Лекція 3. Тестування, інтерв’ю, співбесіда з роботодавцем.

Зміст: Поняття тестування. Зміст та функції тестування при проходженні співбе­сіди безпосередньо у потенційного роботодавця, рекрутинговій компанії. Види та методи тестування. Особливості самостійної підготовки до проход­ження різних видів тестів. Підготовка до інтерв’ю. Види інтерв’ю (струк­туроване, по компетенціях, CASE-інтерв’ю, стрес-інтерв’ю). Проходження співбесіди з роботодавцем, підготовка до співбесіди. Особливості поведінки під час співбесіди. Вироблення якостей та навичок для ефективної самопре­зентації.

Поняття позиціонування «Я-компанія». Ознаки та атрибути корпоративної культури компанії. Агенти акультурації. Визначення видів та адекватна інтерпретація основних комунікативних процесів. Особливості початкової соціалізації у робочому колективі. Комунікативна компетентність як основ­ний чинник ефективного старту та кар’єрного зростання.

Наверное, многие проходили различные тесты в Интернете или журналах. Относиться к ним можно по-разному. Но что делать, если от этого будет зависеть ваше трудоустройство? Кроме вопросов-головоломок соискатели могут столкнуться и с различными тестами при трудоустройстве. Сейчас тестирование кандидатов встречается все реже. Но это не значит, что с вами это не случится, особенно, если устраиваться в крупную компанию с большим количеством претендентов. В этом случае вероятность тестирования кандидатов достаточно высока, так как помогает в первичном отсеве. В других случаях все зависит от рекрутера и политики компании. Тесты часто проводятся в рекрутинговых компаниях.

Тесты предназначены для оценки внимания, памяти, психологического и эмоционального состояния кандидата, его личностных качеств и особен­ностей характера. При любом тестировании существует погрешность. Для наиболее точного результат зачастую необходима серия тестов, но больше всего точность зависит от навыков специалиста, который проводит тест и оценивает его результаты.

Память и внимание. Наиболее распространенным тестом памяти, внимания, реакции и умения сосредоточиться, который используют для подбора кассиров, контролеров, бухгалтеров и др., является корректурная проба Бурдона. Кандидатам выдается лист бумаги, на котором в произвольном порядке построчно распечатаны буквы, цифры или различные символы. Далее из всего разнообразия, например, букв нужно отмечать только одну из них. А по сигналу каждые 30 или 60 секунд ставить отметку в том месте листа, где вы сейчас находитесь. Интеллект. Тесты на аналитичность мышления, логико-математические задачки, тест IQ и др. служат для проверки нашего ума. У этого вида тестов достаточно низкий уровень погрешности, также их легко проверять, так как зачастую они имеют лишь один точный ответ. Погрешность может иметь место, если кандидат специально практиковался в прохождении подобных тестов. Характер. Чтобы определить результаты тестов характера и личностных качеств кандидата, тестирующий должен иметь специальное психологическое образование. В противном случае результаты этих тестов, с итак высокой погрешностью, будут абсолютно ошибочными, и могут только навредить обеим сторонам. Подобные тесты зачастую содержат вопросы, на которые нужно ответить «да» или «нет». Например, «Я бы вполне мог жить один, вдали от людей», «Если мне кто-нибудь нагрубит, я могу быстро забыть об этом», «Мне очень нравится приглашать гостей и развлекать их» и другие. Такие тесты весьма трудоемки и требуют от тестирующего высокой квалификации, поэтому используются редко. Чаще всего встречаются при наборе на ответственные должности и для оценки микроклимата внутри рабочего коллектива. Профессиональные. Тесты на проверку профессиональ­ных знаний на собеседовании чаще всего достаются юристам, финансистам, бухгалтерам, IT-специалистам. Сюда так же можно отнести тесты на проверку знания иностран­ного языка, если от кандидата требуется уровень владения выше среднего. Выполнение таких тестов может занимать от 15 минут до нескольких часов.

Как успешно пройти тесты? К любой двери можно найти ключ, или найти другой вход. Так же и с тестами, поэтому все они имеют свою погреш­ность. Чтобы успешно пройти интеллектуальные тесты - необходимо чаще практиковаться. Часто подоб­ные тесты очень похожи, поэтому сноровка очень повысит ваши шансы. Примеры тестов на интеллект всегда можно найти в Интернете. К тому же это не только полезно для трудоустройства, но и для саморазвития, так как позволит держать ум в тонусе.

Чтобы пройти тесты личностных качеств нужно понять, что конкретно требуется на вашей будущей должности. Определите необходимые качества идеального сотрудника, войдите в его роль и соответствующе отвечайте. Например, позиция секретаря подразумевает внимательность, исполнитель­ность, бесконфликтность, общительность, стрессоустойчивость. Отвечайте на вопросы с оглядкой на эти качества и вы будете выглядеть идеальным кандидатом на данную должность. Но помните, что идеальных людей не бывает, и чрезмерная «правильность» может вызвать недоверие, поэтому все должно быть в меру.

Для прохождения тестов на проверку профессиональных знаний трудно найти готовый рецепт. Прежде всего вы должны быть хорошим специалис­том. Но даже хороший специалист может запутаться в терминах и цифрах, особенно при волнении. Поэтому нелишним будет перед собеседованием пробе­жаться по самым важным аспектам вашей профессии и напомнить себе основные и наиболее сложные моменты. Не забывайте, что найти примеры или полноценные тесты можно в Интернете - практика никогда не будет лишней.

У журналістиці відомі 3 групи методів збору інформації - вивчення документів, спостереження, опитування.

Вивчення документів - опосередкована і «безособова» форма зіткнення з дійсністю, але як багато вважають вчені - цей метод більш об'єктивний порівняно з методом інтерв'ю, в якому факти видобуваються в результаті безпосереднього спілкування з людиною - носієм потрібної інформації. Будь-яка бесіда передбачає обмін думками, положення співрозмовників при цьому рівнозначно. Інтерв'ю ж - це не обмін думками, а одержання інформації від одної особи - опитуваного. На відміну від бесіди, ролі учасників інтерв'ю зовсім різні: опитуваний виступає як об'єкт дослідження, інший - як суб'єкт. Журна­ліст націлений на отримання інформації, тому обмін думками в інтерв'ю найчас­тіше неприпустимий. Інтерв'ю іноді оголошують ненадійним інструмен­том через подвійну суб'єктивність одержуваних відомостей: суб'єктивності їх джерела і суб'єктивності сприйняття їх інтерв'юером.Інтерв'ю найкраще засто­совувати для з'ясування думок, оцінок, і так далі. Але і в інтерв'юера, беруть інтерв'ю, у взаєминах між ними закладені джерела ненадійність. Основні запе­ре­чення надійності методу як такого зводяться:

1. Людська пам'ять ненадійна, вона може зберігати одні факти і втрачати інші, і принципи цієї вибірковості нелегко визначити, тому небезпечно покла­да­тися на відомості опитуваного, навіть якщо він цілком щирий.

2. Зміст відомостей, отриманих в інтерв'ю, багато в чому залежить від ситуації бесіди, від взаємин інтерв'юера і опитуваного, від його індивідуального вміння, у зв'язку з чим різні інтерв'юери при одній і тій же програмі досліджен­ня можуть отримати різні результати.

3. Інтерв'юер також може з'явитися причиною спотворення картини в силу вибірковості сприйняття, властивостей пам'яті, уваги ...

Звідси висновок: першою і найбільш важливою умовою необхідності проведення інтерв'ю є те, що потрібна інформація не може бути отримана ніяким іншим способом, окрім як від індивіда.

Виділяють наступні види інтерв'ю. Протокольне: мета - отримання офіційних роз'яснень з питань внутрішньої і зовнішньої політики; Інформа­ційне: мета - отримання відомостей від компетентної особи по злобо­ден­них питань. За стилем наближається до звичайної побутової розмови. Відповіді співрозмовника не є офіційними Заявами. Інтерв'ю-портрет: мета - розкриття особистості співрозмовника. Інтерв'ю - дискусія: мета - виявлення різних точок зору і по можливості різних шляхів рішення проблеми. Інтерв'ю - анкета: мета - з'ясування думки різних людей з одного й того самого питання. Так само інтерв'ю виділяються залежно від того, які вимоги до поведінки журналіста пред'являються: за ступенем стандартизації інтерв'ю; за характером одержува­ної інформації; по відношенню беруть інтерв'ю до інтерв'ю.

Види інтерв'ю за ступенем стандартизації: Строго стандартизоване - попередньо складаються запитання, яких журналіст суворо дотримується, не відступаючи ні від їх формулювання, ні від порядку постановки. У такому випадку питання можуть направлятися до співрозмовника заздалегідь, щоб він зміг підготуватися до зустрічі. Напівстандартизоване - так само наперед складається список питань. Проте під час інтерв'ю журналіст може перефра­зувати питання, міняти їх місцями, задавати додаткові запитання, пристосову­ватися до індивідуальності опитуваного, тобто заглиблюватися в область особли­вих його інтересів. Не стандартизоване або вільне - воно не передбачає ні заздалегідь складеного жорсткого списку питань, ані суворого порядку проходження тем. Журналіст просто намічає, які дані йому потрібні, намага­ється здійснити план. Цей вид інтерв'ю надає ініціативу журналістові, дає максимальних можливостей для отримання незапланованої інформації, розробки несподівано відкрившихся тем і проблем. Змішаний вид інтерв'ю - розпочавшись інтерв'ю першого чи другого виду, воно переростає у вільний, внаслідок непередбаченої ситуації: відсутність факту, що підтверджує гіпотезу журналіста.

Види інтерв'ю за характером одержуваної інформації: Для отримання чисто фактичних відомостей - тут особа важлива журналісту тільки з точки зору легкості спілкування з ним: компетентний, чи охоче надає інформацію, як розуміє питання, наскільки логічно і ясно відповідає; Для з'ясування фактів і думок співрозмовника про іншу людину або проблему - тут важлива оцінка думок: що вона відображає - особисту позицію чи він виступає як член групи; Для отримання уявлення про особу опитуваного - воно відрізняється особливою важливістю психологічної атмосфери бесіди. Від журналіста потрібна увага не стільки до фактичного змісту словесних висловлювань опитуваного, які будуть містити факти, думки, оцінки, скільки до його особи.

Види інтерв'ю відносно опитуваного до розмови: з опитуваних, охоче співпрацюють з журналістом; з байдужим співрозмовником (говорить не дуже охоче, але і не проти). Така людина не відмовляється зустрітися з журна­лістом, але й не допомагає йому під час інтерв'ю; чинять опір співрозмов­нику. Уміння інтерв'юера виявляється в тому, чи здатний він послабити мотиви, що перешкоджають успіху інтерв'ю, і посилити позитивні. Але в той же час в інтерв'ю з балакучим співрозмовником іноді буває складно не розгово­рити його, а утримати в рамках теми, що цікавить журналіста.

Підготовка до інтерв'ю - обов'язковий елемент інтерв'ювання незалеж­но від типу бесіди, її змісту та тривалості. Підготовка полягає в наступних нерозривно пов'язаних і невіддільних на практиці типах роботи: загальна підготовка; конкретна підготовка; психологічна підготовка.