До основних форм та методів протизаконної виробничої та комерційної діяльності фірми можна віднести:
- протиправне виробництво та ремонт зброї, бойової техніки та військового знаряддя;
- виготовлення підроблених грошових знаків та інших видів цінних паперів;
- виробництво фальсифікованих спиртних напоїв;
- різні види "комп’ютерних злочинів";
- шахрайські операції у кредитно-банківській сфері, які пов’язані з розрахунками за так звану псевдовиробничу діяльність окремих фірм;
- порушення митного законодавства;
- сприяння відмиванню "брудних" грошей, отриманих у зв’язку із здійсненням злочинних дій, а особливо пов’язаних з наркобізнесом, і т.ін.
Щоб активно протидіяти кримінальним проявам у діяльності окремих фірм, необхідно:
- постійно здійснювати кримінологічну експертизу майбутніх законодавчих актів на предмет їх можливого впливу на появу протизаконної діяльності фірм;
- постійно відслідковувати з боку правоохоронних органів (МВС, СБУ, прокуратури) всі зміни економічної ситуації в Україні та за її межами з метою недопущення різних проявів криміналізації у первісній ланці економіки;
- посилити економічну та правову підготовку фахівців для національної економіки України та їх відповідальність за скоєння злочинів у економічній сфері.
Висновки
Підприємництво – це ініціативна, новаторська, самостійна і відповідальна діяльність, спрямована на отримання прибутку або особистого доходу шляхом точного розрахунку та найбільш ефективного використання факторів виробництва.
Фірма – це самостійний суб’єкт господарювання, що має статус юридичної особи і створюється з метою одержання прибутку шляхом певної виробничої, комерційної, інноваційної діяльності.
Виробничі фонди – це матеріально-речові фактори виробництва, які застосовує фірма.
Основні виробничі фонди – це частина продуктивних фондів, що виступають у натуральній формі як засоби праці. Ці фонди використовуються для перетворювання предметів праці на готову продукцію; вони діють у виробництві протягом тривалого часу і не змінюють своєї натуральної форми, переносячи свою вартість на готову продукцію частинами.
Оборотні виробничі фонди – це предмети праці: сировина, допоміжні матеріали, паливо, запасні частини тощо. Вони повністю споживаються наприкінці кожного виробничого циклу і змінюють свою натуральну форму, переносячи всю свою вартість на готовий продукт протягом одного виробничого циклу.
Основні поняття і терміни
Підприємництво. фірма. виробничі фонди. продуктивні фонди. фонди обігу. основні виробничі фонди. оборотні виробничі фонди. норма рентабельності.
Лекція №2
План
Витрати виробництва та їх види.
Граничні витрати виробництва.
Доходи фірми. Правило максимізації прибутку.
Витрати виробництва та їх види |
Витрати виробництва - найважливіша категорія економічної теорії. Її завдання - визначення розміру та структури витрат підприємства на виробництво продукції, котра забезпечувала б фірмі максимальний прибуток і стійке |
становище на ринку. В цій главі ми розглянемо зміст витрат виробництва та їх класифікацію.
Виробництво товару потребує витрат економічних ресурсів, котрі належним чином оцінені. Сукупність витрат (на придбання економічних ресурсів), які треба здійснити для виготовлення товару, називається витратами виробництва. Витрати виробництва - це те, в що обходиться створення товару.
Витрати виробництва (С) є функцією обсягу виробництва:
C = f(Q).
Існує два методологічні підходи до визначення витрат виробництва: виробничий (бухгалтерський) та економічний.
Бухгалтерське підрахування витрат - це сумування всіх витрачених економічних ресурсів у процесі виробництва.
Економічний підхід заснований на визначенні того, яку максимальну вигоду можливо було б отримати від альтернативного використання економічних ресурсів, витрачених на виробництво товару. Витрати будь-якого економічного ресурсу, оцінені як вигода, котра ''втрачена'' завдяки тому, що цей ресурс не був використаний найкращим шляхом, називаються альтернативними витратами.
Уявімо, що фірма має 100000 грн. готівкою і використовує їх у повному обсязі в процесі виробництва - наймає працівників, придбаває обладнання, сировину і т.ін. Наприкінці року вироблено та реалізовано товарів на суму 108000 грн. Таким чином, перевищення доходів над витратами складає 8000 грн.
З іншого боку, фірма мала можливість покласти ці гроші (100000 грн.) в банк під 10% річних і наприкінці року отримати 110000 грн. Ця сума більша, ніж одержана від господарської діяльності фірми.
У наведеному прикладі, роблячи вибір на користь виробництва, фірма відмовилась від альтернативного використання своїх грошових коштів і ''втратила можливість'' отримати 110000 грн., тобто для фірми альтернативні витрати складають 110000 грн., і в результаті втрачено 2000 грн.
Альтернативні витрати набувають вигляду явних та неявних витрат.
Явні витрати - це грошові витрати підприємства на придбання сировини, матеріалів, палива, оплату праці. Ці витрати будуть доходами постачальників ресурсів.
Неявні витрати - це витрати, пов’язані із невикористанням власних ресурсів фірми.
Залежно від впливу на витрати фірми зростання масштабів виробництва розрізняють постійні та змінні витрати.
Постійні витрати (FC) - це витрати, які підприємство повинно нести незалежно від обсягів виробленої продукції. До них відносяться: повернення банківського кредиту, сплата страхових внесків, комунальних послуг, орендної плати, витрати на рекламу.
Змінні витрати (VC) - це витрати, розмір яких залежить від обсягу вироблюваної продукції. До них відносяться витрати на оплату робочої сили, сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.
В сумі постійні та змінні витрати складають валові витрати фірми (ТС):
TC=FC+VC.
Графічне зображення постійних, змінних та валових витрат фірми представлено на рисунку 15.
TC
TC
VC
FC
Q
Рис. 15. Графік валових, постійних, змінних витрат фірми
В теорії витрат важливу роль відіграє фактор часу, який впливає на процес формування витрат. Кількість одних використовуваних ресурсів може бути змінена достатньо швидко, зростання (збільшення) інших потребує тривалого часу. Отже, з цієї причини розрізняють короткостроковий та довгостроковий періоди.
Короткостроковий період - це відрізок часу, протягом якого фірма не може змінити виробничі потужності, а тільки збільшить інтенсивність їх використання.
Довгостроковий період - це відрізок часу, протягом якого усі витрати можуть змінюватися.
Для більш чіткішого визначення обсягу виробництва, при якому фірма страхує себе від надмірного зростання витрат, досліджують середні витрати на виробництво одиниці продукції. Можна виділити середні валові витрати (АТС), середні змінні витрати (AVC), середні постійні витрати (AFC).
С
ATС
AFC=FC/Q.
Середні змінні витрати (AVC) - змінні витрати на одиницю продукції:
AVC=VC/Q.
Середні валові витрати (ATC) - це валові витрати на одиницю продукції:
АТС=TC/Q=(FC+VC)/Q=AFC+AVC.
Середні валові витрати дозволяють визначити обсяг виробництва, при якому витрати на одиницю продукції будуть мінімальними. В даному випадку - точка К (рис. 16).
С
Q1
К
AVC
AFC
Q
Рис. 16. Середні валові витрати
Із зростанням обсягу виробництва продукції середні постійні витрати зменшуються, тому що зменшується їх розмір, котрий приходиться на одиницю продукції
Криві середніх змінних і валових витрат мають V-подібний вигляд.
Спочатку середні валові витрати достатньо великі, тому що невеликий обсяг виробництва і великі постійні витрати. Але із зростанням обсягу виробництва постійні витрати розподіляються на все більшу кількість одиниць продукції, і середні валові витрати зменшуються до мінімуму (точка К). Після того, як на розмір середніх валових витрат починають впливати середні змінні витрати, крива йде вгору, тобто приріст середніх валових витрат більший, ніж зменшення середніх постійних витрат.
З досягненням фірмою оптимальних обсягів виробництва (в точці Q) відбувається відносна економія змінних витрат. Подальше розширення виробництва веде до зростання змінних витрат, оскільки збільшення вироблення продукції потребує більш швидкого зростання витрат у порівнянні із збільшенням виробництва.
Аналіз середніх витрат дозволяє обрати правильну стратегію і тактику в діяльності фірми. Для визначення перспектив розвитку фірми важливу роль відіграють граничні витрати.
Граничні витрати виробництва |
Граничні витрати (МС) - це приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції. Під граничними витратами розуміють витрати, пов'язані з виробництвом останньої одиниці продукції. |
Граничні витрати визначаються як відношення приросту валових витрат до викликаного ними приросту обсягу виробництва продукції:
MC= TC/ Q= (FC+VC)/ Q.
До загальних витрат входять постійні та змінні витрати.
Постійні витрати не залежать від зміни обсягу виробництва продукції, тому граничні витрати залежать від того, як змінюються змінні витрати, і їх можна визначити таким чином:
MC = VC/ Q.
Розрахунок проаналізуємо за допомогою таблиці 2.
Як видно з даних таблиці, змінні та валові витрати зростають разом із обсягом продукції. Швидкість, з якою вони збільшуються, залежить від того, в якій мірі виробництво схильне до дії закону спадної віддачі по відношенню до змінних витрат. Закон спадної віддачі показує, що, починаючи з визначеного моменту, послідовне приєднання одиниць змінних витрат (наприклад, праці) до незмінних, фіксованих витрат (наприклад, капіталу) дає все менший додатковий чи граничний продукт у розрахунку на кожну наступну одиницю змінних витрат. У результаті зростання виробництва буде відбуватися повільніше, ніж зростають змінні витрати.
Таблиця 2
Витрати виробництва
Q |
FC |
VC |
TC |
MC |
AFC |
AVC |
ATC |
0 |
20 |
0 |
20 |
|
|
|
|
1 |
20 |
30 |
50 |
30 |
20 |
30 |
50 |
2 |
20 |
58 |
78 |
28 |
10 |
29 |
39 |
3 |
20 |
78 |
98 |
20 |
6.6 |
26 |
32.6 |
4 |
20 |
92 |
112 |
14 |
5 |
23 |
28 |
5 |
20 |
110 |
130 |
18 |
4 |
22 |
26 |
6 |
20 |
130 |
150 |
20 |
3.3 |
21.7 |
25 |
7 |
20 |
155 |
175 |
25 |
2.9 |
22.1 |
25 |
8 |
20 |
184 |
204 |
29 |
2.5 |
23 |
25.5 |
9 |
20 |
222 |
242 |
38 |
2.2 |
24.7 |
26.8 |
10 |
20 |
280 |
300 |
42 |
2 |
28 |
30 |
11 |
20 |
330 |
350 |
50 |
1.8 |
30 |
31.8 |
На підставі розрахунків, наведених у таблиці 2, побудуємо графік зміни граничних, середніх валових і середніх змінних витрат (рис. 17).
М
С
АТС
К
min ATC
Z minAVC
Рис. 17. Граничні та середні витрати