Іі рівень

1. Фактори розвитку особистості:

1. Навчання. 2. Виховання.

3. Спадковість. 4. Формування.

5. Розвиток. 6. Середовище.

7. Активність особистості.

2. Види діяльності:

1. Ігрова. 2. Навчальна. . ..

3. Трудова. . . . . . . . . . .. 4. Спортивна.

5. Художня. . . . . . . . . . .. 6. Громадська.

3. Проаналізуйте вказані терміни і розподіліть їх на групи за самостійно виділеними ознаками групування:

Спадковість, соціальний, художня, соціологізаторська, виховання, загальний, ігрова, конвергенція, середовище, фізичний, навчальна, біологізаторська, трудова, психічний, психоаналіз, спортивна, біхевіоризм, громадська, активність.

4. Назвіть основні способи, які використовує вчитель для мобілізації уваги учнів.

1. Пряма вимога уваги.

2. Установлення зв’язку з вивченим матеріалом.

3. Підкреслення значущості теми для життя і практики.

4. Створення проблемних ситуацій.

5. Формування інтересу до нового за допомогою емоційно захопливої інформації.

5. Назвіть основні причини розсіяності, відволікання уваги учнів на уроці.

1. Відсутність інтересу до предмета чи учіння взагалі.

2. Прогалини в знаннях.

3. Негативне ставлення до вчителя.

4. Відчуття втоми, збудження.

5. Недостатня умотивованість учіння школярів.

6. Класифікуйте умови, які забезпечують підтримку довільної чи мимовільної уваги учнів на уроці.

1. Постановка запитань і розв’язування завдань протягом певного проміжку часу.

2. Особливості подразників: їх новизна, абсолютна і відносна сила, контраст між ними.

3. Усвідомлення поточних результатів у формі внутрішнього словесного звіту.

4. Створення звичних умов діяльності.

5. Опора на певні потреби та інтереси учня.

6. Використання певних установок і психічних станів.

7. Постановка цілей і завдань навчальної діяльності.

7. Вкажіть основні шляхи формування уваги та уважності учнів при вивченні нового навчального матеріалу.

1. Організація навчального матеріалу (його структурування, знаходження яскравих прикладів тощо).

2. Організація діяльності учнів на уроці (темп, ритм, зміна діяльності тощо)

3. Використання наочного матеріалу, технічних засобів навчання.

4. Організація діяльності вчителя (методи педагогічного впливу).

5. Формування в учнів навичок навчальної діяльності і наукової організації праці (дії контролю і самоконтролю).

6. Формування в учнів мотивації учіння, стійких інтересів до навчальної діяльності.

7. Використання різних методичних прийомів і видів робіт.

Тема 3. Мета та ідеал вихованняІ рівень

1. Форма прояву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості на досягнення цілей навчальної діяльності – . інтерес. . . . . . . . . . . . . . .

2. Уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми – . . . . . .ідеал . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3. Людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально неповторного –особистість. . . . . . . . . .

4. Узагальнена система поглядів, переконань та ідеалів, у яких людина виражає своє ставлення до навколишнього природного і соціального середовища –світогляд. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

5. Хто з відомих педагогів метою виховання вважав розвиток інтересів і здібностей дитини?

1. Дж. Дьюї. 2. Й. Гербарт.

3. С. Русова. 4. М. Монтессорі.

5. Л. Толстой. 6. В. Сухомлинський.

7. Б. Грінченко. 8. Д. Локк.

6. Представник західної педагогіки, який пропагує ідею духовності у вихованні:

1. Й. Гербарт. 2. Дж. Дьюї.

3. Д. Локк. 4. Ж. Марітен.

7. Комплекс ролей, необхідних для суспільного життя:

1. Громадянина. 2. Трудівника.

3. громадського діяча. . . . . . . . . . . . . . 4. Сім’янина.

5. Товариша.

8. Фундатор прагматичної педагогіки:

1. Дж. Дьюї. 2. Ж. Марітен.

3. Ж. Руссо. 4. Е. Геккель.

9. Цілі виховання за часом їх досягнення поділяють на:

1. Загальні. 2. Етапні.

3. оперативні. . . . . . . . . . . . ..

10. Короткий виклад основних положень і цілей діяльності закладу освіти з виховання учнів на весь період їх навчання –програма виховання . . . . . . . . . . . . . . . . .

11. Структурний елемент процесу виховання, поняття, що конкретизує його мету –завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

12. Течія в педагогіці, яка своїм основним завданням вважає гуманістичне виховання як формування загальнолюдського на основі національного:

1. Прагматизм. 2. Ноосфера.

3. Технократизм. 4. Педантизм.

5. Біхевіоризм.

13. Стійкий і суттєвий зв’язок у виховному процесі, реалізація якого дозволяє досягти ефективних результатів у розвитку і формуванні особистості– закономірність. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

14. Філософське поняття, що розкриває обумовленість цілей виховання характером суспільних відносин:

1. Цілеспрямованість. 2. Комплексність.

3. Закономірність. 4. Детермінованість.