Висновки

Предметом макроекономіки є економіка в цілому, аналіз визначників сукупної пропозиції і сукупного попиту.

Головні макроекономічні проблеми: зайнятість, інфляція, економічне зростання, рівень життя.

Макроекономічним завданням є виявлення чинників економічного зростання виробничих можливостей економіки та середнього реального доходу на душу населення.

Національне багатство - сукупність накопичених державою за певний час матеріальних благ. У складі національного багатства виділяють як матеріальні, так і нематеріальні цінності.

Монетарна, фіскальна та зовнішньоекономічна - види макроекономічної політики.

Механізм монетарної політики визначає вплив на загальну кількість грошей в економіці та вартість їх надання в позику (процентну ставку).

Метою фіскальної політики є вплив на рівень сукупного попиту в економіці шляхом зміни податків, урядових видатків на товари і послуги та трансфертних платежів.

Мета зовнішньоекономічної політики - регулювання відносин окремої держави з іншими країнами світу.

Основні поняття і терміни

Макроекономіка. ВВП. додана вартість. інвестиції. ВНП. ЧНП. НД. особистий доход. реальний ВНП. національне багатство. макроекономічна політика. монетарна, фіскальна, зовнішньоекономічна політика.

Питання для самоконтролю

1. Що є предметом макроекономічного аналізу?

2. Які існують головні макроекономічні школи?

3. В чому полягає взаємозв’язок макроекономічних показників?

4. Розкрийте загальний зміст існуючої системи національних розрахунків?

5. Як впливає на макроекономічний розвиток тіньова економіка?

6. Яка мета монетарної, фіскальної та зовнішньоекономічної політики?

7. Які інструменти властиві макроекономічній політиці?

Лекція №2 План

1. Відтворення, його суть і типи.

2. Економічне зростання.

3. Циклічний характер відтворення.

4. Економічна безпека: її суть, форми існування, шляхи забезпечення в Україні.

Відтворення, його суть і типи

Для розвитку суспільства необхідно, щоб процес виробництва постійно повторювався.

Всякий суспільний процес виробництва, який розглядається у постійному відновленні і повторенні, є процес відтворення. В цьому процесі відтворюються всі структурні елементи суспільного виробництва. По-перше, відтворюються засоби виробництва - речовий фактор. По-друге, робоча сила - особистий фактор. По-третє, відтворюється уся система економічних відносин - відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Продуктивні сили відтворюються за рахунок результату виробництва - валового внутрішнього продукту (ВВП) завдяки його постійному виробництву і реалізації.

Система виробничих відносин відтворюється, насамперед, через відносини власності. Їх характер і рівень зумовлюють характер і рівень розвитку всієї системи відносин.

Прийнято розрізняти просте і розширене відтворення, а також звужене.

При звуженому відтворенні в кожному наступному циклі створюється продукт у зменшеному масштабі. Як правило, він стає більш низької якості і виробляється щораз меншим у кількісному та якісному відношенні рівнем розвитку продуктивних сил. Цей процес характерний для кризових станів.

При простому відтворенні в кожному наступному циклі відтворюється вироблюваний продукт у незмінних масштабах з однаковою якістю при незмінному рівні розвитку продуктивних сил. Весь додатковий продукт у цьому випадку йде на особисте споживання.

Розширене відтворення характеризується тим, що в кожному наступному циклі здійснюється кількісне і якісне збільшення вироблюваного продукту за рахунок більш високого рівня розвитку продуктивних сил. Джерелом розвитку служить частка додаткового продукту, яка використовується для формування фонду накопичення і подальшого його споживання, для кількісного і якісного зростання факторів виробництва, поліпшення організації та технології суспільного виробництва.

Економічне зростання

На основі підвищення ефективності суспільного відтворення можливо забезпечити економічний розвиток і економічне зростання.

Економічний розвиток - це економічне зростання на базі якісного змінення структури факторів виробництва, яке забезпечує ефективне використання ресурсів.

Економічне зростання - це кількісні та якісні змінення у виробництві, що відображаються у його результатах. Такими є: ВНП; ВВП; ЧНП; НД і т.ін.

Критерії економічного зростання:

– ступінь розвитку суспільного розподілу праці та кооперації;

– розвиток різноманітності форм власності;

– ріст додаткового продукту;

– рівень розвитку предметів споживання, сфери послуг, знань людини та ін.;

– ступінь інтеграції та диверсифікації виробництва.

Розрізняють два типи економічного росту. Перший - екстенсивний. Він означає збільшення виробництва благ за рахунок кількісного змінення факторів виробництва.

Другий - інтенсивний. Він означає збільшення виробництва продуктів за рахунок якісного змінення факторів виробництва та їх кращого використання.

В сучасних умовах необхідне поєднання цих шляхів при переважаючому інтенсивному шляху розвитку.

Фактори інтенсифікації:

- прискорення науково-технічного прогресу;

- структурна перебудова господарства;

- економія ресурсів;

- перебудова системи управління;

- соціально-економічні фактори, що стосуються вдосконалення усієї сис­теми виробничих відносин.

Переважно інтенсивний шлях розвитку забезпечує нову якість економічного росту. Вона характеризується:

- новими джерелами економічного зростання;

- новим наповненням кожного відсотка приросту;

- новими критеріями та результатами економічного зростання.

Отже, необхідне таке суспільне відтворення, структура та обсяг якого відповідали б структурі та обсягу сформованих потреб; виробництво обсягу та якості продукції, які б відповідали поставленим вимогам суспільства і людини.

Циклічний характер відтворення

Суспільне відтворення розвивається циклічно. Економічний цикл означає слідуючі один за одним піднесення та спади рівнів економічної активності протягом декількох років.

Класичний цикл включає в себе чотири фази: криза, депресія, пожвавлення та піднесення.

Криза - це різке скорочення ділової активності: падіння цін, зменшення капіталовкладень, виробництва, зайнятості, збільшення безробіття, позичкового відсотка.

Депресія - це фаза пристосування господарського життя до нових умов і потреб, фаза набування нової рівноваги. Спад зупиняється, виробництво ще здійснюється на звуженій базі, хоча ціни та умови господарювання стабілізуються.

Пожвавлення - це фази, коли починають здійснюватися перші кроки вперед. Зростають капіталовкладення, виробництво, зайнятість. Відновлення охоплює перш за все галузі, що виробляють засоби виробництва. Пожвавлення завершується досягненням докризового рівня.

Піднесення - це фаза, яка характеризується цілою хвилею нововведень. Виникають нові підприємства та нові товари, стрімко зростають капіталовкладення, курси акцій, цінних паперів, заробітна плата. Виробництво та торгівля функціонують з прибутком. Але вже на цій фазі зростає напруженість у економічній діяльності, яка з часом призводить до нової кризи.

Вирішальною причиною економічного циклу є виробництво капітальних благ, або поновлення основного капіталу.

В нинішній час циклічний характер розвитку зберігається, але розвиток НТП та державне регулювання привносять низку суттєвих особливостей в економічний цикл.

Можна виділити декілька:

– посилюється асинхронність світового циклу, тобто нерівномірність визрівання тих чи інших фаз циклу по різних державах та регіонах;

– фаза кризи стала менш тривалою, а падіння відбувається у відносно менших розмірах;

– відбувається скорочення фази піднесення;

– перехід від піднесення до кризи все більше відбувається через смугу застою і повільного скорочення суспільного виробництва;

– відбувається ріст товарних цін під час кризи;

– рух від кризи, у ряді випадків, йде відразу до піднесення;

– скорочується тривалість економічного циклу.

Теорія “довгих хвиль” М.Д.Кондратьєва пояснює, що фазові переходи пов’язані з періодичними технічними революціями та структурними кризами в економіці (проміжок між початком фаз відновлення складає 45 років, фаз тривалого піднесення - 54 роки, великої кризи - 50 років). Криза з’являється тоді, коли стара структура економіки в цілому приходить до конфлікту з запитами нової технології. Інерція складеної структури затягує перебудову, роблячи її болісною та тривалою. Коли стара структура ще переважає, загальні темпи росту різко падають, що веде до застою суспільного виробництва, порушується нормальне функціонування ринків та грошової сфери, загальні умови господарювання залишаються несприятливими.

Криза долається, коли стара структура, накінець, починає уступати місце новим галузям виробництва, новим формам організації та регулювання.

Механізм “довгої хвилі” складається із взаємодії верхньої та нижньої протилежних точок.

Є дві різні сили, дії котрих примушують економіку скорочуватися в вищій точці піднесення.

Перша сила - вплив НТП на норму прибутку. Коли розповсюдження нової техніки замінюється малоефективними модифікаціями, капіталовіддача перестає рости і починає зменшуватись. Починається спад в економіці.

Падіння прискорюється дією другої сили - з’являються надлишкові потужності та перенакопичення капіталу. Комбінація цих сил визначає верхню протилежну точку. Рух хвилі приходить до нижньої точки. Коли загальна норма прибутку знижується достатньо низько, коло потенційно прибуткових, хоча і дуже ризикованих, індивідуальних вкладень стає достатньо широким. Інвестування приносить індивідуально високу норму прибутку і повільно сприяє тому, що загальна норма прибутку перестає падати. Позначається тенденція до росту норми прибутку, що дає імпульс для більших модернізацій як у техніці, так і в виготовлюваній продукції. Починається фаза відновлювання та економічне зростання.

Економічна безпека: її суть, форми існування, шляхи забезпечення в Україні

Процес відтворення та економічного зростання залежить від ряду факторів, але одним з найважливіших із них є економічна безпека.

Економічна безпека - це здатність різних суб’єктів господарської діяльності попередньо нейтралізувати різні негативні фактори (зовнішні або вну­трішні) та активно протидіяти їм, забезпечуючи при цьому максимальну ефек­тивність відтворення своєї діяльності. Структуру поняття «безпека», скла­довою частиною якої є «економічна безпека», викладено у схемі (див. рис. 42).