савицький (1895-1968), який розглядав геополітнчну суть євразійського положення Росії як передумову для синтезу світової культури та історії, як особливий тип цивілізації. Савицький по-новому оцінює для Росії монголо-та-тарське нашестя: "Без татарщини не було б Росії". І далі: "Росія — спадкоємниця Великих Ханів, продовжувальниця справи Чингіза й Тимура, об'єднувальниця Азії". Савицький ввів поняття "місцероз-виток" і характеризував "ландшафт" Росії як синтез "європейського Лісу" й "азіатського Степу". Він сповідував принцип "ідеократії": держава повинна будуватися зверху вниз, від вищого духовного імпульсу.

Традиційна геополітика наголошувала історичне протистояння суші ("теллурократія" — сила суходолу) та моря ("таласократія" — сила океану): морські країни тяжіють до торгівлі, прагматизму, лібе­ральної демократії; країни суші орієнтовані на ідеократію, релігію, сильну роль централізованої й авторитарної держави.

У 1920-х роках набула популярності ідея євразійства, за якою Росія повинна була обрати особливий історичний шлях, а не іміту­вати європейські взірці. Ідеї євразійства реанімуються у наш час. Провідна теза — синтез православно-слов'янської та ісламо-тюр-кської культур за умов провідної ролі першої. Мета такого синтезу: протистояти мондіалістьській ідеї (пересторога оволодіння всім світом США). Євразійці намагаються відродити модель бінарного двополюсного світу і повернути міжнародні взаємини до часів "хо­лодної війни".

Фундатором української геополітики став С.Л.Рудницький (1877-1937), який зробив першу спробу ретроспективної інтеграції

українських етнічних земель у дуже складній тогочасній (кінець XIX — початок XX століття) геополітичній ситуації.

Український географ С.Рудницький по завершенні першої світо­вої війни розробив балтійсько-понтійську (балтійсько-чорноморсь­ку) геополітнчну доктрину. Після розпаду Австро-Угорської та Рос­ійської імперій виникли молоді держави: Фінляндія, Чехо-Словач-чина, Угорщина, Україна. Пересторога цих молодих держав проти нової експансії зі сходу спонукає їх до інтеграції з формуванням "балтійсько-понтійської федерації". Зауважимо, що доктрина С.Рудницького щодо балтійсько-чорноморської геополітичної інтеграції певною мірою зберігається і в наш час (будівництво на­фтопроводу Одеса — Броди — Гданьськ, проекти міжнародного транспортного коридору "Балтика — Чорне море", газопроводу Норвегія — Польща — Україна та ін.).

Напередодні другої світової війни була опублікована "Чорно­морська доктрина" відомого українського письменника й політоло­га Ю.Липи, за якою Україна розглядалася у системі держав Чорно­морського простору. Ю.Липа обгрунтував геополітнчну, етнокуль­турну й транспортно-економічну цінність Чорноморського просто­ру. В цьому випадку можна говорити про певну реалізацію "Чорно­морської доктрини": у 1993 р. була заснована економічна інтеграція Причорноморських, країн у формі Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС).

Серед російських геополітичних доктрин найбільш помітними були теорія "третього Риму", доктрини панславізму та євразійства. Фундатор концепції "третього Риму" псковський ігумен Філорет у 1510-1511 рр. писав, що історія людства — це доля трьох богообра-них світових царств. Два царства — Рим Старий і Рим Новий (Кон­стантинополь) вже впали, "третій Рим" — Москва, а "четвертому не бути".

Доктрина панславізму, що формувалася протягом другої полови­ни XIX ст. (М,Данилевський та ін.), проголошує "історичну не­обхідність" об'єднання всіх слов'ян під началом Росії. Певні відлун­ня цієї доктрини звучать і в наш час, зокрема в роботах О.Солжені-цина та Д.Лихачова.

Доктрина євразійства грунтовно розроблена у 1920-х роках ро­сійськими емігрантами М.Трубецьким, В.Ільїним, М.Шахматовим, Г.Флоренським, Л.Карсавіним та ін. За цією концепцією Схід не

протистоїть Заходу, як це обґрунтовували панславісти, а потребує певної інтеграції за такою формулою: Росія — центр Євразії, а Євро-па Китай і країни мусульманського світу — її периферія. Цікаво, що і в наш час (2001 р.) мертвонароджену інтеграцію СНД намагаються реанімувати як "євразійське об'єднання" республік бувшого СРСР. Знаний російський географ та історик Л.М Гумілєв (1912-1992) відомий своїми розробками теорії етногенезу та етнічних циклів, у яких помітні геополітичні "мотиви". Етноси — головні діючі особи історії, Живуть у біосфері, регіональні особливості якої певним чи­ном зумовлюють їх активність. Найвища активність етносу дося­гається за рахунок сплеску пасіонарності — виникнення в окремих людей (пасіонаріїв) високих ідей і цілей, для досягнення яких можна йти на самопожертви. Всі етноси в залежності від більшої чи меншої пасіонарності проходять свій життєвий цикл від підйому до спаду. Спалах пасіонарності потребує потужних енергетичних імпульсів, що можуть йти від ідей чи від біосфери.

З 90-х років XX ст;. політична географія повертається до життя в пострадянських країнах як університетська географічна дисципліна та як напрям суспільно-географічних досліджень (В.О.Колосов, В.О.Дергачов, О.І.Шаблій та ін.).

Останнім часом в Росії поширюється "правозахисна геополітична доктрина", за якою Росія повинна захищати права "російськомовно­го Населення" в сусідніх країнах — бувших республіках СРСР аж ДО військового тиску й перегляду існуючих кордонів.

Окремі російські геополітики сповідують і пропагують відверто імперські й войовничі погляди щодо сучасних проблем Росії. Зокре­ма, А.Дугін у своєму посібнику "Основи геопоЛитики: геополити-ческое будущее России" (М.: Арктогея, 1997. — 600 с.) кількаразово повертається до "проблеми суверенної України" у контексті стра­тегії й тактики російської геополітики:

"... Суверенитет Украинн представляет собой настолько нега-тивное для русской геополитики явление, что, в принципе, легко моЖет спровоцировать вооруженннй конфликт..." (с.348) "Украйна как самостоятельное государство с какими-то территориальньїми амбициями представляет собой огромную опасность для всей Евра-зии, и без решения украинской проблеми вообще говорить о конти-нентальной геополитике бессмысленно..." (с.348) "Абсолютньїм им-перативом русской геополитики на Черноморском побережье явля-

ется тотальный и ничем не ограниченный контроль Москвы на всем его протяжении — от украинских до абхазских территорий..." (с.349) "существование Украйни в нинещних границах и с нннеш- ним статусом "суверенного государства" (зверніть увагу на "суве­ ренність" у лапках. — О.Т.) тождественно нанесенню чудовищного і удара по геополитической безопасности России, равнозначно втор- ї жению на ее территорию..." (с.379) " Дальнейшее существование унитарной Украинн недопустимо. Зта территория должна бить по- делена на несколько поясов..." (с.379). Зауважимо, що один із розді- лов цього посібника так і названо: "Геополитическая декомпозиция Украини". ^

- На жаль, ця відверто провокаційна книга, рекомендована сту­дентській молоді як навчальний посібник, не мала відповідної міжнародно-правової оцінки з боку Президента та уряду України. А певні морально-етичні висновки такої "науки" можна мати вже й за наведеними цитатами.

Контрольні питання та завдання

■ 1. Порівняйте геополітичні погляди та концепції традиційних і сучасних геополітичних шкіл і окремих авторів.

2. Характеризуйте погляди і концепції сучасної англо-амери-канської геополітики.

3. Поясніть напрямки і погляди нової європейської геополітики.

4. Поясніть загальний зміст мондіалізму як ідеї світової політич­ної інтеграції. Характеризуйте окремі неомондіалістські концепції.

5. Що являє собою сучасна радикальна географія? Які геополі­тичні погляди сповідують радикали-географи?

6. Хто і коли започаткував електоральну географію? Поясніть її зміст і суспільно-політичні функції.

7. Назвіть вітчизняних геополітиків. Характеризуйте їх погляди та ідеї.

8. Характеризуйте геополітичні доктрини С. Рудницького та Ю. Липи. Поясніть сучасну значущість їх розробок.

9. Проаналізуйте характерні геополітичні доктрини російських вчених і політиків.

5. ВЗАЄМОДІЯ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ І ГЕОПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Якою мірою співпадають геополітичні та світогосподарські про­цеси? Чи має місце "економічний детермінізм", що його сповідує мар­ксизм, чи ці процеси відносно незалежні? На ці питання відповідають по-різному. Є прихильники крайніх точок зору, за якими ці процеси автономні, не пов'язані й не узгоджені хронологічно між собою (Мо-дельський, 1987), або, навпаки, цілком співпадають, оскільки еконо­міка "визначає" політику. Більш популярна компромісна позиція, за якою геополітичні й світогосподарські процеси тісно взаємопов'язані й взаємозумовлені. Але вони нехають буквального співпадання, і на різних історичних етапах провідну роль можуть відігравати або еко­номічні, або ж геополітичні фактори.

Періодизацію довгих циклів світової політики розробив Мо-дельський (1987), виходячи з того, що глобальна політика діє не­залежно від світової економіки. Починаючи з 1500 р., Модельсь-кий встановив сторічні геополітичні цикли. Кожен цикл пов'яза­ний з державою-лідером, що визначає "порядок" у світовій по­літичній системі. Такими на різних етапах були Португалія, Нідерланди, Англія і США. Нині світ перебуває у кінці п'ятого циклу (табл. 18).

Модельськогр критикують за "дві логіки" розвитку, тобто за розмежування розвитку економічних і політичних систем. Механіз­ми світового розвитку не суто економічні чи суто політичні, а сумісні, комбіновані, мішані. Дискусійним є і лідерство Португалії порівняно з тогочасною Іспанською імперією. Модельський аргу­ментує свою точку зору "тим, що Іспанія поширювала свій вплив лише на окраїни тогочасної світової системи. Найбільшої могут­ності Португалія досягла у другій половині XVI ст.

Другий підхід щодо геополітичних процесів пропонує Тейлор, який розробив концепцію циклів гегемонії. У світовій політичній си­стемі гегемонія однієї держави, за Тейлором, спостерігалась лише тричі: Голландії — у середині XVII ст.; Англії — у середині XIX ст.; США — у середині XX ст.

Досягнення країною світової гегемонії відбувається протягом трьох стадій. На першій держава досягає переваги над суперниками у сфері ефективності виробництва за рахунок монопольних товарів

Таблиця 18

Довгі цикли світової політики <