Тема 6. Підприємство (фірма). Витрати і прибутки фірми План

1. Сутність, умови та функції підприємництва.

2. Фірма як головна структурна ланка підприємницької діяльності.

3. Фонди фірми та ефективність їх використання. Кругооборот, оборот, амор­ти­зація та норма амортизації.

4. Основні форми та методи кримінальної виробничої діяльності фірми і шляхи боротьби з ними.

Підприємництво є однією з визначальних інституцій ринкової економіки, яка забезпечує поєднання суспільних та особистих інтересів у ході розподілу та використання обмежених економічних ресурсів господарчої системи. Ефективне вирішення цього завдання можливе лише за умов існування підприємництва та його безперервного відтворення. З другого боку, ця інституція може існувати тільки в умовах ринкового середовища, тому перехід до ринкової економіки потребує формування відповідних суб’єктів, якими насамперед є незалежні господарюючі агенти - підприємці. У цій темі розглядаються питання змісту та економічних форм підприємницької діяльності, їх функції, права та обов’язки.

Сутність, умови та функції підприємництва

Поняття "підприємництво" є відображенням склад­­ної сукупності економічних, юридичних, полі­тич­них та пси­хологічних відносин. Його зміст має історичний характер,

який змінюється під впливом різноманітних об’єктивних та суб’єктивних чинників. Невід’ємним атрибутом підприємництва є особистий інтерес, вигода його суб’єктів, яка може бути досягнута у боротьбі з конкурентами. Отримання прибутку можливе лише за умови найбільш ефективного використання ресурсів, розумного ризику, технологічних та організаційних інновацій. Це спонукає до напруженої праці, творчості, використання усіх існуючих можливостей. Внаслідок цього підприємництво відіграє найважливішу роль у економічному, технологічному та соціальному розвитку суспільства.

Видатний економіст XX сторіччя Йозеф Шумпетер так сформулював головні функції підприємця:

- виготовлення нового блага або нової якості певного блага;

- освоєння нового ринку збуту;

- отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів і запро­ваджен­ня нового методу виробництва;

- проведення відповідної реорганізації.

Від поняття "підприємець" треба відрізняти такі близькі поняття, як "госпо­дар", "капіталіст", "бізнесмен", тому що реалізація їх функцій можлива і в умовах стабільних ринків та технологій, на грунті досить відомих методів та підходів.

Реалізація функцій підприємця можлива лише там, де існує економічна свобода, широкі права громадян щодо вибору умов та сфери їх діяльності, їх персональна економічна відповідальність за можливі результати вільного вибору, включаючи і банкрутство.

Таким чином, суттю підприємництва є ініціативна, новаторська, самостійна і відповідальна діяльність, спрямована на отримання прибутку або особистого доходу шляхом точного розрахунку та найбільш ефективного використання факторів виробництва.

У ринковій економіці підприємець виконує три головні функції: творчу, ресурсну та організаційну. Найбільш важливою є перша, творча, яка полягає в розробці та реалізації суттєвих інновацій на свій ризик, за рахунок власних коштів. Ця функція забезпечує господарчу систему новими ідеями, технологіями, формами ринкової активності.

Ресурсна функція підприємця полягає в ефективному використанні усіх видів економічних ресурсів - матеріальних, трудових, фінансових шляхом впровадження досягнень науки, техніки, світового досвіду.

Організаційна функція підприємця передбачає, що він забезпечує усі економічні ресурси виробництва у таких пропорціях і формах, які дають максимальну результативність господарської діяльності.

Справжній підприємець повинен бути ефективним координатором та інтегратором зусиль своїх робітників, спрямованих на досягнення спільної мети; бути професійно компетентною людиною, здатною до розрахування витрат та майбутніх результатів; вміти йти на обгрунтований ризик та нести відповідальність за наслідки своїх дій.

Підприємництво як історична соціально-економічна інституція передбачає декілька суттєвих умов економічного, політичного, юридичного та психологічного плану:

- наявність різноманітних форм власності, включаючи приватну, які діють в економіці на рівних підставах;

- сприятливий політичний клімат для підприємництва, який грунтується на реальних гарантіях власності, виключення можливостей націоналізації;

- законодавче затвердження однакових "правил гри" для всіх учасників господарчої системи, заборона втручання органів державного управління в господарську діяльність суб’єктів, за винятком законодавчо зумовлених випадків;

- позитивний суспільно-психологічний клімат щодо підприємництва.

Суб’єктами підприємництва можуть бути громадяни України й інших держав та юридичні особи всіх форм власності.

Закон України "Про підприємництво" передбачає такі принципи підприємницької діяльності:

- вільний вибір діяльності на добровільних засадах;

- самостійне формування програм діяльності, вибір постачальників і спо­жи­вачів, встановлення цін відповідно до законодавства;

- вільне наймання працівників;

- залучення та використання ресурсів, якщо це не заборонено або обме­жено законодавством;

- самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємець має певні права, обов’язки та несе відповідальність за додержання чинного законодавства. Відповідальність підприємця полягає в тому, що він відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з його діяльністю, своїм майном, за винятком того, на яке не може бути звернено стягнення; за охорону навколишнього середовища, додержання заходів з техніки безпеки, охорони праці, за заподіяну шкоду і збитки.