
- •Послідовність проведення занять:
- •Література для самопідготовки Основна:
- •Додаткова:
- •Предмет, об‘єкт, основні поняття та категорії етнопсихології.
- •2. Функції етнічної психології й суб‘єкти етнопсихологічних явищ.
- •3. Завдання етнічної психології як науки.
- •4. Основні розділи й галузі етнопсихології.
2. Функції етнічної психології й суб‘єкти етнопсихологічних явищ.
Етнічна психологія розкривається в трьох взаємозалежних функціях: відображення, регулятивній і виховній.
Особливістю функції відображення є те, що вона містить у собі інформаційний аспект. У цьому плані в етнопсихологічних особливостях відбиваються своєрідні природно-кліматичні умови, у яких відбувалося формування й розвиток етнічної спільності, історичні події й інші фактори.
Регулятивна функція полягає в регламентуванні різних форм спілкування й поведінки представників етнічної групи. Зі змістовної сторони вона являє собою ті норми поведінки й способу життя, які виробила етнічна спільність за час свого існування.
Виховна функція – прищеплювання населенню рис, властивих її національному характеру, загальнонаціональним звичкам і т.д. Освоєння правил і норм етнічної поведінки, формування рис національного характеру відбувається в процесі етнічної соціалізації. За їхнім втіленням у життя, оцінкою (у випадку відхилення від етнічних норм) етнічна спільність, застосовуючи позитивні й негативні санкції, здійснює соціальний контроль.
Також функціями етнопсихології є: гносеологічна (пізнання), описова, прогностична, культурологічна, комунікативна, етнополітична.
1. гносеологічна – полягає в пізнанні закономірностей, що виникли в психіці суб'єктів етнопсихології.
2. описова – завдання розпізнати ознаки етнічної спільності.
3. прогностична – теорія і практика прогнозування, здійснювана на базі етнопсихології.
4. культурологічна – вивчення етнопсихологією культурних процесів в конкретних етносах.(особливостей, звичаїв, обрядів, фольклору).
5. комунікативна – вивчення процесу міжособистісного спілкування представників різних етнічних груп і особливостей їх поведінки в міжособистісному спілкуванні.
6. етнополітична (превентивна) – ретельне вивчення етнічних процесів в етнічних групах з метою відповідної розробки рекомендацій по безконфліктній політиці держави відносно етносів, що населяють його.
7. виховна – вивчення психології представників різних етнічних груп з метою формування найбільш ефективної програми їх навчання з урахуванням специфіки їх національних особливостей.
Основні завдання виховної функції етнопсихології в Україні.
- розробка теоретичних і методологічних положень з проблем національного виховання.
- переосмислення цілей виховання, форм організації і завдань суверенної держави відповідно до запитів часу.
- створення цілісної системи національного виховання.
- необхідність введення в зміст виховання національного компоненту, пов'язаного із загальнолюдськими цінностями.
- розкриття механізм передачі етнокультурних традицій у вихованні молоді.
Національне виховання виступає при цьому не не лише чинником підвищення виховного впливу на особистість, але і засобом успішного розвитку нації.
Григорій Сковорода писав: «Кожен повинен пізнати свій народ і в народі пізнати самого себе. Якщо ти українець будь ним. Якщо ти поляк, то будь поляком. Все добре на своєму місці і в своїй мірі».
Суб‘єкти етнопсихологічних явищ. Носіями етнопсихологічних характеристик можуть бути великі групи – етноси (макропідхід), професійні, вікові й інші групи (мезопідхід) і конкретні особистості (мікропідхід).
Велика група як носій етнопсихологічних особливостей народу, у свою чергу, може бути розділена на складні групи. Мала група шляхом заохочення й покарання формує в представників свого етносу моделі встановлення міжособистісних, а також ін- й аутгрупових контактів у різних ситуаціях спілкування з членами різних соціальних, професійних, національних і інших груп.
В особистості найбільше яскраво проявляються етнопсихологічні характеристики. Найбільш дослідженими проблемами в нашій країні є етнічна соціалізація (етнізація) особистості, етнічна самосвідомість, етнічна ідентифікація й психологічний аспект міграцій.
Етнічна (національна) самосвідомість – це усвідомлення народом себе як етнічної спільності, виділення з навколишнього світу й оцінка в ньому свого місця. Етнічна ідентифікація має на увазі процес ототожнення особистості з національною спільністю, до якої вона належить. Даний процес може бути усвідомлюваним і малоусвідомлюваним.