2. Поняття та економічна роль банківського кредиту

Поняття банківського кредиту та умови його надання. Кре­дитування - процес складний та багатогранний і в умовах перехо­ду до ринкової економіки набуває нових й ефективних шляхів за­стосування і розвитку.

Пунктом 10 Положення НБУ "Про кредитування" пере­дбачено, що основними джерелами формування банківських кре­дитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки, до запитання та строкові міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Банківський кредит — будь-яке зобов'язання банку нада­ти певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку по­гашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Основні економічні та правові основи кредитування знай­шли своє закріплення в чинному законодавстві України. Банк може отримати ліцензію на надання кредитів позичальникам за умови виконання таких вимог, які затверджені Національним банком у Положенні "Про порядок ліцензування банків в Ук­раїні" та "Про кредитування".

Із моменту реєстрації в НБУ комерційні банки (юридичні особи, які набувають цей статус банку України) тільки після от­римання ліцензії мають право здійснювати кредитування.

Процес кредитування передбачає безумовне додержування принципів кредитування.

Принципи кредитування - це основні положення кредит­ного механізму, що визначають сам процес кредитування.

Принцип терміновості означає, що кредит повинен погаша­тися у визначений термін.

Принцип цільового характеру кредитування припускає вкладення позичкових коштів у конкретні господарчі процеси, на чітко визначені цілі, операції, техніко-економічна експертиза яких свідчить про їх достатню дохідність із урахуванням економічної кон'юнктури і ризиків у конкретній галузі народного господарст­ва, тенденцій розвитку ринку.

Принцип платності означає, що позичальник повинен вне­сти в банк визначену плату за користування кредитом.

Принцип забезпечення кредитування означає наявність у позичальника юридичне оформлених документів, що гаранту­ють своєчасне повернення кредиту.

Класифікація банківських кредитів.

Кредитування має дві різновидності: кредитування діяль­ності господарчого суб'єкта у формі прямої видачі грошових сум (фінансовий кредит) і кредитування як різновидність розрахунків із розстрочкою платежів.

Залежно від цих критеріїв банківські кредити діляться за призначенням і характером використання позикових коштів:

- позики торгово-промисловим підприємствам;

- позики під нерухомість;

- споживчі кредити;

- сільськогосподарські позики;

- контокорентний кредит;

- кредит під цінні папери;

- кредити, пов'язані з вексельним обігом;

- міжбанківські кредити;

- кредити небанківським фінансовим установам;

- кредити органам влади.

За характерам і способом сплати процентів виділяють позики з:

- фіксованою процентною ставкою;

- плаваючою процентною ставкою;

- сплатою процентів у міру використання позичених коштів (звичайні позики);

- сплатою процентів одночасно з отриманими позичени­ми коштами.

За строками використання (терміновості) кредити підроз­діляються на:

- строкові;

- безстрокові (до вимоги);

- прострочені;

- відстрочені.