1 Суть і сфера застосування системи обліку та калькулювання за нормативними витратами

Система «стандарт-кост» виникла на початку XX ст. у США. Це був один з принципів наукового менеджменту, запропонова­ний Ф. Тейлором, Г.Емерсоном та ін. Перші згадки про систему стандарт-кост зустрічаються у книзі Г. Емерсона «Продуктивність праці як основа оперативної роботи і заробітної плати».Вперше повну систему нормативного визначення витрат описав у 1911 р. Ч. Гаррісон. У статтях на тему «Облік собівар­тості на допомогу виробництву» (1918 р.) він дав детальну харак­теристику цієї системи. У Радянському Союзі про систему «стандарт-кост» загово­рили у 1933 р. у зв'язку з публікацією в перекладі книги Ч. Гаррісона «Стандарт-кост». У 1934 р. було опубліковано російською мовою переклад книги другого американського економіста Т. Дауні «Стандарт-кост в системному обліку».У 1931 р. Інститут техніки управління зайнявся детальним вивченням можливостей практичного застосування системи «стан­дарт- кост» в СРСР. Великий внесок у розв'язання цієї проблеми зробили радянські вчені Є.Г. Ліберман та М.Х. Жебрак, які розро­били на базі «стандарт-кост» систему нормативного обліку витрат.

«Стандарт-кост» — це система вимірювання оціночних розмірів витрат на будь-якій ділянці виробництва, тобто тих, які повинні бути понесені при певних умовах. Вона дає можливість адміністрації визначити, скільки продукт повинен коштувати підприємству (нормативні витрати на його виробництво), скільки він фактично коштує (фактичні витрати) та причини відхилень між цими витратами. Завдяки цьому менеджери мають можливість контролювати витрати і відповідно реагувати на їх відхилення від нормативу.

Ця система базується на використанні методу обліку затрат і калькулювання за нормативними затратами. Вона включає облік затрат, калькулю­вання нормативної собівартості продукції та надання інформації про відхилення фактичних затрат від нормативних.

Норму можна розглядати як встановлений кількісний вираз ресурсу на виготовлення одиниці продукції за умови використання прогресивної технології та організації виробництва.

Нормальна виробнича потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умови звичайної діяльності протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запла­нованого обслуговування виробництва. Можна теж застосовувати фактичний рівень виробництва, якщо він наближається до нормальної потужності.

Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних нормативну базу, що містить норми затрат і нормативні ціни, їх слід регулярно переглядати. Оцінка матеріалів за нормативною собівартістю здійснюється за умови стабільності цін на матеріали.

Нормативний метод обліку затрат широко застосовується на підприємствах обробних галузей промисловості (машинобудівної, шинної, меблевої, швейної, шкіряної, харчової), які здійснюють масово та серійне виробництво різноманітної й складної продукції з великою кількістю деталей та вузлів. Нормативний облік використовується також у дрібносерійному та одиничному виробництвах, проте не отримав ту і широкого застосування.

Метод нормативних затрат сприяє також використанню досягнень науково-технічного прогресу, впровадженню прогресивних норм затрат, здійсненню діючого контролю за рівнем затрату процесі виробництва, виявленню резервів скорочення собівартості продукції, оперативному керівництву виробництвом.

Нормативний облік затрат і калькулювання собівартості продукції передбачає управління господарськими процесами через відхилення, наявність яких є свідченням того, що в системі управління відбуваються небажані явища або розроблені норми не є обґрунтованими.

Відомий термін «управління за відхиленнями» можна охарак­теризувати як систему оперативного реагування на ситуацію, що складається. Тому особливий інтерес для керівництва має інформація саме про відхилення, оскільки вона сигналізує про недоліки в системі управління й про необхідність термінового втручання в процес діяльності з метою коригування та встановлення причин і винуватців відхилень.

Вважається, що система калькуляції собівартості за норматив­ними затратами доцільна для технологічних процесів, які складаються з великої кількості операцій, що постійно повторюються. За таких умов вона є найбільш ефективною.

Причиною широкого використання системи калькуляції собівар­тості за нормативними затратами є формування на її основі інформа­ції, корисної для досягнення багатьох цілей. Наприклад, для складання кошторисів, спрощення оцінки матеріально-виробничих запасів, прогнозування затрат майбутніх періодів, прийняття рішень, а також для контролю за ефективним використанням усіх видів ресурсів і оцінки ефективності діяльності підприємств у цілому.

Суть системи «стандарт- кост» розкривається на основі основних принципів і особливостей цієї системи.

До основних принципів системи «стандарт-кост» можна віднести:

1) науково обґрунтоване попереднє нормування витрат;

2) роздільний облік витрат за нормативами та відхилень від нормативів;

3) періодичний перегляд нормативів при зміні умов вироб­ництва;

4) калькулювання собівартості продукції за нормативними і фактичними витратами;

5)систематичний контроль і аналіз відхилень від нормативів за їх видами, місцями виникнення, причинами; оперативне реагування на відхилення.

Основними особливостями є :

- наявність норм споживання ресурсів і облікових цін на ці ресурси в процесі діяльності підприємства;

- відображення фактичних затрат з розподілом їх на затрати за нормами та відхилення від норм;

- оперативний облік відхилень від норм споживання ресурсів з визначенням величини відхилень за місцями виникнення, при­ чинами і винуватцями цих відхилень для управління затратами;

- системний облік змін норм для перевірки обґрунтованості поточ­ного рівня норм і контролю економічної ефективності здійснення організаційно-технічних заходів;

- формування звітів про затрати та деталізація даних про виявлені відхилення з урахуванням конкретних чинників і винуватців у цих відхиленнях.

Завдяки вказаним принципам і особливостям цей метод обліку є ефективним інструментом:

1) планування. Наявність норм спрощує планування потреб у виробничих ресурсах (обладнанні, матеріалах, персоналі) та фінансах для придбання цих ресурсів. Формування на базі норм затрат плано­вих калькуляцій дає змогу планувати затрати, програму випуску, ціни та обсяги реалізації, а також виручку та майбутній прибуток;

2) оперативного контролю й прийняття управлінських рішень. У процесі виробництва внаслідок різноманітних причин виникають відхилення від нормального режиму технологічного процесу, а разом із ними і відхилення в споживанні виробничих ресурсів, що викликає, як правило, додаткові затрати на виробництво. Оперативним вияв­ленням причин, що призвели до відхилень, можна відновити нормаль­ ний хід виробничого процесу та уникнути негативних відхилень у майбутньому;

3) аналізу. Внаслідок використання аналітичної класифікації виявлених відхилень за причинами та винуватцями, об'єктами обліку, реально ще до закінчення звітного періоду спрогнозувати результати діяльності підприємства в цілому, окремих місць виникнення затрат і центрів відповідальності та розробити програму скорочення затрат