7. Сукупність закономірних і послідовних дій, спрямованих на досягнення результату виховання:

1. Навчання. 2. Формування.

3. Управління. 4. Процес.

5. Виховання. 6. Метод.

8. Моральний принцип, який утверджує людину як вищу цінність на Землі – . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

9. Частина методу виховання:

1. Завдання. 2. Свідомість.

3. Фактор. 4. Звичка.

5. Прийом. 6. Інтерес.

10. Короткий виклад основних положень і цілей виховної діяльності школи на весь період навчання учнів – . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

11. Спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя й вихованця, спрямованої на формування в останнього переконань і навичок поведінки:

1. Прийом. 2. Метод.

3. Фактор. 4. Процес.

5. Етап.

12. Зарубіжний педагог, представник течії педоцентризму:

1. О. Декролі. 2. Ж. Марітен.

3. Д. Дідро. 4. Г. Спенсер.

5. В. Штерн.

13. Показник ефективності і якості виховного процесу, що характеризує особистість школяра – . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

14. Психічні стани і процеси, в яких відображені емоційний бік духовного світу людини, її суб’єктивні переживання подій та емоційне ставлення до навколишнього світу – . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

15. Компоненти процесу виховання:

1. Свідомість особистості.

2. Емоційно-почуттєва сфера.

3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

16. Етапи процесу виховання:

1. Виділення конкретних рис і властивостей особистості, які передбачається виховати.

2. Вивчення вихованця і проектування його особистості на основі зразка-ідеалу.

3. Засвоєння вихованцем виділених рис і властивостей.

4. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

5. Спонукання вихованця до самостійної роботи над удосконаленням своєї особистості.

17. Що розуміють під методом виховання?

1. Діяльність учителя, внаслідок якої учень вивчає правила поведінки в громадських місцях.

2. Динамічний процес взаємодії вчителя й учнів, спрямований на вирішення навчальних задач.

3. Спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя і вихованців, спрямованої на вирішення виховних задач.

4. Засіб впливу на свідомість учня.

5. Спосіб активізації школяра.

6. Закономірності, що визначають організацію виховного процесу.

7. Рушійна сила виховного процесу.

18. Сформулюйте, на яке запитання відповідає зміст виховання

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

II рівень

1. Класифікуйте названі суперечності як рушійні сили виховного процесу на зовнішні та внутрішні:

1. Між досягнутим рівнем розвитку дитини і новим змістом діяльності, яким вона оволодіває.

2. Між суспільством і природою.

3. Між виховним процесом і процесом формування особистості.

4. Між організмом і середовищем.

5. Між впливом сім’ї, школи і громадськості.

6. Між необмеженими можливостями розвитку людської природи і обмеженими умовами соціального життя.

7. Між потребами, мотивами і установками особистості.

8. Між колективом та особистістю.

9. Між застарілими педагогічними концепціями і новими вимогами життя.

2. Управління процесом виховання передбачає:

1. Визначення змісту виховання.

2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3. Організацію діяльності учнів і досвіду поведінки.

4. Регулювання взаємовідносин у колективі, координацію впливу на дитину з боку вчителів, батьків і представників громадськості.

5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3. Які з перерахованих понять відображають особливості процесу виховання:

1. Цілеспрямованість. 2. Віддаленість результатів.

3. Складність. 4. Співдружність з сім’єю.

5. Неперервність. 6. Виховання почуттів.

7. Масовість. 8. Повага до особистості.

9. Зв’язок з життям. 10. Економічність.

11. Опора на позитивне. 12. Варіативність.

13. Багатофакторність. 14. Тривалість.

15. Двосторонній характер.

4. Дуже низький рівень вихованості особистості характеризується:

1. Негативним досвідом поведінки, яка важко піддається корегуванню.

2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

5. Низький рівень вихованості особистості характеризується:

1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

2. Спостерігаються зриви.

3. Поведінка регулюється в основному вимогами старших та іншими зовнішніми стимулами.

4. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

6. Середній рівень вихованості характеризується:

1. Стійкою позитивною поведінкою.

2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

4. Активна позиція стосовно до діяльності і вчинків товаришів по класу ще не проявляється.

7. Високий рівень вихованості особистості характеризується:

1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

2. Наявністю саморегуляції.

3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

8. Основні показники рівня вихованості школяра:

1. Зовнішній вигляд, культура поведінки у школі та за її межами.

2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

4. Сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості.

5. Ставлення до навчання, інтерес до знань і визначення їх ролі в своєму розвитку.

6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

7. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

8. Працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.

9. Прийоми самовиховання:

1. Самопереконання. 2. Самопідбадьорювання.

3. Самоосуд і самопокарання. 4. Самопримус.

5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

7. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

10. Який зміст вкладають у поняття «діяльнісно-особистісний» підхід у вихованні?

1. Включення учня в різноманітні види діяльності.

2. Оволодіння різними сторонами суспільного досвіду.

3. Стимулювання активності учня в діяльності.

4. Синтез виховання, навчання і розвитку особистості.

5. Формування особистості на основі властивих цьому процесу закономірностей.

6. Формування позитивного ставлення до діяльності.

7. Розвиток «мотиваційної сфери особистості».

11. Проаналізуйте терміни і розподіліть їх на групи за самостійно виділеними ознаками групування:

Самопереконання, спадковість, компенсаційна, самопідбадьорювання, мета, виховання, виправна, самонавіювання, завдання, відновна, середовище, зміст, самозаохочення, стимуляційна, форми, методи, самопокарання, активність, самоаналіз, прийоми, самопримус, корегування результатів виховання.

12. Побудуйте логічну схему виховного процесу, використовуючи його структурні компоненти: форми, методи, прийоми, мета, зміст, завдання, коригування результатів виховання.

13. У чому полягає «основна трагедія виховання» (Д. Н. Узнадзе)?

1. Цілі, методи і форми виховання випливають із педагогічних цілей, а не з актуальних потреб та інтересів учнів.

2. Дитина живе сьогоднішнім днем, а вихователь прагне наблизити її до майбутнього, яке віддалене в часі.

3. Вихованець не розуміє цілей вихователя і бореться проти свого ж майбутнього.